Постанова

від 21.12.2023 по справі 806/111/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 806/111/17

адміністративне провадження № К/9901/35555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П.,Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Головне управління ДПС у Житомирській області)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року (Суддя: Попова О.Г.),

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року (Судді: Франовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),

у справі № 806/111/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчино-льон»

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2016 року № 0001831401, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчино-льон» (далі - позивач, ТОВ «Ємільчино-льон») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 року № 0001831401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 382 615 грн (т. 1 а.с. 4-16).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 19-26, 61-64).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи зафіксовані актом перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 306 092 грн., в т.ч. за січень 2014 року - на 153 427 грн., за вересень 2016 року - на 152 665 грн з огляду на безнадійну дебіторську заборгованість у взаємовідносинах ТОВ "Ємільчино-льон" з ПСП "Восток-Запад", яка не була списана, що призвело до помилкового не нарахування податкових зобов`язань на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків у січні 2014 року та вересні 2016 року. Крім цього, відповідачем зазначено на тому, що всі надані позивачем первинні документи в суді першої інстанції не досліджувалися, як і не надавались під час перевірки, так і до заперечень на акт перевірки. Додатково скаржник вказав на тому, що контрагентом ПСП «Восток-Запад» по взаємовідносинам з ТОВ «Ємільчино-льон» не зареєструвало в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні, та, відповідно не включало суму ПДВ в розмірі 152 664,65 грн (від суми 915,99 тис грн) до податкових зобов`язань Декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року. Аналогічно ТОВ «Ємільчино-льон» не включено суму ПДВ у сумі 152 664, 65 грн до податкового кредиту по взаємовідносинам з даним контрагентом, а також не було надано платіжні доручення, які б підтверджували те, що оплата за товар була здійснена протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами договору. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 2 а.с. 79-82).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 07.11.2016 року по 25.11.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ємільчино-льон» (код ЄДРПОУ 31981059) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 з висновками про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 306 092 грн, в т.ч. за січень 2014 року - на 153 427 грн, за вересень 2016 року - на 152 665 грн (том 1, зворот а.с. 23-79, 76).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаним висновкам контролюючого органу передувало те, що ТОВ «Ємільчино-льон» станом на 01.01.2014 відкоригувало дебіторську заборгованість по взаємовідносинах з ПСП «Восток-Запад» на суму 347 412 грн. (в т.ч. ПДВ 57 902 грн) лише по бухгалтерському обліку, отже, відповідно суми ПДВ включені до складу податкового кредиту залишилися не відкориговані в січні 2014 року в розмірі 57 902 грн. ТОВ «Ємільчино-льон» фактично не отримав товару на суми наданої попередньої оплати ПСП «Восток-Запад» понад 3 роки, а ПСП «Восток-Запад» не має реальної можливості поставити сільськогосподарську продукцію 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 року за відсутності даної на залишках. Крім того, суми попередньої оплати, отримані ПСП «Восток-Запад» понад 1095 днів та не повернуті є сумнівним боргом, безнадійною заборгованістю. Враховуючи вищевикладене, та в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України товариство не нарахувало податкові зобов`язання на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків в розмірі 57 902 грн (том 1, а.с. 36-37). ТОВ «Ємільчино-льон» під час проведення перевірки не надало первинних документів, які б засвідчували включення у 2013 році до складу доходів та до складу податкових зобов`язань суму по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запад» на суму розбіжність в розмірі 573 153 грн., в тому числі ПДВ 95 525,50 грн. Також, при проведеному аналізі взаємовідносин ТОВ «Ємільчино-льон» з ПСП «Восток-Запад», відображених у матеріалах попередніх перевірок та матеріалів останньої перевірки було встановлено, що ТОВ «Ємільчино-льон» з 2011 року по 30.09.2016, в основному, перераховувало попередню оплату ПСП «Восток-Запад» на закупівлю сільськогосподарської продукції, яка фактично не надходила. По рахунку 631 рахується позитивне дебетове сальдо по розрахунках з ПСП «Восток-Запад» у наступному розмірі: станом на 01.04.2011 - 1142 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2013 - 1491 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2014 - 915,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2015 - 4136,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2016 - 6956,40 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 30.09.2016 - 9 588,40 тис. грн. (як попередня оплата).

Листом Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 15.12.2016 №1177/6/06-30-14-01 заперечення позивача від 08 грудня 2016 року №112 на акт перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки визнано такими, що здійснені перевіряючими правомірно та у відповідності до вимог податкового законодавства (том 1, а.с. 105-109, 110-118).

На підставі висновків акту перевірки від 02 грудня 2016 року №80/06-30-14-01/31981059, Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2016 року №0001831401, відповідно до якого за порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість у розмірі 382 615 грн, в тому числі: 306 092 грн за податковими зобов`язаннями та 76 523 грн за штрафними санкціями (том 1, а.с. 21).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановив, що реальність господарських операцій позивача із контрагентом ПСП «Восток-Запад» щодо попередньої оплати товару за договором поставки від 20.11.2013 року, дотримання термінів поставки товару і його отримання, підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема: додатковою угодою від 29.12.2015 року до договору поставки товару від 20.11.2013, додатковою угодою від 01 червня 2016 року до договору поставки товару від 20.11.2013, угодою про зарахування попередньої оплати між договорами від 30 листопада 2013 року, видатковими накладними №120 від 03.11.2016 та № 126 від 24.11.2016 ПСП «Восток-Запад», що за висновками судів попередніх інстанцій свідчить про недоведеність посилань контролюючого органу про не підтвердження господарських операцій, неможливість виконання контрагентом узятих на себе зобов`язань та відхилили доводи контролюючого органу про наявність безнадійної дебіторської заборгованості, посилаючись на продовження терміну дії договору. Крім цього, за висновками судів попередніх інстанцій, правомірність коригування позивачем бухгалтерських записів підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-31.12.2013 року, наказом №4-а «Про виправлення виявлених помилок та внесення виправних бухгалтерських засобів» від 17.01.2014 року, бухгалтерською довідкою №1 від 16.01.2014, розшифровкою оборотів за операціями між ПСП «Восток-Запад» та ТОВ «Ємільчино-льон» (рахунок 631) за період 01.01.2013 по 31.12.2013 року (т. 2 а.с. 19-26, 61-64).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України окрім іншого встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

До того ж, відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підпунктом 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п.4). Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума (п.5). Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату (п.8).

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2013 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Восток-Запад» (продавець) та ТОВ «Ємільчино-льон» (покупець) укладено договір поставки товару від 20.11.2013 року, у відповідності до вимог якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар за такими характеристиками: паливно-мастильні матеріали, виробничі матеріали, запасні частини, а останній зобов`язується його прийняти та оплатити; номенклатура товару погоджується сторонами у додаткових угодах та/або у видаткових накладних, наданих постачальником (п. 1.2.); продавець зобов`язаний доставити товар покупцю за адресою: смт. Ємільчине, вул. Кірова, буд. 59, товар передається на підставі видаткової накладної (п. 2.1), а покупець зобов`язаний прийняти товар і розрахуватися за нього в порядку, передбаченому розділом 3 даного договору (п. 2.2.). У відповідності до п. 3.1 розділу 3 цього договору, оплата товару здійснюється покупцем авансовим платежем, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору. Авансовий платіж може бути сплачений у повному розмірі ціни договору або частинами, що додатково погоджується сторонами письмово, або усно, але авансовий платіж повинен бути сплачений у будь-якому разі до дати поставки за цим договором. Термін дії цього договору починається в момент підписання та закінчується виконанням сторонами прийнятих на себе зобов`язань, але не пізніше 31.12.2015 року (п. 4.2); закінчення строку даного договору не звільняє сторони від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань і від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 4.3). Якщо інше прямо не передбачено цим договором, або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 4.4). Зміни в цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, даному договорі або чинному в Україні законодавстві (п. 4.5) (том 1, а.с. 119-120).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2013 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Восток-Запад» (продавець) та ТОВ «Ємільчино-льон» (покупець) укладено угоду про зарахування попередньої оплати між договорами від 30.11.2013 року (том 1, а.с. 125). Зокрема, зі змісту цієї угоди вбачається, що в додаток до листа від 30.11.2013 року вих. № 97, сторони домовились та погодили зарахувати передплату (неповернений аванс), що перерахований ТОВ «Ємільчино-льон» на користь ПСП «Восток-Запад» по договору поставки № 8 (від 30.08.2010) в загальній сумі 915 978, 95 грн в рахунок виконання п. 3.1 Договору поставки товару від 20.11.2013 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 29.12.2015 року до договору поставки від 20.11.2013 року, за домовленістю сторін змінено пункт 4.2 договору, виклавши його в такій редакції: «термін дії договору закінчується виконанням сторонами прийнятих на себе зобов`язань, але не пізніше 31.12.2016 року» (том 1, а.с. 121), а додатковою угодою від 01.06.2016 року до договору поставки від 20.11.2013 року, за домовленістю сторін змінено: - п.п. 1.1. договору поставки від 20.11.2013 року, виклавши його таким чином: «на умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за такими характеристиками: сільськогосподарська продукція - кукурудза урожаю 2016 року (далі - товар)»; - п.2.1. договору поставки від 20.11.2013 року, виклавши його в такій редакції: «Продавець зобов`язаний: - Доставити товар у строк, не пізніше 10.12.2016 р. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться на території Продавця в присутності уповноваженого представника Покупця, за адресою смт. Ємільчине, вул. Військова (складські приміщення ПСП «Восток-Запад»). Продавець надає гарантію якості товару протягом 2-х календарних місяців з моменту його передачі Покупцю. Товар передається на підставі видаткової накладної» (т. 1 а.с. 122). Вказані додаткові угоди вступають в дію з дати підписання, є невід`ємною частиною Договору від 20.11.2013 року і недійсні без нього (т. 1 а.с. 121, 122).

Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, кінцевий термін виконання ПСП «Восток-Запад» зобов`язань по договору поставки товару від 20.11.2013 року, враховуючи додаткові угоди становить 31 грудня 2016 року, а тому висновки контролюючого органу про неможливість виконання контрагентом узятих на себе зобов`язань та наявність у безнадійної дебіторської заборгованості за якою минув строк позовної давності, судами вірно відхилені.

До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 120 від 03.11.2016 та № 126 від 24.11.2016 ПСП "Восток-Запад" було поставлено ТОВ "Ємільчино-льон" кукурудзу врожаю 2016 року, 229 т., на загальну суму 915 999,08 грн., що є підтвердженням фактичного виконання умов договору поставки товару від 20.11.2013 року (враховуючи додаткові угоди від 29.12.2015 року та від 01 червня 2016 року до договору поставки товару від 20.11.2013 року (том 1, а.с. 126-127).

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено правомірність коригування позивачем бухгалтерських записів, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-31.12.2013 (том 1, а.с. 236-237), наказом №4-а "Про виправлення виявлених помилок та внесення виправних бухгалтерських засобів" від 17.01.2014 (том 1, а.с. 235), бухгалтерською довідкою №1 від 16.01.2014 (том 1, а.с. 237), розшифровкою оборотів за операціями між ПСП "Восток-Запад" та ТОВ "Ємільчино-льон" (рахунок 631) за період 01.01.2013 по 31.12.2013 (том 1, а.с. 238). Касаційна скарга не містить доводів про помилковість цих висновків судів попередніх інстанцій та про неправомірність таких коригувань позивачем.

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій перенесення сальдо дебіторської заборгованості по розрахункам з контрагентом ПСП "Восток-Запад" між рахунками бухгалтерського обліку не спричиняє встановлені відповідачем податкові наслідки, оскільки за відсутності фактичної операції з постачання товарів (послуг) виправлення сальдо не може розглядатися як база оподаткування ПДВ в розумінні норм Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів відповідача про наявність порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в сукупності оціненими судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги, які є ідентичними висновкам акту перевірки в частині того, що позивачем не надані платіжні доручення, які б підтверджували попередню оплату товару за договором від 20.11.2013 року на суму 915 999, 08 грн протягом 10 днів з моменту підписання цього договору, спростовані оціненими судами попередніх інстанцій доказами із посиланням на додаткову угоду від 30.11.2013 року, укладену між Приватним сільськогосподарським підприємством «Восток-Запад» (продавець) та ТОВ «Ємільчино-льон» (покупець) про зарахування попередньої оплати між договорами, а саме: неповернений аванс, що перерахований ТОВ «Ємільчино-льон» на користь ПСП «Восток-Запад» по договору поставки № 8 (від 30.08.2010) в загальній сумі 915 978, 95 грн - в рахунок виконання п. 3.1 Договору поставки товару від 20.11.2013 року (том 1, а.с. 125), що не спростовано доводами касаційної скарги.

Посилання скаржника на те, що всі надані позивачем первинні документи в суді першої інстанції не досліджувалися, як і не надавались під час перевірки, так і до заперечень на акт перевірки, спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, зробленими за результатами розгляду справи із посиланням на надані судам попередніх інстанцій позивачем первинні документи і їх системний аналіз, а також, узагальненим переліком документів (додаток 4 до акта перевірки), які було використано контролюючим органом при проведенні перевірки ТОВ «Ємільчино-льон» (ЄДРПОУ 31981059), зокрема: договори, контракти, податкові накладні, банківські виписки, касові документи, розрахунки коригування, уточнюючі розрахунки, головна книга, інші первинні бухгалтерські документи та облікові регістри (т. 1 а.с. 87/зв-88) та переліком первинних документів, наданих позивачем до заперечень на акт перевірки, серед яких копії: договору поставки разом із додатковими угодами, бухгалтерські документи, розрахунки, оборотно - сальдові відомості по рахункам, платіжні доручення, розрахунки сум коригування до податкової декларації з ПДВ, платіжні доручення, акти звіряння взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 105-109).

До того ж, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника в частині окремих порушень податкового та бухгалтерського обліку контрагентом ПСП «Восток-Запад» по взаємовідносинам із ТОВ «Ємільчино-льон» могли бути предметом зустрічної звірки цього контрагента позивача, доказів проведення якої із фіксуванням порушень податкового та бухгалтерського обліку відповідачем як судам попередніх інстанцій, так і суду касаційної інстанції не надано.

Крім цього, в доводах касаційної скарги скаржник, за результатами аналізу взаємовідносин ТОВ «Ємільчино-льон» з ПСП «Восток-Запад», посилався на висновки попередніх актів перевірок (за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 акт від 12.07.2012 року № 752/22-00/31981059, а також за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 акт від 22.05.2014 № 822/22-00/31981059). Але колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що матеріали даної справи, а також акт перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 містять посилання лише на акт планової виїзної документальної перевірки від 22.05.2014 № 822/22-00/31981059 щодо діяльності ТОВ "Ємільчино-льон" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 року (т. 1 а.с. 25, т. 1 а.с. 239), тоді, як в позовній заяві та запереченнях на касаційну скаргу позивачем зазначено, що висновки цього акта перевірки були предметом судового розгляду у справі № 806/2903/14, а як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом за її наслідками № 0008512200 від 13.06.2014 року (яким збільшено суму податку на прибуток), скасовано постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 806/2903/14, яка не оскаржена в апеляційному порядку і набрала законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги і дублюють зафіксовані актом перевірки порушення, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження в даній справі та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність його прийняття і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Головне управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року у справі № 806/111/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.П. Юрченко Л.І. Бившева