Вирок

від 25.12.2023 по справі 243/9569/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 1-кп/243/207/2023

Номер справи 243/9569/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 25 » грудня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2

- прокурора ОСОБА_3

- обвинуваченого ОСОБА_4

- захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Рішення зборів суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 6 від 05 травня 2022 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження за № 12021052510001086, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 30 липня 2021 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 06 вересня 2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хрестище, Слов`янського району, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, інвалідом не являється, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

-04 березня 2015 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 частина 2 КК України до покарання у виді арешту на строк чотири місяці;

-17 лютого 2017 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 309 частина 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Звільнений 12 липня 2019 року у зв`язку з відбуттям покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2021 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебував на літньому майданчику «Кафе», яке розташоване по вул. Миру с. Хрестище, Святогірської ОТГ, Краматорського району Донецької області, разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 , де між ними на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, виникла сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_4 , перебуваючи на літньому майданчику «Кафе» за вказаною адресою, у вищевказаний час, діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільну небезпечність свого діяння, наніс два удари ножем, який тримав у своїй правій руці, в живіт ОСОБА_7 , спричинивши останньому колото різану рану в правій половині живота по краю ХІ ребра, колото різану рану в мезогастральній області зліва, проникаючу у черевну порожнину з пошкодженням сальника, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю.

Після чого, 29 липня 2021 року біля 23 години 20 хвилин потерпілого ОСОБА_7 доставлено в хірургічне відділення КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ».

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 викривається наступними доказами.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 після роз`яснення суті обвинувачення, не визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 частина 1 КК України та суду пояснив, що 29 липня 2021 року він знаходився за своїм місцем мешкання в будинку АДРЕСА_2 . До того дня з потерпілим ОСОБА_7 він знайомий не був і ніяких відносин з ним не мав, бачив до допиту в суді тільки один раз. 29 липня 2021 року до кафе його запросив ОСОБА_8 . Він прийшов до кафе і побачив там потерпілого. Того дня ніяких конфліктів між ним та потерпілим не було, ножа в кафе у нього при собі не було. Ніж він узяв дома вже після того, як прийшов з кафе. Вважає, що ОСОБА_7 його оговорює, але яка тому причина, він не знає. Причин для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення обвинуваченого надуманими, такими, що не відповідають об`єктивній дійсності, оскільки вони цілком спростовуються зібраними по справі доказами, суд розцінює ці показання, як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Незважаючи на повне заперечення своєї вини обвинуваченим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини уКримінальному процесуальномукодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, Постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/21844/18).

Так, потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що до 29 липня 2021 року він не був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_4 , стосунків між ними ніяких не було. 29 липня 2021 року вони в компанії, в якій був і ОСОБА_4 вживали спиртні напої: пиво, вино, горілку в «Кафе», яке розташоване по вул. Миру в с. Хрестище, Слов`янського району. З ОСОБА_4 його познайомив ОСОБА_9 , вони раніше з ОСОБА_4 один раз зустрічалися, але не спілкувалися і ніяких відносин між ними не було. Приблизно о 13-14 годині в той день між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, через непорозуміння і ОСОБА_4 в його присутності із за пояса дістав ніж, який був загорнутий у ганчірку. Довжину ножа було погано видно, оскільки він був загорнутий у ганчірку. Він схопився за ганчірку, якою був обмотаний ніж, і намагався забрати у ОСОБА_4 той ніж. Їх почали розмиряти і ОСОБА_4 зробив вигляд, що викинув ніж. Цей ніж бачив не тільки він, а і інші відвідувачі «Кафе». Після цього до « ОСОБА_10 » приїхав чоловік продав чині і попросив надати йому допомогу по господарству. Він поїхав разом з чоловіком продавчині і повернувся до «Кафе» через 20-25 хвилин. Він сів за той самий стіл, за який сидів раніше. За столом сиділи ОСОБА_4 , він та ОСОБА_9 . Вони взяли ще випивки, а він пішов у магазин і купив собі поїсти. Вони ще купили з ОСОБА_4 одну пачку цигарок на двох і продовжили вживати спиртні напої. Почало смеркатися і у «Кафе» почали приходили люди, дві компанії присіли за столи поряд с їх столом. За одним столом сиділи молоді дівчати. ОСОБА_4 почав приставати до неповнолітньої дівчини, на що ОСОБА_9 зробив йому зауваження і попросив до неповнолітньої не приставати. Через деякий час ОСОБА_4 знову почав приставати до неповнолітньої дівчини і вже він особисто зробив ОСОБА_4 зауваження. Після чого ОСОБА_4 піднявся, став лаятися, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, поводив себе неадекватно і запропоновував відійти з ним разом. Він погодився, зняв футболку і пішов за ОСОБА_4 . Не доходячи до рогу будівлі, він відчув, що у нього по животу щось тече, а коли повернувся до світла, то побачив, що у нього по животу тече кров. ОСОБА_4 почав тікати, а він схопив стілець і кинув вслід ОСОБА_4 . ОСОБА_4 утік, а йому біля «Кафе» надали медичну допомогу до приїзду «Швидкої допомоги». Він впевнений, що два удари ножем в живіт йому наніс саме ОСОБА_4 , оскільки там більше нікого не було. При цьому він не здійснював ОСОБА_4 супротиву. В той день у нього інших конфліктів не з ким не було. У нього немає будь яких причин говорити неправду, оговорювати ОСОБА_4 . Він був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і бачив фото, коли ОСОБА_4 добровільно видавав працівникам поліції ніж. Він впевнений, що цей ніж схожий на той, яким ще вдень 29 липня 2021 року ОСОБА_4 хотів нанести йому тілесні ушкодження біля «Кафе». Просить суд признати ОСОБА_4 покарання на розсуд суду. Він добровільно приймав участь у слідчому експерименті та розповів як усе відбувалося.

Аналізуючи пояснення потерпілого у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення потерпілого ОСОБА_7 , такими, що відповідають об`єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об`єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, як пояснив потерпілий ОСОБА_7 та не заперечував сам обвинувачений ОСОБА_4 він з потерпілим раніше знайомі не були, ніяких відносин між ними не було і тому суд вважає, що у потерпілого немає причин для оговорення обвинуваченого ОСОБА_4 . Сам обвинувачений в судовому засіданні не вказує на наявність будь - яких, в тому числі і неприязних відносин між ним та потерпілим, не вказують причин з яких ОСОБА_7 міг би його оговорити, взагалі про наявність таких причин суду не повідомляє.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був. Він особисто не знайомий з потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , ніяких відносин між ними немає. Його було запрошено в якості понятого, коли обвинувачений добровільно видавав ніж працівникам поліції. Це відбувалося приблизно наприкінці літа 2021 року. Він ввечері йшов додому з с. Мирне, біля нього зупинився автомобіль і працівники поліції запропонували йому прийняти участь у якості понятого. Він сів до них у автомобіль і вони привезли його до того місця, де знаходився обвинувачений. Йому працівники поліції пояснили, що потрібно вилучити ніж, яким в с. Хрестище в «Кафе» під час сварки були заподіяні чоловіку тяжкі тілесні ушкодження. І у того чоловіка, який заподіяв тяжкі ушкодження і будуть вилучати ніж. При вилученні ножа обвинувачений пояснив, що це і є той самий ніж, яким він під час конфлікту з потерпілим наніс йому удари і спричинив тілесні ушкодження. Обвинувачений добровільно видав цей ніж працівникам поліції в його присутності. Будь якого примусу з боку працівників поліції до чоловіка, який видавав ніж, не було. Ніж було вилучено в обвинуваченого, покладено до сейф-пакету та опечатано і вони поставили свої підписи. Ніж був не маленького розміру, але подробиці він вже не пам`ятає. Обвинувачений пояснив, що цей ніж належить йому.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що до літа 2021 року він не був знайомий з обвинуваченим та потерпілим і не мав з ними ніяких стосунків. Очевидцем вчиненого кримінального правопорушення він не був. В 2021 році, точну дату та час він уже не пам`ятає, пізно ввечері він повертався додому з роботи і в с. Рибгосп його зупинили працівники патрульної поліції, які були на автомобілі. Працівники поліції запропонували йому виступити в якості понятого при вилученні ножа у чоловіка. Цього чоловіка він раніше не знав і ніколи не бачив. Чоловік стояв і у нього за спиною знаходився ніж, як йому здалося, ніж був у крові. Чоловік пояснив, що в барі, де він був, була сварка, потім бійка і він використав цей ніж - ножем ударив іншого чоловіка. Подробиці той чоловік не розповідав. Працівники патрульної поліції в його присутності вилучили ніж у того чоловіка, поклали в пакет та запакували. Ніж був не столовий, але точно він сказати не може.

Аналізуючи пояснення свідків у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , такими, що відповідають об`єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об`єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, як пояснили свідки в судовому засіданні, та не заперечував сам обвинувачений, він з цими свідками раніше не був знайомий, ніяких відносин між ними не було і тому суд вважає, що у вказаних свідків немає причин для оговорення обвинуваченого. Сам обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не вказує на наявність будь - яких, в тому числі і неприязних відносин між ним та вказаними свідками, не вказує причин з яких ОСОБА_11 та ОСОБА_12 могли б його оговорити, взагалі про наявність таких причин суду не повідомляє.

Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 він знайомий, відносини між ними нормальні. Також він знайомий з потерпілим ОСОБА_7 , відносини між ними також нормальні. Очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був. 29 липня 2021 року у вечірній час доби він знаходився біля бару в центрі с. Хрестище, на літньому майданчику. За столиком вони сиділи втрьох він, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , відпочивали та вживали спиртні напої горілку і пиво. Очевидцем конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 він не був. В його присутності ніяких конфліктів між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не було. Про нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень йому відомо, але очевидцем цього він не був. Він на деякий час відлучався від столика, сидів за баром і курив, ніяких криків він не чув, а коли повернувся, то побачив ОСОБА_7 вже пораненого. Коли він відходив, то за столиком залишалися тільки ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . Він не питав у ОСОБА_7 хто саме його поранив, а ОСОБА_7 сам про це не говорив. ОСОБА_7 був поранений у живіт, самого поранення він не бачив, а бачив тільки одяг у крові. ОСОБА_7 був при свідомості. Він особисто не бачив хто і коли спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження.

За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_4 ознак вищевказаного кримінального правопорушення досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази:

Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12021052510001086 було зареєстровано 30 липня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 частина 1 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.

Із Протоколу огляду місця події від 30 липня 2021 року вбачається, що об`єктом огляду є прилегла територія «Кафе», що розташоване за адресою Донецька область, Слов`янський район, с. Хрестище, вул. Миру, на якій виявлено та зафіксовано сліди речовини, схожої на кров; виявлено тканину з речовиною, схожою на кров.( том 1 а.п. 63-71);

Аналізуючи Протокол огляду місця події від 30 липня 2021 року, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст. ст. 223, 237 КПК України, порядок проведення даної слідчої дії 30 липня 2021 року цілком відповідає вимогам ст.ст. 104- 106 КПК України.

Із Заяви ОСОБА_4 від 30 липня 2021 року вбачається, що він добровільно видав працівникам поліції ніж, який знаходиться в нього і яким він раніше спричинив тілесні ушкодження своєму знайомому на ім`я ОСОБА_13 ( том 1 а.п.73);

Із Протоколу огляду місця події від 30 липня 2021 року вбачається, що об`єктом огляду є земельна ділянка площею приблизно 2 кв.м, яка розташована за адресою : АДРЕСА_3 , на якій заходиться чоловік на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який добровільно надав предмет зовні схожий на ніж, який складається з руків`я та клинка. Руків`я зроблено з синтетичного матеріалу коричневого кольору, клинок виготовлений з металу срібного кольору ( том 1 а.п. 74-79);

Аналізуючи Протокол огляду місця події від 30 липня 2021 року, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст. ст. 223, 237 КПК України, порядок проведення даної слідчої дії 30 липня 2021 року цілком відповідає вимогам ст.ст. 104- 106 КПК України.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2021 року вбачається, що Слідчий експеримент проведено з метою перевірки і уточнення обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . При проведенні вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_7 докладно розповів та показав яким саме чином ОСОБА_4 30 липня 2021 року спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження ( том 1 а.п. 83-87). ОСОБА_4 під час слідчого експерименту надав пояснення, аналогічні свідченням, наданим під час його допиту в судовому засіданні.

В судовому засіданні оглянутий відеозапис вказаної слідчої дії.

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія Слідчий експеримент, проведений 10 серпня 2021 року з участю потерпілого ОСОБА_7 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та судово медичного експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 10 серпня 2021 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у Протоколі слідчого експерименту фактично не суперечать показанням, наданим самим потерпілим ОСОБА_7 на досудовому слідстві, а також узгоджуються з об`єктивними даними Висновком судово медичної експертизи. Загалом інформація про розвиток подій, як у Протоколі слідчого експерименту, так і в показаннях учасників судового провадження не містять істотних суперечностій.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2021 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 заявив, що він впізнає особу зображену на фотознімку № 3, та зазначив, що це саме той чоловік, який 29 липня 2021 року за адресою : Донецька область, Краматорський район, с. Хрестище, по вул. Миру, 7 біля «Кафе» наніс йому колото різані рани. Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого пред`явлено для впізнання ( том 1 а.п. 88-90).

Суд вважає, що слідча дія «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2021 року.

Із Довідки лікаря ОСОБА_14 від 30 липня 2021 року, Висновку судово медичної експертизи № 369 від 18 серпня 2021 року вбачається, що « - З наданої Медичної карти стаціонарного хворого № 681 КНП « Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» відомо, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні у Хірургічному відділенні №1 з 29 липня 2021 року по 10 серпня 2021 року, де йому було встановлено наступний діагноз: «Колото різані рани передньої черевної стінки проникаючі у черевну порожнину. Кровотеча середньої важкості». В наданій Медичній карті стаціонарного хворого №681 Хірургічного відділення №1 КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» на ім`я ОСОБА_7 , 1996 року народження описані наступні тілесні ушкодження : колото різана рана в правій половині живота по краю хребта ХІ ребра, не проникаюча у черевну порожнину; колото різана рана в мезогастрільній області зліва, проникаюча у черевну порожнину з пошкодженням сальника. Колото різана рана в мезогастрільній області зліва, проникаюча у черевну порожнину з пошкодженням сальника утворилась від однократної дії предмету, що мав колюче ріжучі властивості, типу клинка ножа, можливо в зазначений термін та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Колото різана рана в правій половині живота по краю ХІ ребра не проникаюча у черевну порожнину утворилась від однократної дії предмету, що мав колюче ріжучі властивості, типу клинка ножа, можливо в зазначений термін та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, як потребуючи для свого загоєння терміну понад 6 діб але не більше 21-ої доби. Судячи з кількості, характеру та локалізації виявлених у ОСОБА_7 , 1996 року народження тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх виникнення при механізмах і обставинах, на які він вказав під час проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2021 року» ( том 1 а.п. 91-93);

Суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана вище судово- медична експертиза - Висновок № 369 від 18 серпня 2021 року, була призначена та проведена у порядку, передбаченому ст.ст. 110, 242, 243 КПК України, а Висновок вищевказаної судової експертизи цілком відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України і у суду немає будь-яких передбачених законом підстав, ставити цей Висновок судово медичної експертизи під сумнів.

На думку суду, вказаний Висновок судово - медичної експертизи №369 від 18 серпня 2021 року є об`єктивним доказом і цілком підтверджує показання потерпілого ОСОБА_7 , як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні про обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим. Будь-яких, передбачених законом, доказів, які б повністю або частково спростовували вищевказане судом, сторона захисту в судове засідання не надала та на наявність таких доказів взагалі не посилається.

При цьому згідно Висновку проведеної у справі судово медичної експертизи №369 від 18 серпня 2021 року показання потерпілого ОСОБА_7 , дані ним під час проведення слідчого експерименту відповідають об`єктивним судово - медичним даним, встановленим при судово медичній експертизі потерпілого щодо механізму, характеру та локалізації тілесних ушкоджень.

З огляду на виконання положень ст.ст. 85,86,94 КПК України та роз`яснень, що викладені в абзаці другому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» суд приймає до уваги Висновок проведеної в даному кримінальному провадженні судової медичної експертизи №369 від 18 серпня 2021 року щодо кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_7 , оскільки цей Висновок судової медичної експертизи узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те за яких обставин йому були спричинені тілесні ушкодження 29 липня 2021 року та про їх кількість, характер, локалізацію нанесених йому ударів ножем в живіт.

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 10 серпня 2021 року вбачається, що у потерпілого ОСОБА_7 було відібрано зразок крові ( том 1 а.п. 95);

На підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року надано дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.п. 106-107).

Із Висновку судової психіатричної експертизи № 402 від 27 серпня 2021 року вбачається, що « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, або недоумством не страждав. Виявляв емоційно нестійкий розлад особистості. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, ОСОБА_4 в стані будь якого тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_4 , 1977 року народження, хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, або недоумством не страждає. Виявляє емоційно нестійкий розлад особистості. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.» ( том 1 а.п. 108-114).

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_4 .

Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, який вказував, що 29 липня 2021 року не мав конфліктів з потерпілим і не наносив потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не знає ким і коли було спричинено тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_7 спів ставляючи її з обвинуваченням, що пред`явлене ОСОБА_4 , а також іншими доказами, зокрема показаннями свідків обвинувачення, дослідженими судом документами та висновками експертів, які повністю викривають обвинуваченого у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, суд робить висновок про те, що наведені судом докази мають характер логічних, послідовних, та об`єктивних.

Зазначені докази винності обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини уКримінальному процесуальномукодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, Постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/21844/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник скористалися правом допитати свідків, що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об`єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання вищевказаного свідків повністю узгоджується зі змістом інших доказів, якими є протоколи слідчих дій, висновки експертиз, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання свідків, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_4 .

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя та здоров`я, тому воно заборонене кримінальним законом. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_4 ознак протиправності. Обвинувачений завдавпотерпілому ОСОБА_7 ножем не менше двох травматичних впливів у живіт.

На думку суду, обвинувачений, вказуючи, що не мав умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії. ОСОБА_4 усвідомлює, що цей злочин є тяжкий і, відповідно, передбачає суворе покарання.

Показання обвинуваченого спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище.

Відсутні й докази того, що вказане кримінальне правопорушення вчинила інша особа.

Фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними і допустимими доказами, які, за оцінкою суду , не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 , вірно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає правильною.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до частини 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до п.п.1 частини 1 статті 67 КК України є рецидив кримінальних правопорушень.

Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки Досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 така інформація відображена у достатньому обсязі.

Суд виходить із положеньстатті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, посередньо характеризується за місцем мешкання, на обліку у психіатричному лікувальному закладі не перебуває.

Згідно Довідки КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 2/98 2021 від 02 серпня 2021 року « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під профілактичним наглядом у лікаря нарколога лікувального закладу з січня 2015 року з діагнозом : «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Зловживання зі шкідливими наслідками». З липня 2017 року з діагнозом : «Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Зловживання зі шкідливими наслідками». ( том 1 а.п. 117).

Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Зважаючи, що обвинувачений не визнав своєї вини, заперечував кваліфікацію його дій, на думку суду, це свідчить про недостатнє усвідомлення ОСОБА_4 протиправного характеру поведінки, відсутність у особи належних висновків щодо необхідності виправлення, а відтак і про відсутність щирого каяття.

Суд вважає, що показання обвинуваченого щодо обставин вчинення ним злочину не в повній мірі узгоджуються з показаннями свідків, письмовими доказами по справі, які є об`єктивними даними і не залежать від суб`єктивних факторів, а відтак підстав для визнання ним вини та щирого каяття, як пом`якшуючих обставин, з огляду на відсутність критичної оцінки своєї злочинної поведінки, не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Правових підстав для застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Системне тлумачення норм статті 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.

Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.

При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, застосування ст. 75 КК України при визначенні покарання в даному випадку є неприпустимим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного ( обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Європейський суд уу справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року ( заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 1 статті 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 вимогст. 69 КК України, виходячи з наступного.

Статтею 69 КК Українипередбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексуза цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1статті 69 КК Українинадає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей66та69 КК Українита тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно ч. 5ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Згідно з положеннями ч. 2ст.127КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно дост.128КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України « Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».

Цивільний позов Прокурора Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Слов`янської міської Ради Донецької області в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня ім. Леніна м. Слов`янська» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 22243 грн. 32 коп за лікування потерпілого ОСОБА_7 в умовах стаціонару Хірургічного відділення №1 Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» в період часу з 29 липня 2021 року до 10 серпня 2021 року підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .

30 липня 2021 року ОСОБА_4 було затримано на підставістатті 208 КПК Україниі на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2021 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася. Судом встановлено, що ризики передбаченістаттею 177 КПК Українина даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».

У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді.

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року на тимчасово вилучені речі, а саме: футболку сірого кольору у чорну смужку по горизонталі, на передній та задній частині якої маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров; чоловічі шорти темно синього кольору з білим малюнком по центру та боках, на передній частині та лівій стороні яких маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров, які поміщено до сейф пакету № INZ4008779, на якому поставили підписи поняті та інші учасники.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 частина 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально виконавчої установи закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_15 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_15 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 30 липня 2021 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_15 до набрання вироком чинності, залишити без змін «тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хрестище, Слов`янського району, Донецької області, РНОКПП: невідомий, не працюючого, інвалідом не являється, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня м. Слов`янська» р/ рахунок № НОМЕР_1 ОКПО 01991197 МФО 820172 ГУДКСУ в м. Слов`янську Донецької області витрати у розмірі 22243 грн. 32 коп ( двадцять дві тисячі двісті сорок три грн. 32 коп) за лікування потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігів в умовах стаціонару Хірургічного відділення №1 Комунального лікувально- профілактичного закладу «Міська лікарня м. Слов`янська».

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року на тимчасово вилучені речі, а саме: футболку сірого кольору у чорну смужку по горизонталі, на передній та задній частині якої маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров; чоловічі шорти темно синього кольору з білим малюнком по центру та боках, на передній частині та лівій стороні яких маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров, які поміщено до сейф пакету № INZ4008779, на якому поставили підписи поняті та інші учасники.

Речові докази по справі:предмет, зовні схожий на ніж, який поміщено до картонної коробки, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001086, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 липня 2021 року, що зберігаються в Камері речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області -у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України знищити.

Речові докази по справі: футболку сірого кольору у чорну смужку по горизонталі, на передній та задній частині якої маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров; чоловічі шорти темно синього кольору з білим малюнком по центру та боках, на передній частині та лівій стороні яких маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров, які поміщено до сейф пакету № INZ4008779, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001086, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 липня 2021 року, що зберігаються в Камері речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області -у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя ОСОБА_1