Ухвала

від 27.06.2024 по справі 366/1673/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №366/1673/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/1013/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення; рішення Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року - без змін.

04 червня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

У якості доказів витрат на професійну правову допомогу у даній справі долучено такі докази: копія Додаткової угоди №2 від 19.02.2024 року до договору про надання правової допомоги від 05.07.2023 року; копія Акту виконаних робіт від 30.05.2024 року та копія звіту з виконаної роботи від 30.05.2024 року.

У вказаній заяві відповідач також зазначив, що представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу було анонсовано, що ОСОБА_1 очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000, 00 грн.

В судове засідання 27.06.2024 року сторони по справі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Дослідивши матеріали справи та вищевказану заяву, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5- ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В той же час Цивільний процесуальний кодекс України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст.246 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 дійшов наступного правового висновку:

«Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».

У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

З матеріалів даної справи вбачається, що заявник не обґрунтував належним чином наявність поважних причин, які унеможливили йому подати докази щодо витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів.

Не вбачається таких об`єктивних перешкод в дотриманні встановленого процесуальним законом порядку подання доказів з даного приводу й зважаючи на характер поданих до суду документів.

Окремо апеляційний суд зазначає, що підписання клієнтом документів про понесення витрат на правничу допомогу за домовленістю сторін після закінчення розгляду справи не є поважною причиною, яка унеможливлює здійснення даної дії до закінчення розгляду справи, оскільки дана умова залежить виключно від волевиявлення сторін договору та не обумовлена жодним стороннім фактором, який сторони не могли передбачити.

З урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи, чого в даному випадку зроблено не було.

За таких умов, зважаючи на принцип диспозитивності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 141, 270, 367 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько