Ухвала

від 12.06.2017 по справі 806/111/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"12" червня 2017 р. Справа № 806/111/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" березня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001831401 від 20.12.2016 р. ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 20 грудня 2016 року № 0001831401, прийнятого на підставі акту перевірки № 80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму - 382 615,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 306 092,00 грн., 76 523, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001831401 від 20 грудня 2016 року.Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" 5 739,22 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду із постановою, податковий орган вказав, що позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність виявлених порушень, зазначених в акті перевірки № 80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року. У зв'язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 03.11.2016 №1558, №1559, №1561, №1562, №1563, №1564, від 16.11.2016 №1654 та від 17.11.2016 №1655 та №1656, виданих у встановленому порядку Головним управлінням ДФС у Житомирській області, посадовими особами відповідача з 07 листопада 2016 року по 25 листопада 2016 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ємільчино-льон" (код ЄДРПОУ 31981059) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області було складено акт перевірки № 80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року. (том 1, а.с. 23-79).

На підставі акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення рішення від 20 грудня 2016 року № 0001831401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму - 382 615,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 306 092,00 грн., 76 523, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення стло порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 306 092 грн., в т.ч. за січень 2014 року - на 153 427 грн., за вересень 2016 року - на 152 665 грн. (том 1, зворот а.с. 76).

За висновками акту перевірки, ТОВ "Ємільчино-льон" станом на 01.01.2014 відкоригувало дебіторську заборгованість по взаємовідносинах з ПСП "Восток-Запад" на суму 347 412 грн. (в т.ч. ПДВ 57 902 грн.) лише по бухгалтерському обліку, тому відповідно суми ПДВ включені до складу податкового кредиту залишилися не відкориговані в січні 2014 року в розмірі 57 902 грн. ТОВ "Ємільчино-льон" фактично не отримав товару на суми наданої попередньої оплати ПСП "Восток-Запад" понад 3 роки, а ПСП "Восток-Запад" не має реальної можливості поставити сільськогосподарську продукцію 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 року за відсутності даної на залишках.

Згідно доводів відповідача поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності є безнадійною кредиторською заборгованістю. Відповідно до діючого законодавства, у разі коли покупцем на дату перерахування попередньої (авансової) оплати за товари/послуги був сформований податковий кредит, але протягом терміну позовної давності такі товари/послуги від постачальника так і не отримані, то такий покупець у зв'язку із невикористанням товарів/послуг у межах господарської діяльності втрачає право на нарахування податкового кредиту та повинен на дату списання дебіторської заборгованості збільшити податкові зобов'язання, де база оподаткування визначається виходячи з вартості придбання таких товарів-послуг. Враховуючивикладене та в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України товариство не нарахувало податкові зобов'язання на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків в розмірі 57 902 грн. (том 1, а.с. 36-37).

Крім того, за висновками перевіряючих, ТОВ "Ємільчино-льон" збільшило суму дебіторської заборгованості по рахунку 361, вказавши, що дана розбіжність виникла за рахунок виправлення помилок в 2014 році при складанні звітності та надавши пояснення, що до 01.01.2014 на рахунку 63 відображалися розрахунки як з покупцями, так і з постачальниками, зокрема, по взаємовідносинах з ПСП "Восток-Запад". Оскільки ТОВ "Ємільчино-льон" під час проведення перевірки не надало первинних документів, які б засвідчували включення у 2013 році до складу доходів та до складу податкових зобов'язань суму по взаємовідносинах з ТОВ "Восток-Запад" на суму розбіжність в розмірі 573 153 грн., в тому числі ПДВ 95 525,50 грн.

Відтак, податковий орган вважає, що ТОВ "Ємільчино-льон" в порушення п. 185.1, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) нарахувало податкові зобов'язання на суми реалізації, попередньо відображені на рахунку "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в січні 2014 року в розмірі 95 525 грн.

Також, при проведеному аналізі взаємовідносин ТОВ "Ємільчино-льон" з ПСП "Восток-Запад", відображених у матеріалах попередніх перевірок та матеріалів останньої перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ "Ємільчино-льон" з 2011 року по 30.09.2016, в основному, перераховувало попередню оплату ПСП "Восток-Запад" на закупівлю сільськогосподарської продукції, яка фактично не надходила. По рахунку 631 рахується позитивне дебетове сальдо по розрахунках з ПСП "Восток-Запад" у наступному розмірі: станом на 01.04.2011 - 1142 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2013 - 1491 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2014 - 915,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2015 - 4136,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2016 - 6956,40 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 30.09.2016 - 9588,40 тис. грн. (як попередня оплата).

За висновками акту перевірки, ТОВ "Ємільчино-льон" фактично не отримало товари на суми здійсненої попередньої оплати ПСП "Восток-Запад" понад 3 роки, а ПСП "Восток-Запад" не має реальної можливості поставити сільськогосподарську продукцію 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 року за відсутності даної на залишках.

Крім того, згідно доводів відповідача, суми попередньої оплати, отримані ПСП "Восток-Запад" понад 1095 днів та не повернуті є сумнівним боргом. Поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності є безнадійною кредиторською заборгованістю. Згідно діючого законодавства, у разі коли покупцем на дату перерахування попередньої (авансової) оплати за товари/послуги був сформований податковий кредит, але протягом терміну позовної давності такі товари/послуги від постачальника так і не отримані, то такий покупець у зв'язку із невикористанням товарів/послуг у межах господарської діяльності втрачає право на нарахування податкового кредиту та повинен на дату списання дебіторської заборгованості збільшити податкові зобов'язання, де база оподаткування визначається виходячи з вартості придбання таких товарів-послуг.

Відповідач дійшов висновків, що в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України товариство не нарахувало податкові зобов'язання на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків за вересень 2016 року в розмірі 152 664,65 грн. (том 1, а.с. 38-39).

Не погоджуючись із висновками про наявність порушень, викладених в акті перевірки №80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року та вважаючи податкове повідомлення-рішення №0001831401 від 20 грудня 2016 року протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачем не доведено правомірність дій Головного управління ДФС у Житомирській області при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001831401 від 20 грудня 2016 року, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на приписах чинного законодавства.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України , датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи, відповідно до акту перевірки №80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року та наданих представником відповідача пояснень, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безнадійна дебіторська заборгованість у взаємовідносинах ТОВ "Ємільчино-льон" з ПСП "Восток-Запад", яка не була списана, що призвело до помилкового не нарахування податкові зобов'язання на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків у січні 2014 року та вересні 2016 року.

Згідно доводів відповідача, в акті перевірки №80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року контролюючим органом неодноразово наголошується на відсутності реальних господарських операцій з ПСП "Восток-Запад" та відсутності у даного контрагента реальної можливості виконати свої зобов'язання за надану йому попередню оплату.

Разом з тим, реальність договірних відносин з ПСП "Восток-Запад" підтверджується наявними у матеріалах справи:

- договором поставки товару від 20.11.2013 (том 1, а.с. 119-120);

- додатковою угодою від 29 грудня 2015 року до договору поставки товару від 20.11.2013, відповідно до змісту якого вказано, що термін дії даного договору закінчується виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань, але не пізніше 31.12.2016. (том 1, а.с. 121);

- додатковою угодою від 01 червня 2016 року до договору поставки товару від 20.11.2013 (том 1, а.с. 122);

- угодою про зарахування попередньої оплати між договорами від 30 листопада 2013 року (том 1, а.с. 125).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що кінцевим терміном виконання ПСП "Восток-Запад" зобов'язань по договору поставки товару від 20.11.2013 становить 31 грудня 2016 , а тому висновки контролюючого органу про неможливість виконання контрагентом узятих на себе зобов'язань та наявність безнадійної дебіторської заборгованості є необґрунтованими.

Окрім того, згідно матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних №120 від 03.11.2016 та № 126 від 24.11.2016 ПСП "Восток-Запад" було поставлено ТОВ "Ємільчино-льон" кукурудзу врожаю 2016 року, 229 т., на загальну суму 915 999,08 грн., що є підтвердженням фактичного виконання умов договору поставки товару від 20.11.2013 відповідно до додаткової угоди від 01 червня 2016 року до договору поставки товару від 20.11.2013. (том 1, а.с. 126-127).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що первинними документами підтверджено реальність господарських операцій та спростовано доводи відповідача про відсутність у ПСП "Восток-Запад" можливості виконати свої зобов'язання із поставки товару відповідно до договору про поставку товару від 20 листопада 2013, а тому в діях ТОВ "Ємільчино-льон" відсутні порушення щодо не нарахування податкових зобов'язань на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків за січень 2014 року та вересень 2016 року.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків і про те, що перенесення сальдо дебіторської заборгованості по розрахункам з контрагентом ПСП "Восток-Запад" між рахунками бухгалтерського обліку не спричиняє встановлені відповідачем податкові наслідки, оскільки за відсутності фактичної операції з постачання товарів (послуг) виправлення сальдо не може розглядатися як база оподаткування ПДВ в розумінні норм Податкового кодексу України.

При цьому правомірність коригування позивачем бухгалтерських записів підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-31.12.2013 (том 1, а.с. 236-237), наказом №4-а "Про виправлення виявлених помилок та внесення виправних бухгалтерських засобів" від 17.01.2014 (том 1, а.с. 235), бухгалтерською довідкою №1 від 16.01.2014 (том 1, а.с. 237), розшифровкою оборотів за операціями між ПСП "Восток-Запад" та ТОВ "Ємільчино-льон" (рахунок 631) за період 01.01.2013 по 31.12.2013 (том 1, а.с. 238).

Окрім того, відповідачем не надано суду жодних первинних документів, підтверджуючих порушення, визначені в пп. 3.1.1. п. 3.1 розд. 3 акту перевірки №80/06-30-14-01/31981059 від 02 грудня 2016 року.

Таким чином, враховуючи наведене, доводи відповідача про наявність порушення позивачем п. 185.1, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині нарахування податкових зобов'язань на суми реалізації, попередньо відображених на рахунку "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в січні 2014 року в розмірі 95 525 грн. не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов. Тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" червня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" вул.Миру,буд.59,смт.Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11202

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС у Житомирській області вул.Юрка Тютюнника,7,м.Житомир,10003

4-третій особі: - ,