Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/15086/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/15086/23Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД»

про стягнення 6 954 863, 57 грн

за участю представників:

від позивача: Демчук О.В.

від відповідача: Селівакін І.О., Антонів Р.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДИНГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД" стягнення 6 954 863, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем умов за договором поставки №2313-1 від 23.12.2019.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15086/23 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 31.10.2023.

31.10.2023 через канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов.

У підготовчому засіданні 31.10.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.11.2023.

09.11.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.11.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 28.11.2023 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/15086/23 до судового розгляду по суті на 12.12.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

04.12.2023 через канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.12.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2023 надав пояснення по суті своїх заперечень, проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №2313-1 від 23.12.2019 та на підставі рахунку № 157 від 23.12.2019 здійснив попередню оплату у сумі 3 800 004,00 грн. На підтвердження оплати позивач надав платіжні доручення: № 355 від 24.12.2019 у сумі 2 500 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 371 від 27.12.2019 у сумі 667 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 425 від 30.01.2020 у сумі 633 004,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.».

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що не зважаючи на отримання повної оплати по договору поставки №2313-1 від 23.12.2019, відповідач не надав документи на товар та не здійснив поставку товару у визначений в договорі строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 39/2022 від 07.12.2022 щодо відвантаження товару за договором поставки №2313-1 від 23.12.2019 за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н., м. Кагарлик, вул. Кагатна, 13, а також з проханням надати документи на товар, визначені розділом 2 договору в межах строку до 14 грудня 2022 року.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, поставку товару не здійснив та попередню оплату не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача передплати 3 800 004,00 грн, штрафу у суми 760 000,00 грн, 3% річних у сумі 418 208,66 грн, інфляційних втрат у сумі 1 976 650, 91 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що договір №2313-1 від 23.12.2019 не укладений, оскільки не підписаний позивачем і не виконувався сторонами.

Відповідав зазначає, що позивач не здійснював оплату за договором №2313-1 від 23.12.2019, про що зазначає позивач у межах судової справи № 910/11370/21, а надані позивачем платіжні доручення не містять посилань на договір №2313-1 від 23.12.2019 та підтверджують сплату позивачем за іншим правочином.

Також відповідач вказав, що позивач вдається до суперечливої та недобросовісної поведінки, намагаючись безпідставно повторно стягнути з відповідача кошти, які вже є предметом стягнення за Аграрною розпискою, а також штрафні санкції, проценти й інфляційні втрати.

Відповідач зазначив, що стягнення будь-яких коштів, включаючи штрафні санкції, проценти й інфляційні втрати, на підставі неукладеного договору №2313-1 від 23.12.2019 є безпідставним

Разом з тим, якщо суд дійте висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, відповідач просить суд зменшити їх розмір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сьордвейв Україна ИНК.», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДИНГ» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД» (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №2312-1 (надалі-договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця таку сільськогосподарську продукцію: ненасиннєве зерно, характеристики якого вказані в п. 1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

У пункті 1.2. договору сторонами погоджено найменування товару - кукурудза (код УКТ ЗЕД 1005900000, 3 клас, ненасіннєва, врожаю 2019 року, у кількості 1000 тон, базова ціна товару за загальну кількість - 3 800 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар постачається автомобільним транспортом на умовах FСА, звантажено в автотранспорт Покупця, місцем поставки товару - вул. Кагатна, 13, м. Кагарлик. Кагарлицький р-н, Київська обл. Доставка товару до місця поставки постачальником здійснюється за допомогою перевізника, який наймається постачальником або власним автомобільним транспортом постачальника. Постачальник зобов`язується поставити кондиційний, готовий до розвантаження товар на місце поставки в строк не пізніше 31.12.2019.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки, покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у такі строки:

50% від загальної базової ціни товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору. Підставою для платежу є цей договір (п. 4.1.1 договору).

Решту ціни товару Покупець сплачує постачальнику протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних на весь об`єм товару, що підлягає поставці за цим договором. Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар на підставі наданого постачальником рахунку (п. 4.1.2 договору).

Оплата товару у вказані вище строки здійснюється за умови надання постачальником покупцю всіх належним чином оформлених документів на товар. Покупець має право достроково оплатити товар. Строки оплати товару збільшуються на строк прострочення постачальником поставки (відвантаження) товару. У вимозі (рахунку) постачальника про оплату товару обов`язково повинні бути вказані реквізити цього договору, кількість товару, що підлягає оплаті за ним, його ціна без ПДВ за одиницю, ціна всієї кількості товару без ПДВ, що підлягає оплаті за ним, і сума ПДВ (п. 4.1.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1.2. договору за прострочення відвантаження (поставки) товару понад 5 днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від базової ціни невідвантаженого (непоставленого) товару.

Пунктом 7.1. договору визначено, що договір укладений з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 23.12.2019 №157 згідно договору №2312-1 на загальну суму 3 800 004,00 грн.

Згідно з платіжними дорученнями: № 355 від 24.12.2019 у сумі 2 500 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 371 від 27.12.2019 у сумі 667 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 425 від 30.01.2020 у сумі 633 004,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», на підставі рахунку № 157 від 23.12.2019 позивач здійснив попередню оплату за договором поставки №2313-1 від 23.12.2019 у сумі 3 800 004,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач після отримання попередньої оплати, поставку погодженого сторонами товару не здійснив, у зв`язку із чим, позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 39/2022 від 07.12.2022, в якому просив відвантажити товар за договором поставки №2313-1 від 23.12.2019 за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н., м. Кагарлик, вул. Кагатна, 13, а також надати документи на товар, визначені розділом 2 договору в межах строку до 14 грудня 2022 року.

27 грудня 2022 рокупозивач з`явився за вказаною у договорі поставки адресою, з метою розвантаження товару, однак відповідач, у свою чергу, не з`явився за вказаною адресою, та не здійснив відвантаження товару, що підтверджується Актом № 27/12-1 від 27.12.2022 щодо непоставки товару за договором поставки №2312-1 від 23.12.2019.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, відповіді на претензію не надав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 800 004,00 грн. передоплати, штрафу у суми 760 000,00 грн, 3% річних у сумі 418 208,66 грн, інфляційних втрат у сумі 1 976 650, 91 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №2312-1 від 23.12.2019, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію: ненасиннєве зерно, характеристики якого вказані в п. 1.2. договору, а позивач зобов`язався прийняти товар та оплатити його.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки, покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у такі строки:

50% від загальної базової ціни товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору. Підставою для платежу є цей договір (п. 4.1.1 договору).

Решту ціни товару покупець сплачує постачальнику протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних на весь об`єм товару, що підлягає поставці за цим договором. Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар на підставі наданого постачальником рахунку (п. 4.1.2 договору).

Оплата товару у вказані вище строки здійснюється за умови надання постачальником покупцю всіх належним чином оформлених документів на товар. Покупець має право достроково оплатити товар. Строки оплати товару збільшуються на строк прострочення постачальником поставки (відвантаження) товару. У вимозі (рахунку) постачальника про оплату товару обов`язково повинні бути вказані реквізити цього договору, кількість товару, що підлягає оплаті за ним, його ціна без ПДВ за одиницю, ціна всієї кількості товару без ПДВ, що підлягає оплаті за ним, і сума ПДВ (п. 4.1.3 договору).

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку від 23.12.2019 №157 на оплату товару (кукурудза), позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у розмірі 3 800 004,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 355 від 24.12.2019 у сумі 2 500 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 371 від 27.12.2019 у сумі 667 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.», № 425 від 30.01.2020 у сумі 633 004,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно з рах. № 157 від 23.12.2019 р.».

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар постачається автомобільним транспортом на умовах FСА, звантажено в автотранспорт покупця, місцем поставки товару - вул. Кагатна, 13, м. Кагарлик. Кагарлицький р-н, Київська обл. Доставка товару до місця поставки постачальником здійснюється за допомогою перевізника, який наймається постачальником або власним автомобільним транспортом постачальника. Постачальник зобов`язується поставити кондиційний, готовий до розвантаження товар на місце поставки в строк не пізніше 31.12.2019.

З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару на суму 3 800 004,00 грн., строк поставки товару у відповідності до договору настав, то відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару на суму 3 800 004,00 грн. або повернути позивачу вказану суму попередньої оплати.

Доводи відповідача щодо здійснення оплати позивачем у сумі 3 800 004,00 грн відбулось саме на виконання договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №2711-1 від 27.11.2019 є необґрунтованими та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, а саме платіжними дорученнями № 355 від 24.12.2019, № 371 від 27.12.2019, № 425 від 30.01.2020 з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 157 від 23.12.2019. При цьому, як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи рахунку на оплату № 157 від 23.12.2019, який підписаний та скріплений печаткою відповідача, міститься посилання на договір №2312-1, найменування та кількість товару відповідає погодженому у договорі.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було здійснено поставки товару на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у сумі 3 800 004,00 грн. не повернуто.

Доказів поставки товару чи повернення суми попередньої оплати у розмірі 3 800 004,00 грн. відповідачем суду не надано, обставин зазначених позивачем у позові не спростовано.

Заперечення відповідача, що договір №2313-1 від 23.12.2019 не укладений з підстав не підписання позивачем і не виконання сторонами, судом відхиляються, оскільки факт укладення договору №2313-1 від 23.12.2019 позивачем не заперечувався. Більш того, позивачем вчинялись дії на виконання договору №2313-1 від 23.12.2019, а саме здійснення попередньої оплати у сумі 3 800 004, 00 грн.

Суд критично оцінює надані відповідачем договір поставки № 2711-1 від 27.11.2019, рахунок № 157 від 23.12.2019, товарну аграрну розписку № 5062 від 24.09.2020, виконавчий напис № 1090 від 28.12.2020, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66068515 від 12.07.2021, оскільки стосуються інших правовідносин, які не є предметом розгляду у даній справі. Надані відповідачем у матеріали справи зазначені документи, у відповідності до приписів ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем товару та повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для повернення суми попередньої оплати у розмірі 3 800 004,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1.2. договору за прострочення відвантаження (поставки) товару понад 5 днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від базової ціни невідвантаженого (непоставленого) товару.

Оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування штрафу на підставі п. 6.1 договору.

Розрахунок штрафу у сумі 760 000,00 грн. є арифметично вірним, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 418 208,66 грн є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 1 895 777,74 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

З приводу клопотання про зменшення штрафних санкцій заявленого відповідача, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов`язком суду.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Проте, враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та 3% річних. Будь-яких виняткових випадків для зменшення розміру штрафу та 3% річних відповідачем не наведено.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД» частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, оф. 105/1, ідентифікаційний код 41091430) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДИНГ» (09543, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Ківшовата, вул.Свободи, будинок 67, ідентифікаційний код 42142537) основний борг у розмірі 3 800 004,00 грн, штраф у розмірі 760 000,00 грн, 3% річних у розмірі 418 208,66 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 895 777,74 грн та судовий збір у розмірі 103 109,85 грн

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2023.

Суддя О.В. Гулевець