Рішення

від 25.12.2023 по справі 366/1673/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1673/23

Провадження № 2/366/359/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року смт.Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі головуючої судді Слободян Н.П., за участю:

секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Лиштви Ю.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката Лисака М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження, в приміщенні Іванківського районного суду Київської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулась із зазначеним позовом до відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 .

06 лютого 2020 року за заявою Позивачки приватним нотаріусом Свириденко А.М. було відкрито спадкову справу № 65469870 (спадкодавець ОСОБА_3 ). Приїздити до нотаріуса, який перебував у Києві, самостійно Позивачка не мала можливості через свій похилий вік.

В подальшому, Відповідачка повідомила Позивачку, що половина будинку та землі під будинком належить їй на праві власності, але доказів цього не надала.

Тривалий час, через ковідні обмеження, а потім через початок військової агресії рф проти України, Позивачка не могла відвідувати нотаріуса. З метою ведення спадкової справи та оформлення документів на спадщину, Позивачка звернулася за допомогою до АБ «ЛИШТВА та партнери».

9 травня 2023 року, за поданою до нотаріуса Заявою, адвокат Лиштва Ю.В. ознайомився із матеріалами спадкової справи та ним було встановлено, що Відповідачка ОСОБА_2 також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , як дружина, та в якості доказів надала копію свідоцтва про шлюб.

Також до заяви про прийняття спадщини Відповідачкою були надані документи на підтвердження права власності спадкодавця на наступне нерухоме майно:

договір купівлі-продажу будинку від 11.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2059, згідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках, по частці кожний, житловий будинок загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером 422061, згідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках, по частій кожний, земельну ділянку площею 0,074 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0079, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2060,згідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках, по 1/2 частці кожний, земельну ділянку площею 0,1500 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Позивачка вважає, що житловий будинок та земельні ділянки є її власністю.

У жовтні 2017 року Позивачка виставила свій власний будинок АДРЕСА_2 , на продаж з метою в подальшому купити собі будинок в смт.Іванків. Враховуючи пенсійний вік, Позивачка попросила свого сина, ОСОБА_3 , допомогти їй здійснити продаж свого будинку та в подальшому купити їй інший будинок. В результаті, було знайдено будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 9 000 доларів США та який за описом підходив для подальшого проживання Позивачки.

08 листопада 2017 року будинок було оглянуто Позивачкою та її сином.

Цього дня, 08.11.2017 позивачка оформила на свого сина довіреність посвідчену приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом С.Г., з правом купити їй будинок та з правом продати від її імені належний їй будинок. Після узгодження всіх деталей щодо купівлі, враховуючи, що продаж будинку в Іванкові необхідно було оформити швидко, було прийнято рішення, що спочатку купується будинок для Позивачки в смт.Іванків, а її власний будинок продається пізніше.

Для купівлі будинку Позивача отримала кошти у сумі 140 000 гривень, еквівалент 5 0000 доларів США у Орендатора земельного паю, ОСОБА_6 , згідно Договору орендної ділянки від 15.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 , орендодавцем та ОСОБА_6 , в рахунок орендної плати, що підтверджується довідкою.

Купити належний Позивачці будинок в смт.Петрове висловив бажання сусід по вулиці ОСОБА_8 , який погодився на довірливих стосунках надати на перед 4 500 доларів США, а решту 500 після підписання договору. Враховуючи, що продаж будинку в Іванкові необхідно було оформити швидко, на прохання Позивачки, ОСОБА_8 , в якості завдатку дав Позивачці кошти в сумі 4 500 доларів США, а решту 500 після підписання договору у нотаріуса.

11 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 за раніше погодженою умовою здійснив нотаріальний правочин, а саме купив будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після оформлення 11 жовтня 2017 року договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, ОСОБА_3 повідомив Позивачці, що будинок придбано і вона є власником.

6 грудня 2017 року від імені Позивачки, на підставі довіреності ОСОБА_3 , здійснив продаж належного їй будинку в смт.Петрове.

Після переїзду до нового помешкання, Позивачка зареєструвала в ньому своє місце проживання і по теперішній час продовжує там проживати одна.

Після придбання житлового будинку, Позивачка була вимушена зробити капітальний ремонт, адже первинний стан будинку не дозволяв в ньому нормально проживати. Капітальний ремонт було зроблено за власні кошти та кошти, які надав старший син ОСОБА_9 . Під час ремонту були вставила нові вікна, була оновлена повністю внутрішня штукатурка, переклеєні шпалери, змінена сантехніка.

З жовтня 2017 року Позивачка по теперішній час проживає в будинку одна та платить самостійно усі витрати та доглядає за будинком, так як вважала його своєю приватною власністю. Вказане підтверджує і свідок - продавець Житлового будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які, як близькі родичі власника, здійснили продаж.

Свідки підтверджують, що ОСОБА_3 казав їм особисто, що будинок купується виключно для його матері ОСОБА_1 . Проте, після смерті сина виявилось, що житловий будинок було оформлено не на неї, а на її сина та Відповідачку. Відповідачка жодного разу не відвідувала будинок, не сплачувала за кошти на його утримання, як податок за земельні ділянки.

Відповідачка не мала власних заощаджень та коштів на придбання будинку та земельних ділянок.

За таких обставин, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу недійсним в частині покупця, а саме:

-укладений 11.10.2017 року Договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2059, перевівки право покупця за цим договором на ОСОБА_1 ;

-укладений 11.10.2017 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,074 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0079, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2061, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 ;

-укладений 11.10.2017 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2061, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 .

Рух справи

07.06.2023 року вказана справа надійшла до суду

12.06.2023 року було відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.07.2023 року

11.07.2023 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Лисака М.Ю. надійшов відзив на позовну заяву з доповненням та заява про залишення позовної заяви без руху. У задоволенні заяви було відмовлено.

11.07.2023 року від представника позивача, адвоката Лиштви Ю.В. надійшло клопотання про витребування документів.

11.07.2023 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області клопотання було задоволено та перенесено підготовче судове засідання на 09.08.2023 року.

31.07.2023 року позивачем ОСОБА_1 , через її представника, адвоката Лиштву Ю.В. до канцелярії суду було подано відповідь на відзив.

09.08.2023 року підготовче судове засідання було відкладено на 26.09.2023 року за клопотанням представника позивача, адвоката Лиштви Ю.В.

26.09.2023 року представником відповідача, адвокатом Лисаком М.Ю. було заявлено клопотання про витребування доказів. Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.09.2023 року клопотання було задоволено.

26.09.2023 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 24.10.2023 року.

24.10.2023 року в судовому засіданні було допитано судом свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та відкладено судове засідання на 17.11.2023 року.

17.11.2023 року в судовому засідання було допитано свідка ОСОБА_15 та відкладено судове засідання на 12.12.2023 року за клопотанням представника позивача, адвоката Лиштви Ю.В.

12.12.2023 року в судовому засіданні було допитано судом свідка ОСОБА_16 та відкладено судове засідання на 22.12.2023 року.

Позиції сторін по справі.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву пданий представником відповідача, адвокатом Лисаком М.Ю. зводиться до того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки у позовній заяві зазначено, що після переїзду до нового помешкання, Позивачка зареєструвала в ньому своє місце проживання і по теперішній час продовжує там проживати одна. Так, відповідно до відмітки в паспорті Позивача, вона зареєструвала місце проживання у АДРЕСА_1 ще 06 листопада 2017 року, тобто за місяць до продажу її власного будинку.

На момент реєстрації діяли Правила, відповідно до яких, для державної реєстрації місця проживання 06 листопада 2017 року Позивачка повинна була надати або правовстановлюючий документ на житло або згоду власника житла. Відповідно, вона могла довідатись про те, що покупцями згідно Договору купівлі-продажу будинку в смт.Іванків є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах щонайменше 06 листопада 2017 року. Тому строк на звернення до суду з зазначеним позовом слід відраховувати з 06 листопада 2017 року, з моменту коли Позивач довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, у позовній заяві зазначено, що Позивач дізналась про порушення своїх прав та інтересів після ознайомлення її адвоката з матеріалами спадкової справи у травні 2023 року. Однак, як зазначено в Позовній заяві 06 лютого 2020 року за заявою Позивача приватним нотаріусом Свириденко А.М, було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 . Але приїздити до нотаріуса самостійно, який перебував у м. Києві Позивач не мала можливості, начебто через похилий вік. Позивач не була обмежена у праві знайомитись з матеріалами спадкової справи особисто або через представника. Факт неможливості особисто приїздити до нотаріуса у м. Києві є сумнівним, оскільки договір про надання правової допомоги з АБ «Лиштва та партнери» був укладений саме у м. Києві, що підтверджується відповідним додатком до позовної заяви. Тоді Позивачу не завадив поважний вік приїздити до Києва. Також сумнівним є той факт, що Позивачці завадили ознайомитись із спадковою справою ковідні обмеження та початок війни з російською педерацією, оскільки на момент відкриття спадкової справи ковідні обмеження не були введені, війна почалась через 2 роки, а карантин був введений через півтора місяці з моменту відкриття спадкової справи -12 березня 2020 року. Крім того, у позовній заяві зазначається, що продавець будинку в смт. Іванків ОСОБА_4 є близькою родичкою Позивача, що лиш доводить наші твердження про те, що Позивачу було відомо про те, хто є покупцем у спірних договорах купівлі-продажу з моменту їх укладення.

Навіть якщо припустити, що при реєстрації місця проживання Позивачка якимось чином не могла дізнатись про те, хто є сторонами спірних договорів купівлі-продажу, то в момент відкриття спадкової справи приватним нотаріусом ніщо не заважало Позивачці поцікавитись у відповідного нотаріуса щодо того яке майно буде передаватись у спадок від ОСОБА_3 . Зокрема Позивачка могла здійснити це в телефонному режимі або уповноважити на такі дії відповідного представника. Разом з тим, навіть з моменту відкриття спадкової справи, станом на дату подання позовної заяви, вже сплив строк позовної давності.

Щодо доводів Позивача про те, що вона змогла дізнатись про те, хто є сторонами спірних договорів купівлі-продажу лише після того, як її представник - адвокат Лиштва Юрій Васильович ознайомився з матеріалами справи слід ставитись критично, оскільки такі дії очевидно спрямовані лиш на те щоб знайти формальний привід для початку перебігу позовної давності з моменту ознайомлення з матеріалами спадкової справи.

Позивач могла неодноразово довідатись про порушення свого права: безпосередньо від ОСОБА_3 в день укладення спірних договорів купівлі-продажу; від ОСОБА_4 , яка є продавцем у спірних договорах купівлі-продажу. Позивач могла дізнатись про порушення свого права у день укладення спірних договорів купівлі-продажу; під час реєстрації свого місця проживання, оскільки процедура реєстрації станом на 06.11.2017 передбачала надання згоди від власників будівлі, де планується здійснити реєстрацію місця проживання; від приватного нотаріуса Свириденка А.М. з моменту відкриття спадкової справи.

Крім того, відповідно до позовної заяви, начебто для купівлі спірного будинку Позивач ніби позичила кошти в сумі 140 000 гри. у Орендатора земельного паю - ОСОБА_6 . Відповідно до Довідки № 12 від ЗО травня 2023 року, виданої ФГ «ПРОФІТАГРО», ОСОБА_1 , отримала від ФГ «ПРОФІТАГРО» у 4 кварталі 2016 року орендну плату, що була виплачена наперед в сумі 161 490 грн. 68 коп., в т.ч. податок з доходів 29 068 грн. 32 коп. та військовий збір 2 422 грн. 36 коп. Разом з тим, Позивачем не долучено до позовної заяви в якості доказу копії відповідного документу який міг би підтвердити дійсне отримання вказаних грошових коштів, наприклад виписки з банківського рахунку про отримання коштів. З метою отримання копії платіжного доручення відповідно до якого ФГ «ПРОФІТАГРО» здійснило виплату ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 161 490 грн. 68 коп. та встановлення дати здійснення такого платежу - адвокатом Лисаком М.Ю. було скеровано 10.07.2023 відповідний адвокатський запит до ФГ «ПРОФІТАГРО».

Також, у позовній заяві зазначається, що Позивач отримала у якості завдатку за будинок в смт. Петрове, Кіровоградської області від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 4 500 доларів CILIA, у зв`язку з тим, що Позивач бажала придбати будинок в смт. Іванків, Київської області, при цьому жодних документів, що підтверджували б отримання завдатку від ОСОБА_8 до Позовної заяви не додано. Викликає сумніви, що ОСОБА_8 без жодних документів передав Позивачу 90% від вартості майна, якого придбав. Більше того, будинок в смт. Іванків Київської області був придбаний 11,10.2017 року, а будинок в смт. Петрове Кіровоградської області: був проданий через 2 місяці - 06.12.2017 року. Якщо припустити, що Позивачем дійсно було отримано ці кошті від вказаних осіб, то вважати, що ці кошти були витрачені для купівлі будинку в смт.Іванків Київської області на користь Позивача є безпідставно, оскільки Позивачем не надано жодного доказу, яким би остання уповноважувала свого сина ОСОБА_3 для купівля будинку та оформлення права власності на неї.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що Відповідач не мала власних заощаджень та коштів на придбання спірного будинку та спірних земельних ділянок. Разом з тим, у кожному спірному договорі купівлі-продажу сторони погодили всі істотні умови такого договору, та встановили, що кожний з них купує частку майна за власні кошти, тому належна кожному з них частка житлового будинку перебуватиме в особистій приватній власності. Відповідач не зобов`язана спростовувати доводи Позивача про відсутність коштів для купівлі спірного майна відповідно до принципів змагальності сторін та принципу рівності усіх осіб перед законом, оскільки Позивачем не долучено жодного доказу про таке. Разом з тим, Позивачем не додано жодного доказу про те, що у Відповідача були відсутні кошти для купівлі спірного майна. Більше того, відповідно до п. 2.1. спірних договорів купівлі-продажу, нерухоме майно передано за встановлену сторонами суму грошових коштів, яку покупці сплатили продавцю до підписання договору. Вказані договори купівлі-продажу були укладені у передбачений чинним законодавством України спосіб, були посвідчені приватним нотаріусом, тому немає підстав вважати спірні договори частково недійсними у зв`язку із безпідставними твердженнями Позивача.

Позивачем не надано доказів того, що між ОСОБА_3 та Позивачем дійсно існували відповідні домовленості щодо придбання нерухомості за кошти Позивача та подальшого відчуження будинку на користь Позивача. Довіреність, якою Позивачем було уповноважено ОСОБА_3 на продаж її будинку в смт. Петрове, Кіровоградської області датована вже 08.11.2017 року, тобто через місяць після того, як був придбаний будинок в смт.Іванків Київської області.

Позивачем не наведено жодних обставин, які могли б вимусити її сина, ОСОБА_3 , оформити фіктивний правочин, тому слід вважати, що ОСОБА_3 , свідомо придбав частку спірного нерухомого майна за власні кошти. Крім того, Позивачем не наведено навіть формального опису тих обставин, які могли б змусити Відповідача укласти фіктивний правочин, не наведено жодних доказів того, що Відповідач придбала частку у спірному майні за кошти Позивача. Майже весь зміст позовної заяви стосується дії ОСОБА_3 , однак відповідачем зазначено лиш ОСОБА_2 .

Разом із відзивом, представником Відповідача до суду було подано заяву про залишення позовної заяви без руху, з тих підстав, що враховуючи, що у спірних договорах Покупцями є дві особи, у позовній заяві не розкрито питання того, хто саме є неналежним покупцем; позовна заява не містить посилання на правову норму , яка передбачає переведення права Покупця , у зв`язку із визнанням договору фіктивним; позовна заява не містить обов`язкових реквізитів - офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача, не вказано всіх сторін по справі (як третьою особою приватного нотаріуса Іванківського районного нотаріального округу Київської області, не зазначено індексу проживання Відповідача, не зазначено електронної пошти чи електронної адреси Відповідача, невірно вказано прізвище Відповідача, не зазначено про наявність інших засобів зв`язку у Позивача. Крім того позовна заява містить безліч описок та граматичних помилок, а копія договору купівлі-продажу є розмитою, прочитати її неможливо, при цьому оскільки відповідачці лише належить спірного майна, то ціна позову є завищеною.

31.07.2023 року на адресу суду представником позивача, адвокатом Лиштвою Ю.В. було подано відповідь на відзив. Зміст відповіді полягає у наступному:

- щодо посилання представника відповідачки на сплив строку позовної давності, то під час реєстрації місця проживання Позивачки, документи надавав власник будинку, у якому буде реєструватися особа. В даному випадку, під час реєстрації місця проживання Позивачки її рідний син ОСОБА_3 самостійно надавав до відділу реєстрації документі, і таким чином, самостійно здійснив її реєстрацію. Щодо ознайомлення з матеріалами спадкової справи особисто Позивачкою, то нотаріус, у якого була відкрита спадкова справа знаходиться у м.Києві, законодавством не встановлено обов`язку спадкоємця регулярно знайомитись із матеріалами справи, стосовно укладеного договору.

- з приводу місця укладення договору про надання правової допомоги, то договір було підписано в смт.Іванків.

- в позовні заяві вказано, що ОСОБА_4 є родичкою особи у якої було придбано будинок в смт.Іванків Маліщуками і вона не має жодних родинних стосунків із позивачкою.

- щодо того, що позивачка могла дізнатись про те, кому на праві власності належить спірний будинок, то для відкриття спадщини нотаріусу достатнього надати оригінали свідоцтва про смерть, докази родинних відносин, паспорт спадкоємця, в подальшому, нотаріус вживає заходів для встановлення спадкового майна, а спадкоємці у цьому йому сприяють. На момент звернення до нотаріуса позивачка не мала на руках документів на спірний будинок та була впевнена, що він на праві власності належить їй. Позивачку фактично ввів в оману її син, який помер. У неї не було можливості дізнатись про факт порушення її прав, оскільки не було підстав вважати інакше. Лише надання нотаріусу Відповідачкою документів на будинок дали можливість встановити дійсну природу речей.

- щодо отримання коштів у борг, то належні докази надано суду, а для підтвердження факту отримання позивачкою завдатку, то це буде підтверджено свідком.

- відповідачка набула статусу дружини ОСОБА_3 26.09.2017 року, проте до цього часу вона не була відома його матері, а вже 11.10.2017 року було укладено спірний договори, що в свою чергу, свідчить про пошук додаткової вигоди, приймаючи до уваги, що питання продажу будинку Позивачка вирішувала заздалегідь і вони обговорювали це із ОСОБА_3 . Тому слід вважати, що ОСОБА_3 свідомо придбав спірне майно за кошти матері та оформив його на себе та дружину. Формальним описом того,що змусило Відповідачку укласти фіктивний правочин є можливість стати власником нерухомого майна, без будь-яких затрат, та ще й бути спадкоємицею відносно цього ж майна, використовуючи про цьому активні дії ОСОБА_3 , а самій лише підписати договір.

Відповідно до письмових заперечень, поданих на адресу суду представником Відповідачки, адвокатом Лисаком М.Ю., у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав. Позивачка в позовній заяві вказує що вона самостійно зареєструвала місце проживання, а вже в судовому засіданні повідомила, що реєстрацію проживання вчинив ОСОБА_3 стосовно неї самостійно. Зі слів Відповідачки, реєстрація місця проживання здійснювалась Позивачкою, разом з ОСОБА_3 , при цьому їм допомагала ріелтор, яка супроводжувала купівлю-продажу спірного будинку, тобто вже в момент реєстрації Позивач усвідомлювала правову природу правовстановлюючих документів на спірне майно. Крім того, в момент, коли Позивач звернулась до нотаріуса, останній міг встановити те, що стосується спірного майна, оскільки з моменту його реєстрації інформація про спірне майно міститься в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна щонайменше з 2017 року. З метою з`ясування обставин, коли саме нотаріус, який веде справу ОСОБА_3 встановив наявність спадкового майна, яке є предметом даного спору, було направлено відповідний запит.

Крім того, представник Відповідача вважає, що покази ОСОБА_4 , яка є близькою родичкою особи, у якої було придбано спірний будинок, будуть ґрунтуватись на показах інших осіб, тому він вважає недоцільно допитувати даного свідка.

Для підтвердження отримання завдатку Позивачем від третьої особи може бути лише відповідний письмовий договір, оскільки недотримання такої форми договору є ознакою нікчемності договору, показання свідка не може встановити чи підтвердити що Позивач дійсно отримувала завдаток.

Також Позивач намагається ввести в оману суд стверджуючи про те, що довідалась про сімейні відносини її сина та Відповідачки, лише з моменту державної реєстрації шлюбу. Відповідачка проживала із сином Позивачки, щонайменше з 2013 року, що можуть підтвердити свідки. З долученої до матеріалів справи копії паспорта ОСОБА_3 слідує, що він зареєстрував своє місце проживання за адресою реєстрації Відповідачки ще з 2017 року, що спростовує твердження Позивачки, що їй стало відомо про відносини її сина з Відповідачкою лише після реєстрації їх шлюбу.

Твердження позивачки про те, що її син ОСОБА_3 ввів її в оману є перекручуванням обставин справи та тим, що вона не розуміє правової природи договірного права. Зі слів Відповідачки будинок в смт.Іванків дійсно купувався для того, щоб вона там проживала, про що Відповідач говорила із ОСОБА_3 . Цинічно вважати, що рідний син міг ошукати власну матір та раптово помер. Відповідач точно не могла планувати укладення, начебто фіктивного правочину, для реалізації якого необхідно було б поховати рідного чоловіка. Твердження представника позивачки про «формальним описом того, що змусило Відповідача укласти фіктивний правочин є можливість бути спадкоємцем майна» є проявом особливо-цинічної підміни та знущанням.

Крім того, дані отримані від ДПС не можна використовувати у цій справі у якості доказу, оскільки вони отримані із порушенням норм ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що Договором купівлі-продажу серії НТ номер 378790 від 11.10.2017 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В., ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в рівних частинах, по частці, житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.29).

Крім того, 11.10.2017 року приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В. був посвідчений Договір купівлі-продажу серії НТ номер 378792, який укладено між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупці) про купівлю останніми, в рівних частинах, по частці земельної ділянки, площею 0.074 га., кадастровий номер 3222055100:01:002:0079, яка розташована в АДРЕСА_1 та Договір купівлі-продажу серії НТ номер 378791 укладений між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупці) про купівлю останніми, в рівних частинах, по частці земельної ділянки, площею 0.1500 га., кадастровий номер 3222055100:01:002:0080, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Тобто, продавцем цих договорах була ОСОБА_4 , а покупцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З копій паспорта позивачки, вбачається, що вона знята з попереднього місця реєстрації 26.10.2017 року та зареєстрована у спірному будинку 06.11.2017 року.

З акту про підтвердження факту проживання на території Іванківської селищної ради №222 від 06.07.2021 року, вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , яка самостійно веде господарство, не було встановлено Комісією кількість зареєстрованих осіб у будинку, оскільки будинкова книга знаходить у невістки, вона її не віддає (а.с.18);

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку видану Іванківською селищною радою Вишгородського району Київської області №3479 від 07.07.2021 року, відповідно до якої у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , 1940 р.н. (а.с.19);

Згідно листа-відповіді на адвокатський запит першого заступника селищного голови Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 04.09.2023 року №06-14-2849 про те, що надати копію заяви, на підставі якої було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не є можливим, у зв`язку з тим, що в лютому 2022 року влученням ракети рф було зруйновано приміщення ЦНАП і всі заяви та документи, на підставі яких проводилась реєстрація місця проживання були знищені (а.с.177);

З довіреності посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом Є.Г. 08.11.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 на продаж будинку АДРЕСА_3 та на продаж належних їй земельних ділянок: розміром 0.1468, кадастровий номер 3524955100:50:164:0001, розміром 0.1567 га, кадастровий номер 3524955100:50:000:0001, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.56).

06.12.2017 року було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений державним нотаріусом Олександрійської районної державної нотаріальної контори Ліб В.В.: ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Біланом Є.Г. (Продавець) здійснив продаж будинку ОСОБА_18 (Покупець) (а.с.13-14);

Крім того, суду були надані та досліджені в судовому засіданні:

договір оренди земельної ділянки від 08.11.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «ПрофітАгро», в особі ОСОБА_6 , земельну ділянку, загальною площею 5,5642 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:0587 на строк 15 років;

договір оренди земельної ділянки від 15.11.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «ПрофітАгро», в особі ОСОБА_6 , земельну ділянку, загальною площею 2,0445 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:3586 на строк 15 років;

договір оренди земельної ділянки від 15.11.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «ПрофітАгро», в особі ОСОБА_6 , земельну ділянку, загальною площею 3.8812 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:1586 на строк 15 років, за орендну плату 134371 грн. (а.с.15-17);

платіжне доручення №90 ФГ «Профітагро» про виплату ОСОБА_1 орендної плати за землю, згідно договорів оренди за 2017-2023 року 130000 грн.;

акт про передачу та прийом земельної ділянки, яка передається в оренду (а.с.17); довідку №12 від 30.05.2023 року №12, видана головою ФГ «ПрофітАгро» ОСОБА_6 про те,що ОСОБА_1 надає в оренду земельні ділянки в розмірі 3.881 га, 2.0043, 5.5642 га, згідно відповідних договорів оренди землі та, що в 4 кварталі 2016 року їй була нарахована та виплачена орендна плата в сумі 161490 грн. 68 коп., в тому числі податок з доходів 29068 грн. 32 коп. та військовий збір 2422 грн. 36 коп. (а.с.57);

виписку АТ КБ «Приват банк» по надходженням 12.12.2016 року на картку ОСОБА_1 коштів, у сумі 129350 грн. за орендну плату згідно договорів оренди землі за 2017-2023 роки.

Позивач ОСОБА_1 , яка після роз`яснення права на клопотання про допит її як свідка, такого клопотання не заявила та надала суду наступні пояснення. Коли помер її інший син вона сама залишилась в будинку. Інший її син, ОСОБА_3 проживав у м.Києві. Він їй пропонував купити за її гроші будинок та переїхати до нього поближче, в Київ. Вона ще сумнівалась чи за гроші від продажу її будинку, можна буде купити інший будинок, але син сказав, що треба спробувати. Коли почали займатись пошуком будинку, виявилось, що вони дорогі. Вона звернулась до орендатора, який орендує у неї паї і він їй дав 130 000 грн. Ці кошти вона переслала сину ОСОБА_3 , через Приват банк на його карту. Ще на руки ОСОБА_3 вона давала 16000 грн. Це було ще в 2016 році. Коли він отримав ці гроші, то повідомив, що цих грошей мало і треба продати ще й будинок, де вона проживала. Вона не хотіла продавати свій будинок, однак син продовжував її вмовляти. Ще за життя сина вона просила у нього документи на придбаний будинок, однак він стверджував, що вони їй не треба. Коли ОСОБА_3 помер, виявилось, що вона залишилась без будинку. Вона говорила з відповідачкою, про те, щоб проживати разом, ділити разом побут, однак остання відмовилась. Коли вона приїхала і заселилась в будинок в смт.Іванків, він був у жахливому стані. Вона за власний рахунок зробила у ньому ремонт, а тепер виявилось, що будинок їй не належить. Враховуючи це, позивач звернулась до суду із метою повернути собі будинок придбаний за її кошти. За життя син їй не надавав жодних документів на будинок і не показував їх, її взяв сумнів щодо того, чи належить їй будинок, коли після його похорон невістка сказала, що будинок належить їй, у зв`язку з чим, вона й не хотіла, щоб ОСОБА_3 хоронили в смт.Іванків. Основною причиною її переїзду до смт.Іванків було те, що вона більшу половину свого часу проводила на могилі свого сина та чоловіка, що дуже бентежило її сина ОСОБА_3 . Вона повірила сину що, якщо вона буде жити поряд, він і невістка будуть її доглядати. Коли вона жила в Кіровоградській області ОСОБА_3 до неї навідувався. Свій будинок у Кіровоградській області вона продала сусіду. Коли вона переїхала в Іванків , договір про продаж будинку ще не був підписаний, у зв`язку з чим вона оформила довіреність на сина ОСОБА_3 . Сусід з нею розрахувався до підписання договору, а нотаріус притримала документи, у зв`язку з чим, сам договір купівлі-продажу був підписаний пізніше. ОСОБА_3 поїхав пізніше, по довіреності підписав документи і повернувся. Гроші, у сумі 5000 доларів сусід віддав їй до підписання договору. Вона ці гроші віддала ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , так як вони були удвох. А під час підписання договору ОСОБА_3 сусід віддав ще 500 доларів. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вона передавала гроші без свідків. Це було до купівлі будинку в Іванкові . Будинок в Іванкові вони купували за її гроші.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка відповідач ОСОБА_2 дала показання, що з ОСОБА_3 вона познайомилась в 2007 році, вже через 4 місяці після знайомства вони стали проживати разом у її подруги ОСОБА_22 . Прожили вони там рік, після чого, переїхали до іншої квартири. В 2009 році вона познайомилась із позивачкою. Потім, в 2010 році, приїжджали до неї в с.Петрове Кіровоградської області. ОСОБА_1 себе погано почувала, так як ОСОБА_3 був на роботі, вона вмовила її лягти в лікарню. Поки вона лежала в лікарні, вона щодня її відвідувала. Син відповідачки ОСОБА_24 жив через один будинок від матері, але він жодного разу до неї не приходив. Одного разу приходила лише невістка. В 2011 році ОСОБА_3 поїхав до матері в с.Петрове і мати почала скаржитись йому на сусідів, що вони її б`ють. Після цього вона постійно телефонувала ОСОБА_3 і скаржилась на сусідів. ОСОБА_3 постійно захищав мати. Одного разу він поїхав до неї в с.Петрове, о 1 годині ночі він зателефонував їй та повідомив, що його побили його битами, і передали привіт від сусідів. В результаті цього у нього було розсічення голови, побої по всьому тілу та серйозний перелом ноги. Спочатку він лежав в лікарні в с.Петрове. Через 2 тижні його перевезли до лікарні в м.Київ. Вона весь цей час за ним доглядала. У 2012 році у ОСОБА_3 почалися проблеми із серцем, скоріше за все, через побиття. В 2013 році йому зробили операцію на серці (шунтування). 10000 грн. на операцію для ОСОБА_3 їй прислала ОСОБА_1 , 25000 грн. вона позичила на роботі. Її батько їздив і відвідував ОСОБА_3 та привозив йому продукти та ліки. Вона не могла його відвідувати, оскільки відпрацьовувала позичені кошти. Ніхто з родичів ОСОБА_3 його не навідував. Коли ОСОБА_3 забрали з реанімації, йому знову подзвонила ОСОБА_1 та повідомила, що її побили сусіди. Вона просила її, щоб вона не дзвонила та не розповідала подібне, оскільки ОСОБА_3 тільки забрали з реанімації і така інформація йому не потрібна. Вона неодноразово говорила з ОСОБА_3 , щоб він не їздив до с.Петрове, бо це небезпечно для його здоров`я. Після цього, ОСОБА_3 дали інвалідність. Кожні півроку він їздив в Петрове і Кіровоград на обстеження та для того, щоб підтверджувати кожного разу інвалідність. Після цього ОСОБА_3 попросився прописатись у неї, щоб не їздити так далеко для проходження комісій. Вони почали обговорювати тему купівлі квартири в Киїєві . Це вони планували десь протягом 2 років. Потім вони знайшли будинок по АДРЕСА_1 . Був кращий будинок, який продавали за 16000 доларів, однак таких грошей у них не було. Вони звертались в банки, щоб отримати кредити, однак їм відмовляли. З таким проханням вони звернулись до брата ОСОБА_28 , щоб він позичив 6000 доларів. Він погодився і вони стали розраховувати на ці гроші. Також, ОСОБА_1 прописала до себе онуку ОСОБА_29 , яка мала проблеми зі здоров`ям, через що судилась про її виписку з будинку, щоб його продати. Коли постало таке питання про виписку цієї онуки, вони вирішили, що це може затягнутись ще надовго, а тому вирішили купити будинок в смт.Іванків за ті гроші що мали та позичили. Будинок купували дійсно для проживанняОСОБА_1 . 17.10.2017 року вони забрали ОСОБА_1 із її речами з с.Петрове та поїхали на потязі до неї в м.Київ, а ОСОБА_3 перевозив речі на фурі. Наступного дня, її подруга ОСОБА_14 та друг ОСОБА_3 ОСОБА_45 , приїхали до смт.Іванків, прибрали в будинку, розставили речі, щоб все було готове до приїзду ОСОБА_1 . Потім вони разом з ОСОБА_1 приїхали до будинку в смт.Іванків і залишились там. З ОСОБА_3 вони розписались 26.09.2017 року. Коли купували будинок, через те, що у них на руках не було свідоцтва про шлюб вони його нотаріусу не надавали. Коли брат ОСОБА_3 - ОСОБА_37 , хворів, у нього був інсульт, його також доглядав ОСОБА_3 , донька ОСОБА_29 приїжджала лише один раз. ОСОБА_37 перевели в лікарню в Петрово , але йому ставало гірше. В 2019році у неї виявили рак. Вона неодноразово проходила курс лікування, їй робили операцію. 29.01.2020 року їй ввели радіойод, а 30.01.2020 року не стало ОСОБА_3 . 31.01.2020 року вони починають збирати документи на похорони ОСОБА_3 та 01.02.2020 вона із сестрою та ОСОБА_14 поїхала до смт.Іванків та повідомили ОСОБА_1 про те, що сталось. 02.02.2020 була кремація тіла ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не мала ніякого відношення до поховання ОСОБА_3 , вона лише приїхала на похорони. 03.02.2020 приїхав брат ОСОБА_40 , який проживає в Чехії і вони поїхали в смт.Іванків. 05.02 подзвонила ОСОБА_1 з приводу документів на будинок. Вона надала їй копії таких документів. Це було на вулиці, біля автомобіля брата ОСОБА_40 . Оригінали документів вона не віддавала. Вже пізніше вона дізналась, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На запитання ОСОБА_2 пояснила, що вона все життя працювала неофіційно кухарем. Для купівлі будинку : у неї з ОСОБА_3 було по 1000 доларів, ОСОБА_3 позичив 5000 доларів, у ОСОБА_42 і ОСОБА_24 , і вона позичила 2000 доларів у ОСОБА_14 і 2000 доларів у ОСОБА_44 . ОСОБА_45 і ОСОБА_24 були друзями ОСОБА_3 . Від ОСОБА_1 ніяких коштів вона не отримувала. Облаштуванням будинку вони займались, але не дуже багато, так як не було коштів. Чому ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду їй невідомо, однак вона любить судову тяганину. В її бік від ОСОБА_1 почались дзвінки з образами. Вона з ОСОБА_1 не спілкувалась. Одного разу їй зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила що зламала руку, вона хотіла поїхати і допомогти їй, однак цього дня до неї зателефонував нотаріус і сказав, що остання подала на неї в суд, у зв`язку з чим вона до надії так і не поїхала. Надія наголошувала неодноразово на тому, що вона має її доглядати. Коли реєстрували її місце проживання, то вони ходили всі разом: ОСОБА_3 , вона, позивач та ОСОБА_49 ріелтор. Реєстрація відбувалась протягом місяця з моменту, коли вони придбали цей будинок. До смерті ОСОБА_3 його матір не просила документи на будинок. Про те, що ОСОБА_3 брав у матері кошти на придбання будинку вона нічого не знала. Документального підтвердження того, що ОСОБА_3 позичав гроші у друзів у неї немає, гроші в позику вони брали без розписок. Коли вона повністю розрахувалась із боргами вона не пам`ятає, але приблизно рік після того як ОСОБА_3 не стало вона ці гроші збирала та повертала. Шлюб із ОСОБА_3 вона реєструвала за бажанням ОСОБА_3 . На запитання Позивачки вона повідомила, що жодного разу у відділення банку вона не брала від неї грошей. Ті гроші, що ОСОБА_1 давала на руки, вона не бачила і ніколи про них не чула.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що покійний син позивачки, та його дружина зателефонували їй і попросили з нею зустрітись, щоб подивитись будинок. Вона прийшла з брокером, показала їм документи на будинок, і вони повідомили, що будинок купують не для себе, а для матері, яка фактично сидить на клунках, продасть свій будинок, дасть гроші потім приїдуть і куплять даний будинок. Спочатку вони казали, що дадуть завдаток і зв`яжуться із своїм адвокатом. Вона повідомила, що на такі умови не погоджується, та пояснила, що коли їх мати продасть свій будинок, дасть гроші тоді вони можуть приїхати і оформити будинок. Вони комусь подзвонили і вже приїхали з грошима, після чого вони пішли до нотаріуса та оформили договір купівлі-продажу. Під час оформлення договору купівлі-продажу в нотаріуса була присутня вона, ОСОБА_50 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Гроші їй віддавали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вони ще ходили до банку та здійснювали обмін валют, міняли долари. Вартість будинку становила 10 тисяч доларів, у них були наявні для розрахунку і долари і гривні. При оформленні договору, у неї не виникали питання чому ОСОБА_3 і ОСОБА_2 купуючи будинок для матері оформлювали його на себе. Вони розповідали, що це для матері і вона в це повірила. На запитання сторони відповідача свідок пояснила, що після того, як вона відмовилась від умов з приводу завдатку, вони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали з грошима приблизно через два тижні, точно вона не пам`ятає, але це був невеликий проміжок часу. Вона безпосередньо не бачила, як гроші, за які купувався будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передала їх мати. Вона пам`ятає, що у відділенні банку Аваль, вони перевіряли долари на їх справжність. Самої матері ОСОБА_51 за час оформлення договору-купівлі продажу будинку вона не бачила.

Допитана в судовому засідання як свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є знайомою позивачки ОСОБА_1 . Вона може її охарактеризувати як дуже добру людину, вона сама не місцева, приїхала здалеку і вона одразу потоваришували. Вони з нею познайомились за наступних обставин, коли вони переїхали, вона була на городі, до неї підійшов син ОСОБА_51 , вона запитала його чи вони їх нові сусіди, на що він відповів, що ні, тому що тут житиме його матір, оскільки мати продала свій будинок, дала гроші і вони купили їй цей будинок. На запитання сторони відповідачів, свідок ОСОБА_13 пояснила, що це дійсно все було так, у першій розмові між ними вона запитала, чи будинок вони для себе придбали, на що він повідомив, що ні, для матері, оскільки вони живуть у Києві і їм буде зручно її приїжджати і навідувати. Він дійсно стверджував про те, що будинок купив за мамині кошти. Скільки саме коштів йому дала його мати він не казав, але їй відомо, що той будинок який вони купили коштував 10 тисяч доларів. За всі шість років, які пройшли з моменту купівлі будинку, вона нікого, окрім ОСОБА_1 там не бачила. Відповідачку ОСОБА_52 вона бачила лише один раз, одразу по приїзду в будинок. Чи отримувала гроші ОСОБА_2 від ОСОБА_51 для придбання будинку їй невідомо. Їй відомо, що ремонт, після того, як було куплено будинок, робився за кошти ОСОБА_1 . Сусід їй зробив ванну та туалет, а інший найманий майстер зробив їй кімнату. Їй невідомо хто купував приладдя для ремонту.

ОСОБА_11 допитана в судовому засіданні у якості свідка, пояснила наступне. Вона знайома з позивачкою ОСОБА_1 . Познайомилась із нею вона у зв`язку з тим, що її син купив їй будинок, який належав її тітці. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ще якась жінка прийшли дивитись будинок. Їй зателефонувала ОСОБА_4 та попросила, щоб вона прийшла та допомогла показати будинок. ОСОБА_3 повідомив, що він хоче придбати цей будинок для матері, оскільки вона живе в селі і він її вмовив переїхати до смт.Іванків. ОСОБА_2 також стверджувала, що це будинок для матері, бо так вони зможуть до неї приїздити з м.Києві, допомагати їй, бо самій їй вже тяжко. При укладенні договору купівлі-продажу вона теж була присутня. Вона не запитувала у ОСОБА_3 за які кошти він купує будинок для матері, однак він повідомляв, що його мати продає будинок і вони куплять цей будинок. Вона це зрозуміла так, що вони купують будинок для матері за материні кошти. З ОСОБА_1 вона познайомилась вже після того, як її привезли до смт.Іванків. ОСОБА_3 допомагав матері по господарству, оскільки вона його бачила там. Разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вона ходила в банк перевіряти гроші на їх дійсність. Гроші там тільки перевіряли, обмін не здійснювали. Про походження грошей вона не запитувала, оскільки її це не цікавило.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона може охарактеризувати ОСОБА_1 як порядну, правдиву людину, яка завжди прийде на допомогу. Вона знає її з того часу як вона приїхала в смт.Іванків та заселилась у будинок по АДРЕСА_1 . З її сином ОСОБА_3 вона познайомила вже коли вони купили будинок. Він розповідав, що на Кіровоградщині продали мамин будинок в купили їй будинок в смт.Іванків, щоб йому було ближче їздити до неї, щоб допомагати їй. Як вона зрозуміла з його слів, цей будинок було придбано за ті кошти, які отримала мати від продажу належного їй будинку, де вона проживала раніше. Про те, на кого оформлений будинок ОСОБА_3 їй нічого не повідомляв, він лише казав, що купив цей будинок для матері за материні кошти. Як він говорив, дослівно вона не пам`ятає. Воно особисто бачила як ОСОБА_3 неодноразово приїжджав до матері та допомагав їй по господарству.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що вона працювала на місцевому ринку в смт.Іванків і познайомилась із ОСОБА_1 , яка здійснювала на тому ж ринку продаж продукцією, яку власноруч вирощувала. Вона знайома з її покійним сином ОСОБА_3 . Коли він приходив на базар, то розповідав, що він купив їй будинок в смт.Іванків та допомагає їй, бо будинок був старий і потребував ремонту та догляду. Він розповідав, що будинок придбала мати, оскільки вона продала будинок, де раніше проживала. Крім того, вона віддавала свій пай в оренду, і ці кошти потім віддала йому, щоб він прибав їй будинок. Про пай вона дізналась пізніше, а про те що вона продала будинок і вклала гроші в новий, який купили в Іванкові їй казав безпосередньо ОСОБА_3 . Саме про пай вже розповідала ОСОБА_1 . ОСОБА_1 є працьовитою, чесною людиною, всім допомагала, всі її люблять і допомагають і їй. Коли вона зламала стегно, то сусіди і знайомі їй допомагали, бо ніхто не приїжджав із родичів. Вона не є конфліктною. Всі обставини про купівлю будинку їй відомі також, у зв`язку з тим, що коли вони торгували на базарі, то неодноразово розмовляли про життя. Їй було відомо раніше про те, що даний будинок продається та відомо його ціну. Жінка яка проживала в будинку раніше є тіткою її чоловіка. З ОСОБА_3 вона познайомилась, коли він зі своєю матір`ю прийшов на базар. Це було не один раз. Їх ОСОБА_1 знайомила. ОСОБА_3 розповідав, що мати продала будинок на Кіровоградщині , після чого їй купили будинок в смт.Іванків, вона його запитала, за скільки вони той будинок продали, він сказав що за 5000 доларів, її ще здивувало, бо вона знала вартість будинку в Іванкові , але ОСОБА_3 пояснив, що він ще добавив грошей.

ОСОБА_16 в судовому засіданні (в режимі відео конференції), будучи допитаним у якості свідка пояснив, що ОСОБА_57 є його донькою. Вона придбала у ОСОБА_1 будинок у 2017 році за 5000 доларів. Спосіб розрахунку був такий, що вони дали 4500 доларів до підписання договору, як аванс, а після його підписання, вони віддали ще 500 доларів. Він проживав неподалік ОСОБА_1 . Про те, що у ОСОБА_58 були конфлікти із сусідами він ніколи не чув, вона на нього справила чудове враження. Він нічого не чув про випадок, що трапився з її сином ОСОБА_3 , коли він приїздив до своєї матері. Невістку ОСОБА_2 він жодного разу не бачив і не знає. Кошти у розмірі 4500 доларів він передав ОСОБА_1 , точної дати коли це було він не пам`ятає.

ОСОБА_14 в судовому засіданні, будучи допитаною у якості свідка пояснила, що вона знайома із ОСОБА_2 та покійним ОСОБА_3 . Вона є подругою ОСОБА_2 . Вони знайомі більше 20 років. В 2011 року ОСОБА_3 поїхав відвідати свою матір, коли він перебував в будинку матері, хтось прийшов, постукав у двері та попросив дати води. В цей час, коли він вийшов з будинку у двір його хтось вдарив битою по голові. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали обговорювати питання про те, що його матір ОСОБА_1 треба перевезти поближче до Києва, через її вік, здоров`я тощо, оскільки могла бути загроза її життю. ОСОБА_3 , після даного інциденту, лікували у Кривому Розі , після чого ОСОБА_2 його перевезла до Києва і вже продовжували лікування у Києві. Так як грошей у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було не дуже багато, безпосередньо біля Києва вони не могли купити будинок і вони знайшли будинок в Іванкові . У неї ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , для купівлі даного будинку позичали гроші, у сумі 2000 доларів, протягом року вони їх повернули. Ці гроші позичала саме ОСОБА_2 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були чудові відносини до того моменту, як не стало ОСОБА_3 . Навіть коли був переїзд до Іванкова вона один раз приїжджала. Коли ОСОБА_3 не стало вони забирали ОСОБА_1 , щоб вона переночувала в ОСОБА_2 вдома поки вони займались похоронами. Потім ОСОБА_1 почала звинувачувати ОСОБА_2 в тому, що вона винна в загибелі її сина, що ОСОБА_2 її має утримувати та доглядати до кінця її життя. Похоронами повністю займалась вона та ОСОБА_2 . У її присутності ОСОБА_1 не передавала ніякі гроші ОСОБА_2 на поховання її сина. ОСОБА_1 забрали з Іванкова , під вечір, коли вже всі процедури з приводу поховання її сина було зроблено, вона переночувала і в обід, після поминок вони завезли її до Іванкова . Коли вона позичала гроші ОСОБА_2 ОСОБА_3 у цьому участі не брав. Ці гроші вона позичала на купівлю будинку. Їй невідомо, чи знав про це ОСОБА_3 , хоча й повертали вони борг удвох. Це було частинами, бувало коли ОСОБА_2 приносила гроші, а було й таке, що ОСОБА_3 . Про ситуацію, яка трапилась із ОСОБА_3 у Кіровоградській області їй відомо стало у зв`язку з тим, що, коли ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 , вона була поруч, бо вони працювали разом, в одній зміні. Коли вже вона була у Кіровограді , вони щодня зідзвонювались і ОСОБА_2 їй розповідала все.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_63 пояснила, що вона є приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу, нею дійсно посвідчувались договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок. В день, призначений для укладення договору купівлі-продажу, з`явився продавець. Вона її знала особисто, бо оформлювала їй спадщину на цей будинок і земельні ділянки, у неї були усі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу. Разом із нею з`явились громадяни, які назвали себе покупцями, їх було двоє ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Під час укладення договору купівлі-продажу покупці не повідомляли для кого вони купують даний будинок, але оскільки вони оформлювали його на себе, значить вони й були покупцями. Вона не пам`ятає чи під час укладання договору купівлі-продажу вона перевіряла родинні зв`язки між малі щук ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Але оскільки у договорі вказано про те, що вони не перебували у шлюбі, значить що вона перевіряла цей факт і іншого їй не повідомляли. Це питання ніким не оскаржувалось.

Застосовні норми права та висновки суду.

Даючи оцінку доводам позову про недійсність правочину та порушення оспорюваним договором прав позивачки, суд керується положеннями цивільного законодавства, які встановлюють умови чинності правочинів, підстави визнання правочину недійсним та визначають правові наслідки недійсності правочинів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно укладають один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки про застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 14 листопада 2012 року у справі № 6?133цс12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822св20).

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16 (провадження № 14-498цс18) зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц зазначено таке: «висновки судів про те, що оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок у частині покупця є удаваними, оскільки придбані ОСОБА_10 за кошти та для потреб позивача (єпархії), без створення правових наслідків для себе, як фізичної особи, є безпідставними, так як нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.».

Водночас, даний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18) щодо можливості визнання правочину удаваним в частині особи покупця згідно з приписами статті 235 ЦК України, відповідно до якого удаваним може бути не весь правочин, а лише в частині когось із сторін, є не релевантним, оскільки правова позиція, зазначена у вказаному рішенні, втратила свою актуальність у зв`язку із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61 14680сво20).

Так, в указаній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), а також і від аналогічного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 (провадження № 61-1188св21), про те, що «при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд повинен встановити, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає; вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір. Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно».

Посилання представника позивача на рішення Апеляційного суду м.Києва у справі №761/32029/15-ц від 20.02.2017 року не може бути покладене судом за основу рішення, оскільки судова практика змінилась: у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі №465/2502/20 наголошується на тому, що при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд повинен встановити, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї і лише за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Той факт, що будинок АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для позивачки ОСОБА_1 ніким із сторін не оспорюється, та підтверджується поясненнями сторін та свідків, які було отримано в судовому засіданні. Однак, вони не підтверджують беззаперечно те, що будинок був придбаний не для проживання позивачки ОСОБА_1 , а для передачі їй у власність. Право користування і право власності не є тотожними. Покази дані свідками, зводяться до того, що їм відомо, начебто, зі слів ОСОБА_3 , які могли бути трактовані кожним на власний розсуд. А перевірити їх, через смерть самого ОСОБА_3 , не є можливим.

Щодо коштів для придбання спірного будинку.

Доводи позивачки про те, що спірний будинок було придбано її сином та невісткою, за кошти, отримані нею внаслідок продажу належного їй будинку у Кіровоградській області та внаслідок того, що остання надала в оренду ФГ «ПрофітАгро» належні їй паї, не визнаються Відповідачкою, яка була допитана в судовому засіданні у якості свідка. Будь-яких належних доказів, які підтверджували б той факт, що дійсно позивач віддала ці власні кошти для придбання будинку своєму сину ОСОБА_3 і саме за ці кошти, було придбано спірний будинок в смт.Іванків суду не надано.

З моменту придбання будинку по АДРЕСА_1 до моменту продажу нею належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_3 пройшло 2 місяці.

Свідок ОСОБА_16 не зміг повідомити суду точної дати передачі ОСОБА_1 5000 доларів, тому суд не має можливості розцінити це як доказ того, що це було зроблено до укладення спірних договорів і саме ці кошти були використані як плати при їх укладенні.

Щодо коштів отриманих від оренди земельних ділянок.

Той факт, що отриману у 12.12.2016 року від ФГ «ПрофітАгро» орендну плату, в розмірі 130000 грн. позивачка передала сину ОСОБА_3 , нічим не підтверджено. Стверджуючи, що вона переслала ці кошти йому через Приват Банк, позивачкою відповідних доказів не надано.

Щодо права сина позивачки на укладення договору купівлі-продажу будинку від її імені.

З наданої суду та дослідженої судом, довіреності посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом Є.Г. 08.11.2017 року, яку було видано ОСОБА_1 ОСОБА_3 , його було уповноважено на продаж будинку АДРЕСА_3 та на продаж належних ОСОБА_1 земельних ділянок: розміром 0.1468, кадастровий номер 3524955100:50:164:0001, розміром 0.1567 га, кадастровий номер 3524955100:50:000:0001, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Про право представляти інтереси позивачки ОСОБА_1 у випадку придбання нового будинку для неї, у цій довіреності не йдеться. Відтак оформлення придбання нового будинку від її імені не було неможливим 11.10.2017 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пояснення позивачки в судовому засіданні та твердження викладені у тексті позовної заяви містять суперечності. Так. У позові позивач стверджує, що 08.11.2017 року разом із сином оглянула будинок і в той же день оформила довіреність на продаж свого і купівлю нового. В той же час, як оспорювані нею договори вже були укладені 11.10.2017 року і вона 06.11.2017 року вже була зареєстрована у ньому.

Суд критично ставиться і до твердження про позику грошей у орендаря земельних паїв, оскільки орендна плата отримана нею ще у грудні 2016 року, коли питання укладення оспорюваних договорів ще не піднімалось.

Щодо наявності коштів у відповідачки на придбання спірного будинку.

Позивачка ОСОБА_1 , відповідною довідкою ДПА доводила відсутність доходів у відповідачки на придбання будинку у жовтні 2017 року. Однак як і позивачка, відповідачка ОСОБА_2 підтверджувала наявність матеріальних можливостей для укладення відповідних угод, що підтверджується показами свідків, в тому числі шляхом позичання коштів у друзів та знайомих. Оскільки договори були укладені відповідачкою і її чоловіком (сином позивачки), як покупцями, вони могли для їх реалізації, надавати будь-які спільні кошти, в тому числі, отримані в позику, чи особисті заощадження. Довідка ДПА свідчить лише про офіційні доходи відповідачки і не спростовує можливість отримання коштів у позику, наявності особистих заощаджень, як у відповідача, так і у її чоловіка (сина позивачки).

Суд вважає доцільним зауважити, що у будь-якому випадку, оскільки позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_3 , вона, як спадкоємець 1-ї черги за законом, матиме свою частку у спірному будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , і, відповідно, законне право на подальше проживання у ньому.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено, що спірне майно було придбано за її кошти і для неї, як власника.

Ст.256 ЦПК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Відповідно до ч.1 ст.561 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті, через їх недоведеність, це є самостійною підставою для відмови у позові (абз.3 п.11 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14), а тому, строк позовної давності не застосовується.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця - відмовити

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник Позивачки, адвокат Лиштва Юрій Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю номер 4595/10, видане рішенням Київської обласної КДАКА на підставі рішення №223 від 14.07.2011, адреса здійснення адвокатської діяльності: 03170, м.Київ, вул.Жуля Верна, буд.7, оф.204, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 )

Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Представник Відповідачки, адвокат Лисак Максим Юрійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР номер 21/3108, видане рішенням Ради адвокатів Закарпатської області №21 від 03.03.2023 року, адреса: 01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.45, оф.19, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5 )

Суддя Н.П. Слободян