Постанова

від 12.12.2023 по справі 440/5478/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Головко А.Б.

12 грудня 2023 р.Справа № 440/5478/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів, -

В с т а н о в и в:

28.05.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі ГТУЮ у Полтавській області) від 04.09.2018 року № 1097;

- стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) на його користь заробітну плату з урахуванням надбавок до посадового окладу за 9 ранг державного службовця, за інтенсивність праці, за вислугу років та премії за періоди роботи з 29.08.2018 року по 25.12.2019 року, з 03.03.2020 року по 27.03.2020 року, з 27.04.2020 року по 11.06.2020 року, з 20.07.2020 року по 29.07.2020 року у сумі 106 681,26 грн та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 15.03.2018 року по 29.07.2020 року у сумі 12 227,98 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що його відсторонення від виконання повноважень на посаді державного службовця могло бути здійснено виключно за рішенням слідчого судді, а не за ініціативою керівника у зв`язку з повідомленням йому підозри у вчиненні злочину. У період з 29.08.2018 року по 29.07.2020 року він фактично постійно знаходився на робочому місці, безперешкодно та без жодних обмежень виконував свої посадові обов`язки, в тому числі розпорядження свого безпосереднього керівника, а тому за цей період йому повинна бути виплачена заробітна плата відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГТУЮ у Полтавській області від 04.09.2018 року № 1097.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції зазначає, що відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Положеннями Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу законів про працю України не передбачено нарахування та виплату заробітної плати відстороненому від посади працівнику, якого притягнуто до кримінальної відповідальності. Не передбачено такого обов`язку і судовими рішеннями про відсторонення позивача від посади та наказами керівника про його відсторонення.

Також відповідач зазначив, що за період роботи з 15.03.2018 року по 15.03.2019 року ОСОБА_1 фактично працював з 15.03.2018 року по 28.08.2018 року (5 місяців 14 днів). З розрахунку тривалості щорічної відпустки за цей період: 5 місяців 14 днів х 2,5 дні = 13,65 дні (14 днів). Відповідно до наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 29.01.2020 року № 125/05 ОСОБА_1 за період роботи з 15.03.2018 року по 14.03.2019 року використав 14 календарних днів щорічної основної відпустки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 ..

Висновок суду вмотивований тим, що нарахування заробітної плати включає в себе таку передумову як виконання роботи, зокрема, у даному випадку, виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, чого у даному випадку не відбулося.

Також, суд зазначив, що оскільки час відсторонення від роботи не є відпрацьованим часом та у цей час за працівником не зберігався середній заробіток, то відповідно час відсторонення працівника від службових обов`язків виключається з розрахункового періоду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до наказу ГТУЮ у Полтавській області № 155/к від 13.03.2018 року «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду державного виконавця Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області з 15.03.2018 року (т. 1 а.с.46).

04.09.2018 року на адресу завідуючого сектором з питань запобігання і виявлення корупції ГТУЮ у Полтавській області Касьяна І.О. надійшов лист ст. слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Полтавській області Кравченка Т.О. від 04.09.2018 року, в якому він повідомляв, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170000000235 від 04.04.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. В рамках розслідування вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру державному виконавцю Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 70-73).

04.09.2018 року в.о. начальника ГТУЮ у Полтавській області Бриндак Д.В. відповідно до ч. 6 ст. 72 Закону № 889-VIII, ч. 5 ст. 65 Закону України від 14.10.2014 року

№ 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі Закон № 1700-VII), у зв`язку з розпочатим досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні відносно державного виконавця Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 , прийнято наказ № 1097 «Про відсторонення від виконання повноважень на посаді ОСОБА_1 », яким встановлено, що відсторонено ОСОБА_1 від виконання повноважень на посаді державного виконавця Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області з 29.08.2018 року до закінчення досудового розслідування (т. 1. а.с. 74).

Відповідно до наказу ГТУЮ у Полтавській області від 24.12.2019 року № 1847/к у зв`язку з надходженням до ГТУЮ у Полтавській області листа ГУ НП в Полтавській області від 25.10.2019 року № 94441/115/24/04-2019 допущено ОСОБА_1 до виконання повноважень з 27.12.2019 року на посаді державного виконавця Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області (т. 1 а.с.76).

Наказом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 29.07.2020 року № 3456/04 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , державного виконавця Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), із займаної посади 29.07.2020 року, за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, з припиненням державної служби (т. 1 а.с. 182, 183).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частиною 1 ст. 50 Закону № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону № 889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 6 ст. 72 Закону № 889-VIII відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону № 1700-VII.

Згідно ч. 5 ст. 65 Закону № 1700-VII особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з таким відстороненням.

Судом встановлено, що підставою для невиплати заробітної плати позивачу за період з 29.08.2018 року по 25.12.2019 року став наказ ГТУЮ у Полтавській області від 04.09.2018 року № 1097 «Про відсторонення від виконання повноважень на посаді ОСОБА_1 ».

Також, судом встановлено, що з 03.03.2020 року по 11.03.2020 року ОСОБА_1 знаходився в ДУ «Полтавська установа виконання покарань» на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 05.03.2020 року у справі № 554/1934/20 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 12.03.2020 року - 13.03.2020 року позивач був відсутній на робочому місці згідно табелю обліку робочого часу; 16.03.2020 року - відпустка без збереження заробітної плати; ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.03.2020 року у справі № 554/1934/2020 ОСОБА_1 з 17.03.2020 року відсторонений від займаної посади строком до 03.05.2020 року; з 04.05.2020 року по 11.06.2020 року згідно табеля обліку робочого часу був відсутній на робочому місці; ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.06.2020 року у справі № 534/718/20 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло строком на 2 місяці; ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 23.06.2020 року ОСОБА_1 відсторонено від посади строком на 2 місяці.

Таким чином, ОСОБА_1 з 29.08.2018 року по день звільнення 29.07.2020 року не виконував обов`язки за посадою.

На час звільнення позивача з державної служби обставин щодо закриття кримінальних проваджень № 12018170000000235, № 42020170080000034, або прийняття судом виправдувальних рішень відносно позивача не встановлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, нарахування заробітної плати включає в себе таку передумову як виконання роботи, зокрема, у даному випадку, виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, чого у даному випадку не відбулося.

Жодним нормативно-правовим актом, якими регулюються проходження публічної служби та правовідносини в оплаті праці, не встановлено обов`язку роботодавця здійснювати виплату працівнику заробітної плати під час застосування до останнього заходу у вигляді відсторонення від посади.

Крім того, згідно ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно п. 3 розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно абзацу 6 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Отже, оскільки час відсторонення від роботи не є відпрацьованим часом та у цей час за працівником не зберігався середній заробіток, то відповідно час відсторонення працівника від службових обов`язків виключається з розрахункового періоду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України немає.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 грудня 2023 року.