Постанова

від 13.12.2023 по справі 357/4634/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року м. Київ

Справа №357/4634/21

Провадження № 22-ц/824/2323/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 13 грудня2023 року

Повний текст постанови складено 15 грудня2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Мандрики О.П.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Позов мотивовано тим, що 01 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 385/10/08-Ж, згідно якого позичальнику надано в користування грошові кошти в сумі 55 250, 00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних.

01 лютого 2008 між сторонами кредитного договору було укладено іпотечний договір № 09/1-13, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т. А. та зареєстровано за № 494, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м, житловою площею

27,0 кв.м.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналася про те, що право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» на підставі договору іпотеки № 09/1-13 (запис про право власності № 37067834

від 24 червня 2020 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 52857625 від 26 червня 2020 року) державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є.

Позивачка вважала, що реєстрація права власності за АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки відбулася з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме з порушенням вимог статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», так як їй не було вручено письмову вимогу про усунення порушень основного зобов`язання та не проведено ринкову оцінку іпотечного майна. За таких обставин, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити АТ «Альфа-Банк» у здійсненні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, тому позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

За наведених підстав, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 26 червня 2020 року № 52857625, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк»; скасувати запис про право власності № 37067834 від 24 червня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеному на підставі рішення державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52857625.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року заяву представника позивача - адвоката Касьяненка Д. Л. про забезпечення позову - задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 589680532103.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

07 червня 2021 року на адресу суду від відповідача - АТ «Альфа-Банк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що банком на адресу позивача було направлено повідомлення № 196 від 14 лютого 2020 року та повторне повідомлення № 368 від 27 квітня 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки на адресу реєстрації місця проживання, зазначену в договорі: АДРЕСА_3 та на адресу предмету іпотеки: АДРЕСА_2 , а тому твердження позивача про не направлення їх банком є безпідставними. Не отримання позивачем письмових повідомлень не вказує на неналежне виконання банком своїх зобов`язань за договором кредиту, а позивач не бажає отримати направлені йому письмові повідомлення банку. Щодо проведення оцінки вартості предмету іпотеки банком було ініційовано проведення незалежної оцінки предмету іпотеки, за наслідками якої ТОВ «Незалежна експертна компанія» було складено звіт від 11 червня 2020 року, тому твердження позивача про те, що вказана оцінка іпотечного майна банком не проводилася є безпідставним. Щодо відсутності доказів підтвердження факту наявності заборгованості, банком для реєстрації права власності надано довідку від 24 червня 2020 року щодо загальної заборгованості за договором кредиту та оціночної вартості предмету іпотеки згідно висновку ТОВ «Незалежна експертна компанія». Щодо посилання позивача на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надала іпотекодержателю «АТ «Укрсоцбанк» згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя, тому вказаний Закон не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин. За таких обставин, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 05 травня 2021 року, у вигляді накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 589680532103.

Судові витрати у справі покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація права власності предмета іпотеки за відповідачем проведена відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» із врахуванням умов іпотечного договору. Письмову вимогу про усунення порушень позивачка отримувала. Позивачем та її представником не надано свого альтернативного звіту про вартість предмету іпотеки на спростування вимог щодо невідповідності нормам чинного законодавства звіту про оцінку майна, зробленою стороною відповідача. Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивачка має у власності інше нерухоме житлове майно.

Крім того, суд вказав, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2020 року № 52857625, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яким було зареєстровано право власності за АТ «Альфа Банк», не відповідає належному способу захисту у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

04 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції без жодних обґрунтувань та поновлення строків на прийняття доказів та повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття прийняв неналежні докази та взяті судом за основу при винесенні рішення. Є помилковим висновок суду про те, що відповідач згідно іпотечного договору мав всі підстави звернути стягнення на майно в позасудовому порядку без укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя з позивачем. Суд помилково встановив, що банком на адресу позивача були направлені належні повідомлення від 14 лютого 20202 року № 196 та повторне повідомлення від 27 квітня 2020 року № 368. Заявник вказує про необґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо наявності безспірної заборгованості. Заявник вказує, що обраний позивачкою спосіб захисту є належним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 07 жовтня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи

№ 357/4634/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

03 листопада 2022 року матеріали цивільної справи № 357/4634/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року задоволено та поновлено його.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касьяненком Д. Л., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Заявнику необхідно було допалати судовий збір.

29 листопада 2022 року заявником на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі, встановленому судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Касьяненком Д. Л., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

03 січня 2023 року АТ «Сенс Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року залишити без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» просить змінити найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» у зв?язку з прийняттям рішення про зміну найменування.

За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Медведєв Д.С. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник АТ «Сенс Банк» Гуйван І.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановлено, що 01 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту

№ 385/10/08-Ж, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, оплатності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 55 250, 00 доларів США, зі сплатою 12, 5 % процентів річних (т. 1, а.с.25-29, 72-74).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту

№ 385/10/08-Ж, між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 01 лютого 2008 року укладено іпотечний договір

№ 09/І-13, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю двокімнатну квартиру АДРЕСА_4

(т. 1, а.с. 30-35, 76-78).

Згідно з пунктом 4.1. іпотечного договору від 01 лютого 2008 року № 09І-13 у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.5. Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування», операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Договором про внесення змін від 06 березня 2015 року № 1 до іпотечного договору № 09/І-13 від 01 лютого 2008 року сторони домовилися внести наступні зміни до опису вимог (основного зобов`язання), які забезпечуються іпотекою, а саме домовились, що предмет іпотеки за іпотечним договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем ОСОБА_1 всіх зобов`язань за договором кредиту

№ 385/10/08-Ж від 01 лютого 2008 року, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, комісій, неустойки тощо у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в договорі кредиту, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, які внесені на дату укладення цього договору про внесення змін або будуть внесені у майбутньому (т. 1, а.с.79).

14 лютого 2020 року АТ «Альфа Банк» за № 196 направлено ОСОБА_1 за адресами: 1) АДРЕСА_3 та 2) АДРЕСА_2 , повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимогу про усунення порушення) (т. 1, а. с. 82).

27 квітня 2020 року АТ «Альфа-Банк» за № 368 направлено ОСОБА_1 за двома вищевказаними адресами повторне повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а. с. 83).

Представником відповідача до вказаних повідомлень додано рекомендоване повідомлення відділення с. Чубинці АТ «Укрпошта» про вручення 22 лютого 2020 року і 23 травня 2020 року поштового відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 84, 85, 88, 92).

Також, додано рекомендоване повідомлення Білоцерківського відділення АТ «Укрпошта» від 04 березня 2020 про повернення поштового відправлення за «письмовою відмовою одержувача» та від 25 травня 2020 року про повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 84, 86, 92, 93).

24 червня 2020 державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 51,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» (т. 1, а. с. 22-24).

24 червня 2020 АТ «Альфа-Банк» видано довідку про те, що загальна заборгованість ОСОБА_1 по кредиту за договором № 385/10/08-Ж складає

818 761,87 грн (т. 1, а.с.81).

Оціночна вартість предмету іпотеки, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , проведена згідно ТОВ «Незалежна експертна компанія» на замовлення АТ «АльфаБанк» 11 червня 2020 року. Відповідно до звіту, вартість вказаної квартири становить 712 119,00 грн (т. 1, а.с.94).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2021 року, за ОСОБА_1 на підставі договору дарування 29 травня 2008 року зареєстровано право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а.с.4-8).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18),

від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб?єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18),

від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19),

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказала, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Отже, а ні позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а ні позовна вимога про скасування запису про право власності не відповідають належному способу захисту у цій справі.

Належним способом захисту у цій справі є витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, які позивачем не заявлялись.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20).

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності не призведе до повернення у власність позивача спірного нерухомого майна, а отже, і до поновлення порушених прав.

Подібні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 367/1037/17 (провадження № 61-13140св21).

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову, Київським апеляційним судомне здійснюється перевірка аргументів позивача, наведених у позовній заяві.

Щодо позовних вимог до державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі

№ 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі

№ 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з АТ «Альфа-Банк» з приводу порушення останнім, на думку позивача, його прав шляхом реєстрації за банком права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. необхідно відмовити саме з цих підстав.

Проте, вказане не вплинуло на правильність вирішення судом першої інстанції спору по суті.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л.без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня

2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем,залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна