Справа № 183/682/23
№ 2/183/1891/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Фермерського господарства «Яровите», третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лила Інна Армоніківна, про:
-визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 7,3300 га, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належану померлій ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 065109;
-скасування рішення Василівської сільської ради Новомосковського району, державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, від 16 квітня 2019 року про державну реєстрацію права оренди, суборенди Фермерським господарством «Яровите» земельної ділянки площею 7,3300 га, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168;
-визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на земельну ділянку площею 7,3300 га кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, а саме: копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу 02 березня 2013 року № 298, -
в с т а н о в и в:
20 січня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 7,3300 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належала померлій ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії II-ДП № 065109; скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,3300 га, кадастровий 1223281000:01:001:0168 та записи від 16 квітня 2019 року органу державної реєстрації речового права - Василівської сільської ради Новомосковського району про державну реєстрацію права оренди, суборенди фермерським господарством «Яровите» земельної ділянки площею 7,3300 га.
Постановленою Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалою від 30 січня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Встановлено строк для подання відзивів та пояснень. Витребувано докази у справі спадкову справу після смерті ОСОБА_3 09 березня 2023 року отримано витребувані докази.
Постановленими Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалами від 15 лютого 2023 року та 01 березня 2023 року відповідно, повернуто заяву про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
03 березня 2023 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивачем збільшено позовні вимоги та змінено предмет позову. В обґрунтування уточненого позову позивач указує, що 12 березня 2004 року ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови Новомосковської районної адміністрації від 06 лютого 2003 року № 105 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 065109 на земельну ділянку площею 7,330 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватно власності на землю за № 01:04:126:00651. Указана вище земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 , як власнику земельної частки (паю № 168) на території Василівської сільської ради за результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та відповідно до технічної документації по організації території земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право приватної власності на землю. У встановленому законом порядку земельній ділянці присвоєно кадастровий № 1223281000:01:001:0168. За життя, 06 серпня 2014 року, ОСОБА_3 склала заповіт відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, що належало спадкодавцю, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,3300 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. З Відомостей про право власності/право постійного користування згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно позивач довідалася, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,3300 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 і що документом, який став підставою для виникнення права є копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оформленого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу від 02 березня 2013 року за номером 298.
Позивач указує, що вважаючи дії відповідача-1 неправомірними звернулася до Новомосковської окружної прокуратури і заявою про вчинення злочину та отримала відомості про реєстрацію її заяви та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042110000084 від 21 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 42022042110000084, дізналася, що 16 квітня 2019 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,330 га за адресою: с. Василівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, завдавши матеріальної шкоди у великих розмірах. Вказує, що на час звернення з позовом спірна земельна ділянка, за договором оренди передана Фермерському господарству «Яровите» на десять років, дата державної реєстрації 16 квітня 2019 року.
Позивач звернулася до нотаріуса за оформленням спадковий прав та отримала відмову, згідно з якою відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 122328000:01:001:0168, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищезазначена ділянка належить іншій особі.
Вважаючи відмову нотаріуса такою, що порушує її спадкові права звернулася з позовом до суду. Вказує на те, що запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,3300 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, за ОСОБА_2 є протиправним, оскільки вчинений на підставі копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оформленої приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу від 02 березня 2013 року за номером 298, яке в дійсності не видавалося.
09 березня 2023 року отримано докази, витребувані судом.
В підготовчому засіданні 28 березня 2023 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про витребування доказів у справі з огляду на ненадання доказів вжиття заходів щодо їх отримання та причин неможливості самостійного їх отримання.
В підготовчому засіданні 19 червня 2023 року долучено докази у справу, постановленою судом ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
В підготовчому засіданні 06 липня 2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 03 березня 2023 року, закрите підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач у судове засідання не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи у свою відсутність. Згідно з заявою підтримала позовні вимоги.
Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у свою відсутність. Згідно з заявою позовні вимоги визнав.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у свою відсутність. Згідно з заявою рішення просив ухвалити згідно з чинним законодавством. Відзив на позов не подавав.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився повторно, поважних причин неявки не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позов не подавав.
Третя особа у судове засідання не з`явилася повторно, поважних причин неявки не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Пояснень не подавала.
Неявка сторін, з урахуванням наявності доказів їх належного повідомлення не перешкоджає розгляду справи.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить таких висновків.
Судом установлено, що згідно з засвідченою копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 065109, 12 березня 2004 року ОСОБА_3 (пай № 168), на підставі розпорядження голови Новомосковської районної адміністрації від 06 лютого 2003 року № 105 передано у приватну власність земельну ділянку площею 7,330 га, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватно власності на землю за № 01:04:126:00651 /а.с.14, 80, зворот-81/.
За життя, 06 серпня 2014 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 склала заповіт, відповідно до якого все її майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не містилося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона по закону буде мати право заповіла ОСОБА_1 /а.с.69-71, 76/. Заповіт зареєстровано секретарем Василівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 250.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла /а.с.10/.
З отриманої судом копії витягу зі спадкової справи № 112/2020 після смерті ОСОБА_3 вбачається, що:
-03 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 06 серпня 2014 року /а.с.65/;
-на момент смерті ОСОБА_3 проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.65, зворот/;
-ухваленим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення від 10 червня 2020 року визнано причину пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 поважною. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили. Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року /а.с.66-67/;
-відсутня інша спадкова справа, заведена після ОСОБА_3 /а.с.68/;
-в спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) наявна інформація про заповіт ОСОБА_3 , зареєстрований секретарем Василівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 250 /а.с.69-71/ та відсутня інформація про реєстрацію заповіту 28 березня 2011 року;
-листом нотаріуса від 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 122328000:01:001:0168 неможливо, оскільки в спадковій справі відсутні документи, які підтверджують належність вищезазначеної земельної ділянки померлій. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищезазначена ділянка належить іншій особі /а.с.81, зворот/.
З копії витягу НВ-1200721082022 від 14 листопада 2022 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,33 га вбачається, що її власником є ОСОБА_4 на підставі копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу 02 березня 2013 року № 298 /а.с.12-13/. 16 квітня 2019 року Василівською сільською радою Новомосковського району внесено відомості про оренду земельної ділянки ФГ «Яровите» строком 10 років до 12 квітня 2029 року.
Листом Новомосковської окружної прокуратури № 04/62-106-22 від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду її звернення Новомосковською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042110000084 від 21 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Кримінальне провадження за підслідністю направлено начальнику слідчого відділу Новомосковського районного відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області для організації проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні. Досудове розслідування триває /а.с.16/.
З витягу з ЄРДР від 21 листопада 2022 року вбачається, що 21 листопада 2022 року до ЄРДР за № 42022042110000084 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: 16 квітня 2019 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168 площею 7,330 га за адресою с. Василівна, Новомосковський район, Дніпропетровська область, завдавши матеріальної шкоди у великих розмірах /а.с.17/.
Листом від 13 січня 2023 року № 15 Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з відомостей зі Спадкового реєстру спадкова справа за № 112/2020 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Лила І. А. Свідоцтво про право на спадщину ще не видавалось. Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Маймор С. Ю., 02 березня 2013 року по реєстру за № 298, повідомлено, що згідно з Реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Маймор С. Ю., 02 березня 2013 року нотаріальна дія не вчинялась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. За реєстровим № 298 вчинена інша нотаріальна дія від іншої особи, дата вчинення 13 лютого 2013 року /а.с.129/.
Судом також досліджено копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом /а.с.131/, надану позивачем з матеріалів кримінального провадження, зі змісту якого вбачається: номер спадкової справи 659/2012, реєстровий номер 298, видано приватним нотаріусом Маймор С. Ю. Текст документу такого змісту: «Маймор С. Ю., приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, посвідчую, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області Ялозою Тетяною Миколаївною двадцять восьмого березня дві тисячі одинадцятого року, зареєстрованого в реєстрі за № 16, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 7,330 га (рілля 7,3300 га), кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, яку передано для введення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради. Новомосковського району, Дніпропетровської області, належної померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 065109 виданого «12» березня 2004 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00651».
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 332373377 від 16.05.2023 /а.с.132/ вбачається, що:
-16.04.2019 о 15:34:45 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46583381 від 22.04.2019 12:22:02, ОСОБА_7 , Василівська сільська рада Новомосковського району, Дніпропетровська області до реєстру внесено запис 31286409 про речове право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 1223281000:01:001:0168, площею (га): 7.33. Підставою для реєстрації вказано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 298, видану 02.03.2013, видавник: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу;
-16.04.2019 о 15:34:45 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46583381 від 22.04.2019 12:22:02, ОСОБА_7 , Василівська сільська рада Новомосковського району, Дніпропетровська області внесено запис 31286492 про інше речове право оренди земельної ділянки. Строк дії: 10 (десять) років до 12.04.2029 року, з правом пролонгації. Орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: Фермерське господарство «Яровите». Підстава внесення запису договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2019, видавник: ФГ «Яровите», ОСОБА_2 .
Таким чином, убачається наявність спору з приводу права позивача на спадкування належного її спадкодавцю за заповітом за життя майна, щодо якого в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформації про належність на праві власності відповідачеві-1 та на праві оренди відповідачеві-3.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 СК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, матеріали справи свідчать, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , своєчасно, з урахуванням поновленого судом строку, звернулася з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого має право на спадкування майна після померлої. Відповідачами таке право позивача належними доказами не скасовано.
Також матеріали справи свідчать, що спадкодавець позивача за життя набула право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,33 га.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи? чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної? в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини? і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,? що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником? та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
За ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі? № 910/10987/18.
Частинами 1 та 2 статті 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов`язковою. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З урахуванням положень ст. 79, 79-1 ЗК України право власності на земельну ділянку та перехід такого права підлягає обов`язковій державній реєстрації.
За пунктами б), в) п. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця та відчуження земельної ділянки за рішенням власника.
З матеріалів справи вбачається державна реєстрація 16 квітня 2019 року права власності на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві позивача ОСОБА_3 за відповідачем-1. Водночас, відповідачем-1 не надано жодного доказу на підтвердження переходу права власності. Документу, вказаного, як підстава такого переходу в державному реєстрі - свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 298, видане 02 березня 2013 року, видавник: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу суду не надано. Надана позивачем копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 298, видане 02 березня 2013 року, наявна в матеріалах кримінального провадження у сукупності із відповіддю Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області вказує на відсутність вчинення нотаріусом такої нотаріальної дії та посвідчення факту переходу права власності.
Відповідачем-1 не надано жодного доказу на підтвердження переходу права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_3 до нього, доказів подання ним заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, права на спадкування, іншої цивільно-правової угоди, укладеної між власником майна та відповідачем-1, волі власника майна ОСОБА_3 , або її спадкоємця ОСОБА_1 на вибуття майна.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, у тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 332/3796/19, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15)).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті).
Витребування спірного майна на користь позивача у цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки її з порушенням вимог закону було позбавлено права на спадкове майно.
Позивач діє з легітимною метою для задоволення власних інтересів, передбачених нормами матеріального права з метою відновлення свого порушеного права на належне їй спадкове майно.
За таких обставин, за позивачем, як спадкодавцем за заповітом майна померлої ОСОБА_3 слід визнати право власності на спірне майно - земельну ділянку, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, площею 7,33 га.
Щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав, суд виходить з такого.
За ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
За ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Матеріали справи свідчать, що 16 квітня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Куліш Олени Юріївни, Василівської сільської рада Новомосковського району, Дніпропетровська області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46583381 від 22 квітня 2019 року до реєстру внесено запис 31286409 про речове право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:01:001:0168 та про право оренди земельної ділянки. Підставою рішення державного реєстратора вказані копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 298, видану 02 березня 2013 року, видавник: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу та договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2019 року, видавник: ФГ «Яровите», ОСОБА_2 .
Оскільки суду не надано доказів набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно, як і правомочності на розпорядження вказаним майном, договору оренди, який би відповідав волі власника на передачу спірного майна в оренду відповідачеві-3, а рішення про державну реєстрацію права оренди порушує права власника на володіння майном та суперечить її волі - наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора Василівської сільської ради Новомосковського району про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 16 квітня 2019 року про державну реєстрацію права оренди, суборенди Фермерським господарством «Яровите» земельної ділянки площею 7,3300 га, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168.
Водночас, не підлягають задоволенню вимоги позову про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,3300 га кадастровий номер 1223281000:01:001:0168, а саме: копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу 02 березня 2013 року № 298.
Так, за ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Оскільки судом не встановлено факту вчинення правочину взагалі, наявності волі власника на укладення правочину щодо відчуження майна, факту вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності на ім`я відповідача-2, норми законодавства не передбачають можливості визнавати недійсними не сам правочин, а документи, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та того, що саме діями відповідача-1 порушено прав позивача, внаслідок чого судові витрати підлягають стягненню з відповідача-1.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282, 319 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:01:001:0168, площею 7,3300 га, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46583381 від 22.04.2019 12:22:02, ОСОБА_7 , Василівська сільська рада Новомосковського району, Дніпропетровська області про державну реєстрацію права оренди, суборенди Фермерського господарства «Яровите» щодо земельної ділянки площею 7,3300 га, кадастровий номер 1223281000:01:001:0168.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 008 (три тисячі вісім) гривень 82 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 грудня 2023 року.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач-2 Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338457; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;
відповідач-3 Фермерське господарство «Яровите», код ЄДРПОУ 42152828; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Волонтерська, буд. 6, кв. 15;
третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лила Інна Армоніківна, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 37.
Суддя Д. О. Парфьонов
Суд | Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2023 |
Оприлюднено | 28.12.2023 |
Номер документу | 115927926 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Парфьонов Д. О.
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Парфьонов Д. О.
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Парфьонов Д. О.
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дубовенко І. Г.
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Парфьонов Д. О.
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Парфьонов Д. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні