Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/3044/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/3044/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання: Звершховській І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Старча А.В.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Олеся»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (повний текст складено 25.09.2023)

у справі № 910/3044/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Олеся»

про стягнення 68 504,46 грн

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Олеся»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист»

про стягнення 16 042,73 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У лютому 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист» (далі - ТДВ «СК «Добробут та захист») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Олеся» (далі - ТОВ «АФ «Олеся») 68 504,46 грн, що складаються з 65 000,00 грн передоплати, 550,27 грн 3% річних, 1 513,70 грн пені та 1 440,49 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог ТДВ «СК «Добробут та захист» посилається на порушення ТОВ «АФ «Олеся» умов укладеного між сторонами Договору №73/02/22 від 10.02.2022 про проведення аудиту (аудиторської перевірки) з урахування додаткових угод до нього в частині здійснення перевірки.

ТОВ «АФ «Олеся» проти заявлених до нього вимог заперечило та подало зустрічну позовну заяву, у якій просило стягнути з ТДВ «СК «Добробут і захист» 16 042,73 грн заборгованості.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «АФ «Олеся» посилається на ненадання ТДВ «СК «Добробут та захист» необхідних для проведення аудиту документів, що вплинуло на строк виконання договору. Крім того, ТОВ «АФ «Олеся» зазначає, що фактично виконало роботи з аудиту за 2021 рік з 17.10.2022 по 21.10.2022 та з 24.10.2022 по 28.10.2022 на суму 78 000,00 грн, у зв`язку з чим просить стягнути з ТДВ «СК «Добробут та захист» 16 042,00 грн заборгованості за фактичну виконану роботу.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 05.04.2023 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «АФ «Олеся» до ТДВ «СК «Добробут та захист» про стягнення грошових коштів. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи №910/3044/23 за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АФ «Олеся» на користь ТДВ «СК «Добробут та захист» 65 000,00 грн заборгованості, 544,93 грн 3% річних, 1 440,49 грн інфляційних втрат, 1 513,70 грн пені, а також 2 683,79 грн витрат зі сплати судового збору, 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд встановив, що ТОВ «АФ «Олеся» не виконало взяті на себе зобов`язання за договором у частині надання послуг з аудиторської перевірки у визначені строки і матеріали справи не містять доказів повернення ТОВ «АФ «Олеся» суми попередньої оплати, та дійшов висновку, що вимоги первісного позову в частині стягнення 65 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши надані ТДВ «СК «Добробут і захист» розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач невірно визначив початкову дату їх нарахування та здійснив власний їх перерахунок. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив його правильність, відповідність умовам Договору, чинного законодавства та арифметичну вірність.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних ТОВ «АФ «Олеся», суд зазначив про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання ТОВ «АФ «Олеся» взятих на себе зобов`язань за договором у частині надання замовникові (позивачу) проекту аудиторського звіту (як юридичного факту, із настанням якого у замовника виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок за договором), ані у встановлений договором з урахування додаткової угоди №2 строк (до 14.10.2022), ані до моменту розірвання договору (31.10.2022).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023, ТОВ «АФ «Олеся» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у первісному позові ТДВ «СК «Добробут та захист» відмовити повністю, зустрічний позов ТОВ «АФ «Олеся» до ДТВ «СК «Добробут та захист» задовольнити повністю.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, також не були доведені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які суд визнав встановленими; викладені у оскаржуваному рішенні висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що за умовами договору замовник (позивач) був зобов`язаний надавати йому (виконавцю) всі необхідні документи та будь-яку повну і достовірну інформацію, необхідну для проведення аудиторської перевірки в повному обсязі і в термін, встановлений договором. При цьому доказів надання виконавцю документів та інформації, необхідних для проведення аудиторської перевірки, ТДВ «СК «Добробут та захист» суду не надало. Зокрема, суд першої інстанції не встановив та не надав оцінки тому, що ТДВ «СК «Добробут та захист» не представило належних і допустимих доказів складання та направлення всіх необхідних документів та будь-якої повної і достовірної інформації, необхідної для проведення аудиторської перевірки в повному обсязі, визначених у підп. 3.3.2 п. 3.3 договору. Скаржник також відзначає, що запити, які виконавець мав право надавати замовнику відповідно до підп. 3.2.2 п. 3.2 договору, могли бути як офіційні письмові, так і усні.

Апелянт вважає, що за умовами договору в разі невиконання або неналежного виконання замовником будь-якого із зобов`язань мав право призупинити виконання своїх зобов`язань за договором та звільнявся від відповідальності за недотримання терміну перевірки, а також мав право збільшити строк перевірки, що і зробив листом №14/10 від 14.10.2022.

На думку скаржника, суд в оскаржуваному рішенні та не надав належної оцінки листу №14/10 від 14.10.2022 щодо перенесення терміну перевірки до 10.11.2022.

Скаржник відзначає, що у випадку дострокового припинення договору внаслідок односторонньої відмови виконавця (підп. 3.2.6 договору) розмір винагороди виконавця за договором визначатиметься виходячи з часу, фактично відпрацьованого персоналом виконавця до моменту припинення договору, але в будь-якому випадку не більше суми сплаченого авансового внеску в розмірі - 65 000,00 грн. У випадку перевищення суми здійснених платежів над сумою фактично обрахованої винагороди виконавець зобов`язаний повернути цю різницю на поточний банківський рахунок замовника впродовж 5 календарних днів з дати припинення договору. У випадку дострокового припинення договору внаслідок односторонньої відмови виконавця (підп. 3.2.8 договору) аванс не повертається. Тобто, відповідно до укладеного договору ТОВ «АФ «Олеся» мало право достроково припинити договір внаслідок односторонньої відмови виконавця і в цьому випадку мало право не повертати аванс.

Щодо заявлених зустрічних позовних ТОВ «АФ «Олеся» до ТДВ «СК «Добробут та захист» скаржник зазначає, що станом на дату закінчення додаткової угоди №2 (14.10.2022) він як виконавець не отримав від ТДВ «СК «Добробут та захист» жодної звітності та документів, необхідних для здійснення перевірки та виконання договору. Фінансову звітність та інші необхідні документи для проведення аудиту (аудиторської перевірки) за договором ТДВ «СК «Добробут та захист» почало надавати до перевірки лише з 18.10.2022 (листування засобами електронної пошти 18.10.2022, 19.10.2022, 20.10.2022, 24.10.2022, 27.10.2022).

Апелянт зазначає, що у ст. ст. 906, 907 ЦК України відсутні такі правові наслідки як повернення передоплати за договором про надання послуг, в т.ч. і у разі його розірвання.

Позиції учасників справи.

ТДВ «СФ «Добробут та захист» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. ТДВ «СФ «Добробут та захист» наводить власні доводи на спростування доводів скаржника, зокрема, щодо строків виконання робіт, оплати послуг за договором, порядку прийняття робіт за договором, права на односторонню відмову від договору, а також відзначає, що у відповіді на претензію ТОВ «ОФ «Олеся» повідомило про відсутність заперечень проти розірвання договору з 31.10.2022, одна відмовилось повернути кошти.

Щодо вимог зустрічного позову ТДВ «СК «Добробут та захист» зазначає, що надсилання ТОВ «АФ «Олеся» будь-яких документів після закінчення терміну аудиторської перевірки (14.10.2022) є виконанням зобов`язання з порушенням умов договору.

ТОВ «АФ «Олеся» надало відповідь на відзив, у якому не погоджується з обставинами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, та заперечує у повному обсязі проти позиції ТДВ «СК «Добробут та захист», вважає її безпідставною, помилковою та такою, що вводить суд в оману. Апелянт зазначає, що у повному обсязі підтримує свою апеляційну скаргу від 06.10.2023.

До відповіді на відзив ТОВ «АФ «Олеся» долучило (в копіях): адвокатській запит №057 від 19.10.2023 на ім`я виконуючого директора Аудиторської палати України; адвокатській запит №058 від 19.10.2023 до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю; відповідь Аудиторської палати України №057 від 19.10.2022; відповідь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю №058 від 19.10.2022; лист Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про розгляд звернення №113/22 від 11.11.2022; лист ТДВ «Страхова компанія «Добробут та захист» №98/22 від 28.10.2022 до Аудиторської палати України; лист ТДВ «Страхова компанія «Добробут та захист» №113/22 від 11.11.2022 до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Щодо наданих ТОВ «АФ «Олеся» з відповіддю на відзив документів, датованих після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, у разі подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вище наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

За таких підстав вказані документи не можуть бути долучені до матеріалів справи як докази.

Так само не можуть прийняті й інші документи, надані з відповіддю на відзив, оскільки ТОВ «АФ «Олеся» не навело винятковості випадку та причини, що об`єктивно від нього не залежали, у зв`язку з якими ці докази не були подані суду першої інстанції.

Суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані в т.ч. подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України).

Частинами 1, 2, ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

ТОВ «АФ «Олеся» звернулось із зустрічним позовом 24.03.2023, в той час як листи, отримані ним на адвокатський запит, датовані жовтнем та листопадом 2022 року; підстави, за яких ТОВ «АФ «Олеся» не надало їх з позовом, на зазначені, так само скаржник не зазначає обставин, за яких звернувся з адвокатськими запитами (у відповідь на які отримав ці листи) лише після постановлення судом оскаржуваного рішення.

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, п. 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3044/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Олеся» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 до надходження матеріалів справи №910/3044/23.

23.10.2023 матеріали справи №910/3044/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «АФ «Олеся» про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АФ «Олеся» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/3044/23. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 розгляд справи призначено здійснювати в судовому засіданні на 13.12.2023.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

10.02.2022 між ТОВ «АФ «Олеся» (виконавець) та ТДВ «СК «Добробут та захист» (замовник) уклали договір №73/02/22 про проведення аудиту (аудиторської перевірки) (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник призначає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити за плату аудиторську перевірку річної фінансової звітності замовника за період 01.01.2021 по 31.12.2021, підготовленої відповідно до Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності (МСФЗ).

Згідно з підп. 3.2.2 п. 3.2 договору виконавець має право мати вільний доступ та необмежений доступ до всіх первинних бухгалтерських документів, облікових даних та записів, комп`ютерних баз даних, будь-якої іншої інформації та отримувати необхідну інформацію та документи (копії документів), які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб, а також вільний доступ до працівників замовника.

За умовами підп. 3.2.6 п. 3.2 договору виконавець має право в порядку, визначеному у п. 8.5 договору, в односторонньому порядку відмовитись від договору в цілому.

Відповідно до підп. підп. 3.3.2, 3.3.4 п. 3.2 договору замовник зобов`язаний у строки, погоджені сторонами, у межах терміну перевірки відповідно до запитів виконавця (не пізніше наступного робочого дня після надання запиту) надати останньому засновницькі документи, фінансову, податкову та внутрішньогосподарську (управлінську) звітність, фінансові плани, кошториси, первинну бухгалтерську документацію, облікові регістри, комп`ютерні бази даних, договори, а також інші документи та будь-яку повну і достовірну інформацію (включно із тією, що становить комерційну таємницю замовника), необхідну виконавцю для проведення аудиторської перевірки у повному обсязі і в термін, встановлений договором; відповідно до запитів виконавця надавати останньому в усній чи письмовій формі (на розсуд виконавця) пояснення, відповіді, що стосуються аудиторської перевірки.

Згідно з підп. 3.3.6 п. 3.3 договору замовник зобов`язаний забезпечити виконавцю необхідні умови для роботи на увесь час проведення аудиторської перевірки. Не здійснювати тиск на співробітників виконавця під час проведення перевірки, не висувати вимог щодо характеру та обсягу аудиторських процедур, форми, змісту, термінології аудиторського звіту.

Замовник зобов`язаний прийняти результати аудиторської перевірки шляхом вчасного підписання акта приймання-передачі результатів аудиту та провести повний розрахунок (платежі) з виконавцем відповідно до умов договору (підп. 3.3.8 п. 3.3 договору).

Розмір винагороди за договором, обрахований відповідно до основи для встановлення винагороди, представленої у п. 4.1 договору, становить на дату набуття ним чинності 130 000,00 грн без ПДВ (п. 4.1 договору).

Згідно з підп.. 4.5.1, 4.5.2 п. 4.5 договору після підписання договору замовник протягом 3 днів перераховує виконавцеві аванс у розмірі 50% вартості робіт за договором. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості робіт за договором здійснюється протягом двох днів після закінчення надання послуг.

У випадку дострокового припинення договору внаслідок односторонньої відмови виконавця (підп. 3.2.6 договору) розмір винагороди виконавця визначатиметься виходячи з часу, фактично відпрацьованого персоналом виконавця до моменту припинення договору, але у будь-якому випадку не більше суми сплаченого авансового внесу в розмірі 65 000,00 грн. У випадку перевищення суми здійснених платежів над сумою фактично обрахованої винагороди, виконавець зобов`язаний повернути цю різницю на поточний банківський рахунок замовника впродовж 5 каледарних днів з дати припинення договору (підп. 4.5.3 п. 4.5 договору).

Термін аудиторської перевірки за договором - 16.04.2022. Кінцева дата терміну аудиторської перевірки за договором є датою, на яку виконавець має завершити всі аудиторські процедури та, відповідно, отримати достатні та прийнятні докази, на яких буде ґрунтуватися думка аудитора щодо фінансової звітності (п. 5.1 договору).

Відповідно до підп. 6.2.4 п. 6.2 договору у випадку затримки завершення аудиторської перевірки (проти терміну перевірки, зазначеного у п. 5.1 договору) безпосередньо та виключно з вини виконавця останній зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично отриманих платежів за договором за кожний день затримки завершення аудиторської перевірки.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати підписання договору повноважними представниками сторін та скріплення підписів відбитками печаток сторін (п. 8.1 договору).

Дата укладення Договору є датою прийняття завдання з аудиту (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.5 договору за наявності встановлених МСА виняткових обставин (зокрема, але не виключно, параграф 12 МСА 200, параграф 17 МСА 210, параграф 38 МСА 240, параграфи Д107-Д108 МСА 315), які ставлять під сумнів спроможність аудитора продовжувати виконання завдання з аудиту у відповідності до вимог МСА та з дотриманням етичних вимог, аудитор має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в цілому шляхом передачі замовникові не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати запланованого розірвання (припинення зобов`язань сторін) відповідного письмового повідомлення, в якому робиться посилання на цей пункт договору, відповідний параграф відповідного МСА та на п. 1 та п. 3 ст. 651 ЦК України №435-IV від 16.01.2003. Погодження сторонами редакції цього пункту шляхом підписання листа-зобов`язання розглядається ними як згода кожної із них (у розумінні ст. 188 ГК України) №435- IV від 16.01.2003) на розірвання виконавцем договору в порядку, який викладений у цьому пункті.

Згідно з п. 9.1 зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою; зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено самою додатковою угодою.

За умовами п. 9.10 договору сторони погоджуються, що всі пов`язані з договором документи будуть складатися українською мовою. Усе листування між сторонами у зв`язку з договором буде здійснюватися українською мовою за адресами сторін, що зазначені в розділі 10 Договору.

14.02.2022 платіжним дорученням №79 ТДВ «СК «Добробут та захист» здійснило попередню оплату у розмірі 65 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 07.04.2022 та Додатковою угодою №2 від 30.08.2022 до договору сторони внесли зміни до п. 5.1 договору в частині терміну аудиторської перевірки.

За умовами п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №2 термін аудиторської перевірки за договором - 14.10.2022.

14.10.2022 ТОВ «АФ «Олеся» звернулось до ТДВ «СК «Добробут та захист» з листом №14/10 від 14.10.2022, у якому повідомило, що продовження воєнної агресії з боку РФ та посилення з 10.10.2022 ракетних обстрілів Києва зробили неможливим виконання робіт у строки, передбачені договором та додатками до нього. ТОВ «АФ «Олеся» повідомило, що зобов`язується виконати звої зобов`язання щодо складення аудиторського звіту та звіту про надання впевненості щодо річних звітних даних (даних звітності) ТДВ «СК «Добробут та захист» до 10.11.2022.

У встановлений договором з урахуванням додаткової угоди №2 строк (до 14.10.2022) ТОВ «АФ «Олеся» обумовлені договором послуги не надало, аудиторський звіт за результатами роботи аудиту фінансової звітності не підготувало, замовнику такий звіт не надіслало.

ТДВ «СК «Добробут та захист» направило на адресу ТОВ «АФ «Олеся» претензію №97/22 від 28.10.2022, у якій повідомило про розірвання договору з причин систематичного невиконання ТОВ «АФ «Олеся» зобов`язань за договором та вимагало повернути 65 000,00 грн попередньої оплати протягом 10 календарних днів з дати отримання даної претензії.

Вказану претензію ТОВ «АФ «Олеся» отримало 31.10.2022.

У відповіді №02/11 від 02.11.2022 на претензію ТОВ «АФ «Олеся» повідомило, що не заперечує проти розірвання договору з 31.10.2022 та зазначило, що порушення умов договору сталось з вини ТДВ «СК «Добробут та захист», а не ТОВ «АФ «Олеся», оскільки ТДВ «СК «Добробут та захист» станом на 14.10.2022 не надало необхідних для здійснення перевірки документів.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з положеннями Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

За змістом ст. 7 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудиторські послуги надаються на підставі договору про надання аудиторських послуг, укладеного між суб`єктом аудиторської діяльності та замовником. У договорі про надання аудиторських послуг передбачаються предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін та інші умови відповідно до вимог законодавства та міжнародних стандартів аудиту. Звіти за результатами надання аудиторських послуг оформляються відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.

З визначенням п. 6 ст. 1 зазначеного Закону аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 2 ст. 193 ГК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України); якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України); якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

У постанові від 01.06.2021 у справі №910/2262/19 Верховний Суд зазначив, що договір про надання аудиторських послуг - це специфічний різновид господарських договорів, який підпадає під правове регулювання глави 35 ГК України "Особливості правового регулювання фінансової діяльності".

Аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам (ч. 1 ст. 363 ГК України).

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів дійшла висновку, що положення ст. 901 ЦК України у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: договір про надання аудиторських послуг - це специфічний різновид господарських договорів, який підпадає під правове регулювання глави 35 ГК України "Особливості правового регулювання фінансової діяльності" та має низку відмінностей від договору про надання послуг та договору підряду і полягає у наданні послуг з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам. З урахуванням принципу свободи договору сторони такого договору можуть визначати оплату наданих послуг як внаслідок отримання замовником певного кінцевого результату, наприклад, аудиторського звіту, так і за певні етапи або на основі відповідних погодинних чи поденних ставок.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд встановив, що сторони спору уклали договір, за умовами якого ТОВ «АФ «Олеся» взяло на себе зобов`язання здійснити за плату аудиторську перевірку річної фінансової звітності ТДВ «СК «Добробут та захист» за період 01.01.2021 по 31.12.2021.

На виконання умов договору ТДВ «СК «Добробут та захист» здійснило попередню оплату у розмірі 65 000,00 грн (50% вартості робіт).

Кінцева дата терміну аудиторської перевірки за договором (з урахуванням додаткової угоди №2) - 14.10.2022 і є датою, на яку виконавець має завершити всі аудиторські процедури.

Щодо листа відповідача за первісним позовом №14/10 від 14.10.2022 колегія суддів зазначає таке.

Вказаним листом ТОВ «АФ «Олеся» повідомило ТДВ «СК «Добробут та захист» про неможливість виконання робіт у строки, передбачені договором та додатками до нього, а також зобов`язалось виконати свої зобов`язання щодо складення аудиторського звіту та звіту про надання впевненості щодо річних звітних даних (даних звітності) ТДВ «СК «Добробут та захист» до 10.11.2022.

Суд звертається до умов п. 9.1 договору, у якому сторони узгодили, що зміни до договору можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою; такі зміни набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено самою додатковою угодою.

Оскільки лист №14/10 від 14.10.2022, направлений ТОВ «АФ «Олеся» на адресу ТДВ «СК «Добробут та захист», не є додатковою угодою у розумінні умов договору та норм чинного законодавства, остаточною кінцевою датою аудиторської перевірки за договором в частині терміну аудиторської перевірки є 14.10.2022.

У встановлений договором строк (до 14.10.2022) ТОВ «АФ «Олеся» послуги за договором не надало, аудиторський звіт за результатами роботи аудиту фінансової звітності не підготувало, замовнику такий звіт не надіслало.

ТДВ «СК «Добробут та захист» направило на адресу ТОВ «АФ «Олеся» претензію №97/22 від 28.10.2022, у якій повідомило про розірвання договору з причин систематичного невиконання ТОВ «АФ «Олеся» зобов`язань за договором та вимагало повернути 65 000,00 грн попередньої оплати протягом 10 календарних днів з дати отримання даної претензії.

У відповіді №02/11 від 02.11.2022 на претензію ТОВ «АФ «Олеся» повідомило, що не заперечує проти розірвання договору з 31.10.2022.

Зі змісту даної відповіді вбачається, що ТОВ «АФ «Олеся» лише погодилося з позицією замовника розірвати договір з 31.10.2022, а не саме ініціювало таке розірвання в установленому договором порядку.

Отже, договір є розірваним з 31.10.2022 за згодою обох сторін.

Докази повернення ТОВ «АФ «Олеся» 65 000,00 грн сплаченої ТДВ «СК «Добробут та захист» попередньої оплати у матеріалах справи відсутні.

ТОВ «АФ «Олеся», звертаючись із зустрічним позовом та заперечуючи проти вимог первісного позову, стверджує, що станом на дату закінчення додаткової угоди №2 - 14.10.2022 не отримало від ТДВ «СК «Добробут та захист» жодної звітності та документів, необхідних для здійснення перевірки та виконання договору, а також у зв`язку з продовження воєнної агресії з боку РФ, намагаючись та зобов`язуючись виконати умови договору, керуючись п. 8.6 договору, було змушене написати листа про продовження терміну аудиторської перевірки до 10.11.2022.

ТОВ «АФ «Олеся» стверджує, що ТДВ «СК «Добробут та захист» фінансову звітність та інші документи для проведення аудиту почало надавати до перевірки лише з 18.10.2022 і лише 27.10.2022 було надано доступ до бухгалтерського обліку (програма 1С).

Зокрема, ТОВ «АФ «Олеся» надало відповідь на претензію, у якій зазначило що станом на дату закінчення додаткової угоди №2 (14.10.2022) не отримало від ТДВ «СК «Добробут та захист» жодної звітності та документів, необхідних для здійснення перевірки, у зв`язку з чим, намагаючись виконати умови договору та керуючись п. 8.6 договору, було змушене написати листа про продовження терміну аудиторської перевірки до 10.11.2022.

Як докази витребування необхідних документів та направлення документів на підтвердження фактично наданих послуг ТОВ «АФ «Олеся» надало копії електронних листів на адресу головного бухгалтера ТДВ «СК «Добробут та захист» ОСОБА_1 за період з 18.10.2022 по 27.10.2022.

Суд першої інстанції доцільно зазначив, що розділ 10 договору не визначає електронних адрес позивача та відповідача, за якими може здійснюватись електронне листування. Крім того, 06.10.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера ТДВ «СК «Добробут та захист», що підтверджується наказом ТДВ «СК «Добробут та захист» №12-к про припинення трудового договору (контракту) від 06.10.2022 (копія наявна у справі).

ТОВ «АФ «Олеся» стверджує, 20.10.2022 надіслало на контактну електронну пошту ТДВ «СК «Добробут та захист» проект аудиторського висновку, який виконавець мав видати після завершення аудиторської перевірки до 10.11.2022 у разі надання замовником повного комплекту документів.

Зазначені доводи суд оцінює критично, оскільки у договорі контактні електронні адреси сторонами не узгоджувались. Так само відсутні і інші докази, які свідчили би про узгодження сторонами електронних адрес сторін.

Надані ТОВ «АФ «Олеся» роздруківки з електронної пошти також не можуть бути визнані допустимими доказами на підтвердження таких доводів, оскільки суд позбавлений можливості перевірити зміст вкладених файлів у вказаних електронних листах відповідача.

Більше того, усі документи, на які посилається ТОВ «АФ «Олеся» у зустрічній позовній заяві, датовані після 14.10.2022, в той час як аудиторська перевірка за договором мала бути проведена до 14.10.2022.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ТОВ «АФ «Олеся» не надало належних та допустимих доказів складання та направлення ним запитів на отримання документів на визначену розділом 10 Договору адресу ТДВ «СК «Добробут та захист» протягом аудиторської перевірки (до 14.10.2022), так само як і не надано належних та допустимих доказів направлення ним документів на підтвердження фактично наданих послуг (виконаних робіт).

Щодо посилань ТОВ «АФ «Олеся» на умови п. 3.8, п. 4.5.3, 4.5.4 договору колегія суддів відзначає, що ці пункти договору стосуються відмови від договору виконавця, а не замовника, в той час як у справі, що розглядається, встановлено відмову від договору саме замовника, а не виконавця.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо доводів апеляційної про те, що ТДВ «СК «Добробут та захист» не довело того, що надало ТОВ «АФ «Олеся» усі необхідні для проведення аудиторської перевірки документів, колегія суддів зазначає таке.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Отже, стверджуючи, що ТДВ «СК «Добробут та захист» не надало документів для проведення аудиторської перевірки, ТОВ «АФ «Олеся» не довело передовсім того, що замовник чинив якісь перешкоди у здійснені перевірки, виконавець був обмежений у доступі до таких документів і протягом восьми місяців дії договору звертався до замовника з відповідними запитами чи вимогами, які підтверджені документально.

Суд у цьому також враховує умови розділу 3 договору «Обов`язки та права сторін».

Зокрема, згідно з підп. 3.2.2 п. 3.2 договору ТОВ «АФ «Олеся» надано право щодо вільного та необмеженого доступу до всіх первинних бухгалтерських документів, облікових даних та записові, комп`ютерних баз даних, будь-якої іншої інформації та отримувати необхідну інформацію та документи (копії документів), які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб, а також вільний доступ до працівників замовника.

Також за умовами підп. підп. 3.3.2, 3.3.4 п. 3.2 договору замовник зобов`язаний у строки, погоджені сторонами, у межах строку перевірки, відповідно до запитів виконавця (не пізніше наступного робочого дня після надання запиту), надати останньому засновницькі документи, фінансову, податкову та внутрішньогосподарську (управлінську) звітність, фінансові плани, кошториси, первинну бухгалтерську документацію, облікові регістри, комп`ютерні бази даних, договори, а також інші документи та будь-яку повну і достовірну інформацію (включно із тією, що становить комерційну таємницю замовника), необхідну виконавця для проведення аудиторської перевірки в повному обсязі і в термін, встановлений договором; відповідно до запитів виконавця надавати останньому в усній чи письмовій формі (на розсуд виконавця) пояснення, відповіді, що стосуються аудиторської перевірки.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ТДВ «СК «Добробут та захист» про стягнення з ТОВ «АФ «Олеся» 65 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню; вимоги ТОВ «АФ «Олеся» задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ТДВ «СК «Добробут та захист» про стягнення 1513,70 грн пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У підп. 6.2.4 п. 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку затримки завершення аудиторської перевірки (проти терміну перевірки, зазначеного у п. 5.1 договору) безпосередньо та виключно з вини виконавця, останній зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично отриманих платежів за договором за кожний день затримки завершення аудиторської перевірки.

Перевіривши наданий ТДВ «СК «Добробут і захист» та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору, чинного законодавства.

До стягнення з ТОВ «АФ «Олеся» на користь ТОВ «АФ «Олеся» підлягають 1 513,70 грн пені.

Щодо вимог про стягнення 550,27 грн 3% річних, 1440,49 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши надані ТДВ «СК «Добробут та захист» розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач невірно визначив початкову дату їх нарахування.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тому, оскільки претензію ТДВ «СК «Добробут та захист» з вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідач отримав 31.10.2022, враховуючи встановлений позивачем у цій претензії термін на її повернення (10 календарних днів з моменту отримання), останнім днем для повернення ТОВ «АФ «Олеся» суми попередньої оплати було 10.11.2022 (включно).

Таким чином, право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникло з 11.11.2022.

Отже, до стягнення з ТОВ «АФ «Олеся» на користь ТДВ «СК «Добробут та захист» підлягають 544,93 грн 3% річних та 1440,49 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів відзначає, що ТОВ «АФ «Олеся» у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення повністю, однак не наводить порушень, які, на його думку, допустив суд в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на приписи ст. 269 ГПК України апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

ТДВ «СК «Добробут та захист» подало клопотання про залучення доказів судових витрат, у якому просить стягнути з ТОВ «АФ «Олеся» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу. До вказаного клопотання ТДВ «СК «Добробут та захист» як докази понесених ним витрат долучило (в копіях): додаткову угоду №1 від 13.11.2023, акт №2 від 13.12.2023.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Колегія суддів, з огляду на подане ТДВ «СК «добробут та захист» клопотання, дійшла висновку про можливість призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Олеся» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/3044/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/3044/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Судове засідання з вирішення питання про розподіл судових витрат призначити на 15.01.2024 на 13 год 20 хв, про що повідомити представників сторін під розписку.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.12.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак