Постанова

від 12.12.2023 по справі 520/964/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 р. Справа № 520/964/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 (суддя Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.05.23) по справі № 520/964/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «ТВІН-ДРУК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221430704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2129735, 00 грн. (сума податкового зобов`язання 1703788 грн. та штрафної (фінансової) санкції 425947 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221390704 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1238839 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221520704 на загальну суму штрафу 502 940,35 грн. за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення від « 28» грудня 2021 року № 00315560704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48,27 грн (сума податкового зобов`язання 41,45 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221340704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1689147,00 грн (сума податкового зобов`язання 1508622 грн. та штрафної (фінансової) санкції 180525 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221860704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів нерезидента на загальну суму 65913,00 грн (сума податкового зобов`язання 65913 грн. та штрафної (фінансової) санкції 0 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221910704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36507 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221880704 на загальну Суму штрафу 1020 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої невірно застосовані норми п. 52-2 підрозділу 10 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної у постанові від 23.03.2023 справа № 640/24141/21), а саме «...припиняются і не розглядаються вимоги що не були предметом розгляду в суді першої інстанцій. Зміна предмета та підстав позову не допускається... Натомість, порушення контролюючим органом норми п. 52-2 підрозділу 10 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (проведення перевірки під час установленого на період дії карантину мараторію) не були підставою позову в суді першої інстанції...». Також вказує, що під час розгляду даної справи, поза увагою суду першої інстанції залишились правові позиції Верховного Суду з приводу документального підтвердження реальності господарських операцій, зокрема, правова позиція Верховного Суду висловлена в його постанові від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17, згідно з якою «якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: «за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В даному випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку».

Апелянт зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про списання позивачем вартості матеріалів (фарба, витрати на обслуговування виробничого процесу) на виробництво (Дт 91 - Кт 20, Дт 23 - Кт 91), що не підтверджено відповідними документами (або оформленими неналежним чином), внаслідок чого завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 8701 474 гривні.Вказує, що ПАТ «ВП» ТВІН-ДРУК» також здійснювало списання витрат через рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" (проводки Дт 92,94 ,95Кт 39,6841, 79 Кт92,94,95) не у відповідності до затвердженої облікової політики підприємства, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), чим було завищено витрати на загальну суму 660575 грн, у т. ч 3a 4 квартал 2018 року на суму 97397 грн., за 4 квартал 2019 рік на суму 121581 грн., за 1 квартал 2019 рік на суму 139351 грн., за 4 квартал 2019 рік на суму 91269 грн., за 4 квартал 2020 рік на суму 140651 грн., за 2 квартал 2021 рік на суму 70326 грн. Крім того, актом перевірки встановлено порушення ПАТ «ВП «ТВІ-ДРУК» п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 ПК України, а саме не проведено нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої готової продукції (виробничої собівартістю) над їх фактичною ціною . В порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 ПК У встановлено заниження податкових зобов`язань перевищення собівартості наданих послуг в частині вартості придбаних ТМЦ та послуг та нарахування компенсуючого ПДВ на загальну суму на загальну суму 782932 грн. Також зазначає, що на порушення п. 103.4, п. 103.5, п. 103.10 ст. 103, п. 137.3 ст. 137, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України занижено базу оподаткування доходів нерезидентом із джерелом їх походження з України по взаємовідносинам з Підприємство « Equipement de Transformation Imac (E.T.L)» (Німеччина) за 4 квартал 2020 року в сумі 439 415,96 гривень та, відповідно, не нараховано податку з доходів нерезидентів у сумі 65 913,0 гривень. Крім того, в порушення пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, підприємством занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за на загальну суму 43,02 грн. в т. ч. 2018р. у сумі 7,44 грн., 2019р. у сумі 16,69 грн., 2020 рік у сумі 18,89 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до підпункту пп.20.1.4.п.20.1 ст.20, ст. 75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2021 №5348-П1 проведена планова виїзна документальна перевірка АТ "BII" ТВН-ДРУК" (код за ЄДРПОУ 23454034) (далі - АТ "ВІ" ТВІН-ДРУК") з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органі, за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, , результати якої оформлено актом № 14899/20-40-14-07-08/23454034 від 30.08.2021 року (а.с.27-98 т.1).

Не погоджуючись із актом перевірки, Позивачем були подані заперечення до акту (а.с. 151 -163 т.1).

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Харківській області листом № 43197/6/20-40-07-04-15 від 07.10.2021 р. визнані помилковими висновки акту, зокрема, в частині зняття з витрат сум відсотків по ТОВ «ЮВИД-2009» за період з 01.07.2018 по 31.12.2009 р. у розмірі 236747,55 грн; щодо не проведення нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої готової продукції (виробничої собівартістю) над їх фактичною ціною; щодо заниження податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України на загальну суму 116052,00 грн. У зв`язку з чим, було зменшені суми нарахування по встановленим порушенням.

Також, за результатами розгляду заперечень, висновки акту переглянуті та викладені в наступній редакції: п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1508622 грн., в т.ч. 3 квартал 2018 року на суму 150879 грн, за 4 квартал 2018 року на суму 181061 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 141054 грн, за 2 квартал 2019 рік на суму 129797 грн., за 3 квартал 2019 рік на суму 119309 грн, за 4 квартал 2019 рік на суму 146973 грн., за 1 квартал 2020 рік на суму 116178 грн, за 2 квартал 2020 рік на суму 117563 грн., за 3 квартал 2020 рік на суму 132803 грн., за 4 квартал 2020 рік на суму 175660 грн., за 1 квартал 2021 рік на суму 89060 грн., за 2 квартал 2021 рік на суму 8285 грн та зменшено від`ємне значення у сумі 1238839 грн.

- п.103.4, п.103.5, п.103.10 ст.103, п.137.3 ст.137, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), АТ «ВП «ТВІН-ДРУК» занижено податкове зобов`язання нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України на загальну суму 65913,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2020 року у сумі 65913,00 грн. та не відображення у додатку ПН в складі «Декларації про прибуток підприємств» за 2020 рік, що є порушенням п 46.1 ст. 46 та п.п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України. - п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1703788 грн., в т.ч. липень 2018 сумі 42 764 грн., серпень 2018 у сумі 68 786 грн., вересень 2018 у сумі 56 093 грн., жовтень 2018 у сумі 59 502 грн., грудень 2018 у сумі 1 136 грн., січень 2019 гр. у сумі 128 224 грн., лютий 2019 р. у сумі 85 080 грн., березень 2019 у сумі 59 647 грн., квітень 2019 у сумі 46 403 грн., травень 2019 у сумі 44 586 грн., червень 2019 р у сумі 53 230 грн., липень 2019 у 1 600 грн., серпень 2019 у сумі 85 170 грн., вересень 2019 у сумі 45 796 грн., жовтень 2019 у сумі 42 283 грн., листопад 2019 у сумі 52 479 грн., грудень 2019 р. у сумі 50 288 грн., січень 2020 р. у сумі 43 138 грн., лютий 2020 р. у сумі 39 675 грн., березень 2020 р. у сумі 46 273 грн., квітень 2020 у сумі 40 469 грн., травень 2020 у сумі 56 567 грн., червень 2020 р. у сумі 19 220 грн., липень 2020 у 60 474 грн., вересень 2020 у сумі 101 456 грн., жовтень 2020 у сумі 39 251 грн., листопад 2020 у сумі 63 780 грн., грудень 2020 р. у сумі 64 016 грн., січень 2021 у сумі 37 735 грн., лютий 2021 р. у сумі 45 483 грн., березень 2021 р. у сумі 39 624 грн., квітень 2021 у сумі 46 715 грн., травень 2021 у сумі 36 845 грн., червень 2021 р. у сумі 36 507 грн. та завищення сума від`ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду. (ряд 21 Б) на загальну суму 36 507 грн. за червень 2021.

В порушення п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платником податку не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноважено платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

- п.п. 266.4.3.,п. 266.4 ст. 266, п.. 266.7.5 п. 266.7 ст 266 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, встановлено заниження податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 43,02 грн, в т.ч 2018 р у сумі 7,44 грн., 2019 р у сумі 16,69 грн., 2020 рік у сумі 18,89 грн.

- пп 266.7.5 п.266.7 ст. 266 Податкового кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями не подання податкової звітності податкової декларації з Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019, 2020 роки.

На підставі акту перевірки, з урахуванням висновків Листа Відповідача було прийняте:

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221430704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2129735, 00 грн. (сума податкового зобов`язання 1703788 грн. та штрафної (фінансової) санкції 425947 грн.) (а.с. 204-205 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221390704 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1238839 грн. (а.с. 206-207 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221520704 на загальну суму штрафу 502 940,35 грн. за платежем податок на додану вартість. (а.с. 208-209 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221830704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 49,05 грн (сума податкового зобов`язання 43,02 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,03 грн.); (а.с. 210-211 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221340704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1689147,00 грн (сума податкового зобов`язання 1508622 грн. та штрафної (фінансової) санкції 180525 грн.). (а.с. 212-213 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221860704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів нерезидента на загальну суму 65913,00 грн (сума податкового зобов`язання 65913 грн. та штрафної (фінансової) санкції 0 грн.) (а.с. 214-215 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221910704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36507 грн. (а.с. 216-217 т. 1).

- податкове повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221880704 на загальну суму штрафу 1020 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. (а.с. 218-219 т. 1).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, зведеним розрахунком фінансових санкцій по податку на прибуток, по податку доходів іноземних осіб, по ПДВ, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивач скористався правом адміністративного оскарження, звернувся із Скаргою до Державної податкової служби України (а.с. 226-239 т. 1).

За результатами розгляду скарги відповідач скасував податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18.10.2021 №00221830704 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1,57 грн і збільшив ППР ГУ ДПС у Харківській області від 18.10.2021 №00221830704 у частині застосування штрафу у сумі 0,79 грн, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін. (а.с. 242-250 т. 1)

Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від «28» грудня 2021 року № 00315560704 на суму податкового зобов`язання 41,45 грн та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн. (а.с. 3-4 т. 2).

Інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними доказами правомірність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Також суд першої інстанції зазначив, що обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору та підлягають першочерговому дослідженню. За висновками суду першої інстанції, контролюючий орган при прийнятті спірного наказу та проведенні перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки у відповідача не було права на проведення документальної планової виїзної перевірки в період дії мораторію на проведення перевірок з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, положеннями ПК України визначено право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника - замовника робіт на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку - виконавцем таких робіт на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання робіт на дату «першої події», показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією. Отже належним чином складена та зареєстрована податкова накладна є обґрунтованою підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо заниження податку на прибуток підприємств і винесених на підставі цього податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 року № 00221340704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1689147,00 грн (сума податкового зобов`язання 1508622 грн. та штрафної (фінансової) санкції 80525 грн. ) та податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 року № 00221390704

про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1238839 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено порушення п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.1 ст.135 Податкового кодексу України. Підприємство завищило собівартість реалізованої продукції на загальну суму 8701474 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року на суму 838217 грн., за 4 квартал 2018 року на суму 884315 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 783632 грн., за 2 квартал 2019 рік на суму 721097 грн., за 3 квартал 2019 рік на суму 662828 грн., за 4 квартал 2019 рік на суму 725248 грн., за 1 квартал 2020 рік на суму 645431 грн., за 2 квартал 2020 рік на суму 653129 грн.. за 3 квартал 2020 рік на суму 737797 грн., за 4 квартал 2020 рік на суму 835239 грн., за 1 квартал 2021 рік на суму 614207 грн., за 2 квартал 2021 рік на суму 600334 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, АТ «ВП «Твін-Друк» щомісячно здійснювало списання вартості матеріалів (фарба, витрати на обслуговування виробничого процесу) на виробництво (Дт 91 - Кт 20, Дт 23 - Кт 91), що не підтверджено відповідними документами (або оформленими неналежним чином), внаслідок чого завищено собівартість реалізованої продукції у сумі 8701 474 гривні.

Як зазначено відповідачем, що у ході перевірки та у відповідях на запити позивачем не надано документального підтвердження щодо обліку виробництва готової продукції, формування собівартості готової продукції (норми витрат елементів на виробничі потреби, метод списання запасів у виробництво); розшифровка, методика (розрахунок) та підстави віднесення на бухгалтерські рахунки 23 та 91.

Судовим розглядом встановлено, що листом 1433/ж12/20-40-07-04-15 від 03.08.2021 р. про забезпечення умов для проведення перевірки відповідач просив, зокрема, надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, надати пояснення та належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що належать до предмета перевірки (у т.ч., що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимоги іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) (а.с. 9-12 т. 2).

На виконання вказано листа, позивачем було надано документи для перевірки, що підтверджується додатком № 4 до акту, який міститься перелік документів, які було використано Відповідачем при проведенні перевірки.

Також, у відповідь на запит від 16.08.2021 року б/н Листом від 18.08.2021 № 38 позивачем були надані відповідні пояснення та копії документів на 27 аркушах (про що зазначено у самому акті -стор.14, 23) (а.с. 13-15, 16-18 т. 2).

Також, у відповідь на запит б/н від 18.08.2021 Листом від 19.08.2021 №39 були надані пояснення та копії документів на 57 аркушах (про що зазначено у самому акті -стор.14, 23) (а.с. 19, 20-21 т.2).

Відповідачем був складений акт від 20.08.2021 р. № 3680/20-40-07-04-08-/39722312 «Про ненадання документів в ході проведення документальної планової виїзної перевірки АТ «ВП «ТВІН-ДРУК», в якому зазначено про ненадання документального підтвердження щодо:

-обліку виробництва готової продукції, формування собівартості готової продукції (норми витрат елементів на виробничі потреби, метод списання запасів у виробництво); - розшифровка, методика (розрахунок) та підстави віднесення на бухгалтерські рахунки 23 та 91 (а.с. 2-24 т. 2).

Судом першої інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що у запитах від 03.08.2021, 16.08.2021 та 18.08.2021 контролюючого органу відсутня вимога у наданні технологічного процесу підприємства, нормативної та технологічної документації, розрахунків, норм, методів та підстав списання матеріалів.

При цьому, в акті відсутні пояснення чому надані позивачем пояснення та первинні документи не відповідають вимогам та саме яким вимогам законодавства.

Відповідач не зазначає які конкретно документи та на підставі яких нормативно-правових актів позивач повинен був складати, однак, не надав до перевірки, що свідчить про недотримання Відповідачем принципу правової визначеності.

Таким чином, позивачем було надано відповідні документи та пояснення.

Однак, незважаючи на це, у акті перевірки необґрунтовано вказано порушення п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України.

Що стосується перелічених в акті проводок з вказаними сумами загальновиробничих витрат, судовим розглядом встановлено наступне.

Так, нa підставі наданих до перевірки оборотів рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 23.1 «Основне виробництво», 25 «Напівабрікати», 66 «Розрахунки по заробітній платі», 65.1 «Единий соціальний внесок», 26 «Готова продукція», Дт 90 «Собівартсть», Дт 79 «фінансовий результат» та первинних документів за перевіряємий період контролюючим органом встановлено, що АТ «ВП» ТВІН-ДРУК» формувало собівартість реалізованої продукції на підставі первинних документів та формувало аналітичну відомість по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Контролюючим органом зазначено, що перевіркою відображених у рядку 2050 Звіту «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» показників за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 мала вплив собівартість реалізованої готової продукції, собівартість реалізованих товарів, собівартість реалізованих товарів та послуг, у т.ч. сума відображена по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», яка підлягала списанню на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі висновки відповідача є безпідставними та такими, які зроблені лише на припущеннях та в супереч наявним під час перевірки та в матеріалах справи первинним документам, а саме актам на списання отриманих товарів.

Допитана під час розгляду справи в суді першої інстанції державний ревізор-інспектор відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Булгакова Т.І., в якості свідка, пояснила, що висновки про завищення собівартості реалізованої продукції та сум вартості ТМЦ ґрунтуються лише в ненаданні до перевірки позивачем первинних документів.

Втім, відповідачем не було надано суду жодних пояснень та доказів стосовно викладених в акті перевірки порушень щодо завищення собівартості реалізованої продукції та сум вартості ТМЦ.

Так, що стосується проводки ДТ 91 КТ 20 позивач пояснив, що ці проводки підтверджують передачу (списання) матеріалів загальновиробничого призначення у виробництво поточного періоду, операція оформлюється наступними документами: Акти списання товарів (матеріалів), які затверджені Головою правління та підписані членами комісії із списання ТМЦ, які в свою чергу складені на підставі доповідних записок відповідальних осіб підрозділів виробництва (заступника Голови правління по виробництву, начальником відділу технічного контролю, електриком цеху, інженером по охороні праці та ін.) та Наказу про введення в дію норм витрат від 01.01.2015 та щомісячних наказів про норми витрат лакофарбових матеріалів.

З наданих звітів по проводкам за періоди 3-4 кв 2018 р , 2019 р, 2020 р, 1 півріччя 2021 року вбачається, що сума операцій відповідає первинним документам та реєстрам актів списання за відповідні пероди (а.с. 25-250 т. 2, 1-250 т.3 1-15 т.4)

ДТ 23 КТ 91 ці проводки підтверджують списання загальновиробничих витрат у виробництво поточного періоду списання проводиться автоматично щомісяця.

Проводка формується на підставі проведення в програмі 1С документа «Закриття місяця», цей документ своїм проведенням формує «Калькуляцію собівартості продукції», також «Розподіл загальновиробничих витрат на витрати виробництва» - ці документи зберігаються з актами списання усіх матеріалів загальновиробничого призначення, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів ф.М-11 та з іншими документами.

На підтвердження списання позивачем, як і до перевірки, так і до суду надано скріншоти з 1С: Звіт виробництва за зміну в 1С; Розподіл загальновиробничих витрат на витрати виробництва; Калькуляція собівартості продукції (бухгалтерський облік); Закриття місяця; Розподіл в обліку 1С (а.с 97-101 т.4).

ДТ 26 КТ 23 проводки формуються автоматично також на підставі проведення документа «Закриття місяця».

Під час розгляду справи позивач пояснив, що не завжди усі матеріальні загальновиробничі витрати за проводками списуються наприкінці місяця на рахунок 26, тому що в процесі виробництва виробляється багато напівфабрикатів (рах.251,252), які оприбутковуються з виробництва за Звітами виробництва (Дт 251,252 Кт 23), та переробляються в готові вироби вже в наступних періодах.

Також, такою проводкою після виготовлення готової продукції у обліку відображається вартість готової продукції у розрізі номенклатури виготовленої продукції в частині прямих матеріальних витрат на підставі Звітів виробництва за зміну.

Відповідно загально-виробничі витрати вже зібрані на 23 рахунку та розподіляються наприкінці місяця по плановій ціні готової продукції, цей принцип розподілу загальновиробничих витрат закріплений у обліку підприємства на підставі наказу про облікову політику (а.с. 102-106 т.4).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що облік виробництва готової продукції і взаєморозрахунків з покупцями ведеться за замовленнями, при прийнятті та формуванні замовлення складається Технологічна карта вироби та Проектна технологія виробництва вироби (вказані документи надані як і до суду так і до перевірки) (а.с. 107-108 т. 4).

ДТ 90 КТ 26 - формується на підставі проведення реалізації готової продукції (видаткова накладна), усі документи по реалізації готової продукції були надані в ході перевірки, у цих документах щодо реалізації продукції, а також до визначення доходів у акті перевірки порушень не встановлено.

ДТ 79 КТ 90 - формується при проведенні «Закриття місяця» та відображає списання собівартості реалізованої продукції на фінансовий результат діяльності в звітному періоді.

Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, при складанні акту перевірки контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування, натомість позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження операції щодо обліку загальновиробничих витрат, а отже висновки контролюючого органу про завищення собівартості реалізованої продукції на загальну суму 8701474 грн. є безпідставними.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134 ст. 134, пп.135 ст 135 Податкового Кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Підприємство завищило витрати на загальну суму 660575 грн, у т.ч. за 4 квартал 2018 року на суму 97397 грн., за 4 квартал 2019 рік на суму 121581 грн., за 1 квартал 2019 рік на суму 139351 грн., за 4 квартал 2019 рік на суму 91269 грн., за 4 квартал 2020 рік на суму 140651 грн., за 2 квартал 2021 рік на суму 70326 грн.

Такий висновок зроблено на підставі того, що витрати відображені у бухгалтерському обліку без підтверджуючих первинних документів.

Позивач не погодився з такими висновками та надав до заперечень по кожній сумі витрат, що вказані на 21-22 аркушах акту, відповідні документи та обґрунтування.

Так, за результатами розгляду заперечень та доданих до них документів, розрахунків, відповідач дійшов до висновків про підтвердження правомірності віднесення до складу витрат у дебіт рахунку 95 «Фінансові витрати», суму відсотків по ТОВ «ЮВИД-2009» за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 у розмірі 236747,55 грн.

За результатами розгляду заперечень та наданих первинних документів до заперечень висновки акту щодо порушення п.п. 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України на загальну суму 236748,00 грн., в.т.ч. за 2 півріччя 2018 року у сумі 97397 грн, за 2019 рік у сумі 139351 грн. скасовано (абз.5-6 акр.24 Листа).

Щодо віднесення інших сум до витрат у розмірі 423827 грн. (за 4 квартал 2019 сума 121581 грн, за 4 квартал 2019 рік сума 91269 грн., за 4 квартал 2020 рік- сума 140651 грн., за 2 квартал 2021 рік- сума 70326 грн. :), судовим розглядом встановлено наступне.

Так, зазначені суми мають відношення до операцій по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

В акті вказані залишки на рахунку 39 станом на 01.07.2018 (таблиця на стор.21 акту), щодо цього:

- «Безнадійна дебіторська заборгованість рах.361» - 28 977,51 грн.- це залишок суми у розмірі 77568,60, віднесеної на 39 рахунок з віднесенням на витрати рівними частками протягом 3х років, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 39 (а.с. 109 т. 4) та Додатками 5,6,7 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіти про фінансові результати за 2016, 2017, 1 півріччя 2018» Акту перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р. (а.с. 110-123 т.4).

- «Резерв безнадійної дебіторської заборгованості рах. 361 на 01.03.2018» - 33239,58 це залишок суми 66479,16 грн, віднесений на 39 рахунок як створення резерву безнадійної заборгованості з наступним віднесенням на витрати рівними частками, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 39 (а.с. 109 т. 4) та Додатками 5,6,7 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати за 2016, 2017, 1 півріччя 2018» Акту перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р. (а.с. 110-123 т.4).

- «послуги нерезидента» - 272 259,50 грн. , а також «юридичні послуги» - 54978,97 грн. це залишок сум по 39 рахунку, з віднесенням на витрати рівними частками, що підтверджується даними бухгалтерського обліку , а саме оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 39 (а.с. 109 т. 4) та даними Акту перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р.

Таким чином, вказані суми витрат були фактично понесені підприємством у періодах, що передували перевіряємому періоду та відповідно були предметом перевірки згідно Акту перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р.

Жодних заперечень та порушень стосовно вказаних затрат у Акті перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р. не наведено.

Більш того, віднесення цих витрат на 39 рахунок та подальше віднесення рівними сумами на витрати, також підтверджено перевіркою та відображено у Акті перевірки №4524/20-40-14-02-08/23454034 від 29.10.2018 р.

Суд зазначає, що застосування рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» для поступового віднесення витрат, які згідно вимог законодавства підприємство мало право відобразити у бухгалтерському та податковому обліку у періоді їх понесення, не призвело до порушення норм ПКУ.

Підприємство фактично відобразило ці витрати пізніше ніж мало право їх відобразити у податкової та фінансової звітності.

Щодо суми 121581 грн (в абз. 1 стор.21 акту зазначено, що це витрати за 4 квартал 2019 року) судом встановлено, що це суми, віднесені до витрат з 39 рахунку за 2 півріччя 2018 року по статтям «Безнадійна дебіторська заборгованість рах.361» - 12418,92; «Резерв безнадійної дебіторської заборгованості рах.361 на 01.03.2018»-33239,58 ; «Послуги нерезидента» - 20943; «юридичні послуги»- 54978,97. Зазначені дані підтверджуються оборотами рахунку 39 за 2 півріччя 2018 р (а.с. 124 т.4).

Щодо суми 91269 грн (в абз. 1 стор.21 акту помилково зазначено, що це витрати за 4 квартал 2019 року) встановлено, що це суми, віднесені до витрат з рахунку 39 за весь 2019 рік по статтям «Послуги нерезидента»-41886, «Старі відсотки, які сплачені ЮВІД-2009» - 49382,64. Зазначені дані підтверджуються оборотами по рахунку 39 за 2019 рік (а.с. 125 т.4)

Також відповідно до бухгалтерської довідки від 01.07.2019 р. списана дебіторська заборгованість по кредитному договору з рахунку 3771 на 39 рахунок з наступним списанням у витрати (рах 951) рівними частками протягом 120 місяців (а.с. 126 т. 4).

Щодо суми 140651 (в абз.1 стор.21 акту і на стор.22 акту помилково вказано, що це витрати за 4 квартал 2020) встановлено, що це суми, віднесені у витрати з 39 рахунку за весь 2020 рік по статтям «Послуги нерезидента»- 41886, «Старі відсотки, які сплачені ЮВІД-2009» - 98765,28, що підтверджуються оборотами по рахунку 39 за 2020 рік (а.с. 127 т. 4).

Щодо суми 70326 (в абз. 1 стор. 21 і на стор. 22 акту помилково зазначено що це витрати за 2 квартал 2021) встановлено, що це суми, віднесені до витрат з 39 рахунку за 1 півріччя 2021 року по статтям «Послуги нерезидента» - 20943 (у рядку 5-6 стор. 22 акту помилково вказана сума 41886), «Старі відсотки, які сплачені ЮВІД-2009» - 49382,64, що також підтверджується оборотами по рахунку 39 за 1 півріччя 2021 року (а.с. 128 т. 4).

Що стосується відсотків сплачених на ЮВІД-2009 позивач пояснив, що частково після розгляду заперечень відсотки сплачені ЮВІД по договору № 033ФК від 23.04.2012 р. були погоджені як витрати підприємства.

Відсотки у сумі 49382, 64 грн - це відсотки які були сплачені підприємством раніше, а саме у 2013-2016 роках, про це вказано у акті перевірки № 494/20-40-14-02-07\23454034 від 25.08.2016 р. (а.с. 129-132 т. 4).

Так у додатку 2.1. до вказаного акту наведено інформацію, що не усі сплачені відсотки були віднесені до витрат у тому періоді : Рядок 16 по договору про надання кредиту № 033ФК по ТОВ «ЮВІД-2009» - сума нарахованих відсотків 917,84 тис. грн. Рядок19 по договору про надання кредиту № 033ФК по ТОВ «ЮВІД-2009» - сума віднесених до валових витрат відсотків: у 2013 році 0; у 2014 році- 285,76 тис.грн; у 2015 році 425,43 тис.грн; у 2016 році 206,65 тис.грн. Рядок 17 по договору про надання кредиту № 033ФК по ТОВ «ЮВІД-2009» - сума сплачених відсотків 1694,67 тис. грн

Таким чином, не вся сума сплачених відсотків була віднесена до витрат підприємства, сума сплачених, але не віднесених до витрат відсотків обліковувалась на рахунку 3771 до 01.07.2019 року, після була перенесена на рахунок 39 на підставі бухгалтерської довідки та потім списувалась на витрати підприємства.

Також судовим розглядом встановлено, що віднесення до витрат з рахунку 39 (в даному випадку на рахунки 944, 949, 92, 951) здійснюється автоматично щомісячно в 1С документом «Закрытие месяца», одна із дій яких списання витрат майбутніх періодів виходячи з встановлених у програмі строків списання рівними частками.

Як приклад, позивачем долучено до матеріалів справи зразок такого списання за грудень 2018 року (а.с. 134-135 т. 4)

Крім того, висновки відповідача про відсутність підтвердження витрат відповідними документами спростовується тим, що позивач надавав документи, які витребувались відповідачем Листом 1433/ж12/20-40-07-04-15 від 03.08.2021 р., а також надавав документи у відповідь на запит від 16.08.2021 року контролюючого органу; у відповідь на запит від 18.08.2021 року відповідача (конкретний перелік документів та пояснень, наданих Позивачем у відповідь на запити, був наведений вище).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі витрати, відображені у бухгалтерському обліку, підтверджені первинними документами, які надавались позивачем у повному обсязі, як до перевірки, так і до суд.

З урахуванням викладеного, висновки контрою чого органу про допушення позивачем податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими, адже не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час розгляду справи, а тому винесені податкові повідомлення-рішення від 18.10.2021 року № 00221340704 та № 00221390704 підлягають скасуванню.

Щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 1703788 грн. та винесення на підставі цього податкового повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221430704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2129735, 00 грн. (сума податкового зобов`язання 1703788 грн. та штрафної (фінансової) санкції 425947 грн.); податкового повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221520704 на загальну суму штрафу 502 940,35 грн. за платежем податок на додану вартість; податкового повідомлення-рішення від « 18» жовтня 2021 року № 00221910704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36507 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що на підставі порушень в п.3.1.1. акту перевірки щодо завищення витрат на загальну суму 8701474 грн,. встановлено заниження податкових зобов`язань на загальну суму 1740295 грн.

Порушення встановлено на арк. 8 акту п.3.1.1.1. пов`язане з заниженням фінансового результату, визначеного за правилами бухгалтерського обліку та відображеного у рядку 02 декларації.

Однак, відповідач жодним чином не обґрунтовує правомірність нарахування податку на додану вартість у зв`язку з завищенням витрат.

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПКУ Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необорот

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу..»

Таким чином, однією із умов застосування вказаного пункту ПКУ є умова придбання товарів з ПДВ і включення податкового кредиту, але під час перевірки та у акті жодним чином не визначено які саме товари були придбані з ПДВ і чи був включений податковий кредит по таким товарам.

Суми ПДВ розраховані виходячи із сум витрат, вказаних у п.3.1.1.1 акту.

Крім того, у акті не визначено який саме підпункт п. 198.5 ст. 198 ПКУ порушено ПАТ "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК", в свою чергу ні один з перелічених підпунктів не відноситься до діяльності позивача.

Так, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності повністю використовувались ПАТ "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" у виробництві продукції, тобто, використовувались у операціях, що є об`єктом оподаткування; в операціях, не звільнених від оподаткування, в операціях, що не здійснювались в межах балансу, в операціях, що є господарською діяльністю позивача.

Щодо доводів відповідача про порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст. 189 ПК України, а саме не проведено нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції (виробничої собівартістю) над їх фактичною ціною, колегія суддів вважає занеобхідне зазначити наступне.

Так, відповідачем зазначено, що в порушення п.188.1 ст.188 , п.189.1 ст.189 ПК України встановлено заниження податкових зобов`язань перевищення собівартості наданих послуг в частині вартості придбаних ТМЦ та послуг та нарахування компенсуючого ПДВ на загальну суму 782932.

Однак, такі порушення були скасовані за результатами розгляду заперечень Позивача на акт перевірки (абз. 3 стор. 3 Листа № 43197/6/20-40-07-04-15 від 07.10.2021 р. ГУ ДПС у Харківській області), а отже не підлягає доказуванню в рамках даної справи.

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано правомірність нарахування ПДВ на суму завищення витрат, крім того, наведені відповідачем порушення щодо не проведення нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції (виробничої собівартістю) над їх фактичною ціною не відповідають дійсності, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2021 року № 00221430704, № 00221520704 та № 00221910704

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 року № 00221860704, з огляду на наступне.

Так, підставою до прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення було заниження позивачем податкового зобов`язання нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України на загальну суму 65913,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2020 року у сумі 65913,00 грн. та не відображення у додатку ПН в складі «Декларації про прибуток підприємств» за 2020 рік, що є порушенням п 46.1 ст. 46 та п.п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що в порушення п.103.4., п.103.5, п.103.10 ст. 103, п.137.3 ст.137, пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України АТ «ВП «ТВІН-ДРУК» занижено податкове зобов`язання нерезидентів, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України. Підприємство «Equipement» (E.T.L) (Німеччина) на загальну суму 65913,00 грн в тому числі за 4 квартал 2020 року у сумі 65913,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що Підприємством « Equipement de Transformation Іmac (E.T.L) (Виконавець), в особі Президента Максима Безлона та АТ «ВП» ТВІН-ДРУК» (Замовник) в особі представника правління Бартишева Артема уклали Контракт № 20921-309-Q02 від 05.10.2020 (а.с. 138-139 т.4).

Предметом договору є комплекс робіт по демонтажу, зборки, наладки, запуску виробничого обладнання "COHESIO 13" (машина для виготовлення с/кл плівки), у зв язку з переносом обладнання в інше виробниче приміщення.

Пункт 1.2 контракту визначено, що вищевказані роботи Виконавець проводить за адресою Україна, м Харків, вул Роганська, 149.

Загальна вартість контракту - 15510 євро (а.с. 140 т. 4).

12.11.2020 роботи (демонтаж, зборка, наладка, запуск виробничого обладнання "COHESIO 13" (машина для виготовлення с/кл плівки)) проведено з 02.11.2020по 12.11.2020 техніком по обслуговуванню печатного та клеєвого обладнання Сержем Десжарден на загальну суму 15510 дол США, про що складено Акт приймання робіт № б/н від 12.11.2020, місце складання - м. Харків (а.с. 142 т. 4).

Так, оподаткування доходів нерезидентів передбачено ст. 141 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-V1, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними це статтею, в тому числі, інжиніринг.

Згідно п. 14.1.85 ст.14 ПКУ інжиніринг - надання послуг, (виконання робіт) із складання технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко - економічних обстежень, виконання інженерно - розвідувальних робіт з будівництва об`єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об`єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов`язаних із такими послугами (роботами).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Місцем постачання послуг, перерахованих в пункті 186.3 статті 186 ПКУ, зокрема інжинірингових послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до піп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх погодження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ передбачено: «резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов`язані утримати податок з таких доходів за ставкою 15 відсотків від іх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності».

Відповідно до п.103.4 ст.103 ПК України від підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджуе, що нерезидент с резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст.103 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями).

Крім того, до іноземних документів також застосовується положення статті 13 Закону України від 23.06.2005 № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації.

Згідно п. 103.10 ст. 103 глави 10 ПКУ - у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Під час розгляду справи відповідач пояснив, що позивача притягнуто до відповідальності у зв`язку із ненаданням до перевірки Довідки про підтвердження статусу податкового резидента Німеччини Підприємством « Equipement de Transformation Imac (E.T.L).

Водночас, позивач з посиланням на роз`яснення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначав, що роботи які є предметом Контракту № 20921-309-Q02 від 05.10.2020 не є інжинірингом.

Так, відповідно до роз`яснення опубліковане 01.12.2021 р. (а.с. 136-137 т. ) Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків контролюючий орган прийшов до наступних висновків:

«Отже, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним пп.14.1.85 п.14.1 ст.14 р.II ПКУ, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміну іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм р.V ПКУ до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

- в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об`єктів;

- стосовно об`єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об`єктів;

- під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт - надання консультацій та авторський нагляд. При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з пп.14.1.85 п.14.1 ст.14 р. II ПКУ під визначення терміну «інжиніринг» не підпадають.

Як свідчать матеріали справи, предметом договору з «Equipement de Transformation Imac» є комплекс робіт по демонтажу, зборки, наладки, запуску виробничого обладнання "COHESIO 13" (машина для виготовлення с/кл плівки), у зв`язку з переносом обладнання в інше виробниче приміщення.

Проаналізувавши предмет договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі роботи не є інжинірингом, оскільки предметом договору не передбачено послуги з надання консультацій та авторський нагляд.

Таким чином, встановлення актом заниження податкового зобов`язання нерезидента, який отримав дохід із джерелом походження з України, є безпідставним та суперечить роз`ясненням податкової, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення 18.10.2021 року № 00221860704 підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності винесених контролюючим органом податкових повідомлень- рішень від 18.10.2021 № 00221880704, яким ПАТ "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та від 28.12.2021 № 00315560704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48,27 грн. (сума податкового зобов`язання 41,45 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн.).

Так, задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що до 23.05.2020 р. позивач правомірно та згідно норм чинного законодавства не декларував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже, донарахування Відповідачем вказаного податку за період 2018-2019 рік є протиправним. Крім того, судом встановлено, що позивач здавав в оренду приміщення на підставі Договору оренди № 428 (майнового найму) нежитлового приміщення від 20.05.2019 р., що підтверджується договором оренди, актом приймання-передачі майна від 20.05.2019 р, актом приймання-передачі майна від 31.12.2020 р. (а.с. 143-146 т. 4). А отже, відповідач помилково нарахував зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у зв`язку із чим дійшов висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2021 року № 00315560704 та від 18.10.2021 року № 00221880704.

Разом з тим, на переконання судової колегії, така позиція суду першої інстанції \ є помилковою з огляду на наступне.

Так, а акті перевірки зазначено, що з 01.07.2018 - 30.06.2021 на балансі ПАТ "ВП "ТВІН-ДРУК" обліковується нежитлове приміщення загальною площею 120,2 м кв. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.04.2008, видаване Виконавчим комітетом Харківської міської ради).

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, пунктом 266.3 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема його підпунктом є встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 та підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють з-поміж іншого будівлі промислові та склади.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків. усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-ІХ, який набрав чинності у вказаній частині 23.05.2020 року, законодавець виклав підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в такій редакції: «є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Тобто законодавець надалі, тобто з 23.05.2020 змінив норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, де вже передбачив застосування податкової пільги за умови, що будівлі промисловості не здаються їх власниками, зокрема в оренду.

Як встановлено судом, ПАТ "ВП "ТВІН-ДРУК" укладено договір майновго найму нежитлового приміщення з ТОВ "Фексім - Україна" від 20.05.2018 №428 щодо надання в оренду приміщення, загальною площею 4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, термін дії договору з 20.05.2018 по 20.05.2022, акт приймання передачі майна від 20.05.2018, акт приймання передачі майна від 31.12.2020.

Таким чином, з 20.05.2018 по 31.12.2020 належне ПАТ "ВП "ТВІН-ДРУК", загальною площею 4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149 було передано у користування на використовувалось за функціональним призначенням ТОВ "Фексім - Україна".

З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 17.07.2020 у справі № 440/937/19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки належний позивачу об`єкт нерухомого майна з 20.05.2018 по 31.12.2020 не використовувався позивачем у власній господарській діяльності та був переданий в оренду іншій особі, тому у позивача відсутня пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Перевіркою повноти нарахування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, своєчасності подання до органу ДПС податкової декларації податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019, 2020 роки встановлено, що у порушення пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, підприємством податкову декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019,2020 роки не надано.

Відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку тану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Перевіркою повноти нарахування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, своєчасності подання до органу ДФС податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019, 2020 роки встановлено, що у порушення пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, підприємством занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 43,02 грн: у т. ч. 2018р. у сумі 7,44 грн, 2019р. у сумі 16.69 грн, 2020 рік у сумі 18,89 грн.

За таких обставин, податковим органом правомірно сформовані податкові повідомлення - рішення від 18.10.2021 № 00221880704, яким ПАТ "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та від 28.12.2021 № 00315560704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48,27 грн. (сума податкового зобов`язання 41,45 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн.).

Відтак висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводів про порушення відповідачем процедури проведення перевірки позовна заява не містить.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Харківській області від 18.10.2021 № 00221880704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та від 28.12.2021 № 00315560704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48,27 грн. (сума податкового зобов`язання 41,45 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн.), із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 по справі № 520/964/22 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Харківській області від 18.10.2021 № 00221880704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та від 28.12.2021 № 00315560704, яким Приватному акціонерному товариству "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48,27 грн. (сума податкового зобов`язання 41,45 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6,82 грн.).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 по справі № 520/964/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 22.12.23.