Рішення

від 18.12.2023 по справі 902/1132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2023 р. Cправа № 902/1132/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача Старий М.М., ордер серії АВ №1092063 від 14.09.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвей" (вул. Чехова, №9-А, кв.№67, м. Вінниця, 21034; вул .Р. Скалецького, №7, офіс №410, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 60000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гаврилюк Лідія Павлівна звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвей" про стягнення 60000,00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за транспортні послуги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 справу розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 30.08.2023 відкрито провадження у справі № 902/1132/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

18.09.2023 до суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.09.2023 перейдено до розгляду справи №902/1132/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2023.

28.09.2023 відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

02.10.2023до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

На визначену судом дату в судове засідання 09.10.2023 з`явився представник відповідача.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження по справі №902/1132/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.11.2023 о 11:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, суд ухвалою від 09.10.2023 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

16.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.10.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними в справі доказами.

03.11.2023 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача від 28.09.2023 про долучення доказів.

На визначену судом дату в судове засідання 06.11.2023 з`явився представник відповідача.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 20.11.2023 о 10:30 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, суд ухвалою від 09.11.2023 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

14.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

На визначену судом дату в судове засідання 20.11.2023 з`явився представник відповідача, який заявив усне клопотання про витребування у позивача диску з повним аудіозаписом телефонної розмови представника компанії позивача з представником компанії відповідача від 16.08.2023, оскільки до відповіді на відзив надано диск з частковою розмовою.

Ухвалою суду від 20.11.2023 зобов`язано позивача до дня судового засідання надати до суду диск з повним аудіозаписом телефонної розмови представника компанії позивача з представником компанії відповідача від 16.08.2023, з доказами направлення даного диску відповідачу та закрито підготовче провадження з призначенням справи для судового розгляду по суті на 18 грудня 2023 р.

24.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій поміж іншого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того заявив усне клопотання про зменшення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн. посилаючись на незначну складність справи, не співмірністю витрат на оплату послуг адвокат з сумою позовних вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.08.2023 між ФОП Гаврилюк Лідія Павлівна (позивач, в заявках замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвей" (відповідач, в заявках перевізник) підписано Заявки на здійснення міжнародного перевезення №845 та №846, відповідно до умов яких: місце завантаження - Mersin Yolu; найменування вантажовідправника - Гаврилюк Л.П. ФОП; адреса завантаження - Аndolu, Mersin Yolu 100-1, 33100; митниця відправлення - на місці, відповідно до ЦМР; дата та час завантаження - 15.08.2023 на 08:00; вантаж (найменування) - рис у мішках на піддонах; вага, кг (з тарою)/місць, од. - до 22,5 тон/ 30 піддонів; габарити, мм (об`єм, м3) - 86 м3; спосіб завантаження - задній; вимог. тип транс. засоб. - рефрижератор; прикордонний перехід - Порубне-Сирет; місце розвантаження - Дніпро; найменування вантажоотримувача - Гаврилюк Л.П. ФОП; адреса розвантаження - Україна, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34; митниця призначення - відповідно до ЦМР; адреса митниці - м. Дніпро, площа Десантників, буд. 5, брокер Ірина; дата розвантаження - 21.08.2023 9:00; вартість перевезення - 120 000,00 грн; форма оплати - безготівкова; Термін оплати 5 банківських днів після вивантаження авто та отримання оригіналу СМR та документів (п. 1 - 5 Заявок).

Додаткові умови - Наявність митного свідоцтва, комплекту СМR у кількості 12 шт! Водій обов`язково присутній при завантаженні та розвантаженні продукції у сигнальному жилеті; 2) Кузов а/м повинен бути з внутрішньої сторони темним (не пропускати сонячного світла), чистим, сухим, а також обов`язкова наявність противідкатних пристроїв «черевики» (2 шт.); 3) Нормативний простій під митним оформленням та завантаженням/розвантаженням (виключаючи вихідні та святкові дні) -48+48 год; 4) Перевізник зобов`язаний своєчасно подати загальну декларацію про прибуття (ЗДП). Усі дод. витрати, пов`язані з цим рейсом, включені у вартість перевезення; 5) Підтверджена Перевізником через email-зв`язок дана заявка має юридичну силу і є підтвердженням, з боку Перевізника, факту прийняття до виконання перевезення; 6) Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за довірений йому для перевезення вантаж! (п. 6 Заявок).

В пункті 7. Заявок визначено штрафні санкції, а саме штраф за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини Перевізника/Замовника становить 25% від суми перевезення. 2) Штраф за несвоєчасне подання ЗДП, що спричинить затримку автомобіля на кордоні - 1500 грн на добу!

В позовній заяві позивач зазначає, що в рамках виконання Заявок на здійснення міжнародного перевезення №845 та 846 від 11.08.2023 року, укладених між ТОВ «Гринвей» та ФОП Гаврилюк Лідія Павлівна, відповідач зобов`язався виконати перевезення вантажу за маршрутом м. Мерсін (Турція) - м. Дніпро (Україна) та забезпечити подання автомобільного рухомого складу до пункту навантаження в строк, зазначений в узгоджених сторонами заявках, завантаження повинно було відбутись 15.08.2023, однак водії не прибули.

Станом на 17.08.2023 року водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідали. Інформації від відповідача про затримку, технічну несправність автомобілів не надходило.

15.08.2023 року не прибули в пункт завантаження водії транспортних засобів з державним номером: МАН, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та ДАФ, НОМЕР_7/ НОМЕР_3 .

Внаслідок порушення відповідачем умов заявок № 845 та № 846 від 11.08.2023 року, було зірвано перевезення вантажу позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 7 «Штрафні санкції» Заявок на здійснення міжнародного перевезення № 845 та № 846 від 11.08.2023 року до відповідача було застосовано штрафні санкції за зрив завантаження, запізнення чи порушення термінів доставки з вини відповідача у розмірі 60 000,00 грн.

17.08.2023 року позивач направив до відповідача претензію на суму 60 000,00 грн., без ПДВ, до якої додав заявки на перевезення та розрахунок суми штрафу, направлення підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною та чеком Укрпошти.

Відповідачем була надана відповідь на претензію № 44 від 17.08.2023 року в якій останній зазначає, що «водії прибули на місце завантаження. Та те що водіїв не було завантажено, та на момент початку завантаження ними було виявлено що вага товару не відповідає заявленій у заявці. Тому у зв`язку із тим, що ФОП Гаврилюк Л.П. були не виконані умови перевезення згідно заявки №845 та №846 від 11.08.2023 року за маршрутом Мерсін, Туреччина-Дніпро, а саме змінена вага із 22500 кг на 22750 кг, нами було запропоновано залишити вагу відповідно заявок на що ФОП Гаврилюк Л.П. відмовився, через що дані заявки було розірвано. Тому вважаємо вашу претензію не правомірною так як автомобілі були присутні на завантаженні.».

Не сплата відповідачем в добровільному порядку штрафу стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 60 000,00 грн. штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує зазначаючи, що на виконання Заявок на здійснення міжнародного перевезення від 11.08.2023 року № 845 та № 846, 15.08.2023 року вказані автомобілі прибули на завантаження вантажу, шо підтверджується даними GРS трекерів встановлених на автомобілях.

Після початку завантаження водіями було виявлено, що фактична вага вантажу поданого для завантаження не відповідає вазі вказаній в заявці, що є порушенням умов заявки. Дана обставина була повідомлена представникам ФОП Гаврилюк Л.П. та запропоновано здійснити завантаження вантажу вагою вказаною в Заявках. ФОП Гаврилюк Л.П. відмовилися від того, щоб була завантажена виключно та вага, яка була вказана в заявках, та в телефонному режимі повідомили про скасування вказаних вище Заявок на перевезення.

Після скасування Заявок автомобілі МАN ДНЗ НОМЕР_1 , причіп СНЕRЕАU ДНЗ НОМЕР_2 та DAF ДНЗ НОМЕР_8, причіп SСНМІТZ ДНЗ НОМЕР_9 продовжували знаходитися за адресою Аnаdolu, Меrsin Yоlu 100-1, 33100 до 16.08.2023 року. Після чого автомобілі переїхали па АЗС у місті Анадолу, Туреччина. 16.08.2023 року ТОВ «Гринвей» знаходить іншу заявку на перевезення того ж самого вантажу Рису, за тим ж самим місцем завантаження Аnаdolu, Меrsin Yоlu 100-1, 33100, та місцем призначення м. Дніпро, площа Десантників, буд.5. Фактично вже після відмови Позивача від заявок, 16.08.2023 року, понісши фінансові витрати пов`язані з доставкою автомобілів до місця завантаження та простоєм автомобілів, Відповідач прийняв іншу заявку на перевезення того ж вантажу. При цьому не обґрунтований простій автомобілів Відповідача з вини Позивача на той момент вже складав більше 1 доби.

16.08.2023 року автомобілі МАN ДНЗ НОМЕР_1 , причіп СНЕRЕАU ДНЗ НОМЕР_2 та DAF ДНЗ НОМЕР_8, причіп SСНМІТZ ДНЗ НОМЕР_9 стали під завантаження вантажу та 17.08.2023 року почали рух в напрямку пункту призначення вантажу.

За твердженнями відповідача Автомобілі оснащені супутниковими трекерами за допомогою яких відслідковується їх місцезнаходження в режимі реального часу. Перебування автомобілів в точці завантаження вантажу в період 15.08.2023 року по 17.08.2023 року підтверджується листом ФОП Дубич Б.С. від 11.09.2023 року до якого додані графічні матеріали з відображенням місцезнаходження вказаних вище автомобілів за вказаний період.

На підтвердження факту перевезення даного вантажу рису відповідач посилається на Міжнародну товаро-транспортну накладну №417028 відповідно до якої автомобіль ДНЗ НОМЕР_4 причіп ДНЗ НОМЕР_9 16.08.2023 року був завантажений Рисом у мішках. Відправник вантажу Аrmada Gida Ticaret Sanayi Anonim Sikreti. Отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон», м. Дніпро, Україна. Вага брутто товару 22717 кг. та на Міжнародну товаро-транспортну накладну №080220 відповідно до якої автомобіль ДНЗ НОМЕР_5 , причіп ДНЗ НОМЕР_2 16.08.2023 року був завантажений Рисом у мішках. Відправник вантажу Аrmada Gida Ticaret Sanayi Anonim Sikreti. Отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон», м. Дніпро, Україна. Вага брутто товару 22717 кг.

Крім того відповідач стверджує, що позивач в даному перевезенні був не вантажовідправником і вантажоотримувачем, а експедитором, а саме надавав послуги з організації перевезення вантажу замовника, ТОВ «Сол Юніон». Також міжнародною накладною підтверджується фактична вага вантажу рису яка складає 22717 кг., що перевищує вагу вказану в Заявках на 217 кг. Внаслідок відмови позивача від заявок, відповідач поніс витрати, а саме витрати на доставку автомобілів на місце завантаження, та простій автомобілів внаслідок відмови позивача, які потенційно могли перетворитися в збитки.

З огляду на викладене на переконання відповідача вимога позивача про стягнення 60 000,00 грн. в якості штрафу за зрив завантаження є незаконною, адже відповідач виконав всі умови Заявок №№ 845 та 846. А власна відмова від даних заявок та скасування їх в односторонньому порядку зі сторони позивача виключає можливість застосування до відповідача будь яких штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву зокрема зазначаючи, що автомобілі відповідача прибули у пункт завантаження 15.08.2023 о 14:26:50 год. та о 14:39:10, підтверджується листом ФОП Дубич Б.С. від 11.09.2023 року. Таким чином, у визначену погодженими сторонами Заявками місце, дату та час (15.08.2023 о 8:00 год.) відповідач не забезпечив прибуття та завантаження транспортних засобів, що на переконання позивача є фактом порушення зобов`язань з боку Відповідача, зокрема встановлено порушення строку завантаження погодженого згідно із Заявками № 845 та № 846 від 11.08.2023 року.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем у відзиві зазначено « 16.08.2023 року ТОВ «Гринвей» знаходить іншу заявку на перевезення того ж самого вантажу Рису, за тим ж самим місцем завантаження та місцем призначення м. Дніпро, площа Десантників, 5». 16.08.2023 року компанія «Евентус» запропонували Відповідачу більш вигідні цінові пропозиції щодо вартості перевезення, а відповідач будучи недобросовісним відмовився виконувати Заявки на здійснення міжнародного перевезення № 845 та № 846 від 11.08.2023 року, оскільки узгоджена ціна по 2 Заявкам була менша на 30 000,00 грн., ніж запропонована компанією «Евентус». Підтвердженням, того що відповідач обрав більш вигідні цінові пропозиції щодо вартості перевезення є аудіозапис телефонної розмови представника компанії позивача та представника компанії відповідача від 16.08.2023 року. Крім того, відповідач у відзиві зазначає «Відповідач прийняв іншу заявку на перевезення того ж вантажу».

Відносини ТОВ «Гринвей» та компанія «Евентус» не стосуються договірних відносин позивача та відповідача щодо виконання умов Заявок № 845 та № 846 від 11.08.2023 року. Надані відповідачем докази зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні № 080220 та № 417028 від 16.08.2023 року додатково підтверджують, що відповідач не мав наміру виконувати Заявки № 845 та № 846 від 11.08.2023 року за погодженою ціною та вагою.

Такі дії відповідача, щодо порушення визначених умов перевезення, на переконання позивача, призвели до виникнення спірних відносин та є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій. Отже, відповідач завдав збитків у сумі 60 000,00 грн., які складаються із суми штрафу, який було передбачено умовами Заявок на здійснення міжнародного перевезення № 845 та № 846 від 11.08.2023 року та повинно бути сплачено на користь позивача.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 11.08.2023 між сторонами підписано Заявки на здійснення міжнародного перевезення №845 та №846, умови яких є ідентичними, а саме:

1. місце завантаження - Mersin Yolu;

1.1 найменування вантажовідправника - Гаврилюк Л.П. ФОП;

1.2. адреса завантаження - Аndolu, Mersin Yolu 100-1, 33100;

1.4. митниця відправлення - на місці, відповідно до ЦМР;

1.5. дата та час завантаження - 15.08.2023 на 08:00;

1.6. вантаж (найменування) - рис у мішках на піддонах;

1.7. вага, кг (з тарою)/місць, од. - до 22,5 тон/ 30 піддонів;

1.8 габарити, мм (об`єм, м3) - 86 м3;

1.9. спосіб завантаження - задній;

2. вимог. тип транс. засоб. - рефрижератор;

3. прикордонний перехід - Порубне-Сирет;

4. місце розвантаження - Дніпро;

4.1. найменування вантажоотримувача - Гаврилюк Л.П. ФОП;

4.2. адреса розвантаження - Україна, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34;

4.5. митниця призначення - відповідно до ЦМР;

4.6. адреса митниці - м. Дніпро, площа Десантників, буд. 5, брокер Ірина;

4.8. дата розвантаження - 21.08.2023 о 9:00;

5. вартість перевезення - 120 000,00 грн;

5.1. форма оплати - безготівкова;

5.2. Термін оплати - 5 банківських днів після вивантаження авто та отримання оригіналу СМR та документів.

6. Додаткові умови - Наявність митного свідоцтва, комплекту СМR у кількості 12 шт! Водій обов`язково присутній при завантаженні та розвантаженні продукції у сигнальному жилеті; 2) Кузов а/м повинен бути з внутрішньої сторони темним (не пропускати сонячного світла), чистим, сухим, а також обов`язкова наявність противідкатних пристроїв «черевики» (2 шт.); 3) Нормативний простій під митним оформленням та завантаженням/розвантаженням (виключаючи вихідні та святкові дні) -48+48 год; 4) Перевізник зобов`язаний своєчасно подати загальну декларацію про прибуття (ЗДП). Усі дод. витрати, пов`язані з цим рейсом, включені у вартість перевезення; 5) Підтверджена Перевізником через email-зв`язок дана заявка має юридичну силу і є підтвердженням, з боку Перевізника, факту прийняття до виконання перевезення; 6) Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за довірений йому для перевезення вантаж! (п. 6 Заявок).

7. Штрафні санкції - штраф за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини Перевізника/Замовника становить 25% від суми перевезення. 2) Штраф за несвоєчасне подання ЗДП, що спричинить затримку автомобіля на кордоні - 1500 грн на добу!

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Зі змісту договорів-заявок від 11.08.2023 вбачається, що місце прийняття товару та місце його доставки знаходяться в двох різних країнах - Турція та Україна, відповідно.

Судом встановлено, що договори-заявки від 11.08.2023 містить всі істотні умови щодо договору такого виду, та внаслідок його підписання між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Слід відзначити, що у договорах-заявках від 11.08.2023 сторонами було узгоджено дату та час завантаження - 15.08.2023 на 08:00.

Разом з тим, у визначену в заявках дату та час завантаження автомобілів не відбулось що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема і доказами наданими відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас ч. 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також ч. 1 ст. 610 ЦК України встановленого, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, неприбуття автомобілів відповідача на завантаження у визначену в Заявках дату та час, є порушенням зобов`язання, визначеного в п. 1.5. Заявок.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК України до неустойки відноситься штраф, який в свою чергу обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Саме такий вид неустойки передбачений п. 7. Заявок.

Також ч. 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Таким чином, штраф, передбачений п. 7. Договору, а саме штраф за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини Перевізника/Замовника становить 25% від суми перевезення, є таким видом штрафної санкції, що відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на наведені вище положення законодавства та наявні порушення п. 1.5. Заявок з боку відповідача, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф визначений п. 7 Заявок, що в загальному розмірі становить 60 000,00 грн (120 000,00 * 25%*2), а тому позовні вимоги заявлені позивачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В подальшому у відповіді на відзив, позивач збільшив витрати на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до суду копії: Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2023 року, Акту надання послуг від 18.08.2023 року на суму 20 000,00 грн, ордер серії АА №1174816 від 17.08.2023, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4623 від 26.07.2011 року, Акт надання послуг від 06.10.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Так відповідно до п. 2.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2023 року Адвокат приймає від Клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги, пов`язаною з участю в Господарському суді Вінницької області за позовною заявою ФОП Гаврилюк Лідії Павлівни до ТОВ «Гринвей» про стягнення грошових коштів, що включає в себе: надання консультацій, підготовка та подача претензії на суму 60 000,00 грн., без ПДВ. підготовка та подача позовної заяви про стягнення грошових коштів, підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та інші процесуальні дії, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору визначено види правничої (правової) допомоги, що надає Адвокат.

За надання правової (правничої) допомоги п. 2.3. цього Договору Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокату гонорар на підставі акту надання послуг, який підписується Сторонами (або їх представниками) та/або виставлених рахунків. Така оплата здійснюється не пізніше 72 годин з моменту підписання Сторонами акту надання послуг або отримання Клієнтом виставленого Адвокатом рахунку (виставлення рахунку допускається шляхом направлення рахунку в електронному вигляді на адресу електронної пошти Клієнта). В разі незгоди з виставленим рахунком. Клієнт зобов`язаний протягом 24 годин з моменту отримання направити адвокату лист-незгоду, в якому детально викласти підстави відмови в оплати встановленою рахунку вважається, що клієнт погодився з обсягом наданої правничої (правової) допомоги, якщо не направив лист-незгоду протягом встановленою часу (п. 3.1. Договору).

Так на виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2023 року між Адвокатом Ясинецьким Олегом Анатолійовичем та ФОП Гаврилюк Л.П. підписано Акти надання послуг від 18.08.2023 року на суму 20 000,00 грн та від 06.10.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до даних Актів адвокатом витрачено 15 год на надання послуг, вартість однієї години 2000,00 грн., до переліку наданих послуг віднесено:

- Консультація віл 17.08.2023 року - 1 год. 00 хв.

- Підготовка та подача претензії на суму 60 000,00 грн., без ПДВ - 2 год.00 хв.

- Підготовка та подача позовної заяви про стягнення грошових коштів - 6 год.00 хв.

- Підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін - 1 год.00 хв.

- Підготовка та подача заяви про отримання інформації та копій документів від 02.10.2023 року - 30 хв.

- Вивчення та аналіз Відзиву на позовну заяву ТОВ «Гринвей» із додатками, Консультація від 03.10.2023 - 30 хв.

- Підготовка та подача Відповіді на відзив ТОВ «Гринвей» - 4 год. 00 хв.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу у цій справі до 5 000,00 грн, посилаючись на незначну складність справи, невідповідність обсягу наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції критерію реальності, неспівмірністю витрат на оплату послуг адвокат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд заслухавши клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат, оцінює його критично, оскільки останнім за весь час розгляду справи не надано жодного клопотання щодо зменшення понесених позивачем судових з обґрунтуванням неспівмірності, а за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність характеру спору, ступеню її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, зважаючи на предмет спору в даній справі, фактично витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, в тому числі участь адвоката позивача у судових засіданнях, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача, є завищеним щодо останнього, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення позовної заяви т відповіді на відзив як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 15 000,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином суд покладає на відповідача 15 000 грн. судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 11, 15, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвей" (вул. Чехова, №9-А, кв.№67, м. Вінниця, 21034; вул .Р. Скалецького, №7, офіс №410, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 41178599) на користь Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_6 ) 60 000,00 грн. - штрафу, 2684,00 грн - витрат пов`язаних зі сплатою судового збору та 15 000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Понесені Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лідії Павлівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник ухвали надіслати сторонам на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 грудня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи