Рішення

від 25.12.2023 по справі 501/1880/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 25.12.2023

Справа № 501/1880/21

2/501/615/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Бризгалова С.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» (третя особа профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс», в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Відповідача №104-Л/УЗ-74 від 03.06.2021 про звільнення Позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗПП України;

- поновити Позивача на роботі докером-механізатором в TOB «Транс- Сервіс» (ЄДРПОУ 21001601) на підставі безстрокового трудового договору;

- зобов`язати Відповідача провести оплату за весь час вимушеного прогулу Позивача згідно його середнього заробітку;

- всі судові витрати покласти на Відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , працює докером-механізатором в ТОВ «Транс-Сервіс» з жовтня

2014 року. На роботу до ТОВ «Транс-Сервіс» його було прийнято за переводом з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» у зв`язку із укладанням договору оренди державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі Порту.

Наказом №104-Л/УЗ-74 від 03.06.2021 позивача було звільнено з Підприємства з 03.06.2021 за п.1 ст.40 КЗПП України у зв`язку із скороченням штату. Підставою для видання наказу про його звільнення був наказ №27 від 26.02.2021.

Позивач вважає дії адміністрації Підприємства щодо його звільнення з роботи незаконними та проведеними з порушенням норм матеріального та процесуального права з тих підстав, що згідно ст.49-4 КЗПП України ліквідація, реорганізація Підприємства, штучна зупинка виробництва, наслідками яких є скорочення чисельності або штату працівників проводяться тільки після надання завчасної інформації профспілкам по цьому питанню, проведення консультацій із профспілками про заходи щодо зменшення або запобіганню звільненням. Профспілки мають право вносити пропозиції, у тому числі про відміну заходів щодо звільнення працівників.

Позивач є членом профспілки, яка є третьою особою по справі.

Профспілка провела переговори з Підприємством та сформувала Правову позицію щодо реалізації наказу TOB «Транс-Сервіс» №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників».

Згідно цієї Правової позиції Профспілка запропонувала адміністрації Підприємства скасувати наказ ТОВ «Транс-Сервіс» №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників» по відношенню до 9 докерів-механізаторів, які є членами профспілки ПРМТ МПЧ, керуючись правовою нормою ст.49-4 КЗПП України.

Згідно ст.43 КЗПП України припинення трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу відбувається лише за попередньою згодою профспілкового органу. Адміністрація Підприємства не зверталась до Профспілки та її профспілкового комітету із поданням щодо звільнення позивача.

Позивач стверджує, що його звільнили без попередньої згоди Профспілки в порушення правової норми ст.43 КЗПП України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що на виконання ст.494 КЗпП України, відповідач направив Профспілці робітників морського транспорту Морського порту «Чорноморськ», Спілці професіоналів докерів-механізаторів Морського порту «Чорноморськ» та Незалежній профспілці працівників морського торговельного порту Чорноморськ» повідомлення за вих.№161/04 про заплановане скорочення штату із зазначенням причин скорочення, посад, які скорочуються та посад, щодо яких може мати місце скорочення штатних одиниць. Відповіді на вказані повідомлення відповідач не отримав.

Також, 31.10.2019 відповідач звертався до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» (далі профспілка) з проханням виступити із ініціативою до керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - порт) про переведення колишніх працівників ДП «МТП «Чорноморськ», що були прийняті на роботу до відповідача за умовами Угоди про співробітництво від 22.08.2014 року, - назад на роботу до порту. Вказана пропозиція відповідача ґрунтувалася на положеннях Угоди від 22.08.2014 про співробітництво, що випливає з окремих положень договору оренди державного нерухомого майна, за яким відповідач є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі порту, укладеної між портом, відповідачем та вказаними вище трьома профспілками (далі - угода).

Згідно п.3 угоди, у разі розірвання договору та повернення порту основних засобів виробництва, всі працівники, які були переведені із порту до відповідача, приймаються на роботу до порту за погодженням з портом та профспілками відповідно до займаних посад та кваліфікації. При цьому, як вказує відповідач за договором оренди рухомого майна від 01.10.2014 №347-о, відповідач орендував у порту п`ять портальних кранів, які були повернуті відповідачем порту за актом приймання-передачі від 31.01.2020, а з цієї дати отримано в оренду лише два з вказаних кранів.

Листом профспілки від 15.11.2019, профспілка повідомила відповідача про те, що питання звернення до порту із вказаною відповідачем пропозицією знаходиться на стадії розгляду, строк відповіді продовжено. 21.02.2020р. відповідач звернувся до порту з листом-повідомленням про вимушене скорочення штату відповідача, зокрема через повернення відповідачем порту частини раніше орендованих кранів. У цьому ж листі відповідач просив порт розглянути та погодити питання переведення колишніх працівників порту, що були прийняті на роботу до відповідача за умовами угоди, назад на роботу до порту. При цьому відповідач повідомив про готовність розпочати переговори з цього питання між ним та керівництвом порту. Відповіді на цей лист відповідач не отримав. Далі, 26.02.2021р. відповідач направив вказаним вище профспілкам повідомлення за вих. №79/02 про заплановане скорочення штату із обґрунтуванням причин звільнення, кількості та категорії працівників, яких можуть стосуватися звільнення та терміни проведення намічених звільнень; пропозицію провести консультації, передбачені статтею 494 КЗпП України. Листом від 03.03.2021р. профспілка надала згоду на це. 15.03.2021р. між відповідачем та профспілкою була проведена вказана консультація, за результатами якої було складено та підписано протокол робочої зустрічі (наради) від 15.03.2021р. В подальшому, профспілка направила відповідачу «правову позицію» від 12.04.2021р. із незгодою щодо звільнення позивача. За результатами ознайомлення з вказаним документом, відповідач направив профспілці наказ від 16.04.2021р. №68 «Про внесення змін до Наказу №27 від 26.02.2021р. «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників», в якому виклав п.1 резолютивної частини вказаного наказу у новій редакції. Також, відповідач наголошує на правових позиціях Верховного Суду, за якими рішення профспілок про відмову у наданні згоди на звільнення працівника мають бути обґрунтованими.

Аналізуючи обґрунтованість незгоди профспілки на звільнення позивача, відповідач наголошує на безпідставності посилань профспілки на норми законодавства України щодо масового звільнення працівників, на стратегічний плани розвитку порту та угоду. Також у відзиві відповідач заперечує твердження позивача про нібито порушенні при його звільненні п.п.2.1.7. та 2.1.9. колективної угоди порту, вказує, що відповідач пропонував позивачу всі наявні у штаті вакантні посади, але позивач від вказаних пропозицій відмовився. Додатково, у відзиві містяться посилання на дотримання відповідачем переважного права осіб, які були звільнені 10.06.2014р. на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Крім цього, відповідач посилається у відзиві на те, що звільнення позивача було обумовлено зменшенням обсягів роботи на підприємстві відповідача, погіршенням фінансової ситуації на підприємстві, вказує на те, що процес скорочення кількості штатних одиниць посади «докер-механізатор» у відповідача триває з 2015 року.

Профспілкою були подані до справи письмові пояснення від 10.09.2021, в яких вона підтримала позовні вимоги та зазначила наступне. Наказ про звільнення позивача був виданий на підставі наказу відповідача №27 від 26.02.2021. Профспілка на підставі ст.49-4 КЗпП України провела консультації з відповідачем, у протоколі робочої зустрічі (наради) від 15.03.2021р. її учасники дійшли згоди щодо необхідності дослідження в ході проведення консультацій питання дотримання трудового законодавства України щодо процедури звільнення працівників. Профспілка направила відповідачу на електронну пошту 08.04.2021р. правову позицію профспілки щодо реалізації наказу відповідача №27 віл 26.02.2021р., яка викладена у листі профспілки №46 від 12.04.2021р. та на підставі ст.49-4 КЗпП України запропонувала відповідачу скасувати наказ №27 від 26.02.2021р. Відповідач знехтував домовленостями, досягнутими на консультаціях 15.03.2021р. та звільнив позивача з роботи з порушеннями трудового законодавства та чинного колективного договору. Також профспілка наголошує, що згідно довідки відповідача №108/03 від 16.03.2021р. на роботу до нього було прийнято 104 докера-механізатора станом на 01.01.2015р., на теперішній час з них залишилося лише 9 вказаних посад, а це менше 9%. Згідно довідки ЧФ ДП «АМПУ» по результатах роботи у 1 кварталі 2021р. відповідач перевантажив 149.9 тисяч тон вантажів, плановий показник відповідача складає 600 тисяч тон на рік згідно стратегічного плану розвитку порту на середньострокову перспективу до 2018р., тобто 50000 тон на місяць. Цей стратегічний план був затверджений наказом Мініфраструктури №302 віл 04.08.2015р.. Виходячи з цього, відповідач не виконав квартальний план вантажообігу всього на 1 тисячу тон у 1 кварталі 2021 року. Також профспілка вказує, що відповідач виконав на 90,6% плановий показник вантажообігу у 2020 році. Також профспілка вказує, що для роботи на 5 портальних кранах згідно довідки відповідача №108/03 від 16.03.2021р. станом на 01.01.2015р. з порту було прийнято на роботу за переведенням з порту 104 докера-механізатора, це майже 21 з них на один портальний кран, на сьогодні залишилося 2 портальних крана та 9 докерів-механізаторів, це менше ніж 5 докерів-механізаторів на один портальний кран, це у чотири рази менше, ніж було станом на 01.01.2015р. Підстав для проведення змін в організації виробництва і праці у відповідача не було. Також профспілка зазначає, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі; вказує, що відповідач до профспілки з поданням на звільнення позивача не звертався, профспілка в присутності члена профспілки таке подання не розглядала, ніяких рішень з цього приводу не приймала.

Також, профспілкою були подані додаткові письмові пояснення, в яких зазначила наступне. На підставі штатного розпису відповідача станом на 01.01.2021р. та довідки про рух кадрів за період з вказаної дати по 03.06.2021р. профспілка вбачає, що у відповідача впродовж 2020 року були проведені зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату та чисельності працівників, ці зміни були проведені з брутальним порушенням трудових прав позивача і профспілки, які викладені у ст.42, 43, 49-2 ст.49-4 КЗпП України. Про це профспілка наголошувала у виписці із протоколу №40 від 12.10.2021р., якою не дала згоду на звільнення позивача. Також профспілка вказує, що на 31.01.2020р. всі 20 докерів-механізаторів бригади №3 відповідача, які підписали колективний лист №195 від 16.10.2018р., працювали у відповідача. З вказаного колективного листа вбачається, що бригада докерів-механізаторів №3 відповідача складалась з 20 осіб. Вказані особи входять до додатку №1 договору добровільного медичного страхування №033/19/ДМС/КС від 31.01.2019, яким вони були застраховані на термін з 01.12.2019 по 31.01.2020.

До закінчення вказаного терміну відповідач не інформував профспілку про звільнення з роботи докерів-механізаторів бригади №3 у порядку, який існував між відповідачем та профспілкою і який підтверджується листом відповідача №534/11 від 21.11.2018р. При цьому профспілка ставить питання про те, яким чином у штатному розписі відповідача станом на 01.01.2021р. з`явилися відповідні посади, якщо відповідач не проводив приховані зміни в організації виробництва і праці в порушення норм розділу 3-А КЗпП України в 2020 році. Також ставить питання, чому позивачу не були запропоновані посади, що вказані у штатному розписі.

Відповідачем були подані до суду додаткові пояснення від 14.09.2021, в яких він зазначив, що жодних домовленостей між ним та профспілкою з питання звільнення позивача на консультаціях від 15.03.2021р. не було досягнуто, жодних пропозицій з цього приводу від Профспілки не пролунало. Також відповідач наголошує на наявності відповідних змін в організації виробництва і праці, вказує, що процес скорочення кількості штатних одиниць «докер-механізатор» у відповідача триває з 2015 року та скорочення останніх 9 одиниць цієї посади є завершенням поступового процесу, що триває більше 6 років. На підтвердження вказаного факту у справі мається довідка відповідача від 19.07.2021р. №408/07. Таким чином, відповідач протягом шести років поступово зменшував кількість штатних одиниць посади «докер-механізатор», та жодного разу не лунало жодної критики чи іншої незгоди з цим з боку профспілки. Відповідач також наголошує, що за ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис; вказує, що за правовими позиціями Верховного Суду, суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник має право на свій розсуд вносити зміни у штатний розпис, визначати чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад. З огляду на це, відповідач зазначає, що він самостійно встановлює кількість працівників і штатний розпис, поступово та систематично зменшував кількість штатних одиниць «докер-механізатор». Також відповідач вказує, що посада «докер-механізатор» взагалі не є основною «профільною» посадою для роботи з кранами, відповідно пункту 84 Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 29.12.2004 р. №336, Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності") посадові обов`язки керування кранами відносяться до посади «машиніст крана (кранівник). Отже, доводи профспілки щодо того, скільки докерів-механізаторів потрібно відповідачу для обслуговування одного крану безпідставні. Також відповідач зазначає, що на теперішній час у нього за штатним розкладом мається п`ять одиниць посади кранівник, що є більш ніж достатнім для обслуговування двох наявних у відповідача кранів (з урахуванням позмінного графіку роботи, відпусток, лікарняних).

Відповідачем були подані до суду також додаткові пояснення від 03.02.2022р. У вказаних поясненнях відповідач вказує, що звільнення позивача стало наслідком виконання наказу відповідача №27 від 26.02.2021р. «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників» (з урахуванням наказу від 16.04.2021 року №68), будь-які зміни в організації виробництва і праці, які б стосувалися позивача, в 2020 році не відбувалися та будь-які організаційно-розпорядчі документи з цього приводу Товариством не приймалися та не видавалися. З огляду на це, відповідач не мав проводити з профспілкою в 2020 році жодних консультацій з приводу звільнення позивача в 2021 році на підставі вказаного вище наказу відповідача №27 від 26.02.2021 року. Також відповідач вказує, що при цьому він в 2019 році інформував профспілку та порт про обставини, які можуть призвести в подальшому до звільнення частини працівників Товариство, але відповіді від вказаних осіб не отримав. З огляду на це, доводи профспілки про приховування відповідачем якихось обставин своєї господарської діяльності в 2020 році відповідач заперечує.

Також безпідставними вважає відповідач посилання профспілки на договір добровільного медичного страхування за №033/19/ДМС/КС від 03.01.2019, оскільки він не регламентує спірні правовідносини у справі, а виконання цього договору не впливає на правовідносини щодо звільнення позивача. Додатково, відповідач зазначає, що після прийняття ним наказу №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників» (з урахуванням наказу від 16.04.2021 №68), ним на виконання вимог ст.42, 49-2 КЗпП України було запропоновано позивачу всі наявні у відповідача вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю. Від усіх запропонованих посад позивач відмовився без пояснень та аргументації. Підтвердженням вказаних фактів є власноручні розписки позивача на повідомленні від 26.02.2021 №84 та повідомленні про звільнення від 01.03.2021 також, відповідач вказує, що позивач в 2020 році не звертався до відповідача з жодними пропозиціями щодо переведення його на іншу посаду; вказані профспілкою у додаткових поясненнях посади в 2021 році не були вакантними, на всіх вказаних посадах працювали відповідні фізичні особи, зокрема ті, які наведені самою профспілкою у поясненнях, у відповідача були відсутні передбачені законодавством України підстави для звільнення інших працівників заради працевлаштування на ці посади позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи також підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2014 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Транс-Сервіс» на посаду докер-механізатор, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с.19), на вказану посаду його було переведено із Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» у зв`язку із укладанням договору оренди державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі порту.

Також встановлено, що між відповідачем та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» 01.10.2014 укладено договір оренди №347-О рухомого майна, згідно якого в оренду відповідачу передано рухоме майно, яке знаходиться на балансі порту, за вказаним договором відповідач отримав в оренду п`ять портальних кранів за актом приймання - передачі від 01.10.2014.

Між відповідачем, портом, Профспілкою робітників морського транспорту Морського порту «Чорноморськ», Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Морського порту «Чорноморськ» та Незалежною профспілкою працівників морського торговельного порту Чорноморськ» укладено Угоду від 22.08.2014 про співробітництво, що випливає з окремих положень Договору оренди державного нерухомого майна, за яким відповідач є орендарем вказаного майна, що знаходиться на балансі порту, а порт та відповідач гарантують працівникам у кількості від 187 до 200 осіб (за списком посад), які працюють на третьому терміналі порту та інших структурних підрозділах порту, що забезпечують діяльність третього терміналу, прийом за переведенням з порту на роботу підприємства на умовах безстрокового трудового договору з урахуванням професії, фаху, посади працівника, яку він займав у порту на момент переведення до підприємства у зв`язку із підписанням договору оренди державного нерухомого майна, за яким підприємство є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», тощо.

01.10.2014 між відповідачем та портом укладено договір оренди рухомого майна №347-О, за яким відповідач отримав від порту у користування на умовах оренди п`ять портальних кранів, що підтверджено актом передачі-приймання майна від вказаної дати.

31.10.2019 відповідач направив профспілці повідомлення за №567/10 щодо наслідків необґрунтованої відмови керівництва порту від продовження строку договору оренди рухомого майна №347-О від 01.10.2014р., укладеного строком на п`ять років (до 01.10.2019).

31.01.2020 вказані п`ять кранів були повернуті відповідачем порту за актом прийому-передачі (повернення майна) від вказаної дати.

31.01.2020 між відповідачем та портом було укладено договір оренди №20/д-о/д індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого в оренду відповідачу передано рухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП МТП, а саме два портальних крана, їх передача підтверджена актом приймання - передачі від 31.01.2020.

21.02.2020 відповідач звернувся до порту щодо необґрунтованої відмови від продовження строку договору оренди рухомого майна №347-О від 01.10.2014 та, у зв`язку з цим, погодження питання переведення колишніх працівників порту, що були прийняті на роботу до відповідача за умовами Угоди про співробітництво від 22.08.2014 назад на роботу до порту.

28.04.2020 відповідач направив профспілкам, повідомлення за №161/04 про заплановане скорочення штату із зазначенням причин скорочення, посад, які скорочуються та посад, щодо яких може мати місце скорочення штатних одиниць.

26.02.2021 відповідач видав наказ №27 «Про реорганізацію ТОВ «Транс - Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників».

26.02.2021 відповідач направив повідомлення профспілкам, вказаним у угоді від 22.08.2014 повідомлення за №79/02 про заплановану на підприємстві реорганізацію, пов`язану із скороченням штату - окремих посад та штатних одиниць, проведення заходів щодо запобіганню звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

01.03.2021 позивача повідомлено про заплановане звільнення з 03.06.2021.

03.03.2021 профспілка листом від вказаної дати висловила згоду щодо проведення вказаних консультацій. За результатами проведених консультацій профспілка у правові позиції запропонувала відповідачу скасувати наказ №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс - Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників».

16.04.2021 відповідач прийняв наказ №68, яким внесено зміни до наказу №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників, копію наказу направлено на адресу профспілки.

03.06.2021 позивача звільнено з ТОВ «Транс-Сервіс» наказом №104-Л/У3-74 з 03.06.2021 за п.1ст.40 КЗпП України, з яким він відмовився ознайомлюватись та відмовився від отримання трудової книжки, що зафіксовано в акті №2 від 03.06.2021.

19.07.2021 відповідач звернувся до профспілки з листом про уточнення чи заперечує профспілка проти звільнення осіб, посади яких були виключені зі штатного розкладу відповідача.

21.07.2021 профспілка склала лист №111, в якому зазначила, що «Правова позиція» є «Прямим запереченням профспілки щодо звільнення вказаних у листі співробітників».

Судом також встановлено, що в період з 26.02.2021 по 01.03.2021 відповідач неодноразово пропонував позивачу для працевлаштування усі вакантні на підприємстві посади, але позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад.

Аналіз штатного розпису відповідача станом на 01.01.2021 та довідки про рух кадрів за період з вказаної дати по 03.06.2021, інших матеріалів справи не свідчить про наявність у відповідача в період часу між прийняттям наказу від 26.02.2021 №27 «Про реорганізацію ТОВ «Транс - Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників» та до моменту звільнення позивача будь-яких вакантних посад, що не були запропоновані позивачу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогистатті 49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Одночасно, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

З огляду на це, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу в період з 26.02.2021 по 01.03.2021 неодноразово пропонувалися для працевлаштування усі вакантні на підприємстві посади, але позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад.

При цьому, суд не надає оцінку наявності чи відсутності вакантних посад у відповідача в період до прийняття наказу від 26.02.2021 №27 «Про реорганізацію ТОВ «Транс - Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників», оскільки за вказаними вище нормами обов`язок роботодавця пропонувати працівнику наявні вакантні посади виникає лише з моменту прийняття роботодавцем наказу про реорганізацію, яка може мати наслідком звільнення працівника.

Відповідно до ст.ст.244,247,248 КЗпП Українина професійні спілки покладається здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників.

При цьому, однією з правових гарантій від незаконного звільнення є встановлені законом обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення працівників на підприємстві погоджується з профспілковою організацією (ст.43 КЗпП України), членом якої є працівник. Перед плановим вивільненням працівників роботодавець видає економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. Наказ погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (далі - профспілка) за три місяці до звільнення працівників. Це і буде офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно дост.494 КЗпП Українитаст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч.7ст.43 КЗпП Українита ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

З огляду на вказані норми, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності правового обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови (Постанови ВС (КЦС) від 08.07.2021р. №264/1520/19, від 18.03.2021р. №461/8999/17, від 09.06.2021р. №444/372/20).

Таким чином, необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Надаючи оцінку діям відповідача та профспілки з вказаного вище питання, суд зазначає наступне.

28.04.2020р. відповідач направив профспілкам повідомлення за №79/02 про заплановану на підприємстві реорганізацію, пов`язану із скороченням штату окремих посад та штатних одиниць, проведення заходів щодо запобіганню звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Листом від 03.03.2021 профспілка висловила згоду на проведення консультацій з відповідачем, за результатами яких профспілка сформувала правову позицію за реалізації наказу відповідача №27 від 26.02.2021 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників» із скороченням штату та чисельності працівників по відношенню до 9 докерів - механізаторів, які є членами профспілки, яка містить незгоду профспілки.

Також, профспілка запропонувала відповідачу скасувати наказ №27 від 26.02.2021р. «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та численності працівників».

В свою чергу, наказом відповідача №68 від 16.04.2021р. внесено зміни до наказу №27 від 26.02.2021р. «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників, який направлено на адресу профспілки.

19.07.2021 відповідач звернувся до профспілки з листом про уточнення чи заперечує профспілка проти звільнення осіб, посади яких були виключені зі штатного розкладу ТОВ «Транс-Сервіс».

У листі профспілки №111 від 21.07.2021 міститься тлумачення «Правової позиції», в якому вказується, що «Правова позиція» є «прямим запереченням профспілки щодо звільнення вказаних у листі співробітників».

Аналогічною є позиція профспілки, яка була надана безпосередньо до суду (виписка із протоколу №40 від 12.10.2021), якою профспілка не надала згоду на звільнення позивача.

Надаючи оцінку вказаній позиції профспілки, суд надає оцінку наступним доводам профспілки: відповідачем проведено масове вивільнення працівників; відповідач знехтував положеннями трудового законодавства України; відповідач не виконав п.п. 2 та 3 п. 3 ст.50 ЗУ «Про зайнятість населення»; відповідач порушив п.2.1.7 та 2.1.9 Колективної угоди порту.

Водночас, за ч.1 ст.48 ЗУ «Про зайнятість населення», масовим звільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичною особи) є одноразове або протягом року: 1) одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 1 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

При цьому, станом на дату прийняття наказу від 26.02.2021 №27 чисельність працівників відповідача складала 189 осіб, станом на дату звільнення позивача 03.06.2021 - 190 осіб, що підтверджується довідкою відповідача від 19.07.2021.

Враховуючи вказані кількісні дані, доводи профспілки щодо масового звільнення, не знайшли свого підтвердження за критеріями, що вказані ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», а отже не можуть бути підставою для відмови у наданні згоди на звільнення позивача.

Також, суд вказує, що наголошуючи на знехтуванні відповідачем положенням трудового законодавства при звільненні позивача, профспілка не зазначає, про порушення яких саме норм права йде мова. При цьому, за п.3 угоди у разі розірвання договору оренди і повернення порту основних засобів виробництва, всі працівники, які були переведені із порту до підприємства, приймаються на роботу до порту за погодженням з портом та профспілками відповідно до займаних посад, кваліфікації.

Матеріали справи містять належні докази намагання відповідача вирішити питання зворотного прийняття позивача та інших працівників, які могли бути звільнені за наслідками реалізації наказу відповідача від 26.02.2021 відповідач видав наказ №27 «Про реорганізацію ТОВ «Транс - Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників».

Так як вказувалось вище, 21.02.2020 відповідач звертався з листом до порту щодо необґрунтованої відмови від продовження строку договору оренди рухомого майна №347-О від 01.10.2014 та, у зв`язку з цим - погодження питання переведення колишніх працівників порту, що були прийняті на роботу до відповідача за умовами угоди про співробітництво від 22.08.2014 назад на роботу до порту.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Додатково, суд зауважує, що відповідачем були надані до суду докази на підтвердження обґрунтованості змін в організації виробництва та праці, що призвели до звільнення позивача.

Так, в наказі відповідача №27 від 26.02.2021 зазначено, що «за результатами проведеного підприємством порівняльного аналізу показників фінансово-господарської діяльності за звітні періоди: 9 місяців 2019 року та 9 місяців 2020 року виявлено зменшення обсягів перевалки за 9 місяців 2020 року по відношенню до аналогічного періоду 2019 року на 57%, відповідно чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за три квартали 2020 року у порівнянні з трьома кварталами 2019 року значно знизився з 85620 тис. грн. в 2019 року до 42634,6 тис. грн. у 2020 році. При цьому, зменшення обсягів перевалки при одночасному понесенні постійних витрат, які не залежать напряму від обсягів реалізації (у т.ч. витрати на оплату праці та соціальні виплати) призвело до збільшення збитків. Негативний вплив на діяльність підприємства мав той факт, що у жовтні 2019 року ДП «МТП «Чорноморськ» зажадало повернення з оренди 5 (п`яти) портальних кранів. 31 січня 2020 року було повернуто ДП «МТП «Чорноморськ» п`ять портальних кранів, з яких одночасно було передано в оренду лише два. З лютого 2020 року виробничі потужності щодо перевалки вантажів по прямому варіанту суттєво (майже на 60%) зменшилися. Одночасно обсяг роботи для працівників ТОВ «Транс-Сервіс», які раніше працювали на трьох портальних кранах та обслуговували їх - перестав існувати 3 огляду на викладене, постало питання зменшення чисельності працівників, оскільки повернення трьох кранів безпосередньо спричинило зменшення обсягу оброблюваних вантажів, вивільнення чисельності в зв`язку із простоєм, збільшення фінансової складової постійних витрат на тону фактично перевантаженого вантажу».

Вказані факти позивачем та профспілкою в ході розгляду справи не спростовані.

Також, матеріали справи містять копії податкових декларацій відповідача з податку на прибуток підприємства за 2020 рік та за перший квартал 2021 року, з яких вбачається, що у 2020 році відповідач зазнав збитків у сумі 8273601 грн., за перший квартал 2021 року наростаючим підсумком - 8273640 грн. Аналогічно, фінансова ситуація відповідача не покращилася в другому кварталі 2021 року, станом на 30.06.2021 існує заборгованість відповідача перед контрагентами за надані послуги та виконані роботи в суми 15754589,72 гривень, зокрема - перед портом в сумі 7657236,83 грн., перед ТОВ «Трансгрейнтермінал» в сумі 5256706,11 грн.

Вказані дані підтверджені довідкою відповідача про наявність заборгованості станом на 30.06.2021.

Додатково, матеріали справи містять дані щодо ведення контрагентами відповідача претензійно-позовної роботи щодо нього з підстав існування заборгованості, зокрема: листи порту від 16.04.2021 за №146/05-17, від 09.02.2021 за №57/05-17 з попередженням про припинення надання послуг з передачі електричної енергії відповідачу, від 09.02.2021р. за №57-1/05-17 з попередженням про припинення надання послуг зі зважування вагонів відповідачу; листи Чорноморської філії ДП «АМПУ» від 20.04.2021р. за №1264/15-04-07/вих. з попередженням про припинення доставки електричної енергії, від 19.02.2021р. за №654/15-03-05.01-10 з попередженням про відмову від виконання обов`язків в частині підтвердження приймання залізничних вагонів, що прямують на адресу відповідача, від 26.02.2021 за №716/15-03-05.01 щодо погашення заборгованості; листи ТОВ «Фірма «Діалаб» ЛТД» від 18.12.2020 за №89 щодо термінового погашення заборгованості, від 10.08.2020 за №67 щодо термінового погашення заборгованості.

Також, матеріали справи містять надане відповідачем «Техніко-економічне обґрунтування рішення щодо скорочення штатних посад та чисельності працівників ТОВ «Транс-Сервіс», в якому наведені техніко-економічні причини проведення скорочення штату працівників відповідача.

Крім цього, суд бере до уваги посилання відповідача на те, що процес скорочення кількості штатних одиниць «докер-механізатор» у відповідача триває з 2015 року, скорочення останніх 9 одиниць цієї посади є завершенням поступового процесу, що триває більше 6 років. Вказані посилання підтверджені довідкою відповідача від 19.07.2021 №408/07.

Наведені обставини та відповідні їм докази доводять обґрунтованість економічного стану відповідача, який призвів до прийняття наказу відповідача від 26.02.2021 №27 «Про реорганізацію ТОВ «Транс-Сервіс» шляхом скорочення штату та чисельності працівників», наслідком реалізації якого стало звільнення позивача на підставі наказу від 03.06.2021.

Одночасно, вказані докази доводять відсутність належної обґрунтованості заперечення профспілки щодо звільнення позивача.

Суд також наголошує, що за ч.1ст.62ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За ч.3 ст.64 ГК України передбачено право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розписч.2 ст.65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Отже, діюче законодавство надає роботодавцю право визначати чисельність працівників і штатний розпис, що закріплено положеннямист.64 ГК України, питання про доцільність (або недоцільність) скорочення посад стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства та належить до виключної компетенції роботодавця.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про те, що профспілкою не доведено обґрунтованості свого рішення про ненадання згоди на звільнення позивача, у свою чергу, відповідачем дотримано умов проведення такого звільнення, передбачених законодавством України, а позивачем не доведено підстав позовних вимог, зокрема, не спростовано факт відмови позивача від переведення на будь-яку з запропонованих відповідачем вакантних посад.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» (третя особа профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2023 року.

Суддя