Рішення

від 21.12.2023 по справі 922/4198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4198/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центрсоюз", м. Харків про стягнення 49693,78 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центрсоюз" в якому просить стягнути 28751,31 грн суми боргу, 4946,37грн пені; 7187,83 грн штрафу; 1309,17 грн 3% річних; 7499,10 грн інфляційних нарахувань; 2684,00 грн судового збору.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4198/23 без повідомлення учасників справи. ВІДПОВІДАЧУ встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (ОПИС ВКЛАДЕННЯ). Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попередити відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Надати до суду докази направлення на адресу відповідача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ). Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив. Надати до суду докази направлення на адресу позивача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

23.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.11.2023 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

За Договором поставки № ХФ-000984 від 18.01.2016р. (далі - Договір), укладеним між ТОВ «СВІФТ-2016» (надалі Позивач), та ТОВ «УПТК ЦЕНТРОСОЮЗ» (далі Відповідач), згідно замовлень Відповідача, протягом лютого 2022 року Позивачем був поставлений Відповідачу товар. Згідно умовам пункту 3.2. Договору, оплата за отриманий товар повинна була здійснюватися Відповідачем протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати отримання товару.

Остання поставка була здійснена 23.02.2022р.

Таким чином, як вказує позивач, станом на 08.03.2022 Відповідач повинен був повністю розрахуватись за увесь товар, отриманий за Договором.

За твердженнями позивача, зобов`язання по оплаті Товару були виконані Відповідачем не належним чином. Розрахунки за отриманий товар Відповідач здійснював з порушенням умов Договору щодо строку розрахунків, та розрахувався за отриманий товар лише частково. Станом на дату подання позову, прострочена заборгованість ТОВ «УПТК ЦЕНТРОСОЮЗ» перед ТОВ «СВІФТ-2016» за Договором поставки № ХФ-000984 від 18.01.2016р. складає 28 751,31 грн. Поставка та передача товару Відповідачу підтверджена видатковими накладними, підписаними Відповідачем, та скріпленими його печаткою (копії накладних з поставки товару на загальну суму 32 304,72 грн). Акт звірки взаємних розрахунків надсилався Відповідачу, але підписаний Відповідачем Акт не був повернений Позивачу.

ТОВ «СВІФТ-2016» зверталось до Відповідача з письмовою вимогою негайного припинення порушень умов Договору та погашення боргу. Ці вимоги були залишені Відповідачем без відповіді та без їх задоволення.

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій нарахована Відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 4 946,37 грн.

Також, оскільки, прострочення з оплати усього отриманого Відповідачем товару почалося з 09.03.2022р. та триває досі, трьох місячний терміни прострочки оплати сплив 09.06.2022р. Таким чином позивач вважає, що окрім суми боргу за поставлений товар та пені, Відповідач повинен сплатити нам передбачений п. 5.1. договору штраф в розмірі 25% від суми боргу та складає 7 187,83 грн.

Окрім того, на підставі ч.2ст.625 ЦК України, вважаємо що Відповідач повинен повернути нам суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій за позовом інфляційні збільшення суми боргу за період прострочки склали 7 499,10 грн.; 3% річних від суми боргу за період прострочки складаюсь 1 309,17 грн.

У відзиві на позовну заяву Відповідач звертає увагу на те, що товарно-транспортними накладними підтверджується поставка товару на загальну суму 20172,90 грн., а не як зазначено позивачем - 28 751,31 грн.

Таким чином, за твердженнями Відповідача, і розрахунок суми штрафних санкцій також не вірний.

Також, Відповідач вказує про те, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України у вигляді обстрілів цивільної інфраструктури міста Харкова 03.05.2022. відбулося повне вигорання магазину, яке знаходиться по вул. Мироносицькій, буд. 94, що, підтверджується відео https://www.youtube.com/watch?v=DwVFZXofLOU та Актом знищення товару від 03.05.2023.

Крім того, відповідач звертає увагу, що товар був поставлений в лютому 2022 року, а остання накладна була 23.02.2022, тобто за день до війни, а тому відповідач не виконав умови договору саме через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), на які він не міг вплинути. Товар також не був реалізований у зв`язку із активним бойовими діями в м. Харкові, зокрема 03.05.2022 року внаслідок обстрілу міста згорів із середини магазин, в якому зберігався товар за спірними накладними.

Також відповідач вказує, що штрафні санкції перевищують суму основного боргу, а зобов`язання не було виконане внаслідок військових дій та знищення товару у зв`язку з чим, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а у разі відмови у застосуванні строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - зменшити пеню, штраф, 3% річних, інфляційні нарахування до 100,00 грн.

В своїй відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач не зазначив з яких саме накладних складається визначена ним сума у розмірі 20172,90 грн.

Відносно заперечень відповідача, що увесь товар нібито був знищений внаслідок форс-мажорної обставини (обставин непереборної сили) - військової агресії РФ проти України у вигляді обстрілів цивільної інфраструктури міста Харкова, позивач повідомляє наступне:

Відповідач у своєму відзиві наводить докази відео фіксації пошкодження та пожежі у приміщенні за адресою м.Харків, вул.Мироносицька, буд.94, та як доказ знищення внаслідок бойових дій усього поставленого за договором товару, Відповідач наводить Акт фіксації факту знищення товару від 03.05.2022р.(надалі - Акт).

У Позивача викликає сумнів стосовно достовірності наведеного Відповідачем Акту фіксації факту знищення товару, а саме: при укладанні Договору (розділ 8), Відповідач зазначив три адреси місця доставки товару - вулиця Алчевських 20/22, вулиця Мироносицька 94, та проспект Гагаріна 10/1 у місті Харкові, за якими знаходились його торгівельні точки та протягом дії договору, поставка товару відповідачу здійснювалась за усіма трьома зазначеними адресами.

У наведеному Відповідачем Акті зазначено про знищення, в наслідок бойових дій, товару за п`ятьма наступними накладними: ХФ-023293 від 02.02.2022, ХФ-029089 від 09.02.2022, ХФ-034505 від 16.02.2022, ХФ-034516 від 16.02.2022 та ХФ-040398 від 23.02.2022р. Але, як свідчать матеріали справи (копії зазначених накладних додані до позову), поставка товару за накладними ХФ-023293 від 02.02.2022 та ХФ-034516 від 16.02.2022р. (які зазначені в Акті) була здійснена підприємством позивача до магазину відповідача за адресою м.Харків, вул. Алчевських 20/22. Про пошкодження приміщень чи товарів за цією адресою Відповідач не заявляє.

Також, у наданому відповідачем Акті заявлено про знищення виключно товару який був поставлений ТОВ «СВІФТ-2016». Приймаючи до уваги, що у пошкодженому приміщенні за адресою вулиця Мироносицька, б.94, був розміщений магазин, в якому виникла пожежа, можна стверджувати, що окрім товару Позивача там був пошкоджений або знищений товар і інших постачальників; у наданому Акті відсутня адреса його складання, адреса де був знищений товар.

Позивач вказує, що відповідач склав Акт про знищення товару за участю лише посадових осіб свого підприємства, без участі навіть третьої-незацікавленої сторони або органів державної влади чи місцевого самоврядування (не кажучи вже про залучення до складання такого Акту представника Позивача чи іншого постачальника, товар якого міг бути знищений).

В Акті відповідач зазначив про знищення товару за переліченими накладними, без будь-яких застережень. Тобто був знищений увесь товар, поставлений цими накладними. Усі зазначені в Акті накладні датовані лютим 2022р. Згідно наданих Відповідачем даних, знищення товару відбулось 03.05.2022р. Перша за строком накладна з Акту датована 02.02.2022р. При цьому постачання товару напередодні військової агресії відбулося лише за однією накладною з Акту, по решті накладних - від однієї до трьох неділь до початку військових дій.

Також, як вказує позивач, відповідно до вимог п. 10 розділу ІІ «Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності», затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18жовтня2022 року № 3904/1223 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, розробленої відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951) під час оцінки (визначення розміру) збитків відповідно до цієї Методики необхідним є отримання визначеного законодавством документа, який підтверджує, що втрата, руйнування або знищення майна відбулася внаслідок збройної агресії. Відповідачем не надано а ні такого документа, а ні Акту про пожежу від ДСНС, де обов`язково зазначається причина пожежі.

Позивач стверджує, що дії обставин непереборної сили (Форс-мажор) не є безумовною обставиною, яка вплинула на виконання умов Договору та зробила не можливим виконання Відповідачем умов щодо проведенні оплати за отриманий товар.

Щодо тверджень відповідача про те, що сума штрафних санкцій значно перевищує суму основного боргу та пропуск позивачем строку позовної давності, то позивач не погоджується з даними твердженнями повністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 а договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу по накладним: ХФ-023293 від 02.02.2022, ХФ-023533 від 02.02.2022, ХФ-029089 від 09.02.2022, ХФ-034505 від 16.02.2022, ХФ-034516 від 16.02.2022, ХФ-034518 від ХФ-040398 від 23.02.2022, №ХФ-040588 від 23.02.2022 на загальну суму 28751,31 грн за який відповідач не розрахувався.

Враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов`язання за договором поставки виконав в повному обсязі, зокрема передав відповідачу товар. Проте, відповідач свої зобов`язання за укладеним договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість перед позивачем яка становить 28751,31 грн.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу за Договором поставки не спростовано, заборгованість не погашено, а, отже, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Пунктом 5.1. Договору передбачена відповідальність Відповідача за прострочення оплати товару, згідно якого Відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків, а за прострочення розрахунків понад 3-х місяців, додатково, сплатити штраф в розмірі 25% від суми заборгованості.

Щодо посилань відповідача на застосування до позовних вимог щодо стягнення пені спеціального строку позовної давності в один рік, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (№64/2022) від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан.

В подальшому відповідними указами президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з вищенаведеним, доводи відповідача щодо пропуску позовної давності стосовно вимог про нарахування пені є безпідставними, оскільки такий строк продовжений на підставі закону.

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій нарахована Відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 4 946,37 грн. Судом здійснено перевірку розрахунку та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства.

Також, оскільки, прострочення з оплати усього отриманого Відповідачем товару почалося з 09.03.2022р. та триває досі, трьох місячний терміни прострочки оплати сплив 09.06.2022р. Таким чином позивач вважає, що окрім суми боргу за поставлений товар та пені, Відповідач повинен сплатити нам передбачений п. 5.1. договору штраф в розмірі 25% від суми боргу та складає 7187,83 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій за позовом інфляційні збільшення суми боргу за період прострочки склали 7 499,10 грн.; 3% річних від суми боргу за період прострочки складаюсь 1 309,17 грн. Дані розрахунки перевірені судом та є вірними, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно доводів Відповідача про те, що товар був поставлений в лютому 2022 року, а остання накладна була 23.02.2022, тобто за день до війни, а тому відповідач не виконав умови договору саме через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), на які він не міг вплинути, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов пункту 3.2. Договору, оплата за отриманий товар повинна була здійснюватися Відповідачем протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати отримання товару. Серед несплачених накладних, зазначених у Розрахунку суми штрафних санкцій за позову, дві накладні - ХФ-023533 від 02.02.2022р. та ХФ-029089 від 09.02.2022р. повинні були оплачені Відповідачем ще до початку військової агресії РФ - а саме 15.02.2022р. та 22.02.2022р. Тобто, порушення умов щодо розрахунків за Договором частково виникло ще до початку військових дій.

Також, суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що штрафні санкції перевищують суму основного боргу, заявляємо що це не відповідає дійсності. Сума основного боргу за договором складає 28751,31 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи накладними, підписаними Відповідачем; 4 946,37 грн. - сума пені; 7 187,83 грн. - сума штрафу; 7 499,10 грн. - інфляційне збільшення; 1 309,17 грн. - 3% річніх, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій.

При цьому доводи відповідача про невиконання ним договірних зобов`язань в силу форс-мажорних обставин судом не приймаються з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо є доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

28 лютого 2022р. ТПП України повідомила, що на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, посвідчує, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування.

Однак, з огляду на вищевказані положення кодексів очевидним є те, що саме по собі засвідчення ТПП України форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, не свідчить про те, що це автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку.

Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорною обставиною та неможливістю невиконання нею зобов`язань.

Відповідач не надав відповідного сертифікату ТПП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував, а, отже, позовні вимоги є законними та, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПТК ЦЕНТРОСОЮЗ» (61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 17, код ЄДРПОУ 34392084) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ-2016» (61035, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129, код ЄДРПОУ 40156836) 28751,31 грн. - суми боргу; 4946,37 грн. - пені; 7187,83 грн. - штрафу; 1309,17 грн. - 3% річних; 7499,10 грн. - інфляційних нарахувань; 2684,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" грудня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко