Постанова

від 21.12.2023 по справі 520/16517/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 р.Справа № 520/16517/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬЯНС-2020" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 18.10.23 по справі № 520/16517/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬЯНС-2020"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬЯНС-2020" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про застосування фінансових санкцій від 06.01.2022 №0002480901, від 06.01.2022 №0002490901,від 06.01.2022 №0002500901, від 06.01.2022 №0002510901, від 06.01.2022 №0002520901, від 06.01.2022 №0002530901.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволено. На час звернення позивача до суду з даним позовом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та, на час такого звернення позивача до суду з даним позовом, поновлено йому строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що адміністративний позов подано з пропуском місячного строку на таке звернення, у зв`язку з чим просив суд позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано та підтримано в судовому засіданні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року заяву про поновлення строку на звернення до суду залишено без задоволення. Адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АЛЬЯНС-2020» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач згідно з договором суборенди від 04.10.2022 №17/01-10/22М орендує нежитлові приміщення за адресою: 1001, м. Харків, вул. Плеханівська, будинок 112, офіс 1. Вказує, що платник у травні 2023 року не отримував рішення ДПС України про результати розгляду скарги, оскільки протягом травня 2023 року згідно з додатковою угодою від 27.04.2023 року б/н договір суборенди був припинений та підприємство не знаходилось за даною адресою. Стверджує, що позивач на момент подання скарги до ДПС України згідно з договором від 01.05.2020 №03-ФН/20 придбавав юридичні послуги у TОВ «Юридично-охоронна фірма Фенікс», яка розташована за адресою: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 24, оф. 803/2. При цьому, вказаний договір 01.03.2022 був достроково розірваний сторонами. Зауважує, що рішення ДПС України про відмову у задоволенні скарги платника податку, яке направлялось на адресу: 61010 вул. Гімназійна Набережна, 24, оф. 803/2, не отримувалось підприємством. Наголошує, що працівники ТОВ «ТД АЛЬЯНС-2020» на період дії воєнного стану працювали дистанційно, при цьому більшість працівників перебували в інших регіонах України, а відповідно платник податку не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію від контролюючих органів. Звертає увагу, що з урахуванням вимог п.52-8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та ст.56 Податкового кодексу України рішення ДПС України від 10.04.2023 №8694/6/99-00-06-03-01-06 винесено з порушенням законодавчого строку, а відповідно є незаконним. Отже, законодавчо встановлений строк для звернення платника до суду неможливо відраховувати від дати отримання протиправного рішення ДПС України.

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року без змін. Зазначає, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Вказує, що на момент звернення позивача зі скаргою до контролюючого органу вже були внесені зміни до «Перехідних положень» ПК України щодо строків розгляду скарг платників податків. Вважає, що позивач у всіх процесуальних документах, які надані до суду під час розгляду справи та у апеляційній скарзі, зазначає адресу: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 112, офіс 1, тобто, підтверджує знаходження за нею. Зауважує, що Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зробив висновок про те, що для звернення до суду у разі застосування платником податків досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання встановлено один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Дана постанова прийнята судом під час дії карантину, який був встановлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 (в подальшому із внесенням змін та продовженням терміну) з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року. Тобто, у вищенаведеній постанові Верховний Суд зробив висновок з урахуванням змін, які відбулись у законодавстві під час дії карантину.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з цим позовом та не надано достатніх доказів, які б вказували на існування поважних причин пропуску строку до суду, ті ж докази та пояснення, які надані позивачем та знаходяться в матеріалах позову, не можуть бути визнані поважними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України.

Разом з тим, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 ст.57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі №1640/2885/18, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №300/2318/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою від 14.01.2022 (вх. №1888/6 від 20.01.2022) на рішення про застосування фінансових санкцій ГУ ДПС від 06.01.2022 №0002480901, №0002490901, №0002500901, №0002510901, №0002520901, №0002530901 (тобто, під час дії карантину).

Пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 10.04.2023 №8694/6/99-00-06-03-01-06, яке направлено на адресу платника податків за наступними адресами:

- за податковою адресою: вул. Плеханівська, буд. 112, офіс 1, м.Харків. Згідно повідомлення пошти (довідка про причини повернення/досилання), яке міститься на конверті, та трекінгом поштового відправлення, зазначений лист 17.05.2023 повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою та закінчення терміну зберігання;

- за адресою, яку вказав позивач у скарзі: вул. Гімназійна Набережна, 24, оф. 803/2, м.Харків. Згідно повідомлення пошти (довідка про причини повернення/досилання), яке міститься на конверті, та трекінгом поштового відправлення, зазначений лист 23.05.2023 повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У пункті 42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, позивач з урахуванням приписів ст.42 ПК України вважається таким, що отримав рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що відповідно до підпунктів 522 і 528 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 за №211 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався у подальшому та тривав до 31.06.2023.

Отже, встановлені карантинні обмеження діяли на момент винесення рішення за результатами розгляду скарги та подачі адміністративного позову.

Разом з тим, після введення воєнного стану, підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 69, яким вирішено установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпункт 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України чітко визначає, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупиняється, серед іншого, крім, строків оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками фактичної чи документальної позапланової перевірки.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (пункт 56.18. статті 56 ПК України).

Однак, на час воєнного стану, пунктом 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, введено особливості застосування положень статті 102 Кодексу.

Відповідно до пункту 56.19. статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у разі коли до подання позовної заяви платник податків скористався правом адміністративного оскарження рішення, останній має право оскаржити у суді таке рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Перебіг такого місячного строку (на день подання позову) не змінюється і не зупиняється положеннями пункту 56.18 статті 56, пункту 102.9. статті 102, підпунктів 528 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Сам факт запровадження воєнного стану чи карантинних обмежень, спричинених розповсюдженням коронавірусом SARS-CoV-2, в/на території Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження таких, не може вважатись єдиною, належною і поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Підпункт 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачає зупинення, на період дії карантину, перебігу строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу саме в частині процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, а не судового оскарження.

Суд зазначає, що в контексті вказаного підпункт 52-8 пункту 52 підрозділу 10 розділу XX ПК України дійсно передбачається зупинення, на період дії карантину, перебігу строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу, але дане зупинення строків, з урахуванням конкретизації в цій правовій нормі виду адміністративного оскарження, не застосовуються на такий спосіб оскарження як «в судовому порядку».

Отже, матеріали справи свідчать, що про рішення, прийняте за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження відповідних рішень про застосування фінансових санкцій, позивач з урахуванням приписів ст.42 ПК України дізнався 17, 23 травня 2023 року), а до суду з позовом звернувся 29.06.2023 року, пропустивши місячний строк звернення на 13 днів.

Поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що у травні 2023 року не отримував за адресою: 1001, м. Харків, вул. Плеханівська, будинок 112, офіс 1, рішення відповідача, оскільки протягом травня 2023 року договір оренди був припинений, а платник не знаходився за даною адресою. Також платник не отримував рішення відповідача за адресою: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 24, оф. 803/2, у зв`язку з розірванням договору про надання юридичних послуг. Зазначає, що у зв`язку з проведенням державою агресором на території України, в т.ч. на території м.Харкова, бойових дій, керівництво та працівники ТОВ «ТД АЛЬЯЕНС-2020» у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я тимчасово виїзджали за межі м. Харків та Харківської області, а в період знаходження у м.Харкові такі працівники та керівництво фактично знаходились в місцях, безпечних від авіаційних та артилерійських обстрілів, а відповідно не мали можливості для звернення до суду.

Суд враховує, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1, 4 ст.26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону № 389-VIII).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами).

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За правилами ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до п.38 постанови Верховного Суду від 23.02.2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження №К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Судом першої інстанції не було надано оцінку доводам позивача, що у зв`язку з проведенням державою агресором на території України, в т.ч. на території м.Харкова, бойових дій, керівництво та працівники ТОВ «ТД АЛЬЯЕНС-2020» у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я тимчасово виїзджали за межі м. Харків та Харківської області, а в період знаходження у м.Харкові такі працівники та керівництво фактично знаходились в місцях, безпечних від авіаційних та артилерійських обстрілів, а відповідно не мали можливості для звернення до суду.

Тобто, судом першої інстанції не були враховані обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що пропущений процесуальний строк є не значним, і в умовах посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу, представником позивача за першої ж можливості було подано позовну заяву до суду. Тобто, позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду.

Як зазначено вище, Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на неврахування судом першої інстанції вищенаведених обставин, незалежних від сторони, які унеможливили звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів про залишення позову без розгляду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом та заявою про поновлення строку позивач зазначив, що про відмову відповідача у задоволенні скарги фактично дізнався 22.05.2023 року (дата відображення податкового боргу в електронному кабінету платника).

Вказане підтверджує факт пропуску місячного строку звернення до суду з моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.

Також, позивач зазначив, що у зв`язку з проведенням державою агресором на території України, в т.ч. на території м.Харкова, бойових дій, керівництво та працівники ТОВ «ТД АЛЬЯЕНС-2020» у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я тимчасово виїзджали за межі м.Харків та Харківської області, а в період знаходження у м.Харкові такі працівники та керівництво фактично знаходились в місцях, безпечних від авіаційних та артилерійських обстрілів, а відповідно не мали можливості для звернення до суду.

За результатами розгляду клопотання , заявленого в позовній заяві , ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволено. На час звернення позивача до суду з даним позовом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та, на час такого звернення позивача до суду з даним позовом, поновлено йому строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Приймаючи ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, на час відкриття провадження у справі, зважаючи на те, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час, повідомленими позивачем обставинами справи стосовно неотримання відповіді на скаргу, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, судом першої інстанції надано оцінку доводам, які вказані позивачем при зверненні до суду з даним позовом щодо пропуску місячного строку з моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, та зазначено про поважність пропуску такого строку.

Колегія суддів враховує, що доводи щодо пропуску строку звернення до суду, наведені у клопотанні, заявленому в позовній заяві, є аналогічними тим, що наведені в заяві, поданій на виконання ухвали про залишення позову без руху, та апеляційній скарзі, та яким надано судом першої інстанції оцінку в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

Крім того, в пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії) вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731/96).

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, враховуючи, що в даній справі судом встановлено перебування підприємства позивача у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. №75 (із змінами), наведення позивачем конкретних обставин, за яких він мав утруднення щодо вчасного звернення до суду, які є обґрунтованими, незначний строк, який було пропущено при зверненні до суду, подана заява про поновлення такого строку вбачається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки представником позивача у повній мірі доведено неможливість звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні.

Мотиви суду першої інстанції, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність підстав та належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, є помилковими, з наведених вище підстав.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬЯНС-2020" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішення.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про залишення без розгляду позовних вимог, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 520/16517/23 скасувати.

Справу №520/16517/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.12.2023 року