Постанова

від 30.05.2024 по справі 366/1673/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №366/1673/23 Головуючий у І інстанції - Слободян Н.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/7685/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Гуля В.В. (суддя-доповідач)

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання - Никифорова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Лиштви Юрія Васильовича на рішення Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу, а саме:

- укладений 11 жовтня 2017 року договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2059, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 ;

- укладений 11 жовтня 2017 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,074 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0079, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2061, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 ;

- укладений 11 жовтня 2017 року договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га в межах згідно з планом кадастровий номер 3222055100:01:002:0080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області за номером №2061, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4

06 лютого 2020 року за заявою позивача приватним нотаріусом Свириденко А.М. відкрито спадкову справу №65469870 (спадкодавець ОСОБА_4 ).

09 травня 2023 року за поданою до нотаріуса заявою адвоката ОСОБА_1 - Лиштви Ю.В. останній ознайомився з матеріалами спадкової справи та ним було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , як дружина, та в якості доказів надала копію свідоцтва про шлюб.

Зауважила, що відповідач повідомила її, що половина будинку та землі під будинком належить їй на праві власності, але доказів цього не надала.

Уважала, що вказані житловий будинок та земельні ділянки є її власністю.

Вказала, що у жовтні 2017 року вона виставила свій власний будинок АДРЕСА_2 на продаж з метою в подальшому купити собі будинок в смт. Іванків.

Враховуючи пенсійний вік попросила свого сина ОСОБА_4 допомогти їй здійснити продаж свого будинку та купити їй інший будинок.

У результаті було знайдено будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 9 000 доларів США, який за описом підходив для подальшого проживання позивача.

08 листопада 2017 року будинок було оглянуто нею та її сином.

Звертала увагу суду, що 08 листопада 2017 року вона оформила на свого сина ОСОБА_4 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом С.Г., з правом купити їй будинок та з правом продати від її імені належний їй будинок. Після узгодження всіх деталей щодо купівлі, враховуючи, що продаж будинку в Іванкові необхідно було оформити швидко, було прийнято рішення, що спочатку купується будинок для позивача в смт. Іванків, а її власний будинок продається пізніше.

Для купівлі будинку ОСОБА_1 отримала кошти у сумі 140 000 гривень, еквівалент 5 000 доларів США, у орендатора земельного паю ОСОБА_6 згідно договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , в рахунок орендної плати, що підтверджується довідкою.

Посилалася на те, що купити належний їй будинок в смт. Петрове висловив бажання сусід, який погодився на довірливих умовах надати наперед 4 500 доларів США, а решту 500 - після підписання договору.

11 жовтня 2017 року ОСОБА_4 купив будинок за адресою: АДРЕСА_1 та після оформлення документів повідомив позивача, що будинок придбано і вона є власником.

06 грудня 2017 року від її імені, на підставі довіреності ОСОБА_4 здійснив продаж належного їй будинку в смт. Петрове.

Після переїзду до нового помешкання, позивач зареєструвала в ньому своє місце проживання і по теперішній час продовжує там проживати одна, платить самостійно усі витрати, доглядає за будинком, зробила капітальний ремонт за власні кошти та кошти, які надав її старший син ОСОБА_7 .

Звертала увагу суду, що відповідач жодного разу не відвідувала будинок, не сплачувала кошти за його утримання, податок на земельні ділянки, а також не мала власних заощаджень та коштів на придбання будинку та земельних ділянок.

На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням представник ОСОБА_1 - Лиштва Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні позову у повному обсязі.

У мотивування скарги зазначає, що суд першої інстанції у порушення норм матеріального права застосував до спірних правовідносин положення статті 235 ЦК України, проте оскаржувані правочини не є удаваними, оскільки сторони договорів не мали на меті приховати інший правочин.

Уважає, що місцевий суд у порушення об`єктивності безпідставно надав перевагу доказам сторони відповідача, не в повній мірі дослідивши та не надавши належної правової оцінки доказам сторони позивача.

Посилається на те, що свідки чітко надали суду свідчення, що в їхньому розумінні будинок купувався за кошти та у власність позивача.

Зауважує, що позивач продала власний будинок, отримала дохід від оренди землі, що у сукупності становить вартість придбаного спірного житла у смт. Іванків.

Зазначає, що відповідач не надала жодного доказу наявності в неї заощаджень та доказів позики вказаних нею коштів.

На переконання апелянта до показів свідка ОСОБА_8 суд мав поставитись критично, оскільки вона є подругою ОСОБА_3 більше 20 років.

19 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, зокрема, що всі свідки сторони позивача свідчили про обставини, які їм стали відомими зі слів покійного ОСОБА_4 , який з об`єктивних причин не може бути допитаний в якості свідка, що дає змогу свідкам та іншим особам маніпулювати тим, що вони могли від нього начебто чути.

Вказує, що ані позовна заява, ані апеляційна скарга жодним чином не пояснює яким чином відповідач отримала кошти від позивача для придбання спірного майна.

27 березня 2024 року представник позивача Лиштва Ю.В. надіслав до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - виписку по рахунку ОСОБА_1 , згідно якої на рахунок позивача 12 грудня 2016 року зараховано 129 350 грн з призначенням платежу - орендна плата за землю згідно договорів оренди за 2017-2023 роки.

Позивач та її представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що спірний будинок було придбано її сином та невісткою за кошти, отримані нею внаслідок продажу належного їй будинку у Кіровоградській області та внаслідок того, що остання надала в оренду ФГ «Профіт Агро» належні їй паї, не визнаються відповідачем, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка. Будь-яких належних доказів, які підтверджували б той факт, що дійсно позивач віддала ці власні кошти для придбання будинку своєму сину ОСОБА_4 і саме за ці кошти було придбано спірний будинок в смт. Іванків суду не надано.

З моменту придбання будинку по АДРЕСА_1 до моменту продажу нею належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_2 , пройшло 2 місяці.

Свідок ОСОБА_10 не зміг повідомити суду точної дати передачі ОСОБА_1 5 000 доларів США, тому суд не має можливості розцінити це як доказ того, що це було зроблено до укладення спірних договорів і саме ці кошти були використані як плата при їх укладенні.

Той факт, що отриману 12 грудня 2016 року від ФГ «Профіт Агро» орендну плату у розмірі 130 000 грн позивач передала сину ОСОБА_4 , нічим не підтверджено. Стверджуючи, що вона переслала ці кошти останньому через Приватбанк, позивач відповідних доказів не надала.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що договором купівлі-продажу серії НТ номер №378790 від 11 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_50, ОСОБА_11 продала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частинах, по частці, житловий будинок АДРЕСА_1 .

11 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_50 посвідчений договір купівлі-продажу серії НТ номер №378792, який укладено між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (покупці) про купівлю останніми, в рівних частинах, по частці земельної ділянки, площею 0,074 га, кадастровий номер 3222055100:01:002:0079, яка розташована в АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу серії НТ номер №378791, укладений між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (покупці) про купівлю останніми, в рівних частинах, по частці земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222055100:01:002:0080, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Таким чином, продавцем в указаних договорах є ОСОБА_11 , а покупцями - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона знята з попереднього місця реєстрації 26 жовтня 2017 року та зареєстрована у спірному будинку 06 листопада 2017 року.

З акту про підтвердження факту проживання на території Іванківської селищної ради №222 від 06 липня 2021 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , яка самостійно веде господарство, не було встановлено Комісією кількість зареєстрованих осіб у будинку, оскільки будинкова книга знаходиться у невістки, вона її не віддає.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку, виданої Іванківською селищною радою Вишгородського району Київської області №3479 від 07 липня 2021 року, у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , 1940 року народження.

Згідно листа-відповіді на адвокатський запит першого заступника селищного голови Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 04 вересня 2023 року №06-14-2849, надати копію заяви, на підставі якої було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не є можливим у зв`язку з тим, що в лютому 2022 року влученням ракети рф було зруйновано приміщення ЦНАП і всі заяви та документи, на підставі яких проводилась реєстрація місця проживання, були знищені.

З довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом Є.Г. 08 листопада 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 на продаж будинку АДРЕСА_2 та на продаж належних їй земельних ділянок: розміром 0,1468, кадастровий номер 3524955100:50:164:0001, розміром 0,1567 га, кадастровий номер 3524955100:50:000:0001, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

06 грудня 2017 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Олександрійської районної державної нотаріальної контори Ліб В.В., згідно якого ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Біланом Є.Г. (продавець), здійснив продаж будинку ОСОБА_12 (покупець).

Окрім того, за змістом договору оренди земельної ділянки від 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «Профіт Агро» в особі ОСОБА_6 земельну ділянку, загальною площею 5,5642 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:0587 на строк 15 років.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «Профіт Агро» в особі ОСОБА_6 земельну ділянку, загальною площею 2,0445 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:3586 на строк 15 років.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 надала в оренду ФГ «Профіт Агро» в особі ОСОБА_6 земельну ділянку, загальною площею 3,8812 га, кадастровий номер 3524955100:02:000:1586 на строк 15 років, за орендну плату 134 371 грн.

З наданого позивачем платіжного доручення №90 вбачається, що ФГ «Профіт Агро» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за землю, згідно договорів оренди за 2017-2023 року, у розмірі 130 000 грн.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки, яка передається в оренду, а також довідки №12 від 30 травня 2023 року, виданої головою ФГ «Профіт Агро» ОСОБА_6 , ОСОБА_1 надає в оренду земельні ділянки розміром 3,881 га, 2,0043 га, 5,5642 га, згідно відповідних договорів оренди землі, а у 4 кварталі 2016 року їй була нарахована та виплачена орендна плата в сумі 161 490,68 грн, в тому числі податок з доходів 29 068,32 грн та військовий збір 2 422,36 грн.

Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» 12 грудня 2016 року на картку ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 129 350 грн за орендну плату згідно договорів оренди землі за 2017-2023 роки.

Також судом першої інстанції під час розгляду справи заслухано свідків.

Так, відповідач ОСОБА_3 дала показання, що з ОСОБА_4 вона познайомилась у 2007 році, вже через 4 місяці після знайомства вони стали проживати разом у її подруги ОСОБА_14 . Прожили вони там рік, після чого, переїхали до іншої квартири. У 2009 році вона познайомилась із позивачем. У 2010 році вона з ОСОБА_4 приїжджали до ОСОБА_1 в с. Петрове Кіровоградської області. ОСОБА_1 себе погано почувала, лежала в лікарні, де ОСОБА_3 щодня її відвідувала. Син ОСОБА_17 жив через один будинок від матері, але жодного разу до неї не приходив. Одного разу приходила лише невістка. У 2011 році ОСОБА_4 поїхав до матері в с. Петрове і мати почала скаржитись йому на сусідів, що вони її б`ють. Після цього вона постійно телефонувала ОСОБА_4 і скаржилась на сусідів. ОСОБА_4 постійно захищав мати. Одного разу він поїхав до неї в с. Петрове, о 01 годині ночі він зателефонував їй та повідомив, що його побили, у результаті чого у нього було розсічення голови, побої по всьому тілу та серйозний перелом ноги. Спочатку він лежав в лікарні у с. Петрове. Через 2 тижні його перевезли до лікарні в м. Київ. Вона весь цей час за ним доглядала. У 2012 році у ОСОБА_4 почалися проблеми із серцем та у 2013 році йому зробили операцію (шунтування). Вказала, що 10 000 грн на операцію для ОСОБА_4 прислала ОСОБА_1 , 25 000 грн вона позичила на роботі. Її батько їздив і відвідував ОСОБА_4 та привозив йому продукти та ліки. Вона не могла його відвідувати, оскільки відпрацьовувала позичені кошти. Ніхто з родичів ОСОБА_4 його не навідував. Після операції ОСОБА_4 дали інвалідність. Кожні півроку він їздив в Петрове і Кіровоград на обстеження та для того, щоб підтверджувати кожного разу інвалідність. Після цього ОСОБА_4 попросився прописатись у неї, щоб не їздити так далеко для проходження комісій. Вони почали обговорювати тему купівлі квартири в Києві. Це вони планували десь протягом 2 років. Потім знайшли будинок по АДРЕСА_1 . Вони звертались в банки, щоб отримати кредити, однак їм відмовляли. З таким проханням вони звернулись до брата ОСОБА_19 , щоб він позичив 6 000 доларів, на що останній погодився. Також зазначила, що ОСОБА_1 прописала до себе онуку ОСОБА_20 , яка мала проблеми зі здоров`ям, через що судилась про її виписку з будинку, щоб його продати. Коли постало питання про виписку цієї онуки, вони вирішили, що це може затягнутись ще надовго, а тому вирішили купити будинок в смт. Іванків за ті гроші, що мали та позичили. Будинок купували дійсно для проживання ОСОБА_1 . 17 жовтня 2017 року вони забрали ОСОБА_1 з її речами з с. Петрове та поїхали в м. Київ, а ОСОБА_4 перевозив речі. Наступного дня, її подруга ОСОБА_24 та друг ОСОБА_4 ОСОБА_28 приїхали до смт. Іванків, прибрали в будинку, розставили речі, щоб все було готове до приїзду ОСОБА_1 . Потім вони разом з ОСОБА_1 приїхали до будинку в смт. Іванків і залишились там. З ОСОБА_4 вона одружилась 26 вересня 2017 року . Коли купували будинок, через те, що у них на руках не було свідоцтва про шлюб, вони його нотаріусу не надавали. ІНФОРМАЦІЯ_1 не стало ОСОБА_4 , а 01 лютого 2020 року вона із сестрою та ОСОБА_24 поїхала до смт. Іванків та повідомила ОСОБА_1 про те, що сталось. ОСОБА_1 не мала ніякого відношення до поховання ОСОБА_4 , вона лише приїхала на похорони. 03 лютого 2020 року приїхав брат ОСОБА_19 , який проживає в Чехії, і вони поїхали в смт. Іванків. 05 лютого 2020 року зателефонувала ОСОБА_1 з приводу документів на будинок та ОСОБА_3 надала їй копії таких документів, оригінали документів не віддавала. Вже пізніше вона дізналась, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_3 також пояснила, що вона все життя працювала неофіційно кухарем. Для купівлі будинку у неї з ОСОБА_4 було по 1 000 доларів, ОСОБА_4 позичив 5 000 доларів у ОСОБА_28 та ОСОБА_17 , а вона позичила 2 000 доларів у ОСОБА_24 та 2 000 доларів у ОСОБА_29 . ОСОБА_28 і ОСОБА_17 були друзями ОСОБА_4 . Від ОСОБА_1 ніяких коштів вона не отримувала. Облаштуванням будинку вони займались, але не дуже багато, так як не було коштів. Чому ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду їй невідомо, однак вона любить судову тяганину. В її бік від ОСОБА_1 почались дзвінки з образами. ОСОБА_1 наголошувала неодноразово на тому, що ОСОБА_3 має її доглядати. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 відбувалась протягом місяця з моменту, коли вони придбали цей будинок. До смерті ОСОБА_4 його матір не просила документи на будинок. Про те, що ОСОБА_4 брав у матері кошти на придбання будинку вона нічого не знала. Документального підтвердження того, що ОСОБА_4 позичав гроші у друзів у неї немає, гроші в позику вони брали без розписок. Коли вона повністю розрахувалась із боргами не пам`ятає, але приблизно через рік після того, як ОСОБА_4 не стало. Шлюб із ОСОБА_4 вона реєструвала за його бажанням. На запитання позивача ОСОБА_3 повідомила, що жодного разу у відділення банку вона не брала від неї грошей. Ті гроші, що ОСОБА_1 давала на руки, вона не бачила і ніколи про них не чула.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що покійний син позивача та його дружина зателефонували їй і попросили з нею зустрітись, щоб подивитись будинок. Вона прийшла з брокером, показала їм документи на будинок, і вони повідомили, що будинок купують не для себе, а для матері, яка фактично сидить на клунках, продасть свій будинок, дасть гроші, а потім вони приїдуть і куплять даний будинок. Спочатку вони казали, що дадуть завдаток і зв`яжуться із своїм адвокатом. Вона повідомила, що на такі умови не погоджується та пояснила, що коли їх мати продасть свій будинок, дасть гроші, тоді вони можуть приїхати і оформити будинок. Вони комусь подзвонили і вже приїхали з грошима, після чого пішли до нотаріуса та оформили договір купівлі-продажу. Під час оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса була присутня вона, ОСОБА_30 , ОСОБА_4 та ОСОБА_31 . Гроші їй віддавали ОСОБА_4 та ОСОБА_31 , вони ще ходили до банку та здійснювали обмін валют, міняли долари. Вартість будинку становила 10 тисяч доларів, у них були наявні для розрахунку і долари, і гривні. При оформленні договору, у неї не виникали питання чому ОСОБА_4 і ОСОБА_31 , купуючи будинок для матері, оформлювали його на себе. Вони розповідали, що це для матері і вона в це повірила. На запитання сторони відповідача свідок пояснила, що після того, як вона відмовилась від умов з приводу завдатку, ОСОБА_31 та ОСОБА_4 приїхали з грошима приблизно через два тижні, точно вона не пам`ятає, але це був невеликий проміжок часу. Вона безпосередньо не бачила, як гроші, за які купувався будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_31 , передала їх мати. Вона пам`ятає, що у відділенні банку Аваль вони перевіряли долари на їх справжність. Самої матері ОСОБА_1 за час оформлення договору-купівлі продажу будинку вона не бачила.

Допитана у судовому засідання як свідок ОСОБА_35 пояснила, що вона є знайомою ОСОБА_1 . Вона може її охарактеризувати як дуже добру людину, вона сама не місцева, приїхала здалеку і вона одразу потоваришували. Вони з нею познайомились за наступних обставин, коли вони переїхали, вона була на городі, до неї підійшов син ОСОБА_1 , в якого свідок чи вони їх нові сусіди, на що останній відповів, що ні, тому що тут житиме його матір, оскільки мати продала свій будинок, дала гроші і вони купили їй цей будинок. На запитання сторони відповідача свідок ОСОБА_35 пояснила, що це дійсно все було так, у першій розмові між ними вона запитала чи будинок вони для себе придбали, на що він повідомив, що ні, для матері, оскільки вони живуть у Києві і їм буде зручно приїжджати і навідувати ОСОБА_1 . Він дійсно стверджував про те, що будинок купив за мамині кошти. Скільки саме коштів йому дала його мати він не казав, але їй відомо, що той будинок, який вони купили, коштував 10 000 доларів. За всі шість років, які пройшли з моменту купівлі будинку, вона нікого, окрім ОСОБА_1 , там не бачила. ОСОБА_31 вона бачила лише один раз, одразу по приїзду в будинок. Чи отримувала гроші ОСОБА_31 від ОСОБА_1 для придбання будинку їй невідомо. Їй відомо, що ремонт, після того, як було куплено будинок, робився за кошти ОСОБА_1 . Їй невідомо хто купував приладдя для ремонту.

ОСОБА_37 , допитана в судовому засіданні у якості свідка, пояснила наступне. Вона знайома з позивачем ОСОБА_1 . Познайомилась із нею у зв`язку з тим, що її син купив їй будинок, який належав її тітці. ОСОБА_4 , ОСОБА_31 та ще якась жінка прийшли дивитись будинок. Їй зателефонувала ОСОБА_11 та попросила, щоб вона прийшла та допомогла показати будинок. ОСОБА_4 повідомив, що він хоче придбати цей будинок для матері, оскільки вона живе в селі і він її вмовив переїхати до смт. Іванків. ОСОБА_31 також стверджувала, що це будинок для матері, бо так вони зможуть до неї приїздити з м. Києва, допомагати, бо самій їй вже тяжко. При укладенні договору купівлі-продажу вона теж була присутня. Вона не запитувала у ОСОБА_4 за які кошти він купує будинок для матері, однак він повідомляв, що його мати продає будинок і вони куплять цей будинок. Вона це зрозуміла так, що вони купують будинок для матері за материні кошти. З ОСОБА_1 вона познайомилась вже після того, як її привезли до смт. Іванків. ОСОБА_4 допомагав матері по господарству, оскільки вона його бачила там. Разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_31 та ОСОБА_11 вона ходила в банк перевіряти гроші на їх дійсність. Гроші там тільки перевіряли, обмін не здійснювали. Про походження грошей вона не запитувала, оскільки її це не цікавило.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_39 пояснила, що вона може охарактеризувати ОСОБА_1 як порядну, правдиву людину, яка завжди прийде на допомогу. Вона знає її з того часу як вона приїхала в смт. Іванків та заселилась у будинок по АДРЕСА_1 . З її сином ОСОБА_4 вона познайомилась вже коли вони купили будинок. Він розповідав, що на Кіровоградщині продали мамин будинок та купили їй будинок в смт. Іванків, щоб йому було ближче їздити до неї, щоб допомагати. Як вона зрозуміла з його слів, цей будинок було придбано за ті кошти, які отримала мати від продажу належного їй будинку, де вона проживала раніше. Про те, на кого оформлений будинок, ОСОБА_4 їй нічого не повідомляв, він лише казав, що купив цей будинок для матері за материні кошти. Як він говорив дослівно вона не пам`ятає. Воно особисто бачила як ОСОБА_4 неодноразово приїжджав до матері та допомагав їй по господарству.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_41 пояснила, що вона працювала на місцевому ринку в смт. Іванків і познайомилась з ОСОБА_1 , яка здійснювала на тому ж ринку продаж продукції, яку власноруч вирощувала. Вона знайома з її покійним сином ОСОБА_4 . Коли він приходив на базар, то розповідав, що він купив їй будинок в смт. Іванків та допомагає, бо будинок був старий і потребував ремонту та догляду. Він розповідав, що будинок придбала мати, оскільки вона продала будинок, де раніше проживала. Крім того, вона віддавала свій пай в оренду і ці кошти потім віддала йому, щоб він придбав їй будинок. Про пай вона дізналась пізніше, а про те, що вона продала будинок і вклала гроші в новий, який купили в Іванкові , їй казав безпосередньо ОСОБА_4 . Саме про пай вже розповідала ОСОБА_1 . ОСОБА_1 є працьовитою, чесною людиною, всім допомагала, всі її люблять і допомагають. Коли вона зламала стегно, то сусіди і знайомі їй допомагали, бо ніхто не приїжджав із родичів. Вона не є конфліктною. Всі обставини про купівлю будинку їй відомі також у зв`язку з тим, що коли вони торгували на базарі, то неодноразово розмовляли про життя. Їй було відомо раніше про те, що даний будинок продається та відомо його ціну. Жінка яка проживала в будинку раніше, є тіткою її чоловіка. З ОСОБА_4 вона познайомилась, коли він зі своєю матір`ю прийшов на базар. Це було не один раз. Їх ОСОБА_1 знайомила. ОСОБА_4 розповідав, що мати продала будинок на Кіровоградщині , після чого їй купили будинок в смт. Іванків, вона його запитала, за скільки вони той будинок продали, він сказав що за 5 000 доларів, її ще здивувало, бо вона знала вартість будинку в Іванкові , але ОСОБА_4 пояснив, що він ще добавив грошей.

ОСОБА_10 у судовому засіданні (в режимі відео конференції), будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що ОСОБА_44 є його донькою. Вона придбала у ОСОБА_1 будинок у 2017 році за 5 000 доларів. Спосіб розрахунку був такий, що вони дали 4500 доларів до підписання договору, як аванс, а після його підписання, вони віддали ще 500 доларів. Він проживав неподалік ОСОБА_1 . Про те, що у ОСОБА_1 були конфлікти із сусідами він ніколи не чув, вона на нього справила чудове враження. Він нічого не чув про випадок, що трапився з її сином ОСОБА_4 , коли він приїздив до своєї матері. Невістку ОСОБА_31 він жодного разу не бачив і не знає. Кошти у розмірі 4 500 доларів він передав ОСОБА_1 , точної дати коли це було він не пам`ятає.

ОСОБА_8 у судовому засіданні, будучи допитаною в якості свідка, повідомила, що вона знайома із ОСОБА_31 та покійним ОСОБА_4 . Вона є подругою ОСОБА_31 та знайома з нею більше 20 років. У 2011 році ОСОБА_4 поїхав відвідати свою матір, коли він перебував в будинку матері, хтось прийшов, постукав у двері та попросив дати води. В цей час, коли він вийшов з будинку у двір його хтось вдарив битою по голові. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_31 стали обговорювати питання про те, що його матір ОСОБА_1 треба перевезти поближче до Києва через її вік, здоров`я тощо. ОСОБА_4 після даного інциденту лікували у Кривому Розі, після чого ОСОБА_31 його перевезла до Києва і вже продовжували лікування у Києві. Так як грошей у ОСОБА_4 та ОСОБА_31 було не дуже багато, безпосередньо біля Києва вони не могли купити будинок і знайшли будинок в Іванкові . У неї ОСОБА_4 та ОСОБА_31 для купівлі даного будинку позичали гроші у сумі 2 000 доларів, протягом року вони їх повернули. Ці гроші позичала саме ОСОБА_31 . Між ОСОБА_31 та ОСОБА_1 були чудові відносини до того моменту, як не стало ОСОБА_4 . Навіть коли був переїзд до Іванкова вона один раз приїжджала. Коли ОСОБА_4 не стало вони забирали ОСОБА_1 , щоб вона переночувала в ОСОБА_31 вдома поки вони займались похоронами. Потім ОСОБА_1 почала звинувачувати ОСОБА_31 в тому, що вона винна в загибелі її сина, що ОСОБА_31 її має утримувати та доглядати до кінця її життя. Похоронами повністю займалась вона та ОСОБА_31 . У її присутності ОСОБА_1 не передавала ніякі гроші ОСОБА_31 на поховання її сина. ОСОБА_1 забрали з Іванкова , під вечір, коли вже всі процедури з приводу поховання її сина було зроблено, вона переночувала і в обід, після «поминок» вони відвезли її до Іванкова . Коли вона позичала гроші ОСОБА_31 , ОСОБА_4 у цьому участі не брав. Ці гроші вона позичала на купівлю будинку. Їй невідомо, чи знав про це ОСОБА_4 , хоча й повертали вони борг удвох. Це було частинами, бувало коли ОСОБА_31 приносила гроші, а було й таке, що ОСОБА_4 . Про ситуацію, яка трапилась із ОСОБА_4 у Кіровоградській області, їй стало відомо у зв`язку з тим, що коли ОСОБА_31 зателефонував ОСОБА_4 , вона була поруч, бо вони працювали разом.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_50 пояснила, що вона є приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу, нею дійсно посвідчувались договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок. У день, призначений для укладення договору купівлі-продажу, з`явився продавець. Вона її знала особисто, бо оформлювала їй спадщину на цей будинок і земельні ділянки, у неї були усі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу. Разом із нею з`явились громадяни, які назвали себе покупцями, їх було двоє ОСОБА_4 та ОСОБА_31 . Під час укладення договору купівлі-продажу покупці не повідомляли для кого вони купують даний будинок, але оскільки вони оформлювали його на себе, значить вони й були покупцями. Вона не пам`ятає чи під час укладання договору купівлі-продажу вона перевіряла родинні зв`язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_31 . Але оскільки у договорі вказано про те, що вони не перебували у шлюбі, значить що вона перевіряла цей факт і іншого їй не повідомляли.

Позивач ОСОБА_1 у суді першої інстанції надал наступні пояснення. Коли помер її інший син вона сама залишилась в будинку. Син ОСОБА_4 проживав у м. Києві. Він їй пропонував купити за її гроші будинок та переїхати до нього поближче. Вона ще сумнівалась чи за гроші від продажу її будинку можна буде купити інший будинок, але син сказав, що треба спробувати. Коли почали займатись пошуком будинку, виявилось, що вони дорогі. Вона звернулась до орендатора, який орендує у неї паї та він їй дав 130 000 грн. Ці кошти вона перерахувала сину ОСОБА_4 через Приватбанк на його карту. Ще на руки ОСОБА_4 вона давала 16 000 грн. Це було ще у 2016 році. Коли він отримав ці гроші, то повідомив, що цих грошей мало і треба продати ще й будинок, де вона проживала. Вона не хотіла продавати свій будинок, однак син продовжував її вмовляти. Ще за життя сина вона просила у нього документи на придбаний будинок, однак він стверджував, що вони їй не потрібні. Коли ОСОБА_4 помер, виявилось, що вона залишилась без будинку. Вона говорила з відповідачем про те, щоб проживати разом, ділити разом побут, однак остання відмовилась. Коли вона приїхала і заселилась у будинок в смт. Іванків, він був у жахливому стані. Вона за власний рахунок зробила у ньому ремонт, а тепер виявилось, що будинок їй не належить. Враховуючи це, позивач звернулась до суду з метою повернути собі будинок, придбаний за її кошти. За життя син їй не надавав жодних документів на будинок і не показував їх. Пояснила, що її взяв сумнів щодо того, чи належить їй будинок тоді, коли після його похорон невістка сказала, що будинок належить їй, у зв`язку з чим вона й не хотіла, щоб ОСОБА_4 поховали в смт. Іванків. Основною причиною її переїзду до смт. Іванків було те, що вона більшу половину свого часу проводила на могилі свого сина та чоловіка, що дуже бентежило її сина ОСОБА_4 . Вона повірила сину, що якщо вона буде жити поряд, він і невістка будуть її доглядати. Коли вона жила в Кіровоградській області ОСОБА_4 до неї навідувався. Свій будинок у Кіровоградській області вона продала сусіду. Коли переїхала в Іванків, договір про продаж будинку ще не був підписаний, у зв`язку з чим вона оформила довіреність на сина ОСОБА_4 . Сусід з нею розрахувався до підписання договору, а нотаріус притримала документи, у зв`язку з чим сам договір купівлі-продажу був підписаний пізніше. ОСОБА_4 поїхав пізніше, за довіреністю підписав документи і повернувся. Гроші у сумі 5 000 доларів США сусід віддав їй до підписання договору. Вона ці гроші передала ОСОБА_4 та ОСОБА_31 , оскільки вони були вдвох. А під час підписання договору ОСОБА_4 сусід віддав ще 500 доларів. ОСОБА_4 і ОСОБА_31 вона передавала гроші без свідків. Це було до купівлі будинку в Іванкові . Будинок в Іванкові вони купували за її гроші.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно змісту статей 6, 11, 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають на підставах, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

На підставі вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що для визнання недійсними оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу будинку та двох земельних ділянок в частині покупця та переведення права покупця за цими договорами на неї, позивачу необхідно було довести належними та допустимими доказами те, що вказані будинок та земельні ділянки фактично були придбані за її власні кошти і для неї.

На підтвердження факту придбання будинку та земельних ділянок за власні кошти позивач послалася на те, що для купівлі будинку ОСОБА_1 отримала кошти у сумі 140 000 гривень, еквівалент 5 000 доларів США, у орендатора земельного паю ОСОБА_6 згідно договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 року, а також у сусіда, який виявив бажання купити належний їй будинок у смт. Петрове та погодився на довірливих умовах надати наперед 4 500 доларів США, а решту 500 - після підписання договору.

З матеріалів справи та пояснень сторін і свідків убачається, що факт придбання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 для позивача ОСОБА_1 ніким із сторін не оспорюється та підтверджується поясненнями сторін і свідків.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, ані сторони по справі, ані допитані в суді свідки не підтверджують беззаперечно те, що будинок був придбаний не для проживання позивачки ОСОБА_1 , а для передачі їй у власність. Покази, дані свідками, зводяться до того, що їм відомо вказану інформацію лише зі слів ОСОБА_4 , яка могла бути трактована кожним з них на власний розсуд, а перевірити її через смерть самого ОСОБА_4 , не є можливим.

При цьому, доводи позивача про те, що спірний будинок було придбано її сином та невісткою за кошти, отримані нею внаслідок продажу належного їй будинку у Кіровоградській області та від оренди ФГ «Профіт Агро» належних їй паїв, не визнаються відповідачем, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка.

Натомість, з моменту придбання будинку по АДРЕСА_1 до моменту продажу позивачем належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_2 , пройшло 2 місяці.

У свою чергу, свідок ОСОБА_10 не зміг повідомити суду точної дати передачі ОСОБА_1 5 000 доларів США, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі доводи як доказ того, що така передача коштів відбулась до укладення спірних договорів і саме ці кошти були використані як плата при їх укладенні.

Той факт, що отриману 12 грудня 2016 року від ФГ «Профіт Агро» орендну плату у розмірі 130 000 грн позивач перерахувала сину ОСОБА_4 , нічим не підтверджено. Надана стороною позивача виписка по її банківському рахунку доводить лише факт зарахування вказаних коштів на її рахунок. Доказів перерахування коштів у розмірі 130 000 грн на рахунок ОСОБА_4 позивачем не надано ані в суді першої, ані апеляційної інстанції. Окрім того, як вірно зауважено місцевим судом, кошти від оренди земельних ділянок отримані ОСОБА_1 ще у грудні 2016 року, тоді як оспорювані договори купівлі-продажу укладені 11 жовтня 2017 року.

З дослідженої судом довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Біланом Є.Г. 08 листопада 2017 року, яку було видано ОСОБА_1 ОСОБА_4 , убачається, що позивачем було уповноважено ОСОБА_4 на продаж будинку АДРЕСА_2 та на продаж належних ОСОБА_1 земельних ділянок розміром 0,1468, кадастровий номер 3524955100:50:164:0001, розміром 0,1567 га, кадастровий номер 3524955100:50:000:0001, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Про право представляти інтереси ОСОБА_1 у випадку придбання нового будинку для неї у цій довіреності не йдеться, а отже придбання 11 жовтня 2017 року нового будинку від її імені на підставі вказаної довіреності, на яку посилається позивач, було не неможливим.

До того ж, пояснення позивача в судовому засіданні та її твердження, викладені у позовній заяви, містять суперечності. Так, у позові позивач стверджує, що 08 листопада 2017 року разом із сином вона оглянула будинок і в той же день оформила довіреність на продаж свого будинку та купівлю нового, у той час, як оспорювані нею договори вже були укладені 11 жовтня 2017 року і вона 06 листопада 2017 року вже була зареєстрована в указаному будинку.

Довідка ДПА, на яку посилалась ОСОБА_1 , як на доказ відсутності у відповідача ОСОБА_3 доходів на придбання будинку у жовтні 2017 року, правильно не взята судом до уваги, оскільки свідчить лише про офіційні доходи відповідача та не спростовує можливість отримання нею коштів у позику, наявності особистих заощаджень, як у неї, так і у її чоловіка (сина позивача).

Аргументи позивача про те, що саме вона користувалася та проживала у будинку, доглядала за ним, сплачувала послуги та здійснила в ньому капітальний ремонт, самі по собі без доведення факту придбання цих будинку та земельних ділянок за власні кошти позивача, не являються достатнім доказом для висновку про визнання недійсними договорів купівлі-продажу в частині покупця з тих підстав, що будинок та земельні ділянки куплялися саме позивачем, за її кошти та для її потреб.

Таким чином, будь-яких належних доказів, які підтверджували б той факт, що дійсно спірні будинок та земельні ділянки в смт. Іванків були придбані за власні кошти ОСОБА_1 , які вона передала своєму синові, під час розгляду справи суду надано не було.

Згідно частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, п`ятої, шостої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які вона посилався, як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на норми статті 235 ЦК України, яка визначає правові наслідки удаваного правочину, не призвели до ухвалення судом неправильного по суті рішення, а отже не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевим судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом загалом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Лиштви Юрія Васильовича - залишити без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник