Рішення

від 14.12.2023 по справі 570/592/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/592/15-ц

Номер провадження 2/570/7/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивача, адвоката Сенчука А.І.

відповідача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

адвоката Вагіна Д.С.

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне за правилами загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Рівненського об`єднання "Агенство "Рівнеінформ" власника веб-сайту "ВСЕ" ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Рівненського тижневика "Льонокомбінат" про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

05 лютого 2015 року суддя Рівненського міського суду ОСОБА_4. звернувся до суду із даним позовом, в якому вказував на заподіяння йому моральної шкоди внаслідок поширення серед необмеженого кола людей завідомо неправдивої, образливої інформації, яка не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації, чим порушено його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, що гарантується ст.299 ЦК України. Просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка була опублікована: ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в статті під назвою "Через суддю рівнянка втратила квартиру"; ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/). в статті під заголовком "Хто забрав у рівнянки квартиру?"; ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/). в статті під заголовком "Рівненський суд знову взявся ділити квартиру пенсіонерки"; ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), на першій і п`ятій сторінках фоторепортажу протесту; ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "У квартирній справі судді нові потерпілі. Звинувачують рівненську міліцію"; ІНФОРМАЦІЯ_15 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/). в статті під заголовком "Рівненський апеляційний суд скасував скандальне рішення судді ОСОБА_4"; ІНФОРМАЦІЯ_14 року на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Рівненський суддя знову в центрі квартирного скандалу"; ІНФОРМАЦІЯ_13 року на сторінці 4 Рівненського тижневика "Льонокомбінат" за № НОМЕР_4 в статті під заголовком " ОСОБА_8 - знову фігурант скандалу"; ІНФОРМАЦІЯ_12 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Скандальний рівненський суддя ОСОБА_4 відповідатиме за квартирні шахрайства?"; ІНФОРМАЦІЯ_16 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Скандальний рівненський суддя хоче "здерти" 200 тисяч гривень із багатодітної мами-журналістки", де міститься інформація про особу позивача, в якій його звинувачують у низьких моральних якостях та у вчиненні правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність, систематичних і грубих порушеннях присяги судді при відправленні правосуддя, а також така інформація стосувалася його батька. Також позивач просив стягнути із відповідачів на підставі п.4 ч.2 ст.23 ЦК України солідарно 200000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді апеляційного суду Рівненської області від 09 лютого 2015 року підсудність даної справи була визначена Рівненському районному суду Рівненської області.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову в частині відшкодування моральної шкоди, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасовано і провадження у справі в цій частині - закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського районного суду від 23 серпня 2017 року прийнято справу до свого провадження суддею Красовським О.О., а ухвалою Рівненського районного суду від 30 січня 2018 року було задоволено заяву про самовідвід судді Красовського О.О.

Ухвалою Рівненського районного суду від 13 лютого 2018 року справу було прийнято до свого провадження суддею Гнатущенко Ю.В., а ухвалою Рівненського районного суду від 12 березня 2018 року було задоволено заяву про самовідвід судді Гнатущенко Ю.В.

Ухвалою Рівненського районного суду від 20 квітня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Остапчук Л.В.

В судові засідання позивач ОСОБА_4 не з`являвся, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу у його відсутності за участю його представника, адвоката Сенчука А.І., позовні вимоги підтримував в повному обсязі і просив позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_4 , адвокат Сенчук А.І., в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви позивача ОСОБА_4 про часткову відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди підтримував і суду надавав пояснення, що позовні вимоги ОСОБА_4 щодо приниження відповідачами його честі і гідності внаслідок опублікування ними неправдивої, образливої і наклепницької інформації підтверджуються рядом публікацій в засобах масової інформації. Зокрема в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ", власником якого на той час був відповідач ОСОБА_1 , та у Рівненському тижневику "Льонокомбінат", засновником і видавцем якого є Рівненська громадська організація "Громадянський рух «Льонокомбінат», а протягом 2013 - 2015 років журналісткою була відповідачка ОСОБА_2 , з подачі відповідачки ОСОБА_3 було опубліковано недостовірну, завідомо неправдиву, образливу і наклепницьку інформацію (всього - десять публікацій), пов`язану з розглядом суддею ОСОБА_4 цивільної справи за позовом ОСОБА_10 до Рівненської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. В даних статтях і публікаціях була поширена негативна інформація стосовно позивача, яка не є правдивою і вона аж ніяк не містить оціночні судження, як вважають відповідачі, а є відвертими словами образ, наклепів та безпідставних звинувачень у вчиненні злочинів. Позивач є публічною особою, працює суддею Рівненського міського суду Рівненської області і поширення такої недостовірної інформації фактично є звинуваченням у порушенні присяги судді в частині зобов`язання додержуватися законів України. Позивач не звертався до відповідачів з вимогою спростувати інформацію, оскільки публікації були доступні для широкого загалу, тому звернувся з даним позовом до суду і просить його задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що він не є і ніколи не був власником веб-сайту "ВСЕ", де була поширена вказана позивачем інформація, а він, як журналіст, лише публікував свої власні статті на цьому сайті. Вказував, що позивачем не надано жодного доказу, що він є власником сайту, оскільки його анкетні дані і дані власника сайту, подані при його реєстрації, не співпадають, тому він не міг порушити права позивача. Зважаючи на це, просив відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог, що пред`явлені до нього в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що вона як журналіст, не писала образливої інформації у тому контексті, який вважає позивач. Зазначала, що інформацію, яка лягла в основу написаних нею статтей вона отримала публічно - на засіданні громадської ради, що проводилося в приміщенні Рівненської облдержадміністрації. Таку інформацію надавала їй як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_10 , працівники поліції коментували події, а працівники прокуратури зазначали, що було порушено кримінальну справу, вона також особисто досліджувала докази. Вважає це відтворенням інформації, отриманої з офіційних джерел та оціночними судженнями автора статті. Стверджує, що перед публікацією статті зателефонувала позивачу, але він не брав слухавки, тому в кінці статті запропонувала йому надати відповідь, чим позивач не скористався. Вона надсилала матеріали на електронну пошту сайту "ВСЕ", де редакційна рада редагувала статтю і її розміщувала, оскільки самостійно зробити вона це не може. Загалом після редагування суть публікації не була змінена, редагувався лише стиль викладення, тому в неї претензій до редакції не було. В коментарях до статті вживалися формулювання "псевдосуддя", однак такі коментарі може написати будь-хто і таку особу встановити неможливо, тому за їх зміст відповідати ніхто не повинен. В самій статті такого висловлювання вона не вживала. Для всіх висловлювань наведених в позовній заяві були фактичні підстави, а тому вважає позовні вимоги недоведеними і просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 , адвокат Вагін Д.С., позовні вимоги не визнав і підтримав поданий ним відзив на позовну заяву. Зазначив, що долучені позивачем копії статтей із сайтів є неналежними доказами, оскільки не засвідчені належним чином, а оригіналів таких статтей немає. Підтримав пояснення відповідачки ОСОБА_2 стосовно того, що вона добросовісно збирала інформацію для написання статтей з різних джерел, намагалася встановити фактичні обставини та перевірити їх перед подачею. Достовірність інформації, яку просить спростувати позивач та наявність фактичних підстав для відповідної оцінки його дій підтверджується поданими стороною відповідача доказами, а тому відсутні підстави для визнання її недостовірною, образливою і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними і він просить відмовити в їх задоволенні. Крім того зазначив про сплив строків позовної давності стосовно позовних вимог про спростування інформації, що міститься у ряді статтей.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила відмовити у їх задоволенні, оскільки не ображала позивача як суддю, не називала його шахраєм та корупціонером, а лише констатувала факти, які їй стали відомі у зв`язку з діяльністю як правозахисника. Як член громадської ради повідомляла про факти по справі ОСОБА_10 , які їй стали відомі як від самої ОСОБА_10 , так і від інших осіб. Інформація відповідає дійсності, частину інформації вона повідомила на засіданні громадської ради для загалу, іншу частину дізналася пізніше під час розслідування. Її слова не є голослівними, з приводу даних подій вона неодноразово допитувалася, зокрема, працівниками СБУ та органів прокуратури, кримінальні справи закривалися і знову скасовувалися ці постанови. Різні телеканали надавали інформацію по даному факту, проводилися журналістські розслідування, де приймала участь і журналіст ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Цитати, викладені у вказаних статтях, як ідентичні її висловлюванням, так і не відповідають їм. Вказані публікації вона особисто не писала, а тому заперечує свою причетність до них і не розуміє, чому саме вона щось має спростовувати. Надані позивачем роздруківки не відповідають дійсності і на сайтах вона таких публікацій не знайшла, тому є ймовірність того, що позивач ОСОБА_4 міг сам перед друком редагувати необхідну йому інформацію, а надані ним копії статтей належним чином не завірені. Виходячи з наведеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача - Рівненського тижневика "Льонокомбінат" в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про слухання справи своєчасно і належним чином, в тому числі і через неодноразову публікацію оголошень про його виклик на сайті Рівненського районного суду Рівненської області. Причину неявки він суду не повідомив і від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи у його відсутності. Суд визнав його неявку неповажною і можливим слухати справу у його відсутності.

Свідок ОСОБА_13 суду дала покази, що весь зміст публікацій стосовно судді ОСОБА_4 вона не пам`ятає, оскільки відтоді пройшло вже багато часу. З 01 березня 2011 року вона працювала на посаді секретаря судових засідань у Рівненському міському суді і засідала разом із суддею ОСОБА_4. На прохання її знайомої ОСОБА_3, вона передала особисто судді ОСОБА_4 папку з документами по справі за позовом ОСОБА_10 про встановлення права власності на спадкове майно - квартиру. Суддя ОСОБА_4. взяв документи, запитував чи можна довіряти ОСОБА_14 , суддя казав, що такі квартири уходять для тих кому треба, що таке питання треба узгоджувати з міською радою, просив щоб ОСОБА_15 до нього зайшла. Потім в коридорі суду в її присутності суддя ОСОБА_4 говорив ОСОБА_3 , що ОСОБА_10 потрібно заплатити 30% від вартості квартири міській раді, щоб міська рада дала згоду на задоволення позову, оскільки в іншому випадку міська рада забере квартиру, а спадкоємиця нічого не отримає; натякав, що і вона також щось отримає з цієї справи, на що вона повідомила, що їй нічого не треба і просила не вплутувати її у цю справу. ОСОБА_3 відповіла судді відмовою та вказала, що в ОСОБА_10 немає таких грошей, що її вже обманули. ОСОБА_4 говорив ОСОБА_13 , що треба зробити так, щоб інша справа, щодо квартири ОСОБА_10 , яку розглядав інший суддя - зникла, згоріла. Свідок ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_15 скаржилась, що суддя ОСОБА_4. не повертає отримані оригінали документів, що передав їх іншій особі, що вона переживає, що з квартирою вчинять якісь незаконні дії, повідомляла що ОСОБА_16 втрутився в ситуацію та особисто просив суддю повернути документи. ОСОБА_13 також повідомила, що в подальшому вона особисто зустрілась з ОСОБА_4 в коридорі суду, він повідомив, що вже не може повернути документи, оскільки так вийшло, що він віддав їх іншій особі ОСОБА_17 , який забрав їх та не віддає. Потім ОСОБА_15 скаржилась, що їй не приходить жодної судової повістки, потім столо відомо, що справу розглянули без позивача, а квартирою заволоділа інша особа. Вказала, що аналогічні свідчення вона давала в ході досудового розслідування кримінального провадження, однак чим закінчилася кримінальна справа їй не відомо.

Свідок ОСОБА_12 суду дав покази, що влітку 2013 року він, будучи кореспондентом телеканалу ICTV, прочитав про шахрайські дії стосовно ОСОБА_10 і провів журналістське розслідування, в ході якого зустрічався із ОСОБА_10 , брав інтерв`ю у неї, її сусідів, у матері нової власниці квартири - ОСОБА_18 , та зрозумів, що ОСОБА_10 дійсно стала жертвою афери та шахрайських дій. При цьому разом з ним майже завжди була присутня ОСОБА_2 , яка також досліджувала всі отримані в ході такого розслідування докази, аналізувала їх та перевіряла отриману інформацію. На даний час він всіх деталей згадати не може, однак йому відомо, що в ОСОБА_10 зникли документи, що посприяло тому, що право власності на квартиру було визнано за іншою особою. Обставини, за яких зникли документи йому не відомі, однак він знає, що ОСОБА_10 звинувачувала у зникненні документів суддю ОСОБА_4 За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, однак кримінальна справа до суду не дійшла. Коли готувався сюжет, то вони намагалися поспілкуватися із суддею ОСОБА_4 щоб почути його думку із цього приводу, однак він не забажав коментувати вказані події.

Свідок ОСОБА_16 суду дав покази, що свого часу весною 2013 року до нього звернулася ОСОБА_3 , яка працювала в комітеті по захисту прав людини і повідомила, що є представником ОСОБА_10 по справі щодо визнання права власності на успадковану квартиру та має проблеми з суддею Рівненського міського суду - ОСОБА_4, який попросив у неї оригінали документів щодо квартири та вказаної справи, а після того як отримав, всупереч своїм обіцянкам, документи не повернув. ОСОБА_16 повідомив, що мав намір допомогти в цій ситуації повернути документи, для цього він зателефонував на мобільний телефон судді ОСОБА_4 попросив віддати документи, суддя сказав, що - віддасть, але декілька разів переносив зустрічі та вигадував різні історії чому він не може повернути документи. Потім він все ж призначив зустріч та пообіцяв віддати документи. На зустріч суддя прийшов з іншою особою ОСОБА_17 , на прохання повернути документи відповів ОСОБА_17 , який сказав, що документи в нього, що вони в роботі, оскільки знайшовся інший спадкоємець. Потім при зустрічі особисто суддя ОСОБА_4 сказав, що для того, щоб отримати квартиру ОСОБА_10 необхідно заплатити 40% від вартості квартири, на що вона відмовилася. На його думку ОСОБА_3 передала документи з метою пришвидшення розгляду справи, оскільки дійсно хотіла допомогти ОСОБА_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подавали інформацію правдиво, однак він не пам`ятає чи читав саме ці статті, оскільки публікацій про суддю ОСОБА_4 було багато.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивач ОСОБА_4 є суддею Рівненського міського суду Рівненської області.

Як вбачається із долучених до позовної заяви копій роздруківок із сайтів, ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua) в статті під назвою "Через суддю рівнянка втратила квартиру"; ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/). в статті під заголовком "Хто забрав у рівнянки квартиру?"; ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 "; ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на першій і п`ятій сторінках фоторепортажу протесту; ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "У квартирній справі судді нові потерпілі. Звинувачують рівненську міліцію"; ІНФОРМАЦІЯ_15 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/). в статті під заголовком "Рівненський апеляційний суд скасував скандальне рішення судді ОСОБА_4"; ІНФОРМАЦІЯ_14 року на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Рівненський суддя знову в центрі квартирного скандалу"; ІНФОРМАЦІЯ_13 року на сторінці 4 Рівненського тижневика "Льонокомбінат" за № НОМЕР_4 в статті під заголовком " ОСОБА_8 - знову фігурант скандалу"; ІНФОРМАЦІЯ_12 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Скандальний рівненський суддя ОСОБА_4 відповідатиме за квартирні шахрайства?"; ІНФОРМАЦІЯ_16 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), в статті під заголовком "Скандальний рівненський суддя хоче "здерти" 200 тисяч гривень із багатодітної мами-журналістки", була розміщена інформація про особу позивача, в якій його звинувачують у низьких моральних якостях та у вчиненні правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність, систематичних і грубих порушеннях присяги судді при відправленні правосуддя, а також така інформація стосувалася його батька.

Як вбачається із листа ПП "ОСОБА_21" від 15 січня 2016 року, відносно домена vse.rv.ua доменне ім`я зареєстроване користувачем, в профілі якого вказані дані: ОСОБА_1 , телефон НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Із долученої відповідачем ОСОБА_1 копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера вбачається, що йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в смт.Клевань, Рівненського району. Тобто в листі ПП " ОСОБА_21 " зареєстровані дані ОСОБА_1 , які не співпадають з даними відповідача ОСОБА_1 .

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 200 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно положень ст.5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року за № 1 (далі-Постанова) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.6 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до положень ст.277 ЦК України та ст.12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною покладається на відповідача, однак позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За приписами ч.3, ч.4 ст.277 ЦК України (в редакції, яка була чинна на момент оприлюднення ряду публікацій), негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до п.19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За змістом ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п.12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Аналізуючи інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною, наклепницькою, образливою і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, визначаючи її характер та мету, а також з огляду на форму її викладення та характер використання мовних засобів та враховуючи вимоги вказаних вище актів законодавства суд вважає, що поширена відносно позивача інформація на веб-сайті "ВСЕ", а також у Рівненському тижневику "Льонокомбінат" є такою, що викладена на фактичних твердженнях, про що стверджувала відповідачка ОСОБА_2 і її представник в суді, які підлягали перевірці на предмет їх достовірності, але ця інформація не була перевірена належним чином перед публікацією, а тому могла містити недостовірну інформацію. Зокрема при написанні публікацій не в повній мірі були з`ясовані обставини справи та не було взято до уваги докази на спростування опублікованої інформації, на які посилався позивач ОСОБА_4 , зокрема: судові рішення у справі за позовом ОСОБА_23 до Рівненської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання власності на спадкове майно за законом; судові рішення у справі за позовом ОСОБА_10 до Рівненської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування; матеріали справи за скаргою ОСОБА_10 на постанову старшого слідчого відділу прокуратури Рівненської області Малого В.О. від 07 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження; постанова старшого слідчого СВ Рівненського МВ УМВС Шоцького І.В. від 18 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження; ухвала Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2015 року у справі № 569/14804/15-к; матеріали об`єднаних кримінальних проваджень прокуратури Рівненської області за заявами ОСОБА_10 ; матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_24 до ОСОБА_25 , ОСОБА_26 про визнання частини квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, її поділ та визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Крім того, зважаючи на ту обставину, що інформація, поширена в публікаціях на веб-сайті "ВСЕ", а також у Рівненському тижневику "Льонокомбінат", стосується діяльності позивача на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області, тобто періоду, коли позивач був та є на час розгляду справи публічною особою, і межа допустимої критики відносно особи останнього є значно більшою, однак доцільно окрім того і брати до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо допустимої критики суддів, на яку також посилався й позивач, зокрема справа Де Гаєс та Гійзельс проти Бельгії (1997 рік), де судом було визнано "право журналістів критикувати рішення суду, і у той же час зазначено: суди - гаранти правосуддя, їх роль є ключовою в державі, заснованій на верховенстві закону. Тому вони повинні користуватися довірою громадськості і відповідно бути захищені від нічим не обґрунтованих нападок, особливо маючи на увазі ту обставину, що на суддях лежить обов`язок стриманості, який заважає їм відповісти на критику".

Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Оскільки стороною відповідачів було зроблено заяву про застосування строків позовної давності стосовно частини позовних вимог, суд приходить до висновку, що така заява є слушною. Оскільки позивач ОСОБА_4 обіймає посаду судді Рівненського міського суду, відповідно є посадовою та публічною особою, а тому мав усвідомлювати, що рівень уваги громадськості до нього та до його вчинків є набагато більшим і прискіпливішим ніж до пересічного громадянина, тому суд вважає, що позивачу було відомо про публікацію таких статтей, а отже перебіг строків позовної давності слід обчислювати саме із моменту їх публікації.

Зважаючи на те, що позов подано до суду 05 лютого 2015 року, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною інформації, опублікованої в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua ) ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ІНФОРМАЦІЯ_17 року, ІНФОРМАЦІЯ_18 року, ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 року та ІНФОРМАЦІЯ_15 року за спливом строків позовної давності.

Крім того, зважаючи на ту обставину, що в судових засіданнях було встановлено, що, веб-сайт "Все"( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Рівненський тижневик "Льонокомбінат" на даний час не діючі, доказів протилежного суду не надано, відповідачка ОСОБА_3 не писала і не друкувала статті, на які посилається позивач ОСОБА_4 у позовній заяві, а лише була одним із джерел інформації у написанні статтей для відповідачки ОСОБА_2 , яка використовувала таку інформацію, яка могла бути не об`єктивною, так як ОСОБА_3 , будучи представником ОСОБА_10 , могла були зацікавленою, позивачем не надано належних і переконливих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 дійсно є власником веб-сайту "Все", оскільки його анкетні дані і дані власника сайту, подані при його реєстрації, не співпадають, суд приходить до переконання, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо спростування недостовірної інформації за недоведеністю і безпідставністю цих вимог до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а замість веб-сайту "Все"( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Рівненського тижневика "Льонокомбінат" ніхто не може друкувати спростування інформації.

Одночасно суд бере до уваги, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову в частині відшкодування моральної шкоди, скасовано рішення Рівненського районного суду від 05 липня 2016 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди і провадження у справі в цій частині закрито.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та відмовою в задоволенні позову до окремих відповідачів, зважаючи на те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат, тому такі витрати до стягнення на його користь не підлягають.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 256, 258, 260, 261, 267, 269, 275, 277, 297 ЦК України, Законом України "Про інформацію", суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до Рівненського об`єднання "Агенство "Рівнеінформ" власника веб-сайту "ВСЕ" ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Рівненського тижневика "Льонокомбінат" про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Визнати інформацію, що стосується позивача ОСОБА_4 , яка опублікована в засобах масової інформації:

- ІНФОРМАЦІЯ_14 року на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), де опубліковано статтю під заголовком "Рівненський суддя знову в центрі квартирного скандалу";

- ІНФОРМАЦІЯ_13 року на стор.4 Рівненського тижневика "Льонокомбінат" за № НОМЕР_4 під заголовком " ОСОБА_8 - знову фігурант скандалу";

- ІНФОРМАЦІЯ_12 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), де опубліковано статтю під заголовком "Скандальний рівненський суддя ОСОБА_4 відповідатиме за квартирні шахрайства?";

- ІНФОРМАЦІЯ_6 на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/), де опубліковано статтю під заголовком "Скандальний рівненський суддя хоче "здерти" 200 тисяч гривень із багатодітної мами-журналістки",

такою, що викладена на фактичних твердженнях, які підлягали перевірці на предмет їх достовірності, але ця інформація не була перевірена перед публікацією, а тому могла містити недостовірну інформацію.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання недостовірною інформації, опублікованої:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 року в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), де опубліковано статтю під назвою "Через суддю рівнянка втратила квартиру";

- ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/). де опубліковано статтю під заголовком "Хто забрав у рівнянки квартиру?";

- ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/). де опубліковано статтю під заголовком "Рівненський суд знову взявся ділити квартиру пенсіонерки";

- ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), на першій і п`ятій сторінках фоторепортажу протесту;

- ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті "ВСЕ" (http://www.vse.rv.ua/), де опубліковано статтю під заголовком "У квартирній справі судді нові потерпілі. Звинувачують рівненську міліцію";

- ІНФОРМАЦІЯ_15 року на веб-сайті "ВСЕ"(http://www.vse.rv.ua/). де опубліковано статтю під заголовком "Рівненський апеляційний суд скасував скандальне рішення судді ОСОБА_4" за спливом позовної давності.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо спростування недостовірної інформації за недоведеністю і безпідставністю цих вимог до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і відсутністю вказаних засобів масової інформації, а саме: веб-сайту "Все"( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Рівненського тижневика "Льонокомбінат" на даний час.

Прийняти до уваги, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову в частині відшкодування моральної шкоди, скасовано рішення Рівненського районного суду від 05 липня 2016 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди і провадження у справі в цій частині закрито.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_4 , суддя Рівненського міського суду Рівненської області. вул.Шкільна, № 1, м.Рівне.

Відповідач - Рівненське об`єднання "Агенство "Рівнеінформ", власник веб-сайту "ВСЕ", що знаходиться за адресою, вул.Шкільна, № 2, м.Рівне.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач Рівненський тижневик "Льонокомбінат" , засновник та видавець Рівненська громадська організація "громадянський рух "Льонокомбінат", що знаходиться за адресою: вул.Фабрична, № 12, м.Рівне.

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2023 року.

Суддя Остапчук Л.В.