Постанова

від 13.12.2023 по справі 917/239/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Харків Справа № 917/239/23

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника фізичної особи ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_1 особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступають в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП" (вх. №2447 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у справі №917/239/23,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП", вул. Братів Марченків, буд. 40-А 2, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521, адреса для листування: вул. Михайла Бойчука, 41 Б, офіс 243, м. Київ, 01014, в інтересах якого виступають:

1) ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;

2) ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ;

до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ;

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

13.02.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" про стягнення з ОСОБА_1 1 669 272,31 грн збитків, з яких 200 300,97 грн вартість невикористаної упаковки згідно заявки на упаковку № 10 Додатку № 3 до Договору поставки № 10 від 26.04.2019, 43 500,00 грн дебіторська заборгованість, 17 837,46 грн пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 7 855,84 грн пеня в розмірі 10 % річних, 24 413,94 грн пеня в розмірі 24 % річних, 1375364,10 грн економічні збитки (вх. № 254/23). Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" орієнтовну суму витрат на отримання правничої допомоги в розмірі 63 00,00 грн, суму витрат на проведення економічної експертизи в розмірі 78 00,00 грн та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через непрофесійні, неправомірні та протиправні дії директора ОСОБА_1 товариству було завдано матеріальної шкоди та збитків у вигляді неотриманому прибутку (втраченій вигоді).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у справі №917/239/23 відмовлено в задоволенні позову, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП" (вул. Братів Марченків, буд. 40-А 2, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521; адреса для листування: вул. Михайла Бойчука, 41 Б, офіс 243, м. Київ, 01014; код ЄДРПОУ 36333544) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з обставини недоведеності існування усіх складових елементів в порядку статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача збитків.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступають в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП", з відповідним рішенням суду не погодились, звернулись з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги звертають увагу на те, що обсяги невикористаної упаковки згідно з Заявки на упаковку №10 Додатку №3 до Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" станом на 21.02.2022складають 200 300 (двісті тисяч триста гривень) 97 коп., в кількісному вимірі: 1368,737 кг. Ураховуючи вказане, на думку позивача, можна зробити висновок, що через непрофесійні, неправомірні і протиправні дії директора ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП", товариству було завдано матеріальної шкоди у розмірі 200 300 грн. 97 коп. Одночасно апелянт вказує про надання судом першої інстанції неправильної оцінки обставині відсутності відповідачем належного контролю за розрахунками ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" та порушенням фінансової дисципліни на підприємстві. Апелянт повторно акцентує увагу суду на тому, що фізична особа ОСОБА_1 , перебуваючи директором ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП", 1)не вчиняв жодних дій щодо стягнення фінансових санкцій, передбачених як договором так і Господарським кодексом України за неналежне виконання умов договору ТОВ "ГРІНКО- ГРУП", 2) завдав ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" і економічні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода) у розмірі 1 375 364,10 грн, про що зазначено у висновку експерта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №917/239/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступають в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП", на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у справі №917/239/23, призначено розгляд апеляційної скарги на 13.12.2023 о 09:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132, запропоновано відповідачеві подати відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/239/23.

У судове засідання, яке відбулось 13.12.2023, з`явився представник фізичної особи ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_1 .

На початку судового засідання колегія суддів встановила подання апелянтом при зверненні з апеляційною скаргою клопотання про долучення до матеріалів справи наказу№01/08-2022 "Про проведення службового розслідування" та Акту службового розслідування від 06.09.2023 та визнання поважними причини неподання такого доказу до Господарського суду Полтавської області в ході розгляду справі у суді першої інстанції.

За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів зазначає, відповідні докази не існували на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Поряд з цим, при поданні відповідного клопотання стороною не зазначено вмотивованого обґрунтування неможливості подання самостійного таких доказів до суду першої інстанції, як обов`язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України .

Таким чином, подання відповідних доказів на стадії апеляційного перегляду не обґрунтовується відсутністю можливості у їх наданні до суду першої інстанції з причин, незалежних від особи, а є намаганням сторони вдосконалити власну правову позицію у справі.

Відтак, стороною не доведено існування поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість їх врахування у справі на стадії апеляційного перегляду. У зв`язку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП" від 24.01.2018 року призначено на посаду директора ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом від 24.01.2018 р. №2018/1, наказом по вступ на посаду від 25.01.2018 р. №11-к, та трудовим контрактом з директором від 25.01.2018 р. ( арк. справи 12-18, том 1).

Згідно з п.1.1. контракту Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДНЕКГРУП" зобов`язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДНЕКГРУП", забезпечувати його діяльність, ефективне використання і збереження майна ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП", а Загальні збори учасників зобов`язуються створювати належні умови для роботи Директора ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП".

Як зазначає у позові позивач, між ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" (за договором - "Постачальник") та ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" (за договором "Покупець") було укладено договір поставки від 26.04.2019 р. №10. Підписантом вказаного договору від ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" був ОСОБА_1 , який на момент підписання договору був директором Товариства.

Згідно з п. 2.1. Договору, асортимент та ціна товару визначається згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Кількість та вартість товару визначається згідно видаткових та/або товаро-транспортних накладних.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна Товару, який входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у Специфікації.

Відповідно до умов Договору, Постачальником проведено поставку Товару, а саме: насіння підсолене обсмажене TM "GR1NKO", а також арахіс обсмажений TM "GRINKO", що підтверджується Специфікацією №1 від 26.04.2019 р. до Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору, товар що виготовляється і поставляється за цим Договором, пакується в упаковку, дизайн якої (розмір, форма, зображення, колірна гамма, зміст написів та ін.) вказано в Додатку №3 до цього Договору.

Також між ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" та ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" було укладено Додаток №3 до Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. з якій вказано Заявку на Упаковку (етикетку) №10.

З метою виконання умов вищевказаного Договору, а саме для поставки упаковки, директор ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" замовив у ТОВ "ТИПОГРАФІЯ ПАРУС" плівки, що підтверджується видатковими накладними №543 від 21.06.2019 р. та №551 від 24.06.2019 р.

Загальний розмір придбаної ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" за вказівкою відповідача упаковки (етикетки) за Договором поставки №10 від 26.04.2019 р. складає 191 661 (сто дев`яносто одна тисяча шістсот шістдесят одна гривня) 60 коп.

Позивач вказує, що проаналізувавши господарські операції з продажу готової продукції за Договором поставки №10 від 26.04.2019 p., які містяться в видаткових накладних, можна зробити висновок, що обсяги невикористаної упаковки згідно з Заявки на упаковку №10 Додатку №3 до Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" станом на 21.02.2022 р. складають 200 300 (двісті тисяч триста гривень) 97 коп., в кількісному вимірі: 1368,737 кг.

Враховуючи вказане, на думку позивача, можна зробити висновок, що через непрофесійні, неправомірні і протиправні дії директора ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП", товариству було завдано матеріальної шкоди у розмірі 200 300 грн. 97 коп.

Окрім вказаної матеріальної шкоди, через відсутність контролю за розрахунками ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" та порушенням фінансової дисципліни на підприємстві, встановлено дебіторську заборгованість ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" перед ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" в розмірі 43 500 грн. ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" проводило з порушенням строку вказаного договорі, а також не використало заявлені об`єми законтрактованої упаковки (етикетки) в повному обсязі. А тому позивач нараховує також на підставі умов Договору поставки №10 від 26.04.2019 штрафні санкції -17 837,46 грн пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 7 855,84 грн пеня в розмірі 10 % річних, 24 413,94 грн пеня в розмірі 24 % річних

За твердженням позивача, фізична особа ОСОБА_1 , перебуваючи директором ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП", не вчиняв жодних дій щодо стягнення фінансових санкцій, передбачених як договором так і Господарським кодексом України за неналежне виконання умов договору ТОВ "ГРІНКО- ГРУП".

Окрім вказаних збитків відповідачем завдано ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" і економічні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода) у розмірі 1 375 364,10 грн, про що зазначено у висновку експерта.

Як докази на підтвердження позовних вимог позивачем подано в копіях: протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП" від 24.01.2018 р. №2018/1, наказ по вступ на посаду від 25.01.2018 р. №11-к, трудовий контракт з директором від 25.01.2018 р., Договір від 26.04.2019 р. №10, Додатки № 1 та № 3до Договору поставки від 26.04.2019 р. №10, Додаткову угоду № 1 до Договору поставки від 26.04.2019 р. №10, висновок експерта від 27.06.2022 року № 3212, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, повернення від покупця, акти перевірки повернутої продукції від покупця, картка рахунку, оборотно-сальдова відомість по рахунку (арк. справи 10-29, 52-166, том 1).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

За змістом частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) Власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Згідно із частиною другою статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

-неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

-наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

-вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У разі хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем наявності всіх складових, необхідних для застосування цивільної відповідальності за правопорушення у вигляді завдання збитків в частині позовних вимог про стягнення 200 300,97 грн. вартості обсягів невикористаної упаковки згідно з Заявки на упаковку №10 Додатку №3 до Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" станом на 21.02.2022 р.

Місцевий господарський суд доцільно звернув увагу, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

У даній справі позивачем не обґрунтовано визначення вартості обсягів невикористаної упаковки згідно з Заявки на упаковку №10 Додатку №3 до Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" станом на 21.02.2022 як збитків.

Слід зазначити, що збитками є втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір.

В той же час невикористані ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" обсяги плівки на суму 200 300,97 грн залишилися у власності позивача.

З боку позивача не обґрунтовано неможливість використання визначених обсягів плівки, в тому числі і у відносинах із ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" або іншими контрагентами.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на положення Договору поставки №10 від 26.04.2019 р., укладеного із ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" (покупець за Договором), а саме п.п.8.8,8.9 та 8.10 Договору:

У разі дострокового розірвання цього Договору, або невикористання упаковки згідно замовлення по Додатку № 3 до цього Договору, покупець компенсує постачальнику вартість упаковки (етикетки) товару, що залишилися у постачальника, та була виготовлена для поставки товару покупцеві.

У випадку не використання постачальником замовленої покупцем упаковки (етикетки) згідно Додатку № 3 до цього Договору більше 90 днів з моменту поставки упаковки постачальнику, покупець зобов`язується сплачувати пеню в розмірі 24 % річних за кожен день не використання упаковки, починаючи з 91 дня з моменту поставки упаковки постачальнику. Пеня вираховується від вартості упаковки (етикетки), яка залишилася невикористаною.

Сплата стороною визначених цим Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

З наведеного вбачається, що за умови, якщо обсяги плівки залишилися невикористаними з вини ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" то позивач має право на застосування вищевказаних умов Договору поставки.

Доказів наявності шкоди в цій частині позову, вини відповідача та його протиправної поведінки позивачем не доведено.

Стосовно стягнення 43 500,00 грн дебіторської заборгованості, 17 837,46 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 7 855,84 грн пені в розмірі 10 % річних, 24 413,94 грн пені в розмірі 24 % річних позивачем не доведено як наявності збитків, так і вини відповідача в цьому.

Відповідна сума є заборгованістю ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" перед ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" за Договором поставки №10 від 26.04.2019 р., яку, як стверджує позивач, відповідач не намагався стягнути.

Суд критично оцінює дані твердження позивача, оскільки позивач не надав суду доказів, що після звільнення відповідача позивач сам вживав хоч якихось заходів по зверненню до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП".

Також позивачем не подано суду доказів неможливості стягнення цієї суми боргу за Договором поставки №10 від 26.04.2019 р. в судовому порядку з ТОВ "ГРІНКО-ГРУП" на користь ТОВ "УКРПРОДСНЕКГРУП" або втрати такої можливості. При цьому, з умов Договору поставки №10 від 26.04.2019 р. вбачається, що інтереси позивача захищені встановленими у договорі штрафними санкціями (які позивач нараховує до стягнення з відповідача), не кажучи вже про заходи відповідальності, встановлені законодавством, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Стосовно нарахованих позивачем 1375364,10 грн економічних збитків у вигляді упущеної вигоди суд враховує наступне.

Упущена вигода це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення.

Отже, реальність можливості отримання такого приросту не випливає з умов договору, але має бути доведена позивачем.

Ураховуючи приписи частини 4 статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2021 року у справі № 916/1740/18 зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

У якості підтвердження правомірності вимог у відповідній частині позивачем подано висновок економічної експертизи від 27.06.2022 року № 3212, за змістом якого упущена вигода становить 1 375 364,10 грн ( арк. справи 53-113, том 1).

Втім варто зазначити, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні ( ст 104 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р., № 53/5 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції) вирішення питання щодо вини та протиправної поведінки відповідача, як посадової особи, не належить до завдань економічної експертизи, та не може опрацьовуватись експертом в межах таких експертиз.

Питання неправомірності поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства, вини, причинного зв`язку ( як складових елементів збитків) належить до компетенції суду і може бути вирішено під час провадження у справі. Такі питання не можуть входити до компетенції експерта, оскільки виходять за межі спеціальних знань ( ч. 6 ст. 99 ГПК України).

У постанові від 07.05.2019 року Верховний Суд зазначив, що у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України(в редакції до 15.12.2017) експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, позивачем суду не подано.

Суд також враховує, що для проведення економічної експертизи позивачем було надано експерту документи на 451 аркуші, значна частина яких позивачем не додані до справи, що позбавляє суд можливості дослідити їх та надати належну оцінку.

Ураховуючи зазначене колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта, що висновок експерта від 27.06.2022 року № 3212 не є належним та допустимим доказом, не підтверджує наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди в вигляді стягнення упущеної вигоди в сумі 1375364,10 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено як обставини вини та неправомірної поведінки відповідача, так і реальної можливості отримання визначених ним доходів внаслідок поведінки відповідача, не підтверджено, що ним вжито всіх заходів, спрямованих на дійсне одержання таких доходів. У зв`язку з цим висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог є правомірним, а рішення законним.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 100 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача, ні клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, а також додатковій постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №922/838/22.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У якості доказів понесення витрат на правову допомогу відповідач подав до матеріалів справи договір № 5 від 10.03.2023 року, ордер від 23.03.2023 року № 1134523 (арк. справи 222-223, том 1), рахунок № 17 від 26.04.2023 року, квитанцію № 17 від 26.04.2023 року ( арк. справи 255-257, том 1).

Квитанцією № 17 від 26.04.2023 року до прибуткового касового ордера підтверджується оплата відповідачем послуг адвоката в сумі 100 000,00 грн на підставі рахунку № 17 від 26.04.2023 року.

Згідно до п.1.2 Договору № 5 від 10.03.2023 року виконавець (Адвокатське об`єднання "Артлекс) бере на себе зобов`язання надання замовнику ( ОСОБА_1 ) консультацій, складання процесуальних документів по справі та представництві в судових засіданнях у всіх інстанціях, в яких приймає замовник, а замовник зобов`язується оплатити вартість юридичних послуг у порядку, встановленому договором.

Пункт 4.1 Договору № 5 встановлює, що вартість наданих послуг за цим договором складає 100 000 грн., є фіксованою та не залежить від кількості судових засідань чи складених документів.

Отже, з умов Договору вбачається, що сума 100 000,00 грн включає вартість послуг у всіх інстанціях.

З урахування вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на характер, предмет позову та складність спору, обсяг матеріалів справи, який підлягає дослідженню, належною сумою за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у даній справі є 30 000,00 грн.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступають в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у справі №917/239/23 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступають в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДСНЕКГРУП", залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у справі №917/239/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий