Постанова

від 22.12.2023 по справі 818/334/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 818/334/17

адміністративне провадження № К/9901/41382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П.,Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (Cуддя: Кунець О.М.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (Судді: Любчич Л.В., Сіренко О.І., Спаскін О.А.),

у справі №818/334/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - позивач, ТОВ "Стандарт") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2016 №0007541201 та від 29.11.2016 № 0011421201(а.с. 4-6).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 55-62, 103-106).

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на встановлення за результатами проведеної камеральної перевірки несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних, а також, з огляду на передбачене вимогами пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75, абз. 2 п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України право контролюючого органу проводити камеральну перевірку з питань перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах строків давності, визначених статтею 102 цього кодексу, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Також, в доводах касаційної скарги контролюючий орган наполягав на тому, що висновки судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на процедурні порушення виходять за межі предмета позову, оскільки правомірність дій контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки не була предметом позову у цій справі (а.с. 121-124).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали та переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" з питання своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.08.2016 року № 2246/18-19-12-01 із висновками про несвоєчасну реєстрацію товариством податкових накладних з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 глави 2 розділу V ПК України (а.с.24-25).

На підставі акта перевірки від 01.08.2016 р. № 2246/18-19-12-01/38867768, згідно з п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та даних ЄРПН, відповідачем 22.09.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007541201 форми "Н", яким, за порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних у відповідності до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України застосований штраф на загальну суму 687 497 грн. 13 коп., а саме:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів (на суму ПДВ 5 570 512,78 грн). застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 557 051 грн., 33 коп.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів (на суму ПДВ 551 226,00 грн) застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 110 245 грн, 20 коп.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів (на суму ПДВ 67 335,33 грн) застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 20 200 грн., 60 коп. (а.с.45).

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II ПК України, за даними ЄРПН за звітний період з липня по листопад 2016 року відповідачем встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних визначених ст.201 ПК України та згідно з п.120-1.1 ст.120-1 ПК України - 29.11.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011421201 на загальну суму штрафу 253 267 грн. 46 коп., а саме:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів (на суму ПДВ 2 333 869 грн 07 коп) застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 233 386 грн. 92 коп.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 99 402 грн. 69 коп. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 19 880 грн. 54 коп (а.с. 47).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки із фіксуванням порушення реєстрації податкових накладних за звітний період з липня по листопад 2016 року контролюючим органом не складався.

Задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 22.09.2016 № 0007541201, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на те, що камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних за період лютий-червень 2016 року проведена відповідачем із порушенням строку, передбаченого п. 200.10 ст. 200 ПК України, а предмет проведеної контролюючим органом перевірки до 01.01.2017 року не входив до предмета камеральної перевірки, передбаченої статтею 76 Податкового кодексу України. Також, суд першої інстанції прийняв до уваги посилання позивача на те, що фактично, через протиправне розірвання договору про визнання електронної звітності ТОВ "АПК СЄМКА" / ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС-ПРОМ" та блокування реєстрації податкових накладних (судові рішення у справах № 820/2477/16, № 826/5277/16), ТОВ "Стандарт" вчасно не отримало податковий кредит, як наслідок понесло додаткові витрати з товарообігу для поповнення казначейського рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ і не змогло своєчасно зареєструвати податкові накладні. Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0011421201 слугували висновки судів попередніх інстанції про порушення контролюючим органом вимог п. 86.8. ст. 86 ПК України, у зв`язку із його прийняттям без складання акта перевірки із фіксуванням порушення за реєстрації податкових накладних за звітний період з липня по листопад 2016 року.

Надаючи оцінку правильності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

З огляду на вищевикладене, предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 (чинний з 1 січня 2017 року) підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Подібна правова позиція з цього питання викладена також в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №803/1315/17 (адміністративне провадження №К/9901/46271/18), від 08 жовтня 2019 року у справі № 821/627/17 (адміністративне провадження №К/9901/38271/18), від 21.03.2018 у справі № 804/3762/17 (адміністративне провадження К/9901/10669/18), від 06.03.2018 у справі № 821/193/17 (адміністративне провадження К/9901/1857/17), від 19 лютого 2019 року у справі №819/1569/16 (адміністративне провадження №К/9901/36119/18), від 28 лютого 2019 року у справі №821/1170/16 (адміністративне провадження №К/9901/40721/18), від 04.09.2020 року у справі № 805/4480/16-а (адміністративне провадження № К/9901/30913/18), але не виключно.

До того ж, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №819/1569/16 (адміністративне провадження №К/9901/36119/18), але не виключно.

Отже висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем предмета та строків камеральної перевірки є помилковими.

Відтак, об`єктом перевірки за положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу є, серед іншого, дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган в акті перевірки від 01.08.2016 р. № 2246/18-19-12-01/38867768 встановив порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, що і стало підставою для застосування штрафу у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 22.09.2016 року № 0007541201 форми "Н" (п. 1201.1 ПК України).

Надаючи оцінку правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.09.2016 року № 0007541201 форми "Н", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Учасниками справи не заперечується та актом перевірки від 01.08.2016 р. № 2246/18-19-12-01/38867768 встановлена несвоєчасна реєстрація податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 глави 2 розділу V ПК України.

Досліджуючи даний епізод, суди попередніх інстанцій встановили, що порушення термінів реєстрації податкових накладних відбулось не вини позивача, а внаслідок протиправних дій ДФС України по відношенню до контрагентів у яких здійснювали закупівлю товару у ТОВ "АПК СЄМКА" та ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС-ПРОМ", що підтверджується відповідними судовими рішеннями у справах № 820/2477/16, № 826/5277/16. Отже фактично, через протиправне розірвання договору про визнання електронної звітності ТОВ "АПК СЄМКА" / ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС-ПРОМ" та блокування реєстрації податкових накладних, ТОВ "Стандарт" вчасно не отримало податковий кредит, як наслідок понесло додаткові витрати з товарообігу для поповнення казначейського рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ і не змогло своєчасно зареєструвати податкові накладні.

Однак, оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.

Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожного в державі (стаття 67 Конституції України).

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункти 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Податковий кодекс України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою (пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, відповідно до якого порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З урахуванням наведеного, системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

До таких висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №520/3640/19 (провадження №К/9901/31334/19), зазначивши, що платник податку має планувати свою господарську діяльність для належного виконання свого податкового обов`язку.

Але суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що порушення термінів реєстрації податкових накладних відбулось не вини позивача, а внаслідок протиправних дій ДФС України по відношенню до контрагентів у яких здійснювали закупівлю товару у ТОВ "АПК СЄМКА" та ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС-ПРОМ", що підтверджується відповідними судовими рішеннями у справах № 820/2477/16, № 826/5277/16 не встановили, чи саме в цих контрагентів здійснювалась закупівля товару позивачем, тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

За приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.09.2016 року № 0007541201 форми "Н".

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 року № 0011421201, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за звітний період з липня по листопад 2016 року у відповідності до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України застосовано штраф на загальну суму штрафу 253 267 грн. 46 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до п. 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже нормами Податкового кодексу України чітко встановлено строки та порядок прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведення контролюючим органом, в даному випадку, камеральної перевірки. При цьому нормами Податкового кодексу України не передбачено права контролюючих органів, відступлення від порядку чи строків. Винятком неприйняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, є лише подання таким платником податків заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів. Такий підхід до порядку прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведення контролюючим органом, в даному випадку, камеральної перевірки передбачений також і в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 824/640/19-а (адміністративне провадження № К/9901/35047/19).

Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду даної справи, суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати пояснення як усні так і письмові зокрема: "на підставі яких документів (акти перевірки, тощо) було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011421201 від 29.11.2016 року та з яких підстав за результатами перевірки (вказати вид перевірки з посиланнями на нормативні акти (які затверджені в порядку та у відповідності до чинного законодавства України)) не складений акт про результати перевірки?".

В письмових поясненнях, надісланих на адресу суду першої інстанції, відповідач вказав, що за даними ЄРПН по ТОВ "ПВП "Стандарт" за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року та липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року встановлено факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, про що складений акт від 01.08.2016 р. № 2246/18-19-12-01/38867768. Податковим кодексом не визначений тип перевірки порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, а також зазначено на тому, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень форми "Н" керувався формою, наведеною в наказі Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204.

Впротеріч викладеного, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки із фіксуванням порушення реєстрації податкових накладних за звітний період з липня по листопад 2016 року контролюючим органом не складався. Тоді як акт перевірки від 01.08.2016 р. № 2246/18-19-12-01/38867768 складався тільки за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року.

В даному випадку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 року № 0011421201 прийнято контролюючим органом без дотримання порядку його прийняття, внаслідок не складання акта перевірки із фіксуванням встановленого порушення, у зв`язку з чим правомірно визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції. Отже в цій частині висновки судів попередніх інстанцій є вірними.

Доводи касаційної скарги не містять незгоди відповідача із порушенням ним порядку прийняття вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, а містять лише посилання на те, що встановлені судами попередніх інстанцій процедурні порушення порядку проведення перевірки, виходять за межі предмета позову, оскільки правомірність дій контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки не була предметом позову у цій справі.

Поряд із тим, колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, оскільки предметом даного позову було оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, а у відповідності до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Тому висновки судів попередніх інстанцій про протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 року № 0011421201 є правильними.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 22.09.2016 №0007541201 в сумі 687 497,13 грн. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №818/334/17 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 22.09.2016 №0007541201 в сумі 687 497,13 грн. Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Васильєва І.А.

Юрченко В.П.

Хохуляк В.В.