Ухвала

від 13.12.2023 по справі 910/18342/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви

про відстрочку виконання рішення

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/18342/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О., при секретарі судового засідання Осьмак Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни про відстрочку виконання рішення суду у господарській справі №910/18342/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ФОРВАРДІНГ"

та Фізичної особи-підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни

про відшкодування збитків 1 339 972, 27 грн.

За участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ФОРВАРДІНГ" (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни (далі - відповідач-2) про відшкодування збитків 1 339 972,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/18342/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ФОРВАРДІНГ" та Фізичної особи-підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Соммельє" відшкодування збитків у розмірі 1 339 972 грн. 27 коп. та 20 099 грн.58 коп. судового збору.

31.08.2020 на виконання рішення було видано відповідні накази.

03.11.2023 від Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Валеріївни надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/18342/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/18342/19 зазначену заяву було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

28.11.2023 від Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Валеріївни повторно надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/18342/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 розгляд зазначеної заяви призначено на 13.12.2023, повідомлено сторін про дату, час та місце розгляду заяви.

11.12.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі у яких представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СОМЕЛЬЄ» просить суд відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни про відстрочку виконання рішення суду у господарській справі №910/18342/19.

У судове засідання 13.12.2023 представники учасників судового процесу не з`явились, про час і місце розгляду заяви Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Валеріївни про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/18342/19 були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач-2 вказує на те, що Фізична особа підприємець Отченаш Анжеліка Віталіївна, не здійснює господарської діяльності, та є припиненою, як господарюючий суб?єкт та додає в якості доказу до заяви про відстрочення витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення фізичної особи-підприємця.

Заявник також звертає увагу суду на те, що у заявника відсутня необхідна сума коштів для виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/18342/19 від 08.07.2020 на суму 1 354 419,92 грн., та додає в якості доказу до заяви належним чином засвідчену копію виписки із банківського рахунку та зазначає, що така ситуація склалася у зв?язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами через військові обставини в Україні.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд відзначає, що в даному випадку відповідач-2 просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва №910/18342/19 від 31.08.2020 та відстрочити виконання рішення у даній справі до 31.05.2024, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, позивач у своїх поясненнях від 11.12.2023 (далі - Пояснення) зазначає, що боржник, є власником земельних ділянок, що зареєстровані за кадастровими номерами: 3225586500:01:003:0377, площею 0,4728 Га; 3225586500:04:002:0130, площею 0.7033 Га; 3225586500:01:001:0038, площею 2.7430 Га; та розташовані в адміністративних межах Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області. Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта станом на 08.12.2023 (докази містяться в матеріалах справи).

Відносно даних земельних ділянок боржник - ОСОБА_1 уклала Договори оренди землі від 21 липня 2020 року (Додаток №2, 3, 4 до Пояснень) з Товариством з обмеженою відповідальністю «УРОЖАЙ ПЛЮС». Орендна плата по договорам встановлена на рівні річної плати в розмірі: 3225586500:01:003:0377, площею 0,4728 Га, - 856,87 грн., 3225586500:04:002:0130, площею 0.7033 Га, - 781,71 грн., 3225586500:01:001:0038, площею 2.7430 Га, - 14861,40 грн.

Позивач у своїх поясненнях, також звертає увагу суду на те, що у випадку успішної реалізації майна Боржника - ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження, власником земельних ділянок стане інший набувач, який здійснить викуп земельних ділянок на аукціоні, гроші від якого будуть направлені на погашення заборгованості боржника - ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СОМЕЛЬЄ».

Також твердження заявника про припинення ним господарської діяльності а також відсутність необхідної суми коштів для виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18342/19 від 08.07.2020 у розмірі 1 354 419,22 грн. не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Отченаш Анжеліки Віталіївни про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/18342/19 відмовити повністю.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21.12.2023.

Суддя М.О.Лиськов