Рішення

від 30.11.2023 по справі 308/9942/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9942/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Косаківського В.О. ,

представника відповідача Дрюченка О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марини Василівни, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійними дубліката свідоцтва про право на власність на нерухоме майно, дубліката свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та договору міни, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

09.10.2017 ОСОБА_1 від власного імені та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, в якому просила суд: визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на власність на нерухоме майно (видане Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення №112 від 29.04.2009), який видано Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 09.07.2014; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину (видане Балаж Мариною Василівною , нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу 09.08.2011 за реєстровим №1493), який виданий приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. 20.06.2014 за реєстровим №738; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.11.2014, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ; визнати недійсним договір міни від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дроботя А.В. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; судові втрати покласти на відповідачів.

31.05.2018 ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила суд окрім вказаних позовних вимог витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та передати її спадкоємцям за законом померлого ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ): ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2001 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 . У шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , 1999 року народження та ОСОБА_4 2001 року народження. До 2013 року вони жили разом однією сім`єю в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 мав психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголем, вів асоціальний спосіб життя, виносив гроші із квартири, проявляв агресію по відношенню до неї, вчинив в квартирі пожежу, що призвело до великих майнових втрат. З метою проведення ремонту в квартирі та покупки речей вона взяла споживчий кредит на своє ім`я і виплачувати щомісячно суттєві для сім`ї кошти. Тому, вона забрала дітей і поїхала на заробітки до міста Києва. Розуміючи, що її чоловік ОСОБА_9 має психічні і поведінкові розлади вона за його згодою забрала у ОСОБА_9 правовстановлюючі документи на квартиру. Шлюб з ОСОБА_9 вона не розривала і разом із неповнолітніми дітьми була зареєстрована в квартирі. В свою чергу ОСОБА_9 продовжував зловживати алкоголем і за останні 10 років 7 разів лікувався у стаціонарі Закарпатського наркологічного диспансеру. Психічний та поведінковий розлади почались у ОСОБА_9 після отримання важкої черепно-мозкової травми голови у 2007 році. Він перебував під наглядом нарколога. ОСОБА_9 постійно перебував в стані алкогольного сп`яніння, втрачав адекватність і такий спосіб життя він вів останні 10 років. В грудні 2016 року вона дізналась, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В січні 2017 року вона звернулась до нотаріуса і подала заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9 , в тому числі квартири. Однак, нотаріус повідомила їй, що квартира ще 26 листопада 2014 року була продана ОСОБА_9 ОСОБА_6 , яка в подальшому за договором міни відчужила спірну квартиру ОСОБА_7 .

Вважає, що її разом із дітьми було незаконно позбавлено права користування спірною квартирою на підставі заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2014 та знято з реєстрації. При ознайомленні з матеріалами справи вона побачила, що підписи від імені ОСОБА_9 підроблені. За заявою прокурора вказане рішення суду від 10.10.2014 було скасоване.

Служба у справах дітей Ужгородської міської ради жодних дозволів на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, не надавала.

Її чоловік ОСОБА_9 при укладенні Доктору купівлі-продажу від 26.11.2014 не міг усвідомлювати його наслідків, адже як зазначено вище, був хворою людиною, мав психічний та поведінковий розлади, знаходився під наглядом нарколога і серолога.

Зазначає, що усі оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру знаходились у неї. І тому вважає, що підстав виготовляти дублікати документів не було.

Вважає, що внаслідок хвороби і зловживання алкоголем її чоловік не міг займатись відчуженням квартири та виготовленням документів. Вказані дії відбувались поза його ОСОБА_9 волею. З приводу того, що невстановлені особи підробили документи і здійснили незаконне відчуження спірної квартири за її заявою розпочате досудове розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України. Перераховані обставини в сукупності є підставою для визнання Договору купівлі-продажу від 26.11.2014 недійсним. Визнання недійсними дублікатів документів та договору купівлі-продажу від 26.11.2014 є підставою того, що договір міни від 28.05.2015 є недійсним.

Вирішити питання відновлення її прав та прав дітей на квартиру в позасудовому порядку не можливо і тому з огляду на викладене вона звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 02.10.2018 до участі в справі орган опіки та піклування - виконавчий комітет Ужгородської міської ради.

Ухвалою суду від 25.02.2021 до участі в справі залучено правонаступника первісного відповідача Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, яким є Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження за адресою 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11), замінивши первісного відповідача його правонаступником.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові. Наполягала на задоволенні позовних вимог. Пояснила, що ОСОБА_9 приблизно з 2002 року зловживав алкоголем. У 2007 році він отримав травму голови і проблеми з алкоголем посилились. В 2009 році він влаштував в квартирі за адресою АДРЕСА_1 пожежу. Щоб відновити квартиру вона брала кредит і для його погашення вимушена була в пошуках роботи у 2013 році переїхати до м. Києва разом із дітьми. Правовстановлюючі документи на квартиру вона забрала з собою за згодою з чоловіком. ОСОБА_9 підтримував зв`язок із дітьми і обіцяв залишити квартиру дітям. Наприкінці 2014 року вона дізналась, що її з дітьми було визнано такими, що втратили право користування квартирою заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду. З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів і за заявою прокуратури заочне рішення було скасоване, а позов залишено без розгляду. В січні 2017 року вона дізналась, що ОСОБА_9 помер і звернулась до нотаріуса з питання прийняття спадщини, що відкрилась після його смерті, однак, як було з`ясовано, ще у листопаді 2014 року він відчужив квартиру. Вважає, що квартира відчужена незаконно, оскільки в квартирі були зареєстровані неповнолітні діти, а сам ОСОБА_9 , внаслідок зловживання алкоголем, не розумів, що відбувається. З приводу шахрайських дій невстановлених осіб, які заволоділи квартирою вона звернулась в поліцію та в даний час триває досудове розслідування. Наполягає на задоволенні позову.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Косаківський В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Наполягав на задоволенні позову. Стверджував, що ОСОБА_9 не мав наміру позбавляти права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується тим, що в суд він такий позов не подавав, не підписував, в судові засідання не з`являвся. Відповідно і не мав наміру відчувати спірну квартиру, а мав намір залишити квартиру дітям. Відсутні будь які докази того, що за продаж квартири ОСОБА_9 отримав гроші.

Представник відповідачки ОСОБА_7 адвокат Дрюченко О.С. просив відмовити у задоволенні позову, тому що ОСОБА_9 , усвідомлюючи значення своїх дій, продав належну йому квартиру. Відчуження квартири не відбулось одномоментно, тому що він укладав попередні договори, збирав документи. Відчуження квартири повністю відповідало його волі. Квартира знаходилась в його особистій приватній власності. Позивачі право власності чи користування квартирою не мали. З огляду на викладене просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник служби у справах дітей Ужгородської міської ради (т. 1 а.с. 45), враховуючи інтереси дітей, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у листі №511/34-26 від 25.10.2018 (т. 2 а.с. 42-43) повідомляє, що орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради не був залучений до участі в справі №308/9642/14-ц про визнання малолітніх ОСОБА_5 , 1999 року народження, ОСОБА_4 , 2001 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх зняття з реєстрації за місцем проживання. Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради не надавався дозвіл на укладення договорів купівлі-продажу від 26.11.2014 та міни від 28.05.2015 стосовно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на викладене просили задоволити позов у повному обсязі.

Представник Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (т. 1 а.с. 48-52) зазначає, що до управління не заявлено жодних позовних вимог і не є особою, прав і обов`язків якої стосується цей спір, тому просили вирішити спір по суті позовних вимог і відмовити у позові до неналежного відповідача Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. у письмових запереченнях від 27.11.2018 (т. 2 а.с. 91) стверджувала, що нею був виданий на ім`я ОСОБА_9 дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом. При видачі дубліката порушень ніяких не було, тому у задоволенні позову просила відмовити та справу розглядати без її участі.

ОСОБА_6 у відзиві від 27.05.2019 (т. 2 а.с. 178-180) позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_9 на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири був її одноособовим власником. Позивачка ОСОБА_1 фактично припинила шлюбні відносини з ОСОБА_9 та з дітьми покинула спірну квартиру, переїхавши на постійне проживання до м. Києва. ОСОБА_9 законно отримав дублікати документів. На момент посвідчення договору в квартирі ніхто не був зареєстрованим. ОСОБА_9 під час підписання договору купівлі-продажу був адекватним, все розумів, його волевиявлення було вільним.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою АДРЕСА_3 . Знає, що в квартирі АДРЕСА_4 проживала родина ОСОБА_9 : він сам, дружина та двоє дітей. ОСОБА_9 постійно зловживав алкоголем. Влаштував в квартирі пожежі, після останньої жінка з дітьми виїхала. ОСОБА_9 взагалі поводив себе, як людина несповна розуму.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою АДРЕСА_5 та знає родину ОСОБА_1 . Стверджує, що з 2012 по 2014 рік ОСОБА_9 сильно деградував через зловживання алкоголем. Влаштовував в квартирі пожежі. Зовнішньої ОСОБА_9 мав вигляд людини, що опустилась, мав неохайний вигляд.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 - це її вітчим. Він завжди був в стані алкогольного сп`яніння, і тому вона боялась за свою матір. ОСОБА_9 останні роки поводив себе неадекватно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працював ріелтором і у 2014 році до нього звернувся знайомий за прізвищем ОСОБА_14 і повідомив, що чоловік хоче продати квартиру. Вони подивились квартиру по АДРЕСА_2 та з`ясували, що квартира після пожежі в жахливому стані. З ОСОБА_9 11.07.2014 був підписаний попередній договір продажу квартири, де він виступив покупцем. В квартирі були прописані діти і було багато боргів за комунальні послуги по виконавчій службі. 7000 доларів США він йому передав одразу і 5000 доларів США пізніше по додатковій угоді, всього він передав ОСОБА_9 12500 доларів США за квартиру. Вони домовились, що вартість квартири становить 25000 доларів США за вирахуванням боргів, які існують за квартирою. Він погашав борги, а ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою щодо дружини і дітей. Він знайшов кінцевого покупця ОСОБА_6 , яка і уклала згодом договір купівлі-продажу спірної квартири із ОСОБА_9 . Під час спілкування з ОСОБА_9 той завжди був тверезим і охайно одягненим, правильно міркував. Коли вже треба було вивільняти квартиру, ОСОБА_9 , маючи гроші від продажу квартири, винайняв в нього житло. В цій квартирі ОСОБА_9 проживав із жінкою на прізвище ОСОБА_15 . Через деякий час ОСОБА_16 повідомила його, що у ОСОБА_9 запій і той розпродає речі з його квартири. Грошей у ОСОБА_9 вже не було. Він звернувся до поліції.

В судовому засіданні свідок Парамонов О.В. пояснив, що він, як нотаріус, посвідчував договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . По ОСОБА_9 не можна було сказати, що його дієздатність обмежена. ОСОБА_9 був у нього 4 рази і сумніви в його дієздатності не виникли. Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_9 на праві особистої приватної власності, тому згода іншого з подружжя на відчуження квартири була непотрібна. Неповнолітні діти в квартирі зареєстровані не було, про що була надана відповідна довідка. Як би в квартирі були зареєстровані неповнолітні діти, то він не посвідчив би такий договір купівлі-продажу квартири.

Суд, вислухавши позивачку, її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши надані докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно зі свідоцтва про одруження НОМЕР_2 24.03.2001 (т. 1 а.с. 10) ОСОБА_18 та ОСОБА_19 уклали шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції у Закарпатські області, про що зроблено актовий запис №123.

Згідно зі свідоцтва про народження НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 11) ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтва про народження НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 12) ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 29.04.2009 (т. 1 а.с. 13-14), витягу про державну реєстрацію прав №28599214 від 05.01.2011 (т. 1 а.с. 15), квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_20 та ОСОБА_9 .

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом №1493 від 09.08.2011 (т. 1 а.с. 16) ОСОБА_9 успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_20 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Із технічного паспорту видно, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складається із трьох кімнат, житлова площа 39,7 кв.м., загальна площа 63,6 кв.м.

Із відповіді Закарпатського обласного наркологічного диспансеру №182101-14 від 06.04.2017 (т. 1 а.с. 18-19) видно, що ОСОБА_9 неодноразово перебував на лікуванні в Закарпатському обласному наркологічному диспансері.

Згідно зі свідоцтва про смерть НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 20) ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено актовий запис №1363.

Згідно з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №46418325 від 13.01.2017 (т. 1 а.с. 21) після смерті ОСОБА_9 зареєстрована спадкова справа.

Із договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2014 (т. 1 а.с. 22-24), посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., видно, що ОСОБА_9 продав ОСОБА_6 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , за 400000 гривень.

Із договору міни квартири від 28.05.2015 (т. 1 а.с. 25-26), посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В., видно, що ОСОБА_6 обміняла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , та належить ОСОБА_7 . Від імені ОСОБА_21 діяв ОСОБА_13 .

Згідно з витягу №38220116 від 28.05.2015 (т. 1 а.с. 27-28) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78092234 (т. 1 а.с. 29) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_7 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2014 (т. 1 а.с. 30-31) позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, про визнання осіб таких, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації за місцем проживання - задоволено. Визнано ОСОБА_1 , 1963 року народження, ОСОБА_5 ,1999 року народження, та ОСОБА_4 , 2001 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Постановлено зняти ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_2 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2015 (т. 1 а.с. 32-33) заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10.10.2014 по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання осіб таких, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації за місцем проживання - скасовано.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2016 (т. 1 а.с. 34) позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації за місцем проживання - залишено без розгляду.

Згідно з повідомленням ГУНП в Закарпатській області №19006/106/25/1-217 від 06.06.2017 (т. 1 а.с. 35) за заявою ОСОБА_1 розпочате досудове розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 .

Із відповіді Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради №18-04/430 від 13.11.2018 (т. 2 а.с. 62-79) видно, що надано копії документів, на підставі яких посадовими особами реєстраційної служби реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 09.07.2014 р. (номер запису про право власності 6278823) оформлено та видано дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видано виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення №112 від 29.04.2009, а саме: заява про державну реєстрацію; довіреність №576 від 18.06.2014 р., посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського МНО Куліковим М.В.; копія свідоцтва, виданого 24.04.2009 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради; копія технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ТОВ «УЖ-ІНВЕНТАРИЗАТОР»/код 38628971/20.06.2014 р.; свідоцтво № НОМЕР_7 від 09.07.2014, видане взамін втраченого свідоцтва про право власності, яке видане Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради згідно рішення №112 від 29.04.2009 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №24037408 від 09.07.2014 р.; картка прийому заяви №14300113.

Згідно з відповіді приватного нотаріуса Дністрян О.М. №103/02-14 від 09.11.2018 (а.с. 80-89), надано копію спадкової справи №1/2017, заведену 13.01.2017, що містить: заяву ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про одруження; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_9 .

Згідно з відповіді приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. №243 від 26.11.2018 (т. 2 а.с. 92-95), надано документи на підставі яких був виданий дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_9 , а саме: копія заяви щодо видачі дублікату Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2014; копія довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куліковим М.В. 18.06.2014 за р.№576; копія Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) №26994477 від 20.06.2014.

Згідно з відповіді ДП «Національні інформаційні системи» міністерства юстиції України (т. 2 а.с. 96-98), надано Повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 09.11.2018 №37883383.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2015 (т. 2 а.с. 112-114) ОСОБА_9 було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, та призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки. На підставі ст. 75,76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання. Покарання призначено за те, що ОСОБА_9 із квартири АДРЕСА_7 , по місцю свого тимчасового проживання, дозвіл на яке надав власник даної квартири ОСОБА_13 03.12.2014, 06.12.2014, 09.12.2014, 09.02.2015 скоював крадіжки побутових речей.

Згідно з відповіді Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології №413/01.11-09 від 30.09.2019 (т. 2 а.с. 217-219) хворий ОСОБА_9 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у ОКЦНН у період з 27.01.2007 по 06.02.2007, про що свідчить «Карта пацієнта який вибув із стаціонару» форма ПОД № 066/0 (копія додається) з діагнозом: Відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеню, перелом правої скроневої кістки, з переходом на основу черепа. Гостра епідуральна гематома справа, забій лівої скроневої долі (код по МКХ 10: 806.4). Медична карта хворого ОСОБА_9 у архіві відсутня.

Із відповіді КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради №836/01-6 від 19.08.2020 (т. 3 а.с. 48) видно, що померлий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий в м. Ужгород, у період 27.11.2016 на стаціонарному лікуванні у закладі не знаходився.

Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00027229655 від 30.07.2020 (т. 3 а.с. 54) дата смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті: гострий геморагічний некроз підшлункової залози.

Згідно з висновку судово-психіатричної експертизи №167 від 12.11.2020 (т. 3 а.с. 59-64): 1. Померлий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 при підписанні договору продажу квартири 26.11.2014 виявляв ознаки психічного розладу у вигляді алкогольної залежності з характерними змінами особистості, яка протікала на фоні наслідків важкої відкритої черепно-мозкової травми (січень 2007 р.) та супроводжувалась супутньою соматичною патологією (алкогольною хворобою печінки, ішемічною хворобою серця, кардіосклерозом атеросклеротичним, гіпертонічною хворобою). Психічний розлад ОСОБА_9 не позбавляв його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення договору продажу квартири 26.11.2014, але істотно впливав на його здатність повною мірою вільно та усвідомлено приймати та реалізовувати рішення та прогнозувати наслідки своїх дій.

Із висновку судової почеркознавчої експертизи №9456 від 26.05.2021 (т. 3 а.с. 156-167) видно, що: 1. Підпис праворуч від друкованого тексту « ОСОБА_9 » у позовній заяві ОСОБА_9 від 22.07.2014 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.; 2. Підпис ліворуч від рукописного тексту « ОСОБА_9 » у заяві ОСОБА_1 09.10.2014 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.; 3. Рукописні записи у заяві ОСОБА_9 від 09.10.2014 виконані не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Із висновку судової почеркознавчої експертизи №4/281 від 18.09.2020 (т. 3 а.с. 168-189) видно, що: 1. Рукописний текст (рукописні записи) у заявах від імені ОСОБА_22 від 28.08.2014, ОСОБА_23 від 26.08.2014, ОСОБА_24 від 28.07.2014 виконаний громадянкою ОСОБА_24 ; 2. Підпис у заяві ОСОБА_22 від 28.08.2014 від імені ОСОБА_22 виконаний не громадянкою ОСОБА_22 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису.

Згідно з довіреності від 07.08.2014 (т. 4 а.с. 67) ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_13 розпоряджатись належною йому квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з заяви ОСОБА_9 від 07.08.2014 (т. 4 а.с. 68), посвідченої приватним нотаріусом Парамоновим О.В., ОСОБА_13 повністю розрахувався з ним за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі еквівалентному 25000,00 (двадцяти п`яти тисячам) доларам США з оплатою цієї суми у гривнях за середнім комерційним курсом банківських установ станом на 07.08.2014. Будь-яких матеріальних, майнових чи немайнових претензій до ОСОБА_13 , стосовно зазначеного нерухомого майна він не має і в майбутньому не матиме.

Згідно з попереднього договору від 11.07.2014 (т. 4 а.с. 72-73) ОСОБА_9 та ОСОБА_13 домовились в строк до 12.09.2014 укласти договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною еквівалентною 25000,00 (двадцяти п`яти тисячам) доларам США з оплатою цієї суми у гривнях за середнім комерційним курсом НБУ. В забезпечення своїх обов`язків ОСОБА_13 сплатив ОСОБА_9 82950 гривень, що еквівалентно 7000 доларів США.

Згідно з додаткового договору від 29.07.2014 (т. 4 а.с. 69-70) до попереднього договору від 11.07.2014 ОСОБА_13 сплатив ОСОБА_9 забезпечувальний платіж у сумі 148125,00 гривень, що еквівалентно 12500,00 доларів США, в тому числі 7000 доларів США за попереднім договором від 11.07.2014.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

За правилом частини першої статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 ЦК України), є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Зі змісту частини першої статті 71 ЦК України, частини першої статті 224 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його вчинено опікуном всупереч інтересам дитини без дозволу органу опіки та піклування, згода цього органу необхідна лише у випадку, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

ОСОБА_9 станом на 2014 рік є батьком неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , отже на нього поширювалися обмеження, передбачені статтею 71 ЦК України.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

В даному випадку судом встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_9 , а саме ОСОБА_5 1999 року народження та ОСОБА_4 2001 року народження були зареєстровані в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2014 у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , було визнано ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради до участі у розгляді цієї цивільної справи, не залучався.

Вказане рішення суду стало підставою для зняття неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відсутність зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 дала змогу приватному нотаріусу Парамонову О.В. 26.11.2014 посвідчити договір купівлі-продажу квартири, за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_9 та ОСОБА_26 без дозволу органу опіки і піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, формально не порушуючи вимоги ст. 177 СК України.

Однак, як було встановлено судом, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2015 заочне рішення суду від 10.10.2014 про визнання ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 було скасовано. Та ухвалою суду від 22.01.2016 позов ОСОБА_9 залишено без розгляду з огляду на повторну неявку позивача.

Крім того, як було встановлено під час розгляду цієї цивільної справи, проводиться досудове розслідування з приводу шахрайства за ч. 1 ст. 190 КК України, щодо заволодіння квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого проведено ряд почеркознавчих експертиз, які чітко встановили, що позовну заяву, інші документи цивільної справи № 308/9642/14-ц ОСОБА_9 не підписував, позов не подавав, до суду не являвся. Доказів того, що з позовом від його імені зверталась інша особа суду не надано. Також, зняття неповнолітніх дітей з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 відбулося з порушенням, оскільки діти повинні обов`язково бути перереєстровані за іншою адресою, однак доказів такої перереєстрації суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 26.11.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , суперечить правам та інтересам його неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , не відповідає вимогам ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, а тому визнається судом з цих підстав недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з позиції Верховного суду для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21).

В даному випадку, згідно з висновку судово-психіатричної експертизи №167 від 12.11.2020, ОСОБА_9 при підписанні договору продажу квартири 26.11.2014 виявляв ознаки психічного розладу. Психічний розлад ОСОБА_9 не позбавляв його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення договору продажу квартири 26.11.2014, але істотно впливав на його здатність повною мірою вільно та усвідомлено приймати та реалізовувати рішення та прогнозувати наслідки своїх дій. Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 225 ЦК України, суд не вбачає.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_13 та наданих ним довіреності від 07.08.2014 (т. 4 а.с. 67), заяви ОСОБА_9 від 07.08.2014 (т. 4 а.с. 68), попереднього договору від 11.07.2014 (т. 4 а.с. 72-73) та додаткового договору від 29.07.2014 (т. 4 а.с. 69-70), згідно з яких ОСОБА_13 сплатив ОСОБА_9 всього 25000 доларів США, оскільки ОСОБА_13 не є стороною договору купівлі-продажу, укладеному 26.11.2014 між ОСОБА_20 та ОСОБА_6 . Суду не надано жодного доказу того, що ОСОБА_13 якимось чином відступав свої права покупця ОСОБА_6 , вона проводила з ним розрахунки чи він надавав їй послуги ріелтора, тощо.

Позивачка стверджувала, що ОСОБА_9 гроші за продану квартиру не отримав, що слугувало, в свою чергу, також однією з підстав для початку досудового розслідування за ст. 190 КК України. Суду надані свідком ОСОБА_13 нотаріально посвідчені документи про те, що ОСОБА_13 розрахувався з ОСОБА_9 за продану квартиру, однак, як зазначено вище, ОСОБА_13 не є стороною договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2014. Сторонами вказаного договору є ОСОБА_6 , як покупець, та ОСОБА_9 , як продавець, однак суду не доведено, що ОСОБА_6 сплатила ОСОБА_9 вартість квартири вказану в договорі у 400 000 гривень. Суд критично ставиться до того, що в п. 4 вказаного договору вказано, що розрахунок між сторонами здійснено до підписання цього договору, що сторони не мають одна до одної претензій стосовно розрахунків, оскільки жодного доказу того, що ОСОБА_20 отримав від ОСОБА_6 400 000 гривень суду не надано. В своєму відзиві ОСОБА_6 взагалі не повідомляє про те, що оплачувала ОСОБА_9 вартість квартири. Твердження ОСОБА_13 про те, що він оплачував борги ОСОБА_9 , що він сплатив йому 25000 доларів США, суд не приймає до уваги, оскільки такі нічим не підтверджені, та ОСОБА_13 не є стороною договору від 26.11.2014. Докази того, що ОСОБА_13 відступив право покупця ОСОБА_6 суду не надано. З огляду на викладене суд вважає, що відсутні докази того, що ОСОБА_6 виконала таку істотну умову договору купівлі-продажу квартири, як оплата вартості квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно, оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений 26.11.2014 між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , визнано судом недійсним, відповідно ОСОБА_6 не мала прав розпоряджатись квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , тому з огляду на викладене суд вважає, що договір міни квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дроботя А.В. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , слід визнати недійсним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними дубліката свідоцтва про право на власність на нерухоме майно та дубліката свідоцтва про право на спадщину слід зазначити, що дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал, а його видача полягає у відтворенні оригінального тексту, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин, в даному випадку з причин того, що сама позивачка ОСОБА_1 забрала оригінали вказаних документів у ОСОБА_20 .

На думку суду, дублікат свідоцтва про право на власність на нерухоме майно та дублікат свідоцтва про право на спадщину, які повністю відповідають оригіналам, не мають самостійного значення і сили правочину, оскільки їх видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст попереднього документа, та не може порушувати права позивача. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними дублікатів свідоцтва про право на власність на нерухоме майно та дубліката свідоцтва про право на спадщину слід відмовити.

Щодо позовних вимог про витребування (віндикаційний позов) з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 слід зазначити, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту, оскільки із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння має право звернутись до суду тільки власник, який втратив можливість володіння річчю або титульний володілець, тобто особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами. В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не були власниками чи титульними володільцями вказаної квартири, тому у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст. ст. 71, 203, 215, 224, 225, 242 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , від 26.11.2014, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6

Визнати недійсним договір міни квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 , від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дроботя А.В. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов