Ухвала

від 05.02.2024 по справі 917/239/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 917/239/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп"

на рішення Господарського суду Полтавської області

(суддя - Тимощенко О.М.)

від 11.10.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Россолов В.В., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.)

від 13.12.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп", в інтересах якого виступають: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. 13.02.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Господарського суду Полтавської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" про стягнення з ОСОБА_3 1 669 272,31 грн збитків, з яких 200 300,97 грн вартість невикористаної упаковки згідно заявки на упаковку № 10 Додатку № 3 до Договору поставки № 10 від 26.04.2019, 43 500,00 грн дебіторська заборгованість, 17 837,46 грн пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 7 855,84 грн пеня в розмірі 10 % річних, 24 413,94 грн пеня в розмірі 24 % річних, 1 375 364,10 грн економічні збитки. Також позивачі просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" орієнтовну суму витрат на отримання правничої допомоги в розмірі 63 00,00 грн, суму витрат на проведення економічної експертизи в розмірі 78 00,00 грн та суму сплаченого судового збору.

2. Позов обґрунтований тим, що через непрофесійні, неправомірні та протиправні дії директора ОСОБА_3 товариству було завдано матеріальної шкоди та збитків у вигляді не отриманого прибутку (втраченій вигоді).

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 у задоволенні позову відмовлено , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" на користь відповідача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. 13.12.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачі не довели існування усіх складових елементів в порядку статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача збитків.

6. 15.01.2024 Позивачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

12. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

13. У касаційній скарзі скаржники зазначили, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

14. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

15. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

16. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

18. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем доведено та підтверджено належними та допустимими доказами наявність у діях директора товариства усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв`язок та вина), неправильно застосували норми матеріального права та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 902/183/22, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 20.09.2022 у справі № 923/832/20 з зазначеного. Однак скаржник чітко не зазначає, які саме норми права неправильно застосовані судами в оскаржуваних рішеннях, висновки щодо застосування яких, викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.

19. Також, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про прийняття додаткових доказів, однак конкретно не зазначає які саме норми права порушив суд та в цій частині оскарження судових рішень, касаційна скарга не містить зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу.

20. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

21. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

22. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

23. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

24. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

25. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

26. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 917/239/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржникам строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 18,19 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншій стороні у справі, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржникам, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде їм повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова