Постанова

від 30.01.2023 по справі 1-271/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-271/11

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

підсудних ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах підсудного ОСОБА_15 та клопотання підсудного ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу, подане в межах розгляду кримінальної справи №1-271/11 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 1, 6, 12, ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва з 2011 року перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12, ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України.

У зв`язку із звільненням у відставку судді - члена колегії суддів - ОСОБА_16 відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 березня 2021 року визначено суддю члена колегії суддів - ОСОБА_2 .

У зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді у справі - ОСОБА_17 , відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2021 року головуючою суддею визначено суддю ОСОБА_1 .

До заміни зазначених головуючого-судді та судді - члена колегії суддів під час розгляду кримінальної справи попереднім складом суду (головуючий суддя - ОСОБА_17 , судді - ОСОБА_18 , ОСОБА_16 ) кримінальна справа перебувала на стадії судових дебатів.

Постановою колегії суддів Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року розгляд даної кримінальної справи розпочато спочатку, у відповідності до імперативних вимог ст. 258 КПК 1960 року.

В ході судового розгляду даної кримінальної справи підсудний ОСОБА_13 подав заяву про відвід судді-члену колегії суддів ОСОБА_18 , яка була задоволена постановою Подільського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №1-271/11 між суддями від 14.01.2022, проведеного на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року про відвід судді-члена колегії суддів ОСОБА_18 , - визначено суддю-члена колегії суддів - ОСОБА_3 .

Таким чином, у провадженні Подільського районного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя - ОСОБА_1 , судді-члени колегії суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказана кримінальна справа перебуває з 14.01.2022.

Захисник підсудного ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_8 через канцелярію суду 20.12.2022 подала клопотання про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_15 з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи його тим, що ОСОБА_15 утримується під вартою без вироку суду майже тринадцять років. Зазначає, що попереднім складом суду порушені розумні строки розгляду справи. При цьому, стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів, які підтверджують наявність ризиків в обґрунтування подальшого застосування щодо нього виняткового запобіжного заходу. Крім цього, вказала на численну практику Європейського суду з прав людини щодо надмірного утримання особи під вартою з підстав тяжкості інкримінованого злочину.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 клопотання уточнила та просила змінити підсудному ОСОБА_15 запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, визначений КПК 1960 року, не пов`язаний з триманням під вартою. При цьому, вказала, що на даний час у Європейському суді з прав людини на попередньому розгляді перебуває заява підсудного ОСОБА_15 щодо надмірного утримання під вартою, зміст частини якої доведений до відома Уряду України для надання пояснень. Наголосила, що у випадку винесення судом вироку та призначення підсудному ОСОБА_19 покарання у виді позбавлення волі, строк відбутого покарання з урахуванням закону ОСОБА_20 становитиме понад 26 років. Також зазначила, що 01.12.2022 ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_15 уклала договір оренди квартири, на підтвердження чого до клопотання долучила його копію.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_15 подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання вказав, що тривалий час утримується під вартою без вироку суду, а саме майже тринадцять років, тому звернувся з заявою до Європейського суду з прав людини, та у справі Пономарьов проти України №50949/21 наявне рішення секції попереднього розгляду заяв, яким встановлено прийнятність поданої заяви та констатовано порушення прав підсудного за ст. 3,5,6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначив, що за вимогами ЄСПЛ йому необхідно пройти медичне обстеження у зв`язку з погіршенням здоров`я, що неможливо здійснити в умовах СІЗО. Наголосив на тому, що за договором оренди, укладеним на його користь ОСОБА_22 01.12.2022, він має постійне місце проживання у місті Києві, також має намір працевлаштуватися, про що свідчать долучені ним гарантійні листи від підприємств.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотань підсудного ОСОБА_15 та його захисника ОСОБА_8 заперечила, просила відмовити у зміні запобіжного заходу, у зв`язку з наявністю на даний час ризику можливого переховування підсудного від суду з метою уникнення від відповідальності у випадку визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину; ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали думку прокурора та категорично заперечили щодо задоволення клопотання підсудного ОСОБА_15 . Вказали, що підсудні повинні утримуватися під вартою, оскільки вчинили особливо тяжкі злочини, а тому не повинні користуватися усіма благами, що надає держава звичайним людям. Наголосили колегії судів на тому, що на даній стадії судового розгляду взагалі недоцільно заявляти такі клопотання.

Захисники підсудного ОСОБА_13 - ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_6 щодо вирішення клопотань поклалися на розсуд суду.

Захисник підсудного ОСОБА_14 - ОСОБА_9 підтримала клопотання підсудного ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_8 , просила задовольнити, вказавши при цьому на тривалий розгляд справи попереднім складом суду та у зв`язку з цим тривале утримання підсудних під вартою без вироку суду, що становить грубе порушення їх прав.

Підсудні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 щодо вирішення клопотань поклались на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані підсудним ОСОБА_15 та його захисником ОСОБА_8 клопотання та матеріали кримінальної справи в частині вирішень клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ст. 148 КПК України (в редакції 1960 року), запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Цигоній проти України» (Заява №19213/04 від 24.11.2011) визначено, що рішення судів про продовження строку тримання заявника під вартою мають містити належні та достатні підстави для такого тримання, та на національні суди покладено обов`язок розгляду альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, у разі появи нових обставин, які зумовлюють його зміну.

Ризик переховування обвинуваченого не може бути оцінений виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинна бути оцінена з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. (позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 06.10.2016 у справі «Строган проти України»)

Аналізуючи зазначені твердження, колегія суддів вважає, що питання про доцільність подальшого застосування щодо підсудного ОСОБА_15 виняткового запобіжного заходу слід визначати відповідно до наявних ризиків, визначених положеннями ст. 148, ст. 150 КПК України (в редакції 1960 року) та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний ОСОБА_15 відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення), відноситься до категорії особливо тяжких. Разом з цим, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а тому, виключно тяжкість інкримінованого правопорушення не може братися судом до уваги при визначенні доцільності тримання підсудного під вартою.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_15 утримується під вартою з 06.01.2010 року без вироку суду, тобто станом на момент розгляду клопотання 13 років та 24 дні.

Надаючи оцінку вказаній обставині в контексті практики Європейського суду з прав людини, за якою існування обґрунтованої підозри щодо скоєння заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява №34578/97 від 31.07.2000), колегія суддів дійшла висновку, що факт обвинувачення у вчиненні злочину та його тяжкості не є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу без можливості врахування обставин для його зміни.

При цьому, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дешко та інші проти України» від 14.10.2021, яким встановлено порушення пункту 3 статті 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою за заявою № 63731/19 ОСОБА_13 в межах даної кримінальної справи, а також пункту 1 статті 6 Конвенції - надмірна тривалість провадження у кримінальній справі утримання ОСОБА_13 під вартою, а саме конкретні недоліки, допущені попередньою колегією суддів: по мірі руху у справі слабкість доводів, використаних судом; використання припущень за відсутності будь-якої доказової бази, про наявність ризику, що особа може переховуватися або перешкоджати правосуддю; не вивчення можливості застосування інших запобіжних заходів, не проведення розгляду з належною увагою протягом періоду тримання під вартою.

Також колегія суддів бере до уваги наявність рішення секції попереднього розгляду заяв у справі Пономарьов проти України №50949/21 щодо надмірного утримання під вартою, неналежних умов тримання в місцях позбавлення волі, відсутність будь-якого ефективного засобу захисту в національному праві.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Белеветський проти росії» (п.11-12), «Вітрук проти України» (п.88) зазначено про обов`язковість доказування стороною обвинувачення наявності ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку. При цьому, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином можливість застосування альтернативних запобіжних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії», п.76).

Станом на дату подання клопотання про зміну запобіжного заходу, в ході судового слідства, колегією суддів досліджено значну частину письмових доказів, прокурором не доведено існування на даний час таких ризиків з посиланням на конкретні докази їх існування, що виправдовують подальше утримання підсудного під вартою, тому колегія суддів вважає, що існування справжньої потреби суспільного інтересу на даний час не виправдовує відхід від норми про повагу до особистої свободи.

Згідно з положеннями, визначеними ст. 150 КПК України (в редакції 1960 року), та рішенням ЄСПЛ «Хайредінов проти України» щодо обов`язку суду враховувати позитивні відомості про особу під час обрання чи зміни запобіжного заходу, колегія суддів бере до уваги відомості, які характеризують особу підсудного ОСОБА_15 , який раніше не судимий, неодружений, до затримання офіційно не був працевлаштований, однак має намір працевлаштуватися, що підтверджується гарантійними листами ТОВ «Классік плюс» та ФОМ ОСОБА_23 , які готові офіційно працевлаштувати останнього на роботу. Також підсудний ОСОБА_15 на даний час має місце проживання у АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди квартири від 01.12.2022, укладеним ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_15 , письмовими згодами власників квартири його на проживання у вказаній квартирі.

У відповідності до положень ст. 165 КПК України 1960 року, запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході.

Відповідно до ст. 149 КПК України в редакції 1960 року, запобіжними заходами є: підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; застава; взяття під варту; нагляд командування військової частини.

Таким чином, враховуючи довготривалий розгляд кримінальної справи попередніми колегіями суддів (понад 10 років), стадію розгляду кримінальної справи новим складом суду (з 14.01.2022), тривалість утримання підсудного під вартою (13 років 24 дні), проаналізувавши наведені обставин та вимоги закону з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом осіб на особисту свободу, дослідивши доцільність застосування інших запобіжних заходів, передбачених КПК 1960 року, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підсудного ОСОБА_15 шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

За таких обставин, із врахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дешко та інші проти України» від 14.10.2021, клопотання підсудного ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-1, 155, 165-165-1, 274 КПК 1960 року, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання захисника ОСОБА_8 та підсудного ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити підсудному ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Звільнити підсудного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти негайно в залі суду.

Покласти на підсудного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ст. 149-1 КПК України 1960 року, а саме:

1)з`являтися на виклик до суду, а в разі неможливості з`являтися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2)не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

3)утримуватися від спілкування з іншими підсудними, свідками, потерпілими у кримінальній справі;

4)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов`язку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_26

Суддя ОСОБА_24

Суддя ОСОБА_25