Рішення

від 13.12.2023 по справі 607/17026/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2023 Справа №607/17026/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., представника позивача-відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача-позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну правовідношення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 , просить: зобов`язати Відповідача не чинити перешкод у здійсненні Позивачем права користування своєю земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072; зобов`язати Відповідача знести за власний рахунок частину її приватного житлового будинку, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, що належить Позивачу; зобов`язати Відповідача демонтувати за власний рахунок огороджувальну конструкцію, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, що належить Позивачу.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Власником суміжної земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:002:0073 є ОСОБА_4 . Відповідачка систематично чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Так, Відповідач влаштувала вхід до свого будинку таким чином, що частина її будинку розташована на земельній ділянці Позивача, що підтверджується Висновком експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 22.01.2020 № 1270/19-22. Також, в червні 2020 року Відповідач незаконно демонтувала частину металевої огорожі, встановленої Позивачем на своїй земельній ділянці на межі із земельною ділянкою Відповідача. Крім того, Відповідач безпідставно встановила огороджувальну конструкцію на частині земельної ділянки Позивача, що доводиться Відомістю про встановлення межових знаків, складеною сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_5 та відповідними фотоматеріалами.

ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , просить змінити правовідношення між ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , відносно користування частиною суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , кадастрові номери 6110100000080020073 та 6110100000080020072 шляхом застосування Варіанту впорядкування межі між земельними ділянками, запропонованого у додатку 1 Висновку експерта № 742/23-22 від 13.10.2023 Тернопільського відділення КНДІСЕ.

Позов мотивовано тим, що позивачка та відповідач за зустрічним позовом є

власниками суміжних земельних ділянок в АДРЕСА_1 та, відповідно, власниками двох двоповерхових двоквартирних житлових будинків на цих земельних ділянках, яких об`єднує та, одночасно, розмежовує центральна поздовжня несуча стіна. Після отримання у 2007 році вказаних земельних ділянок у власність сторони розпочали реконструкцію довоєнної забудови житлового будинку, яку завершено у 2014 році. За наслідками проведення експертизи висновком експерта від 13.10.2023 № 742/23-22 встановлено: «... лінію поділу по цокольному, першому, другому поверху не враховано по осі фундаменту, внаслідок чого лінія поділу по фундаменту зміщена від 0,15 до 0,35 м (див. рис. 1, де штриховою лінією позначено центральну вісь спільного фундаменту та стіни), а частина внутрішніх стін та приміщень житлового будинку ОСОБА_3 розміщена (накладається) на земельну ділянку ОСОБА_4 . Експертом, яким складено висновок № 1270/19-22 на Додаткові № 2 до висновку даний факт зазначено, однак не озвучено, що площа накладання в даному місці становить 0,0006 га. Також слід зазначити, що промір 4, 21 м земельної ділянки 6110100000:08:002:0073 проходить по внутрішній частині стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_4 , таким чином частина стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_4 зміщена на земельну ділянку ОСОБА_3 , площа накладання 0, 0001 га. Отже, ОСОБА_3 за висновком експерта № 742/23-22 від 13.10.2023 зайняв частиною свого будинку 6 квадратних метрів земельної ділянки позивачки, якою безперешкодно користується і вимушений по своїй вині користуватися, а ОСОБА_4 загалом зайнято 4 квадратних метри його земельної ділянки, якою необхідно користуватися. Крім того, експертним висновком встановлено, що площа частини земельної ділянки над та під підвалом 2, 8 кв.м. (довоєнної забудови) повинна знаходитись у спільному користуванні обох сторін. Звертає увагу, що Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 з планом формування меж його земельної ділянки був оформлений раніше за Державний акт позивачки, а саме 28.08.2007. Тому, її Державний акт на право власності на суміжну земельну ділянку, виданий 30.10.2007, вже вимушено був прив`язаний до спільної межі, визначеної вже попередньо Державним актом ОСОБА_3 , яка при оформленні земельної ділянки ОСОБА_3 уже порушувала права щодо майбутньої реконструкції житлового будинку, оскільки була проведена не по осьовій лінії вздовж майбутньої спільної несучої стіни та ще й з очевидним відхиленням в сторону двох майбутніх кімнат ОСОБА_3 , які при оформленні Державного акта на право власності на земельну ділянку частиною своєї площі опинилися в межах її земельної ділянки. Після поділу спільного коридору навпіл перед реконструкцією будинку, звідки сторони почали будівництво спільної розмежовуючої стіни, ця стіна по будівельних нормах і правилах мала зводитись строго перпендикулярно та паралельно до існуючих фундаментів та стін і ділитись навпіл по осьовій лінії спільного фундаменту між нами по всій її довжині при оформленні права власності на ці суміжні землі, що не було враховано самим ОСОБА_3 та землевпорядною організацією при оформленні Державного акта на землю ОСОБА_3 , що однозначно доводить порушення прав позивачки ще на цьому етапі. Таким чином, при виготовленні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 204455, виданого ОСОБА_3 28 серпня 2007 року на земельну ділянку площею 0, 0277 га, розташовану по АДРЕСА_1 , було порушено законні права та інтереси ще до початку реконструкції нашого будинку. Покликаючись на частину дванадцяту статті 79-1 Земельного кодексу України просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року суд постановив прийняти до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну правовідношення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року із занесенням до протоколу судового засідання суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Згідно державного акту серія ЯД №209884, виданого 30 жовтня 2007 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 07 червня 2007 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 площею 0.0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0073.

Також, Згідно державного акту державного акту серія ЯД №204455, виданого 28 серпня 2007 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 07 червня 2007 року ОСОБА_3 належить суміжна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 площею 0.0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0072.

За взаємною згодою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснили добудову до своїх частин будинку та зареєстрували право спільної власності на ньому в державному реєстрі.

24.02.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, відповідно до якого співвласники домовились про поділ у натурі між собою житлового будинку АДРЕСА_1 , та зазначили, що 1/2 частка ОСОБА_4 , складає 41/100 частки та частка ОСОБА_3 , що становить 59/100 часток вказаного будинку.

Також, на підставі свідоцтв про право власності від 10 червня 2015 року, виданого реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_4 є власником квартир АДРЕСА_1 загальною площею 91.8 кв.м. та 108.1 кв.м.

Крім того, на підставі свідоцтв про право власності від 12 березня 2015 року, виданого реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_1 загальною площею 86.48 кв.м. та 222.6 кв.м.

Згідно висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1270/19-22 від 22 січня 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 використовується не у відповідності до плану меж земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку. Поділ земельної ділянки, на підставі якого виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , виконаний не у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та вимог будівельних норм і стандартів, а саме: не врахована площа земельної ділянки в частині розташування підвалу, яка повинна надаватися в спільне користування; із північної сторони житлового будинку не надано відповідної площі для обслуговування житлового будинку; відсутність проходу від вулиці до частини земельної ділянки ОСОБА_3 , внаслідок чого повинен бути встановлений земельний сервітут або, в іншому випадку, повинна надаватися земельна ділянка в спільне користування. У висновку встановлено, що в північній частині земельної ділянки частина житлового будинку ОСОБА_6 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 .

Як видно із висновку експерта від 13.10.2023 № 742/23-22, межа розмежування земельних ділянок з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 та 6110100000:08:002:0073 не відповідає фактичній межі розмежування земельних ділянок та будинковолодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Експерт запропонував варіант впорядкування межі між земельними ділянками. Експертом під час дослідження встановлено, що «... лінію поділу по цокольному, першому, другому поверху не враховано по осі фундаменту, внаслідок чого лінія поділу по фундаменту зміщена від 0,15 до 0,35 м (див. рис. 1, де штриховою лінією позначено центральну вісь спільного фундаменту та стіни), а частина внутрішніх стін та приміщень житлового будинку ОСОБА_3 розміщена (накладається) на земельну ділянку ОСОБА_4 . Частина входу до кв. №2 ОСОБА_4 (частина приміщення 2-1, пл..4,2 кв.м.) житлового будинку ОСОБА_4 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 , площа накладання 1,15 кв.м. На рисунку 1 під позначенням 3 зазначено частину земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, якою фактично користується ОСОБА_7 для проходу до кв. 2 , площа накладання 0,0002 га (фото 2). Окрім того, на місцевості земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 додатково розмежовані огорожею довжиною 8,76 м із метало профілю на металевих стовпцях, та огороджувальною конструкцією із чорної агроплівки до кута будівлі (проміри 1,66 та 0,90 м.). Також промір 4,21 м земельної ділянки 6110100000:08:002:0072 проходить по внутрішній частині стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_4 , таким чином частина стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_4 зміщена на земельну ділянку ОСОБА_3 , площа накладання 0,0001 га. Експерт пропонує частину земельної ділянки 2,8 кв.м. над та під підвалом залишити в спільному користуванні обох сторін, та скоригувати межі земельної ділянки відповідно до існуючих будівель.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтримав свій висновок від 13.10.2023. Пояснив, що запропонований ним варіант впорядкування меж земельних ділянок відповідає Порядку ведення державного земельного кадастру.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 слід відмовити, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, тощо).

Таким чином, при розгляді даної справи підлягає доказуванню та обставина, що саме діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується право власності чи законного володіння позивача.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд виходить із такого.

Встановлено, що позивач і відповідач є власниками суміжних земельних ділянок площею по 0,0277 га кожному, кадастрові номери 6110100000:08:002:0072 і 6110100000:08:002:0073 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_5 .

Сторони, були співвласниками по житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За взаємною згодою співвласників, будинок по АДРЕСА_1 до лютого 2015 року був реконструйований та добудований, в тому числі добудова полягала і у влаштуванні входу в квартиру ОСОБА_4 , знесення якої вимагає позивач.

Факт влаштування входу до квартири ОСОБА_4 на земельній ділянці ОСОБА_3 , підтверджується рішеннями судів у справі №607/12804/21, висновками експертів 1270/19-22 від 22 січня 2020 та від 13.10.2023 № 742/23-22, визнається сторонами.

В подальшому 24.02.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, відповідно до якого співвласники домовились про поділ у натурі між собою житлового будинку АДРЕСА_1 , та зазначили, що 1/2 частка ОСОБА_4 складає 41/100 частки та частка ОСОБА_3 , що становить 59/100 часток вказаного будинку (а.с.15). При цьому, у вказаному договорі, сторони домовилися про те, що частка ОСОБА_4 , включає вхід в квартиру, знесення якої вимагає позивач у цьому позові.

Як встановленого судом, частина житлового будинку, яка на цей час належить ОСОБА_4 та знаходиться на частині земельної ділянки ОСОБА_3 була збудована відповідно до розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту, з дотриманням будівельних норм та правил, за взаємною згодою співвласників будинку, в тому числі і ОСОБА_3 та виділена у власність ОСОБА_4 з спільної власності на підставі договору 24.02.2015, який є чинним та не визнавався недійсним.

Право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно зареєстровано в реєстрі прав власності, доказів самочинного будівництва суду не надано.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19) зробив висновок, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Очевидно, що дії ОСОБА_3 , який спочатку погодив здійснення добудови житлового будинку, його розподіл, отримав правовстановлюючі документи на свою частину, а згодом оспорює право власності на частину будинку, яка виділена відповідачу-позивачу на підставі укладеного із ним договору є суперечливою поведінкою.

Тому, суд вважає, що позов в частині зобов`язання Відповідача знести за власний рахунок частину її приватного житлового будинку, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, не підлягає до задоволення.

Разом з тим, як видно із фото, наданих позивачем (а.с.25, 27), відомості про встановлення межових знаків складеної інженером ОСОБА_5 (а.с. 24), а також із висновку експерта від 13.10.2023 № 742/23-22 (рисунок 1, а.с. 12, фото 2,3 а.с.14 зустрічного позову), частиною земельної ділянки ОСОБА_3 фактично користується ОСОБА_7 для проходу до кв. 2 , площа накладання 0,0002 га (фото 2), яку відповідачка відгородила огороджувальною конструкцією - від металевого паркану із чорної агроплівки до кута будівлі (проміри 1,66 та 0,90 м.).

Представник відповідачки в судовому засіданні визнав факт встановлення вказаної огорожі його довірителькою, разом з тим, вважає, що є підстави для внесення зміни до ДЗК шляхом впорядкування земельної ділянки на підставі частини дванадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Отже, факт встановлення огороджувальної конструкції відповідачем на земельній ділянці позивача всупереч його згоди, яким унеможливлюється використання вказаної земельної ділянки є доведеним, а тому права власника ОСОБА_3 підлягають судовому захисту, шляхом зобов`язання ОСОБА_4 демонтувати за власний рахунок вказану огороджувальну конструкцію. Тому позов в цій часині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, то суд зазначає, що такі вимоги є абстрактними, не конкретизується, які саме дії чинить відповідач та просить не чинити позивач, які перешкоджають використанню земельної ділянки. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд виходить із такого.

Позивачка за зустрічним позовом просить змінити правовідношення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відносно користування частиною суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , шляхом застосування Варіанту впорядкування межі між земельними ділянками, запропонованого у додатку 1 Висновку експерта № 742/23-22 від 13.10.2023.

Так, судом встановлено, що згідно висновків експерта, частина будинку, яка належить ОСОБА_3 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 , а частина будинку ОСОБА_4 та вхід до її будинку знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_10 .

Відповідно до частини 12 статті 79-1 Земельного кодексу України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, умовою для змін меж земельної ділянки має бути воля власників суміжних земельних ділянок та відсутність необхідності формування нових земельних ділянок.

Разом з тим, як видно із позиції відповідача за зустрічним позовом, останній не погоджується на зміну меж земельної ділянки запропонований у висновку експерта.

Також, вказаний висновок експерта передбачає формування нової земельної ділянки, якій необхідно присвоювати новий кадастровий номер (рисунок 1, а с.13, додаток 1, а.с. 18), а саме, експерт пропонує, земельну ділянку під підвалом, залишити в спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтвердив експерт в судовому засіданні. При цьому, для формування нової земельної ділянки необхідно розроблення проекту землеустрою.

Інших варіантів врегулювання суду не надано.

Тому, правила статті 79-1 Земельного кодексу України щодо зміни меж земельних ділянок в цьому випадку не можуть застосовуватися, а отже, позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Оскільки судом задоволена одна позовна вимога немайнового характеру ОСОБА_3 , в силу статті 141 ЦПК України з ОСОБА_4 в його користь слід стягнути 1073 гривні 60 копійок судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 18, 76-83, 89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 демонтувати за власний рахунок огороджувальну конструкцію від металевого паркану із чорної агроплівки до кута будівлі (проміри 1,66 та 0,90 м.), яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 1073 гривні 60 копійок судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну правовідношення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач-Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2023 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк