Постанова

від 19.12.2023 по справі 712/4859/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1955/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/4859/23 Категорія: 305010000 Романенко В.А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів цивільноїпалати:Новіков О.М.,Гончар Н.І.,Фетісової Т.Л.,розглянув упорядку письмовогопровадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

16.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 18.09.2022 року поблизу буд. АДРЕСА_1 на позивача впало дерево. Факт падіння дерева, завдання тілесних ушкоджень позивачу, завдання матеріальної шкоди та вина відповідачів встановлена Соснівським районним судом (рішення від 23.01.2023) та Черкаським апеляційним судом (постанова від 26.04.2022 року) під час розгляду цивільної справи №712/9260/22. Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідачів йому завдано моральну шкоду.

Позивач вважав, що грошовий еквівалент завданої йому моральної шкоди становить 180922,00 гривень.

Моральна шкода позивача проявляється за всіма підпунктами пункту 2 статті 23 ЦК України.

Відповідність не одному, а відразу чотирьом критеріям вираження моральної шкоди впливає не тільки на встановлення факту заподіяння моральної шкоди, а й на розмір такої шкоди, яку повинні відшкодувати відповідачі.

Просив стягнути солідарно з Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 180922,00 гривень.

Стягнути солідарно з Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати позивача.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2023 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

08.06.2023 року ОСОБА_1 скерував до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Черкаської міської ради на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 111111,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Соснівського районногосуду м.Черкаси від 03жовтня 2023року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 60000,00 грн. Суд вказав, що такий розмір коштів буде відповідати рівню моральних страждань позивача, а також засадам розумності та справедливості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 31 жовтня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі, представник Черкаської міської ради вказує, що позивач в позовній заяві моральну шкоду та її розмір обґрунтував тим, що 18.09.2022 на нього впало дерево та спричинило тілесні ушкодження, перебування на лікарняному ліжку та неможливість відсвяткувати своє день народження, дні народження батька та кума, неможливість здійснювати адвокатську діяльність за час перебування у лікарні, позбавлення можливостей виконувати обов`язки голови ОСББ «Ярославська 30», участь у спортивному костюмі в судовому засіданні, не можливістю вигулювати свою собаку, поганим самопочуттям після падіння дерева, поданням Черкаською міською радою апеляційної скарги на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2023 у справі 712/9260/22, що викликало обурення у позивача. Однак законом не передбачена презумпція наявності моральної шкоди. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки, а така презумпція має визначатися лише законом, тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Також скаржник зазначив, що розмір моральної шкоди позивачем було визначено за Методикою, що виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, а тому вказана методика не підлягає до застосування, а розмір моральної шкоди є завищеним та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів заподіяння шкоди його здоров`ю, не надано підтверджень вимушених змін у його життєвих і робочих стосунках, зниження престижу його ділової репутації, інших негативних наслідків морального характеру, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За правилами ч.1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У даному випадку предметом спору є вимоги про стягнення 111111,00грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення районного суду відповідає вказаним вимогам.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 18 вересня 2022 року приблизно о 18 год. 40 хв. по вул. Віталія Вергая в м. Черкаси, біля буд. 34 впало дерево на пішохідну зону. У момент падіння на пішохідній зоні знаходився позивач ОСОБА_1 , який вигулював собаку. Внаслідок падіння дерева позивачу були завдані численні тілесні ушкодження.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2023 року позов ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Черкаської міської ради, фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 12236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 11 коп.

Стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 491 (чотириста дев`яносто одна) грн. 24 коп.

Стягнуто з фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 491 (чотириста дев`яносто одна) грн. 24 коп.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2023 рокурішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи залишено без змін.

Таким чином, факт падіння дерева, завдання тілесних ушкоджень та матеріальної шкоди позивачу та вина Черкаської міської ради встановлена рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2023 року.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Так порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007).

Згідно зі ст. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Встановлене Конституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Згідно абзацу 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до висновку спеціаліста ОСОБА_3 від 10.10.2022 року у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: травма голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, геморагічним забоєм головного мозку тяжкого ступеню та субарханоїдальним крововиливом в ліву на півкулю, саднами лівої тім`яно-скреневої ділянки.

Позивач ОСОБА_1 оцінив заподіяну йому моральну шкоду в сумі 111111,00 грн. Районний суд, врахувавши глибину моральних страждань позивача та виходячи із засад розумності та справедливості і виваженості, стягнув з відповідача 60000,00 грн. моральної шкоди.

Враховуючи тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, тривалий період реабілітації після отриманих травм, обставини справи, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районногосуду м.Черкаси від03жовтня 2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді