Постанова

від 19.12.2023 по справі 913/262/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Харків Справа № 913/262/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

приватний виконавець - Мельниченко К.П. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2521Л/3) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 (суддя Голенко І.П., повний текст складено 13.11.2023), постановлену за результатом розгляду скарги Фермерського господарства «РИСК» на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченка Костянтина Павловича, у справі №913/262/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО», м.Харків,

до відповідача Фермерського господарства «РИСК», с.Невське Сватівського району Луганської області,

про стягнення 673 396,27 грн.

особа, дії якої оскаржуються, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельниченко Костянтин Павлович, м.Київ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області рішенням від 17.02.2023 у справі №913/262/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» (далі - ТОВ ТБ НОВААГРО) до Фермерського господарства «РИСК» (далі - ФГ РИСК) про стягнення 673 396,27 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача неустойку у розмірі 240 111,81 грн., штраф у розмірі 72 214,07 грн., судовий збір у сумі 8 737,31 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн. відмовлено.

Додатковим рішення Господарського суду Луганської області від 01.03.2023 у справі №913/262/22 стягнуто з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 17.02.2023 у справі №913/262/22 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн. скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ ТБ НОВААГРО про стягнення з ФГ РИСК попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн. задоволено. Стягнуто з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО попередню оплату у розмірі 361 070,39 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 363,63 грн., витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 499,27 грн.

На виконання означених судових рішень позивачу видано три накази від 30.05.2023 №913/262/22.

ФГ РИСК (боржник) 16.10.2023 звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою (б/н від 16.10.2023) на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченка Костянтина Павловича.

За змістом скарги боржник просить:

- поновити ФГ РИСК строк на звернення до господарського суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича у відкритті виконавчих проваджень №72589370, №72589413, №72589439 від 21.08.2023 та всіх прийнятих у рамках означених виконавчих проваджень постанов;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589370 від 21.08.2023 та вжиття заходів примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО неустойки у розмірі 240 111,81 грн., штрафу у розмірі 72 214,07 грн., судового збору у сумі 8 737,31 грн.;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589413 від 21.08.2023 та вжиття заходів примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн., 1 363,63 грн. судового збору за подання позовної заяви, 6 499,27 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589439 від 21.08.2023 та вжиття заходів примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанови про відкриття виконавчих провадженнь №72589370, №72589413, №72589439 від 21.08.2023 та скасувати всі прийняті в рамках означених виконавчих проваджень постанови;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанову про об`єднання виконавчих проваджень №72589370, №72589413, №72589439 у зведене виконавче провадження №72589501;

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича або за рахунок ТОВ ТБ НОВААГРО на користь ФГ РИСК витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.

Скарга на дії приватного виконавця обґрунтована тим, що виконавчі провадження №72589370, №72589413 та №72589439 було відкрито в місті Києві з порушення правил територіальної юрисдикції, оскільки відсутні докази наявності майна боржника в м.Києві, а юридичним та фактичним місцезнаходженням боржника та його майна є с.Невське Сватівського району Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2023 у справі №913/262/22 відмовлено у задоволенні клопотання ФГ РИСК про поновлення строку на звернення до господарського суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині всіх прийнятих у рамках виконавчих проваджень постанов та постанови про об`єднання виконавчих проваджень.

Означеною ухвалою місцевий господарський суд, разом з іншим, прийняв до розгляду скаргу ФГ РИСК (б/н від 16.10.2023) на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині вимог про:

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589370 від 21.08.2023 з примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО неустойки у розмірі 240 111,81 грн., штрафу в розмірі 72 214,07 грн., судового збору у сумі 8 737,31 грн.;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589413 від 21.08.2023 з примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО попередньої оплати у розмірі 361 070,39 грн., 1 363,63 грн. судового збору за подання позовної заяви, 6 499,27 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №72589439 від 21.08.2023 з примусового виконання наказу №913/262/22 від 30.05.2023, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ФГ РИСК на користь ТОВ ТБ НОВААГРО витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.;

- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №72589370, №72589413, №72589439 від 21.08.2023;

- стягнення за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича або за рахунок ТОВ ТБ НОВААГРО на користь ФГ РИСК витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23 000,00 грн.

В іншій частині скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у справі №913/262/22 відмовлено у задоволенні скарги (б/н від 16.10.2023) ФГ «Риск» про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченка Костянтина Павловича в частині розглядуваних вимог (вимог, визначених ухвалою від 18.10.2023).

Не погодившись із означеною ухвалою, ФГ «РИСК» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у справі №913/262/22 та прийняти нове рішення, яким скаргу б/н від 16.10.2023 ФГ «РИСК» про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. у частині вимог (визначених ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2023) задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- місцезнаходженням боржника є село Невське, Сватівський район, Луганська область. Приватний виконавець при відкритті виконавчих проваджень не переконався у наявності майна боржника у місті Київ, відкрив виконавчі провадження за відсутності доданих стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказів на підтвердження наявності у місті Києві (території, на яку поширюються компетенція приватного виконавця) зареєстрованого за боржником майна, зокрема грошових коштів на рахунках у банківських установах АТ «ОТП Банк» та АТ «Укрексімбанк», місцем відкриття яких є місто Київ чи Київська область. Під час розгляду справи боржник вказав, що місцем відкриття банківських рахунків є Регіональне відділення АТ «ОТП Банк» у місті Харкові та у Лисичанській філії АТ «Укрексімбанк» у м.Харкові;

- платіжне доручення стягувача №3469057 від 17.08.2023 містить відомості лише про перерахування коштів на рахунок боржника та не підтверджує факт зарахування коштів на рахунок одержувача, а отже не може бути доказом наявності коштів на рахунку ФГ «РИСК» станом на 17.08.2023;

- судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.07.2021 у справі №905/2419/18 (стосовно того, що платіжне доручення про перерахування грошових коштів є неналежним доказом місця перебування майна боржника) та від 21.05.2021 у справі №905/64/15 (стосовно того, що у разі відсутності у приватного виконавця доказів місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця у останнього відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого документу до виконання за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у справі №913/262/22 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 19.12.2023 об 11:00год.

Через підсистему «Електронний суд» 18.12.2023 від ФГ «РИСК» надійшли письмові пояснення (сформовані в підсистемі «Електронний суд» 15.12.2023, тобто у межах визначеного судом строку), за змістом яких заявник зауважує на наступному:

- стягувачем не надано доказів відкриття банківського рахунку в місті Києві та доказів перебування грошових коштів на таких рахунках. Рахунки, на які посилається стягувач, не є такими, що відкриті у місті Києві та Київській області;

- звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця не слугує та не сприяє ухиленню ФГ «РИСК» від виконання рішення, а є захистом порушеного права.

До письмових пояснень додано, зокрема, наступні документи: довідка Регіонального відділення в м.Харків Акціонерного товариства «ОТП Банк» №700-3/1055 від 12.12.2023; виписка Акціонерного товариства «ОТП Банк» з особового рахунку ФГ «РИСК» від 13.12.2023 (за період 01.01.2023 по 13.12.2023); запит ФГ «РИСК» на адресу Акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо місця відкриття банківського рахунку б/н від 21.11.2023.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки долучені відповідачем до письмових пояснень документи (перелік яких викладений вище за текстом постанови) не були подані до суду першої інстанції, крім того не існували на час постановлення Господарським судом Луганської області оскаржуваної ухвали, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означених документів як додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій (ст.ст.80, 269 ГПК України), межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не прийняла до розгляду надані відповідачем додаткові докази.

На електронну адресу суду 18.12.2023 від приватного виконавця Мельниченко К.П. отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.№15637ел.14572; з накладенням кваліфікованого електронного підпису; направлено на електронну адресу суду 15.12.2023).

Разом з тим, відповідно до положень ч.6 ст.6 ГПК України приватні виконавці реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Як убачається з інформації, наявної в програмі «Діловодство спеціалізованого суду», приватний виконавець Мельниченко К.П. зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Згідно з приписами ч.8 ст.6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи означене, судова колегія залишила без розгляду отриманий від приватного виконавця на електронну пошту суду відзив на апеляційну скаргу.

Через підсистему «Електронний суд» 18.12.2023 від ТОВ «ТБ «НОВААГРО» отримано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник просить відмовити у задоволені апеляційної скарги ФГ «РИСК».

За змістом відзиву міститься клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, мотивоване тим, що 15.12.2023 заявник не мав можливості подати відзив на апеляційну скаргу через технічні помилки в роботі підсистеми «Електронний суд», а саме неможливості надіслати відзив на апеляційну скаргу до суду.

Згідно з ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається, зокрема, строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Частиною 1 ст.263 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 встановлено строк по 15.12.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Східний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання ТОВ «ТБ «НОВААГРО» про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає наявними підстави для відновлення строку.

За коротким змістом відзиву позивач звертає увагу на наступне. Для визначення критерію «місцезнаходження майна боржника» при прийнятті до виконання виконавчих документів достатнім є надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна. Положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачають обов`язку стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки це б суперечило положенням законодавства щодо банківської таємниці. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Через підсистему «Електронний суд» 18.12.2023 від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко К.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15673 від 18.12.2023; сформовано в підсистемі «Електронний суд» 18.12.2023), за змістом якого заявник просить відхилити апеляційну скаргу ФГ «РИСК» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у справі №913/262/22.

Від приватного виконавця, разом з іншим, 18.12.2023 через підсистему «Електронний суд» отримано клопотання про подовження встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №913/262/22 пропущеного процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Клопотання обґрунтоване тим, що відзив на апеляційну скаргу 15.12.2023 (у межах визначеного судом строку) не міг бути поданий через підсистему «Електронний суд» по незалежним від приватного виконавця причинам (проблеми у роботі системи), у зв`язку із чим відзив на апеляційну скаргу було надіслано на офіційну електронну адресу Східного апеляційного господарського суду із засвідченням електронним цифровим підписом.

Східний апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.119 ГПК України, проаналізувавши наведені приватним виконавцем причини пропуску встановленого судом строку на подання відзиву (в тому числі своєчасне надання відзиву до суду в іншій формі), вважає наявними підстави для поновлення пропущеного приватним виконавцем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

За коротким змістом відзиву приватний виконавець Мельниченко К.П. звертає увагу на наступне:

- посилання скаржника на відсутність банківських рахунків в установах банків, що знаходяться в місті Києві, спростовується наявними у справі документами, зокрема витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження;

- безпідставним є обґрунтування скаржником відсутності відкритих у банківських установах у м.Києві рахунків з посиланням на довідки про відкриття рахунків. Так, надана скаржником довідка №700-3/827 від 10.10.2023 про відкриття рахунку у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м.Харків свідчить лише про те, що рахунок було відкрито у відокремленому структурному підрозділі АТ «ОТП БАНК». Цей відокремлений структурний підрозділ не є юридичною особою і виступає від імені юридичної особи, не має власного ідентифікаційного коду. Філії не мають власного балансу, майно філій закріплюється за ними на праві господарського відання і є власністю юридичної особи, яка їх створила;

- хибним є твердження апелянта про необхідність доведення факту наявності коштів на рахунку при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника. При зверненні із заявою про відкриття виконавчого провадження заявник повинен додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

У судовому засіданні 19.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельниченко Костянтин Павлович проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

ФГ «РИСК» повноважного представника в судове засідання не направило. Разом з тим, за змістом пояснень просило розгляд справи провести без участі відповідача на підставі наданих доказів. Крім того відповідач зауважив, що вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

ТОВ ТБ НОВААГРО повноважного представника в судове засідання не направило. Через підсистему «Електронний суд» 19.12.2023 від позивача надійшло клопотання, за змістом якого заявник просить провести судове засідання без участі позивача та його представника, а також зазначає про те, що свій відзив на апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, задовольняючи клопотання позивача та відповідача, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників ТОВ ТБ НОВААГРО та ФГ «РИСК».

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У контексті положень ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Статтею 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 справа №1-26/2012).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 означеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 4 ч.2 ст.23 означеного Закону унормовано, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ(ч.2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів») .

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України(ч.6. ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів») .

Частиною 1 ст.27 означеного Закону передбачено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" свідчить про те, що прийняття приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження, до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника - фізичної особи; місцезнаходження боржника - юридичної особи; місцезнаходження майна боржника.

Отже, зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на який розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

За приписами ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч.1). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3).

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" є Законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Відповідний висновок щодо дії Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції за сферою застосування, колом питань та співвідношення їх застосувань викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/791/21 та від 15.09.2020 у справі №910/5702/19.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Пунктом 3 розділу III Інструкції передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документу, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

ТОВ ТБ НОВААГРО звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича із заявою (б/н від 17.08.2023) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.05.2023 №913/262/22.

За змістом заяви стягувач зазначив, що у ФГ РИСК (боржника) є майно у м.Києві, а саме відкриті банківські рахунки в АТ ОТП Банк та АТ Укрексімбанк. До заяви стягувач додав оригінали наказів від 30.05.2023 та копію платіжної інструкції №3469057 від 17.08.2023 на підтвердження відкритого на ім`я боржника, ФГ РИСК банківського рахунку в АТ ОТП Банк НОМЕР_1 .

Тобто, стягувачем додано до заяви про відкриття виконавчого провадження документальне підтвердження відомостей про наявність майна боржника в межах виконавчого округу міста Києва приватного виконавця, які були відомі стягувачу.

Як убачається з копії платіжної інструкції №3469057 від 17.08.2023, ФГ РИСК має в АТ ОТП Банк відкритий рахунок НОМЕР_1 .

Розглянувши заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження та додані до неї документи, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. постановами від 21.08.2023 відкрив виконавчі провадження №72589370, №72589413 та №72589439 з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.05.2023 №913/262/22 за місцезнаходженням майна боржника у м.Києві.

За змістом апеляційної скарги відповідач (боржник) стверджує, що приватний виконавець при відкритті виконавчих проваджень не переконався у наявності майна боржника у місті Київ, зокрема грошових коштів на рахунках у банківських установах, місцем відкриття яких є місто Київ чи Київська область. Скаржник наголошує, що рахунки боржника відкриті у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у місті Харків.

Разом з тим, як убачається з наявної в матеріалах справи відповіді Державної фіскальної служби України від 21.08.2023 про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особо через свої відокремлені підрозділи, наданої на запит приватного виконавця Мельниченка К.П., ФГ РИСК (податковий номер 13411093) станом на дату відкриття виконавчих проваджень мав рахунок у фінансовій установі АТ ОТП Банк (код фінансової установи 300528), номер рахунку НОМЕР_1 .

За інформацією, наявною на офіційному сайті Національного банку України та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фінансова установа АТ ОТП Банк (код банку (МФО) 300528) зареєстрована за адресою: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43.

Враховуючи означене, доводи скаржника про відсутність відкритих ФГ РИСК рахунків в АТ ОТП Банк у м.Києві спростовуються матеріалами справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ФГ «РИСК», разом з іншим, наголошує на тому, що платіжне доручення №3469057 від 17.08.2023 містить відомості лише про перерахування коштів на рахунок боржника та не підтверджує факт зарахування коштів на рахунок одержувача, а отже не може бути доказом наявності коштів на рахунку ФГ «РИСК» станом на 17.08.2023.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Передбачена пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише на предмет того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на статті 60, 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у системному тлумаченні зі статтями 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №873/80/22.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №873/80/22 вказав, що зазначена норма (пункт 3 розділу ІІІ) Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б ст.60 та п.1 ч.1 ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю.

Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках.

Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить ч.1 ст.19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тобто, стягувач, звертаючись до виконавця з заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви), докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

У разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/64/15, а також у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/791/21 (на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали).

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, свідчить, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

На стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не на предмет фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: за доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказами місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

У виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №922/977/22, на яку обґрунтовано послався Господарський суд Луганської області, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/64/15, на яку посилається безпосередньо відповідач за змістом апеляційної скарги.

Судова колегія звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №905/2419/18, на яку посилається ФГ «РИСК» за змістом апеляційної скарги, також містить висновок про те, що приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за наявності доказів відкритого банківського рахунку боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця. Відповідно до позиції Верховного Суду встановлення фактичної наявності коштів на банківському рахунку боржника є підставою саме для вчинення подальших дій з виконання судового рішення у вже відкритому виконавчому провадженні (зокрема з накладення арешту на майно боржника), а не необхідною умовою для відкриття виконавчого провадження, як зазначає ФГ «РИСК».

Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі №925/384/21 вказав на те, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/791/21, від 15.07.2021 у справі №924/408/19 та від 30.06.2021 у справі №905/2190/14.

Отже Східний апеляційний господарський суд зазначає, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, доведена обставина знаходження майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, а не фактична наявність майна боржника у місцезнаходженні такого майна. При цьому грошові кошти, у розумінні чинного законодавства, вважаються майном (глава 13 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що стягувачем надано докази (копію платіжної інструкції №3469057 від 17.08.2023) на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявності відкритого банківського рахунку в АТ ОТП Банк, який зареєстрований у м.Києві) у виконавчому окрузі міста Києва (виконавчому окрузі приватного виконавця Мельниченка К.П.), Господарський суд Луганської області дійшов правомірного висновку, що це є підставою для відкриття виконавчого провадження, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що боржником не надано доказів відсутності відкритих банківських рахунків саме у м.Києві станом на дату відкриття виконавчих проваджень.

Східний апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність грошових коштів на вказаному вище рахунку боржника, як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, з огляду на те, що перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках, наявності/відсутності грошових коштів на рахунку), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється виконавцем у вже відкритому виконавчому провадженні.

Ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не порушив вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчих проваджень у цій справі.

Враховуючи означене, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги ФГ РИСК на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченка К.П. у частині вимог, визначених ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2023.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у справі та судовою колегією не встановлено порушення місцевим господарським судом норм права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Доводи, викладені у відзивах позивача та приватного виконавця на апеляційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Східним апеляційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права Господарським судом Луганської області.

Такий результат апеляційного перегляду з урахуванням приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 у справі №913/262/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова