Рішення

від 22.12.2023 по справі 941/132/22

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 рокусмт ПетровеСправа № 941/132/22 Провадження № 2/941/26/23

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

з участю представник позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом мотивуючи це тим, що відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НРР№ 115940від 26.11.2021року тасерії НРР№ 115941від 26.11.2021року ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 5,3236 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083 та на земельну ділянку площею 5,3229 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084. До цього, зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Позивачка ОСОБА_3 зазначає, що їй відомо зі слів спадкодавця ОСОБА_4 , яка розповідала їй за життя, що належні останній земельні ділянки кадастрові номери 3524981900:02:000:0083, 3524981900:02:000:0084, вона за усною домовленістю з керівником ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД», в жовтні 2016 року передала йому у користування строком на п`ять років. Отже, керівник ТОВ мав повернути їй земельні ділянки у жовтні місяці 2021 року. При цьому будь яких письмових договорів вони не укладали.

На вимогу позивачки, адміністрацією ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» було надано їй оригінали двох договорів оренди землі від 10.10.2016 року на земельні ділянки кадастрові номери 3524981900:02:000:0083, 3524981900:02:000:0084. Строк оренди земельних ділянок відповідно до вказаних договорів становить 10 років.

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, зареєстровано державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С., відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75212752 від 08.12.2016 року, а також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287921941 від 02.12.2021 року.

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, зареєстровано державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С., відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75235885 від 08.12.2016 року, а також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 295943794 від 24.01.2022 року.

Відповідно до вищезазначених витягів та інформацій, державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права оренди оспорюваних договорів на підставі примірників договорів оренди землі, які наявні у відповідача і які він особисто подав до органу державної реєстрації, як підтвердження орендних відносин.

Позивачка стверджує, що їй достеменно відомо, що жодних договорів оренди землі ОСОБА_4 не укладала та не підписувала, волевиявлення та наміру на їх укладення вона не мала, а підписи в зазначених договорах вчинені іншою особою, а тому представник позивачки просить суд зобов`язати відповідача повернути позивачці належні їй земельні ділянки, скасувати рішення державного реєстратора Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович Оксани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди вищевказаних земельних ділянок, припинити право оренди даних земельних ділянок та стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачка вказує, що належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 3524981900:02:000:0083 та 3524981900:02:000:0084, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , були передані у користування ТОВ Агрофірмі «АВЕТ-ЛГД» у жовтні 2016 року нібито за усною домовленістю, строком на п`ять років, при цьому без укладення будь-яких письмових договорів, про що позивач дізналась ще за життя ОСОБА_4 з її слів. Однак, вказані позивачем відомості не відповідають дійсності, тому що 10.10.2016 року, після досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, між ТОВ Агрофірмою «АВЕТ-ЛГД» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, державну реєстрацію якого здійснено 01.12.2016 року, номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав : 17897364, а також договір оренди належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, державну реєстрацію якого здійснено 01.12.2016 року, номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав: 17902026. Між орендодавицею ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірмою «АВЕТ-ЛГД» було досягнуто згоди щодо строку дії договорів оренди земельних ділянок, як однієї з істотних умов договору, в тому числі і на підставі норм чинного законодавства виходячи з наступного. З ч.3 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років. Тобто, під час узгодження всіх істотних умов договорів оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3524981900:02:000:0083 та 3524981900:02:000:0084, їх укладення та підписання, діяла вище вказана норма Закону , у зв`язку з чим обумовлена позивачем обставина щодо передачі земельних ділянок у користування ТОВ Агрофірмі «АВЕТ-ЛГД» нібито на 5 років, прямо суперечила б нормам чинного на той час законодавства, а тому у жодному разі не могла бути узгоджена сторонами. Крім того, після здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3524981900:02:000:0083 та 3524981900:02:000:0084, орендодавець ОСОБА_4 неодноразово зверталась до директора ТОВ Агрофірми «АВЕТ-ЛГД» з листами про перерахування належної їй орендної плати у безготівковій формі на картковий рахунок. Також після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від позивачки ОСОБА_3 на ім`я директора ТОВ Агрофірми «АВЕТ-ЛГД» ОСОБА_5 надійшла заява про перерахунок орендної плати у безготівковій формі. Таким чином, під час дії договорів оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3524981900:02:000:0083 та 3524981900:02:000:0084, сторони повністю виконали умови договорів за 2016-2021 роки. Зі своєї сторони орендар -ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» здійснив виплату орендної плати орендодавцю ОСОБА_4 за 2016-2020 роки та ОСОБА_3 за 2021 рік. Також представник відповідача зазначила, що від імені позивачки на адресу ТОВ Агрофірми «АВЕТ-ЛГД» не надходило жодних заяв, ні в усній, ні в письмовій формі з вимогою про повернення належних їй земельних ділянок, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову та стягнути із позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НРР № 115940 від 26.11.2021 року та серії НРР № 115941 від 26.11.2021 року, а також Витягів зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності від 26.11.2021року, ОСОБА_3 набулаправо власностіна земельнуділянку площею5,3236га,кадастровий номер3524981900:02:000:0083та наземельну ділянкуплощею 5,3229га,кадастровий номер3524981900:02:000:0084 дляведення товарногосільськогосподарського виробництвана територіїОлександрійського (Петрівського) районуКіровоградської області (а.с.15-20). До цього, зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.14).

На вимогу позивачки, адміністрацією ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» було надано їй оригінали двох договорів оренди землі від 10.10.2016 року, укладених за життя ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» на земельні ділянки кадастрові номери 3524981900:02:000:0083, 3524981900:02:000:0084. Строк оренди земельних ділянок відповідно до вказаних договорів становить 10 років (а.с.21-22,25-26).

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, зареєстровано державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С., відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75212752 від 08.12.2016 року, а також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287921941 від 02.12.2021 року (а.с.23-24).

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, зареєстровано державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С., відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75235885 від 08.12.2016 року, а також підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 295943794 від 24.01.2022 року (а.с.27-28).

Таким чином, відповідно до вищезазначених витягів та інформацій, державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права оренди оспорюваних договорів на підставі примірників договорів оренди землі, які наявні у відповідача і які він особисто подав до органу державної реєстрації, як підтвердження орендних відносин.

Пред`являючи позов, ОСОБА_3 стверджувала, що їй достеменно відомо, що жодних договорів оренди землі ОСОБА_4 не укладала та не підписувала, волевиявлення та наміру на їх укладення вона не мала, а підписи в зазначених договорах вчинені іншою особою. З метою перевірки відповідності підпису на вказаних договорах оренди землі ОСОБА_4 та проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у відповідача оригінал договору оренди землі від 10.10.2016 року, укладений від імені орендодавця ОСОБА_4 з орендарем ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» на оренду земельної ділянки кадастровий номер: 3524981900:02:000:0083, та оригінал договору оренди землі від 10.10.2016 року, укладений від імені орендодавця ОСОБА_4 з орендарем ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» на оренду земельної ділянки кадастровий номер: 3524981900:02:000:0084.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року було витребувано оригінали вищевказаних документів.

З оригіналів договорів оренди землі від 10.10.2016 року, укладених за життя ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» на земельні ділянки кадастрові номери 3524981900:02:000:0083, 3524981900:02:000:0084, вбачається, що орендодавцем було передано орендарю в оренду дані земельні ділянки строком на 10 років.

Згідно актів прийому-передачі земельних ділянок від 10.10.2016 року вбачається, що орендодавець передав в оренду відповідачу земельні ділянки площею 5,3236 га. та площею 5,3236 га, кадастрові номери 3524981900:02:000:0083, 3524981900:02:000:0084, на підставі договорів оренди, зареєстрованих державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович О.С.

Однак, згідно висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Віталія Бандурко №2344/22-27/3358/22-27 від 11.08.2022 року встановлено, що підпис у договорі оренди землі, укладеному 10.10.2016 року від імені ОСОБА_4 з орендарем ТОВ Агрофімрма «АВЕНТ-ЛГД» на оренду земельної ділянки кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, в розділі «Орендодавець» графі «Підпис» від імені ОСОБА_4 , виконаний не особисто - ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис у договорі оренди землі, укладеному 10.10.2016 року від імені ОСОБА_4 з орендарем ТОВ Агрофімрма «АВЕНТ-ЛГД» на оренду земельної ділянки кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, в розділі «Орендодавець» графі «Підпис» від імені ОСОБА_4 , виконаний не особисто - ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.128-130).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);дата укладення та строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.

Відповідно ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статті 125, 126 ЗК України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18р.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 391 ЦК України,визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься в Земельному кодексі України, а саме - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст.152 ЗК України).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №599/340/16.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України: «Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю….», тобто, захисту підлягає порушене право на земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що належні позивачці земельні ділянки перебувають в користуванні відповідача.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 договорів оренди землі не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №2344/22-27/3358/22-27 від 11.08.2022 року, який приймається судом до уваги, тобто волевиявлення на укладення договору не висловлювала, суд приходить до висновку, що вказаний договір є неукладеним, тобто належна позивачці земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивачки є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом повернення такої земельної ділянки.

Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача та приходить до висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права.

Також представниквідповідача в своєму відзиві зазначила, що ОСОБА_4 15.12.2017 року та 23.09.2019 року надала ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» заяви про перерахування орендної плати за земельну ділянку на зазначений картковий рахунок, а отже вона визнала спірні договори оренди землі. Крім того, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від позивачки ОСОБА_3 на ім`я директора ТОВ Агрофірми «АВЕТ-ЛГД» ОСОБА_5 надійшла заява про перерахунок орендної плати у безготівковій формі, на підставі чого їй було виплаченого орендну плату за користування земельними ділянками, що підтверджується платіжною інструкцією №70 від 22.12.2022 року (а.с.218).

Так, дійсно згідно висновку судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Луговської О.В. №СЕ-19/112-23/3081-ПЧ від 03.05.2023 року встановлено, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_4 , розташований в заявах директору ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» Больботу Ю.І. від 15.12.2017 року та 23.09.2019 року (а.с.153-154), вшитих в матеріали цивільної справи, виконаний ОСОБА_4 (а.с.206-212).

Однак,в даномувипадку заяви ОСОБА_4 від 15.12.2017року та23.09.2019року підтверджуютьлише уснудомовленість їїз керівником ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД» на використання земельної ділянки, до того ж лише терміном 5 років, оскільки зазначений у заяві від 23.09.2019 року картковий рахунок діяв лише до квітня 2022 року (а.с.153).

Крім тогоці заяви стосуються лише однієї невизначеної земельної ділянки, а у ОСОБА_4 в наявності їх було дві.

Також, дані заяви не підтверджують дію договорів оренди землі від 10.10.2016 року, оскільки вони не містять істотних умов договору, які відповідно до вище зазначених правових норм є істотними умовами договору оренди землі, тобто обов`язковими, а це: кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та її розмір, дата укладення договору та строк його дії, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її виплати, відповідальності за несплату.

Отже, зазначені представником відповідача заяви, не підтверджують наявність договору оренди землі за умов, що зазначені в договорах оренди землі, які не підписувала ОСОБА_4 , а виплата ОСОБА_3 плати за використання землі також не підтверджує орендних правовідносин згідно спірних договорів, оскільки навіть при безпідставному використанні земельних ділянок відповідач вимушений сплачувати за її користування, а позивачка вимушена отримувати плату, оскільки належна їй земля фактично використовується відповідачем.

З урахуванням викладеного, та того, що підпис у договорах оренди земельних ділянок не належить ОСОБА_4 , судом встановлено, що належні ОСОБА_3 земельні ділянки перебувають в користуванні відповідача безпідставно, тому суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення земельних ділянок, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім того, за змістом ч. 5 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом пункту 1 частини 1статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належних позивачці земельних ділянок шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди земельних ділянок та припинення права оренди зазначених земельних ділянок.

Разом з тим, на час укладення договорів оренди землі, що є предметом позову, законодавцем встановлено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди земельних ділянок, оскільки державній реєстрації підлягали не самі договори, а речове право, яке виникло на їх підставі, відтак суд зазначає про правомірність застосування представником позивача способу судового захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди земельних ділянок, який у практичному аспекті може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Так, як вже було зазначено, згідно ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення у сфері державної реєстрації прав приймає лише державний реєстратор за результатом розгляду відповідних заяв. Підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав може бути згідно ч.3 ст.26 цього Закону - рішення суду.

Таким чином, вимога представника позивача про скасуванням рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 10.10.2016 року, та припинення права оренди зазначених земельних ділянок, є похідними до вимоги про повернення позивачці земельних ділянок, і в цьому випадку обраний представником позивача спосіб захисту шляхом скасуванням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право оренди земельних ділянок та припинення права оренди буде також ефективним.

Таким чином, задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачки, тому позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович Оксани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32799521 від 08.12.2016 року про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 10.10.2016 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД», номер запису про інше речове право: 17897364, та скасування рішення державного реєстратора Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович Оксани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32804097 від 08.12.2016 року про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 10.10.2016 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД», номер запису про інше речове право: 17902026, та припинення права оренди зазначених земельних ділянок, також підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, які не були підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 ,від іменіякої діє ОСОБА_1 ,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю Агрофірма«АВЕТ-ЛГД»про усуненняперешкод укористуванні земельнимиділянками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом ч. 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З приводу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

На підставі положень ч. 5-6ст. 139 ЦПК України, витрати на оплату послуг експерта стягуються відповідно до правил розподілу судових витрат. Розмір встановлюється на підставі договорів, рахунків та інше.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За подання позовної заяви стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 1984 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанціями №№68,69 від 17.01.2022 року (а.с.1-2).

Крім того, позивачка понесла витрати пов`язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 7550 гривень 80 копійок, що підтверджується квитанцією №40 від 13.07.2022 року (а.с. 121).

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачкою по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1984 гривні 80 копійок та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 7550 гривень 80 копійок.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.3,11,15,16,202,203,205,207,215,229-233,317,319,321,373,391,627,638 ЦК України, ст. 78,125,126,152,212 ЗК України, ст.ст.6,14,15 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст.2,11,26,37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Керуючись ст.ст. 10,19,81,89,133,139,141,259,263,263-265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АВЕТ- ЛГД» (ЄДРПОУ: 23683198) повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належну їй земельну ділянку площею 5,3236, кадастровий номер 524981900:02:000:0083, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зеленської сільської ради Олександрійського (Петрівського) району Кіровоградської області, скасувати рішення державного реєстратора Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович Оксани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32799521 від 08.12.2016 року про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0083, на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 10.10.2016 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД», номер запису про інше речове право: 17897364, та припинити право оренди зазначеної земельної ділянки.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АВЕТ- ЛГД» (ЄДРПОУ: 23683198) повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належну їй земельну ділянку площею 5,3229 га, кадастровий номер 524981900:02:000:0084, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зеленської сільської ради Олександрійського (Петрівського) району Кіровоградської області, скасувати рішення державного реєстратора Устинівської селищної ради Кіровоградської області Скалкович Оксани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32804097 від 08.12.2016 року про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524981900:02:000:0084, на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 10.10.2016 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «АВЕТ-ЛГД», номер запису про інше речове право: 17902026, та припинити право оренди зазначеної земельної ділянки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АВЕТ- ЛГД» (ЄДРПОУ: 23683198) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати, а саме, сплачений судовий збір в сумі 1984 гривні 80 копійок та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 7550 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області С. І. Колесник