Рішення

від 26.12.2023 по справі 462/8189/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8189/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Ріальто» Позивач) у жовтні 2023 року звернуло до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач) 22949,20 грн боргу за договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210120-21157-2. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 20 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Грошові кошти були перераховані на платіжну карту емітовану АТ «Універсал Банк». Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі інтернет за посиланням: https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для цього ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що сума кредиту по укладеному кредитному договору, перераховувалась на платіжну карту відповідача, котра була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті НОМЕР_1 відома тільки відповідачу, оскільки на номер телефону, котрий вона вказала, а саме НОМЕР_2 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування, та розмір суми блокування відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону зазначеного відповідачем, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Одноразовий ідентифікатор 774993 направлявся ОСОБА_1 20.01.2021 о 15:50:18 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , котрий вказувався при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 20.01.2021 о 15:50:18 год. Кредитний договір був підписаний 20.01.2021 о 15:50:35 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 162262 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет за посиланням: https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 20.01.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ АТ «Універсал Банк». 01.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» було укладено договір відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М , відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Відповідач умови кредитного договору не виконав, не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку з чим у нього станом на 18.10.2023 утворилася заборгованість в розмірі 22949,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом 2149,20 грн. за період з 20.01.2021 по 16.02.2021 та 16800,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 17.02.2021 по 16.06.2021, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Залізничного районного суду міста Львова від 26 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210120-21157-2, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн., строком на 20 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 належну відповідачу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті monetka.ua та підписаний кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 162262.

Згідно із п.1.2 Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом 1,99 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 726,35 %) користування кредитом у межах строку, визначеного в п.1.3 договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 20 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.3.4. договору позичальник має право здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним з варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у правилах.

Згідно п. 2.4.1. договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Окрім іншого, п. 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору) позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3.5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна - 1277.50 %) кредитом понад строк, зазначений в пункті 1.3. цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У пункті 5.2.1 договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та правил і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

В розділі 6 «Реквізити та підпис сторін» договору номер позичальника ОСОБА_1 вказаний, як « 162262 ».

Як вбачається з квитанції від 20.01.2021 на картку № НОМЕР_5 ТОВ «ФК «Фінансова Інновація» було перераховано 4000 грн за договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1,2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції, визначені Закон України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 210120-21157-2 від 20.01.2021 позивачем надано послідовність укладення зазначеного договору, із якої вбачається, що 19.01.2021 о 22:02:02 позичальник здійснив введення даних по заяві та 20.01.2021 о 15:50:18 створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; о 15:50:18 позичальнику відправлено sms повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; о 15:55:35 позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); о 15:50:35 друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника та о 15:50:49 кредитні кошти перераховано на карту позичальника.

З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому суд приходить до висновку, що факт укладення договору № 210120-21157-2 від 20.01.2021 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 18.10.2023, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 складає 22949,20 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом, 2149,20 грн - прострочена заборгованість за несплаченими процентами, 16800,00 грн - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п.3.3 договору.

01.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».

Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та за відсутності надання доказів протилежного відповідачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором №210120-21157-2 від 20.01.2021 у розмірі 22949,20 грн.

Щодо вимог про понесених стягнення судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано копію договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 139 до договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката за подання позову до ОСОБА_1 становить 9000 грн., платіжне доручення № 711 від 28.07.2023.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, суд враховує, що складання позову у дані справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без участі сторін. Надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів, які є типовими для даної категорії справ.

Водночас, відповідач своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подав, жодних заперечень з приводу розміру витрат на правову допомогу, заявленого позивачем не надав.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням задоволення позову, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 4000 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Крім того, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2684 грн, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 354,355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором №210120-21157-2 від 20.01.2021 у розмірі 22949 ( двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2684 гривень судового збору та 4000 гривень витрат на правову допомогу, а всього - 6684 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4 26, ЄДРПОУ 43492595.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: