Постанова

від 19.12.2023 по справі 361/6860/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 грудня 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/17124/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області

від 13 вересня 2023 року про забезпечення позову

в складі судді Сердинського В. С.

у цивільній справі №361/6860/22 Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором позики

У С Т А Н О В И В:

07 грудня 2022 року ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором позики, звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього основного боргу в сумі 780 000 грн, а також 3% річних в сумі 146 169,86 грн та інфляційних втрат в сумі 789 934,68 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

13 вересня 2023 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначив про те, що йому стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 з 11.11.2017. А за приписами ст. 60, 61 СК України все майно придбане у шлюбі належить на праві спільної сумісної власності подружжю.

Позивач, посилаючись на те, що є підстави вважати, що рухоме та нерухоме майно належне відповідачу та його дружині може бути відчужене на користь третіх осіб, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення про стягнення боргу, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) такого майна, частина на праві приватної власності зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 , а частина зареєстрована на праві власності за дружиною відповідача ОСОБА_2 .

Також в заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом передачі йому на відповідальне зберігання частини майна, на яке він просить накласти арешт.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на наступне рухоме майно: автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2007; причіп, номер кузова/транспортного засобу НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску 2000, що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на наступне рухоме майно: автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG, номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , рік випуску 2008; автомобіль VOLVO XC90, номер кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , рік випуску 2017; автомобіль MERCEDES-BENZ S500, номер кузова НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , рік випуску 2008, що належать на праві власності ОСОБА_2 .

Накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2123681000:01:001:0007; 2123681000:01:001:0006 та 2123681000:01:001:0005, що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286401:01:031:0198, 3221286401:01:031:0197, що належать на праві власності ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач та ОСОБА_2 , як особа, яка не приймала участі у справі, але вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено її законні права та інтереси, звернулися до суду з апеляційними скаргами, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що дійсно існує реальна ймовірність не виконання можливого рішення суду про задоволення позову або утруднення його виконання, оскільки таких доказів позивач суду не надав, а суд відповідно таких доказів не досліджував.

Судом в мотивувальній частині ухвали не наведено конкретних обставин, які б свідчили про реальність утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд забезпечив позов та наклав арешт на майно його дружини ОСОБА_2 , яка не є учасником даної справи, тобто вирішив питання про її права та обов`язки.

Зазначили, що є неправильними посилання суду на положення ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України, як на підставу накладення арешту на майно ОСОБА_2 , оскільки автомобіль MERCEDES-BENZ S500, державний номерний знак НОМЕР_10 , придбаний ще до реєстрації шлюбу, а саме 18.10.2017, а інше майно: два автомобіля та дві земельні ділянки є її приватною власності, хоч і придбані під час шлюбу.

Суд також не врахував, що боргова розписка датована 23.06.2016, строк повернення боргу в якій зазначено 01.09.2016, що вказує на виникнення правовідносин між сторонами до укладення ОСОБА_1 шлюбу з ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу прізвище " ОСОБА_2 ").

Крім того, як на підставу скасування ухвали суду ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилалася на те, що арешт накладено на таку кількість майна, що значно перевищує заявлену позивачем суму боргу.

За наведених обставин, просили скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заперечуючи проти апеляційних скарг відповідача та ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні 19.12.2023 подав відзиви на апеляційні скарги, в яких посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарг, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду про забезпечення позову просив залишити без змін.

Відповідач - ОСОБА_1 , скаржник - ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити, з підстав, викладених в ній.

В судовому засіданні ОСОБА_2 наголосила на тому, що вона не є учасником справи, але оскаржуваною ухвалою суд наклав арешт на належне їй на праві власності майно. Також звернула увагу, що частина майна, на яке судом накладено арешт, було придбане нею ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 .

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що у суду не було підстав для накладення арешту на майно, так як відсутні підстави вважати, що не забезпечення позову могло призвести до утруднення виконання можливого рішення. Звернув увагу, що вартість майна значно перевищує суму боргу, який просить стягнути позивач.

Представник позивача - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходячи з того, що між сторонами існує спір, вважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.10.2018 у справі №183/5864/17-ц.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказував на те, що належне відповідачу рухоме та нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду із стягненням заборгованості.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 не долучив жодного доказу на підтвердження підстав для забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 не доводив, що захід забезпечення позову, який він просив застосувати, співмірний з предметом спору, зокрема, що вартість майна ОСОБА_1 , на яке просив накласти арешт, є співрозмірним з розміром боргу. Докази про вартість майна до матеріалів справи не долучав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про помилковість висновку суду щодо доведення підстав вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що заява позивача про забезпечення позову не підлягала задоволенню.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , що у суду були відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на її майно, оскільки як вказувалося вище позов забезпечується накладенням арешту на майно, яке належить відповідачеві.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач не навів обґрунтованих обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову щодо майна ОСОБА_2 , та не надав на їх підтвердження належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів.

Більш того, звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , як дружини відповідача та мотивуючи це тим, що спільність майна подружжя презюмується, позивач не надав суду доказів, які підтверджують, що майна було придбане ОСОБА_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_1 .

Такі дії позивача призвели до помилкового висновку суду про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке належало особисто ОСОБА_2 .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення оскаржуваною ухвалою прав та законних інтересів ОСОБА_2 , як особи, яка не приймала участі у справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг відповідача та ОСОБА_2 з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то з ОСОБА_3 на користь кожного із скаржників, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений ними за судовий збір по 536,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року про забезпечення позову - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська