Постанова

від 19.12.2023 по справі 160/18383/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18383/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМТ-Дніпро» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №160/18383/22 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМТ-Дніпро»до: про:Дніпровської митниці визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

15.11.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГМТ-Дніпро» (далі ТОВ «ГМТ-Дніпро») звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 1-5 том 1/

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022р. вищезазначений адміністративний позов було залишено без руху та позивачу запропоновано усунути зазначені судом недоліки адміністративного позову / а.с. 58-59 том 1/.

У межах встановленого судом строку позивачем було усунуто недоліки адміністративного позову / а.с. 63-129 том 1/ та 21.12.2022р. судом першої інстанції відкрито провадження в адміністративній справі №160/18383/22 за позовом ТОВ «ГМТ-Дніпро» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і справу призначено до судового розгляду / а.с. 130 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що ним ввезено на митну територію України з метою будівництва міського метрополітену товар - «самохідна бурильна машина: бурова установка BAUER BG36 H, тип BG 36H 1 шт, рік виробництва 2007, номер шасі 1169, номер двигуна НОМЕР_1 , бувша у використанні», ввезений на митну територію України з метою будівництва міського метрополітену, цей товар було оформлено у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. Дніпровською митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ГМТ-Дніпро» вимог законодавства України з питань митної справи в частині дотримання умов митного режиму тимчасового ввезення, із застосуванням умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, цього товару, за результатами якої складено акт №0027/21/7.5-19/0041474280 від 04.01.2022р. у якому відповідачем зроблено висновок про надання в платне тимчасове користування представництву «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» роторної бурової установки BAUER, тип BG36 H, модель 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , яка була оформлена у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у відповідності до митної декларації №UA110180/2017/420383 від 22.12.2017р., що є порушенням ч. 7 ст. 106 Митного кодексу України у зв`язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013/7.5-19 від 08.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (14070100) у загальному розмірі на 516605,34 грн. Позивач, який не заперечує факт передачі цього товару в оренду, вважає таке рішення необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що положення Конвенції про тимчасове ввезення ( м. Стамбул,1990 рік) яка застосовується для регулювання спірних відносин, не містить обмежень на передачу ввезених товарів (транспортних засобів) іншим особам, і враховуючи, що позивачем не було порушено умов, на підставі яких було ввезено товар, поміщений в режим тимчасового ввезення, не втрачено та не випущено у вільний обіг цей товар та у встановлені строки реекспортовано його з дотриманням умов митного режиму, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000013/7.5-19 від 08.02.2022р..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023р. у справі №160/18383/22 у задоволенні позову ТОВ «ГМТ-Дніпро» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено / а.с. 62-69 том 2/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 07.07.2023р. подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції / а.с. 72-80 том 2/, яким з метою забезпечення її розгляду 10.07.2023р. було витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №160/18383/22 / а.с. 82 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 21.07.2023р. / а.с. 84 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023р. у справі №160/18383/22 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГМТ-Дніпро» на рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. у цій справі / а.с. 85 том 2/ та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 13-00 годин 17.10.2023р. / а.с. 86 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 87-91 том 2/.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 72-76 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Дніпровська митниця, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 92-92-97 том 2/ з урахуванням додаткових письмових пояснень / а.с. 160-161 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено обґрунтоване рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. у цій справі залишити без змін.

У зв`язку з тим, що суддя Коршун А.О., який входить до складу колегії суддів, що розглядає №160/18383/22, станом на 17.10.2023р. перебував у відпустці справу №160/18383/22 було знято з розгляду та її розгляд у судовому засіданні перенесено на 13-00 годин 31.10.2023р. / а.с. 101 том 2/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 102-104 том 2/.

У судовому засіданні 31.10.2023р. у розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача, з метою надання додаткових доказів, було оголошено перерву до 14 годин 30 хвилин 21.11.2023р. / а.с. 106-107 том 2/, про що судом повідомлено представників позивача та відповідача / а.с. 108 том 2/.

21.11.2023р. за клопотанням відповідача / а.с. 155 том 2/ у розгляді цієї справи оголошено перерву до 14-00 годин 19.12.2023р. / а.с. 156 том 2/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 157-159 том 2/.

Заслухавши у судовому засіданні:

-представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував проти доводів письмових відзивів відповідачів на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги адміністративного позову у повному обсязі;

-представників відповідачів, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та підтримали доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. у цій справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачем у справі ТОВ «ГМТ - Дніпро», ввезено на митну територію України з метою будівництва міського метрополітену товар - «самохідна бурильна машина: бурова установка BAUER BG36 H, тип BG 36H 1 шт, рік виробництва 2007, номер шасі 1169, номер двигуна НОМЕР_1 , бувша у використанні» (далі бурова установка, товар), цей товар було оформлено у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до митної декларації №UA110180/2017/420383 від 22.12.2017р. / а.с. 12-14 том 1/, ці обставини не заперечувались учасниками справи під час її розгляду судом.

У подальшому Дніпровською митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ГМТ-Дніпро» вимог законодавства України з питань митної справи в частині дотримання умов митного режиму тимчасового ввезення, із застосуванням умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, вищезазначеного товару, за результатами якої складено акт №0027/21/7.5-19/0041474280 від 04.01.2022р. ( далі акт перевірки, а.с. 19-28 том 1) у якому відповідачем зроблено висновок про надання в платне тимчасове користування представництву «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» роторної бурової установки BAUER, тип BG36 H, модель 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , яка була оформлена у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у відповідності до митної декларації №UA110180/2017/420383 від 22.12.2017р., що є порушенням ч. 7 ст. 106, ст. 285, п. 3 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки / а.с. 30-33 том 1/, які були розглянуті митним органом / а.с. 34-39 том 1/ та за результатами проведеної перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013/7.5-19 від 08.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (14070100) у загальному розмірі на 516605,34 грн. / а.с. 40 том 1/, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі, оскільки позивач, який не заперечує факт передачі цього товару в оренду, та не порушував умови, на підставі яких було ввезено товар, поміщений в режим тимчасового ввезення, не втратив товар та не випустив його у вільний обіг товар і у встановлені строки реекспортував його з дотриманням умов митного режиму, вважає рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що положення Конвенції про тимчасове ввезення ( м. Стамбул,1990 рік), яка застосовується для регулювання спірних відносин, не містить обмежень на передачу ввезених товарів (транспортних засобів) іншим особам.

Колегія суддів, з огляду на заявлені позовні вимоги, встановлені фактичні обставини справи, наведені позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити, що позивачем не заперечувався факт передачі ним товару - «самохідна бурильна машина: бурова установка BAUER BG36 H, тип BG 36H 1 шт, рік виробництва 2007, номер шасі 1169, номер двигуна НОМЕР_1 , бувша у використанні», який ввезено на митну територію України та оформлено у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у відповідності до митної декларації №UA110180/2017/420383 від 22.12.2017р., в оренду представництву «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» та факт отримання визначеної умовами договору орендної плати за користування буровою установкою/ а.с. 7-11,165-176,184-188 том 1/, а відповідачем не оспорювався факт того, що позивачем цей товар не було втрачено та не було випущено у вільний обіг товар і у встановлені строки реекспортовано цей товар з дотриманням умов митного режиму, а спірним є питання правомірності застосування ч. 7 ст. 106, ст. 285, п. 3 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України з огляду на відсутність обмеження (заборони) на передачу ввезених товарів, у тому числі транспортних засобів, іншим особам, у Конвенції про тимчасове ввезення ( м. Стамбул,1990 рік), яка на думку позивача застосовується для регулювання спірних відносин.

Законодавство України з питань митної справи, відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України ( далі МК України) складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК України та інших законодавчих актів.

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 4 МК України, митний режим комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до ст. 103 МК України, тимчасове ввезення це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 1 ст. 11 МК України, іноземні товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів.

Згідно ч. 1 ст. 104 МК України митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

Відповідно до ч. 6 ст. 104 МК України, для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом; 3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно зі ст. 285 МК України умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу.

Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено положеннями ст. 106 МК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 286 МК України до товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу.

У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі ввізне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статті 106 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 106 МК України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

Україна, Законом №1661-IV від 24.03.2004р. приєдналася до Конвенції про тимчасове ввезення (далі Конвенція), статтею 1 Глави 1 якої, серед іншого, наведено визначення терміну «тимчасове ввезення», який означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби), мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Пунктом 1 статті 4 Глави III Конвенції про тимчасове ввезення встановлено, що якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.

Для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія, відповідно до положень, встановлених національним законодавством (п. 4 ст. 4 Конвенції про тимчасове ввезення).

Відповідно до ст. 19 Конвенції про тимчасове ввезення положення цієї Конвенції не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров`я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов`язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Згідно зі статтею 1 Додатка Е Конвенції - часткове звільнення означає звільнення від сплати частини суми ввізного мита й податків, які мали б бути стягнуті, якби товари пройшли процедуру митного оформлення для використання в межах території ввезення, за станом на дату, на яку на них було поширено режим тимчасового ввезення.

Отже аналіз наведених вище норм Конвенції дає можливість зробити висновок про те, що Конвенція надає право Договірним Сторонам обумовлювати тимчасове ввезення товарів на їх митні території, звільняти такі товари від ввізного мита і податків за певних умов та допускає поширення встановлених національним законодавством заборон чи обмежень на такі товари, також надає кожній із Договірних Сторін право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії, і не містить заборони щодо обмеження застосування національним законодавством заходів економічного характеру у разі порушення умов та правил тимчасового ввезення.

Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 106 МК України, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу.

Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.

Зі змісту ч. 7 ст. 106 МК України встановлено, що у разі передачі товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами.

Отже ч. 7 ст. 106 МК України фактично встановлюється відсутність права передачі товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, в користування іншій особі, і з урахуванням положень ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 109 МК України товари поміщені у митний режим тимчасового ввезення не набувають статус українських товарів, а зберігають статус іноземних, що свідчить що право власності на бурову установку BAUER BG36 H, тип BG 36H 1 шт, рік виробництва 2007, номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , до позивача у справі не переходило, а залишилось за Geotem Jeoteknik Insaat Muhendislik Musavirlik A.S. (Туреччина), на підставі контракту №2011-2017 оренди транспортних засобів та обладнання з метою виконання експортних процедур від 20.11.2017р., і право розпорядження цим товаром до ТОВ «ГМТ-Дніпро» також не переходило.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач, який надав у платне, тимчасове користування представництву «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» товар - «самохідна бурильна машина: бурова установка BAUER BG36 H, тип BG 36H 1 шт, рік виробництва 2007, номер шасі 1169, номер двигуна НОМЕР_1 , бувша у використанні», який ввезено на митну територію України та оформлено у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у відповідності до митної декларації №UA110180/2017/420383 від 22.12.2017р., порушив процедуру передачі права тимчасового ввезення товару встановлену ст. 109 МК України та ст. 8 Конвенції, а саме не повідомив митницю у встановленому законом порядку про передачу товару третім особам у користування, що є порушенням умови митного режиму тимчасового ввезення, і з урахуванням положень ч. 7 ст. 286, ч. 1 ст. 106 МК України позивач повинен сплатити митні платежі в обсязі передбаченому законодавством України для ввезення цього товару на митну територію України в режимі імпорту з відрахуванням вже сплаченої суми на підставі умовного часткового звільнення цього товару від оподаткування митними платежами.

При цьому суд критично оцінює посилання позивача під час розгляду справи на зобов`язання позивача, яке надано під час декларування товару / а.с. 14 том 1/, оскільки це зобов`язання стосується цільового використання товару, та з огляду на його зміст не може бути визнано повідомленням митному органу про подальшу передачу цього товару у користування третім особам.

Також колегія суддів вважає, що у даному випадку є безпідставними посилання позивача під час розгляду справи на необхідність застосування до спірних відносин положень Конвенції з огляду на те, що позивач не передавав права на тимчасове ввезення товару третій особі в порядку встановленому ст. 109 МК України та ст. 8 Конвенції, тому посилання позивача на невідповідність національного законодавства нормам міжнародного права, яким у даному випадку є Конвенція, є безпідставними і до вирішення спірних відносин повинна застосовуватись норма національного законодавства, яка регулює спірні відносини, - положення ч. 7 ст. 106 МК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000013/7.5-19 від 08.02.2022р. діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення, тому суд першої інстанції за результатами розгляду справи зробив обґрунтований висновок про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення і постановив правильне рішення про відому позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, прийнято обґрунтоване рішення щодо відмови позивачу у задоволення заявлених ним позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.03.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМТ-Дніпро» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023р. у справі №160/18383/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 22.12.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко