Постанова

від 25.12.2023 по справі 917/1092/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м. Харків Справа № 917/1092/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" (вх. №2339 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 (повний текст складено та підписано 16.10.2023, у м. Полтава) суддя Ківшик О.В.

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтайл", м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 247 838,31 грн

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтайл" до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс", в якій останній просить стягнути 247 838,31 грн заборгованості (основний борг), що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 25.08.2022 року між сторонами договору №250822-2Т про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за отримані послуги у визначені договором строки, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтайл" 247 838,31 грн основного боргу та 3 717,57 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.101-110).

Рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №250822-2Т від 25.08.2022.

Здійснення відповідачем оплат в сумі 625 127,91 грн на рахунок позивача за надані ним послуги з перевезення вантажів з посиланням на виставлені позивачем рахунки, які складені на підставі договору, а також на сам договір, є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати саме за договором № 250822-2Т від 25.08.2022.

При цьому, відповідно до приписів п. 4 ст. 236 ГПК України, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Крім того, судом зазначено, що платіжним дорученням №92 від 10.11.2022 відповідач оплатив надані позивачем послуги у сумі 142 982,07 грн з призначенням платежу: «Оплата за договором перевезення вантажів № 250822-2Т від 25 серпня 2022 року» (а.с. 22).

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19.

Отже, дослідивши умови договору та матеріали справи, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України суд дійшов висновку, що позивачем правомірно зараховано 142 982,07 грн у погашення вже існуючої у відповідача заборгованості.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 247 838,31 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- долучити нові докази до матеріалів справи №917/1092/23: акт надання послуг №66 від 24.10.2022 року; рахунок на оплату №52 від 24 жовтня 2022 року; платіжну інструкцію №1055 від 09.12.2022 року; податкову накладну від 24.10.2022 року №20; акт надання послуг №68 від 24.10.2022 року; податкову накладна від 28.10.2022 року №23; акт надання послуг №81 від 31.10.2022 року; інвойс №10 від 24.10.2022р.; роздруківку офіційного курсу євро на 31.10.2022р.; акт надання послуг №95 від 01.11.2022 року; податкову накладну від 01.11.2022 року №2; акт надання послуг №78 від 04.11.2022 року; податкову накладну від 04.11.2022 року №10;

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 року та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Сінтайл» та стягнути з ТОВ «МД Ресурс» 122 932,5 грн основного боргу та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (а.с.116-125)

Підставами скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у даній справі апелянт вважає наступні обставини:

- неотримання відповідачем поштової кореспонденції суду (ухвали від 29.06.2023 року, якою було відкрито провадження), оскільки відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.07.2023 змінив юридичну адресу;

-необгрунтоване відхилення судом клопотання про продовження строку для подання відзиву з додатками;

- неповне встановлення обставин справи. За твердженням апелянта, рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити законне рішення про стягнення з відповідача 122 932,50 грн за невиконання договору про перевезення №2508-22-2Т. При ухваленні рішення судом апеляційної інстанції відповідач просить врахувати нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню та оцінці, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції з поважних причин. Також апелянт просить суд клопотання про долучення додаткових доказів задовольнити.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23. Вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 28.11.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу та письмові міркування стосовно заявленого клопотання про долучення нових доказів. Звернути увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 263 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Запропоновано учасникам справи в строк до 28.11.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

29.11.2023 на виконання вимог ухвали від 13.11.2023 з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1092/23.

27.11.2023 (в межах строку) на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтайл» (вх.№14838 від 30.11.2023), за змістом якого позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 залишити без змін (а.с.164-166).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач, посилаючись на пункти 2,4,5 частини 2 ст. 42 ГПК України висловлює заперечення про долучення апелянтом нових доказів.

Також позивач вважає, що ТОВ «МД Ресурс» всупереч вимог ч. 4 ст. 119 ГПК України до клопотання про продовження строку на подання відзиву не додав жодного доказу на підтвердження наявності поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, в порушення вимог п. 5 ст. 91 ГПК України апелянт не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, які просить долучити до матеріалів справи. Таким чином, на переконання позивача, докази, які просить відповідач долучити до матеріалів справи, не можуть бути прийняті до уваги судом, не подано дані докази в терміни, визначені чинним законодавством, а враховуючи недобросовісність поведінки даного контрагента, то позивач взагалі ставить під сумнів відповідність поданих апелянтом копій письмових доказів їх оригіналам.

Обставини, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не впливають на обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Ресурс» виконувати свої договірні зобов`язання перед позивачем та не свідчать про наявність підстав для звільнення апелянта від відповідальності за невиконання умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Також, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів щодо повідомлення ТОВ «Сінтайл» про настання обставин, які унеможливлювали належне виконання зобов`язань по договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.08.2022, при тому, що 29.03.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано листа з вимогою погасити суму заборгованості у розмірі 247 838,31 грн, який було відповідачем проігноровано.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність заявлених позовних вимог, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та підтверджені дослідженими судом належними і допустимими доказами.

Судовою колегією апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило.

Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому витпадку судове засідання не проводиться..

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтайл" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" (далі - експедитор) укладено договір №250822-2Т про перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір, а.с. 5-6).

Предметом договору сторони визначили:

- перевізник бере на себе зобов`язання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) транспортним засобом до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а також приймає на себе зобов`язання надавати експедиторські послуги, а експедитор зобов`язується своєчасно сплачувати перевізнику (п.1.1 договору);

- сторони зобов`язуються виконувати інші зобов`язання і дії відповідно до цього договору, а також зобов`язання і дії, необхідні для задоволення прав іншої сторони (п.1.2 договору).

Умовами договору сторони погодили:

- перевізник виконує для замовника пов`язані з перевезенням вантажу за окрему плату транспортно-експедиційні послуги та операції (п.2.1 договору);

- перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажу, які затарені, упаковані або опломбовані експедитором (п. 2.2 договору);

-оформлена товарно-транспортна накладна, завірена експедитором, при пред`явленні водієм, який виконує обов`язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника (п. 2.3 договору);

- навантаження та розвантаження вантажів здійснюється за домовленістю сторін (п. 2.4 договору);

Обов`язками перевізника, зокрема, визначено, що перевізник зобов`язується забезпечити виконання всіх формальностей, пов`язаних з переміщенням вантажу (п. 3.3 договору);

Доказом передачі вантажу є Специфікація (товарно-транспортна накладна), оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи вантажоодержувача та прикладенням печатки, а також довіреність на отримання вантажу з посиланням на номер і загальну суму Специфікації (товарно-транспортної накладної) ( п. 3.6 договору).

Розділом «Порядок розрахунків і плата за перевезення вантажу» договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються в гривнях в безготівковій формі шляхом перерахувань відповідної суми на розрахунковий рахунок перевізника. Датою отримання перевізником безготівкових грошових коштів є дата зарахувань таких коштів на розрахунковий (поточний) рахунок перевізника. Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов`язані з перевезенням і строки розрахунків визначаються Сторонами угодою довільної форми, що є невід`ємною частиною цього договору. За згодою сторін в кожному випадку розрахунки можуть здійснюватися в іншій формі (взаємозаліками, і т.п.) або в іншому порядку (р. 5 договору).

Цей договір складений в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року (п. 9.5 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Згідно заявки на перевезення вантажу від 26.08.2022 відповідач замовив, а позивач надав послуги перевезення вантажу по маршруту с. Дядьковичи, Рівненська область - м. Русе (Болгарія) (а.с. 7).

Факт виконання позивачем умов договору з перевезення вантажу за заявкою на перевезення вантажу від 26.08.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №805809 (а.с. 9-11).

10.09.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-000065 на оплату послуг перевезення вантажу на суму 262 682,42 грн (а.с. 8).

Надані позивачем за даним замовленням послуги відповідачем оплачені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №26 від 26.09.2022 року (а.с. 12).

В подальшому, згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу від 18.10.2022 відповідач замовив у позивача послуги перевезення вантажу по маршруту м. Рига, Латвія м. Луцьк, Волинська область, Україна. У даній заявці сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, а саме: 3,50 євро/км за кордоном, 4,50 грн/ км по Україні від митниці до точки вивантаження. Форма оплати - безготівкова, по курсу НБУ на день розвантаження (а.с. 14).

21.10.2022 транспортний засіб ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який офіційно працевлаштований на підприємстві позивача (копії підтверджуючих документів наявні у матеріалах справи), прибув до місця навантаження погодженого сторонами, а саме м. Рига, Латвія, автомобіль позивача було завантажено Дизплливом 22 960 кг 27.500 об`єм м3.

За даними позивача під час завантаження відповідач повідомив по телефону позивача про зміну місця вивантаження товару, а саме: щоб автомобіль ДАФ ВІ 0737 СР/В10646 XF прибув не до м. Луцьк, Волинська область, а вивантаження здійснив за місцем: Україна, Лугова, 27, м. Рава-Руська, Львівська область.

Факт виконання позивачем умов договору з перевезення вантажу за замовленням від 18.10.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №AN 97722 від 21.10.2022 року, вивантаження відбулося 24.10.2022, про що свідчить відповідна відмітка (а.с. 18).

24.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000092 за надані транспортні послуги з міжнародного перевезення м. Рига (Латвія) - м. Рава Руська у розмірі 114 760,80 грн. Сума розрахунку поїздки була розрахована шляхом множення фактичного розрахунку кілометражу до місця вивантаження автомобіля ДАФ ВІ 0737 СР/ НОМЕР_3 на ставку перевезення, що погоджена сторонами в заявці. Також позивач зареєстрував податкову накладну на дану господарську операцію (а.с. 19).

Послуги, виконані позивачем за даним замовленням відповідачем оплачені частково у сумі 97 127,50 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №134 від 12.12.2022 року, з призначенням платежу: «Оплата за міжнародні транспортну перевезення згідно рахунку №92 від 24 жовтня 2022» (а.с. 17).

Залишок боргу за надану транспортну послугу становить 17 633,30 грн.

Згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу від 18.10.2022 відповідач замовив у позивача послуги перевезення вантажу по маршруту м. Рига, Латвія - м. Луцьк, Волинська область. У даній заявці сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, а саме: 3,50 євро/км за кордоном, 4,50 грн/ км по Україні від митниці до точки вивантаження. Форма оплати - безготівкова, по курсу НБУ на день розвантаження по сканкопіях 3-4 дні (а.с. 21).

21.10.2022 транспортний засіб ДАФ BІ5565CK/BI6033XK під керуванням водія ОСОБА_2 , який офіційно працевлаштований на підприємстві позивача, прибув до пункту завантаження м. Рига, Латвія.

Факт виконання позивачем умов договору з перевезення вантажу за заявкою від 18.10.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №97522 від 21.10.2022 р (а.с. 24).

За даними позивача під час надання даної транспортної послуги позивачем було здійснено у м. Торчин, Волинська область часткове вивантаження дизельного палива.

Також, було здійснено розвантаження товару с. Прилуцьке, Волинська область.

24.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000093 за надані транспортні послуги з міжнародного перевезення м. Рига (Латвія) - м. Рава-Руська у розмірі 114 760,80 грн (а.с. 25).

25.10.2022 р. позивач виставив рахунок - фактуру №СФ - 0000094 за виконану транспортну послугу на суму 35 051,14 грн (а.с. 27).

Також позивач зареєстрував податкові накладні на дані господарські операції (а.с. 25, 28).

Платіжним дорученням №92 від 10.11.2022 відповідач оплатив надані послуги у сумі 142 982,07 грн з призначенням платежу: «Оплата за договором перевезення вантажів №250822-2Т від 25 серпня 2022» (а.с. 22).

З огляду на вказане відповідачем у платіжному дорученні призначення платежу, позивач зарахував в оплату отриманих відповідачем за даною заявкою послуг 114 760,80 грн.

Сума боргу у розмірі 35 051,14 грн відповідачем не погашена.

Згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу від 21.10.2022 відповідач замовив у позивача послуги перевезення вантажу (жир кормовий ІІІ категорії). У даній заявці сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, а саме : 170 євро/т. Форма оплати - безготівкова, по курсу НБУ на день розвантаження по сканкопіях 3-4 дні. Місце завантаження - с. Степанці, Черкаська область, місце вивантаження - м. Граєво (Польща) - а.с. 30.

24.10.2022 транспортний засіб ДАФ В13902ЕР/ НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який є працівником позивача, прибув до пункту завантаження, с. Степанці Черкаська область, що підтверджується відміткою на CMR 805369 від 24.10.2022 р.

Факт виконання позивачем умов договору з перевезення вантажу (жир кормовий ІІІ категорії) за заявкою від 21.10.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 805369 (а.с. 33).

31.10.2022 позивачем було виставлено рахунок-фактура №СФ-0000098 за надані транспортні послуги с. Степанці, Черкаська обл. - м. Граєво на суму 147 314,86 грн (а.с.32).

Платіжним дорученням №92 від 10.11.2022 відповідач оплатив надані послуги у сумі 142 982,07 грн з призначенням платежу: «Оплата за договором перевезення вантажів №250822-2Т від 25 серпня 2022» (а.с. 22).

З огляду на вказане відповідачем у платіжному дорученні призначенні платежу, позивач зарахував в оплату отриманих відповідачем послуг за даною заявкою 28 221,27 грн.

Залишок боргу за транспортну послугу с. Степанці Черкаська область м. Граєво становить 119 093,59 грн.

Згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу від 23.10.2022 відповідач замовив у позивача послуги перевезення вантажу (олії соняшникової, нерафінованої). У даній заявці сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, а саме: 160 євро/т. Форма оплати - безготівкова, по курсу НБУ на день розвантаження по сканкопіях 3-4 дні. Місце завантаження - с. Дядьковичи. Рівненська область місце вивантаження - м. Прицвальк, Німеччина (а.с. 36).

25.10.2022 транспортний засіб ДАФ B10737CP/B10646XF під керуванням водія ОСОБА_1 , який є працівником позивача, прибув до місця завантаження, про що є відповідна відмітка на CMR2510/7.

Факт виконання 01.11.2022 позивачем умов договору з перевезення вантажу (олії соняшникової, нерафінованої) за заявкою від 23.10.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR2510/7 (а.с. 40-41).

01.11.2022 позивач виставив відповідачу Рахунок-фактуру №СФ-0000099 на суму 139 161,60 грн.

Послуги виконані позивачем за даним замовленням відповідачем оплачені частково у сумі 122 335,92 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №126 від 08.12.2022 року, з призначенням платежу: «Оплата за міжнародні транспортні перевезення згідно рахунку №99 від 01 листопада 2022» (а.с. 38).

Залишок боргу по даній транспортній послузі становить 16 825,68 грн.

Згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу від 29.10.2022 відповідач замовив у позивача послуги перевезення вантажу (дизельне паливо). У даній заявці сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, а саме: 3,50 євро/км за кордоном, 4,50 грн/км по Україні від митниці до точки вивантаження. Форма оплати - безготівкова, по курсу НБУ на день розвантаження по сканкопіях 3-4 дні. Місце завантаження Рига, Латвія місце вивантаження - м. Хмельницький, Україна (а.с. 45).

01.11.2022 автомобіль ДАФ В13901 ЕР/В17888ХМ під керуванням водія ОСОБА_4 прибув до місця завантаження, що свідчить відповідна відмітка в CMR nr.LV - 000090ADN/UA.

Факт виконання 03.11.2022 позивачем умов договору з перевезення вантажу (дизельне паливо) за замовленням від 29.10.2022 підтверджується наявною у матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR nr.LV - 000090ADN/UA (а.с. 48).

03.11.2022 року позивачем було виставлено рахунок №СФ-000096 за надані послуги на суму 124 234,60 грн (а.с. 47).

Послуги виконані позивачем за даним замовленням відповідачем оплачені частково у сумі 65 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №190 від 24.01.2023 року з призначенням платежу: «Оплата за міжнародні транспортну перевезення згідно рахунку №СФ-000096 від 03 листопада 2022» (а.с. 46).

Залишок боргу становить 59 234,60 грн.

На виконання умов договору позивачем були складені акти здачі прийняття робіт (надання послуг) ( а.с. 13, 20, 26, 29, 35, 44).

Також позивачем було складено акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.09.2022-03.04.2023 (а.с.51).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманих послуг, позивачем 29.03.2023 було направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення Лист (Вимогу) №29/03-1, акт звірки взаємних розрахунків та акти виконаних робіт. У даній вимозі позивач просив відповідача до 10.04.2023 сплатити на рахунок позивача суму боргу у розмірі 247 838,31 грн. Факт направлення позивачем на адресу відповідача вимоги підтверджується копією рекомендованого повідомлення (а.с. 55) та роздруківкою з сайту Укрпошти (а.с. 52-54).

За твердженнями позивача відповідач умови договору №250822-2Т про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.08.2022 щодо оплати отриманих послуг в повному обсязі не виконав, з огляду на зазначене у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі, яка складає 247 838,31 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Полтавської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія наголошує наступне.

Предметом спору за даною справою є стягнення заборгованості за договором №250822-2Т про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.08.2022 у розмірі 247 838,31 грн.

Відповідач визнає позов частково, не заперечує про факт укладення між ним та позивачем 25.08.2022 договору №250822-2Т про перевезення вантажу та те, що на виконання договору були надані послуги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №250822-2Т від 25.08.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивачем до матеріалів справи, зокрема, надано належним чином оформлені міжнародні товарно-транспортні накладні, які містять обов`язкову інформацію про відправника вантажу, отримувача, дату завантаження та дату доставки вантажу та яка підтверджує надання послуг з перевезення вантажу без зауважень.

Як вбачається з наданих позивачем копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, у графі 24 "вантаж одержано/місце" містяться підписи та печатки одержувачів.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що вантаж було отримано одержувачами, найменування, адреса та країна яких визначені у графі 2 товарно-транспортних накладних CMR. При цьому, на лівому полі CMR зазначено, що пункти 1-15 та пункти 19, 21, 22 заповнюються відправником.

Таким чином, наявними у матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних підтверджується факт належного виконання позивачем зобов`язань за договором щодо надання ним послуг. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отримані послуги у повному обсязі та у визначені строки.

Враховуючи відсутність претензій зі сторони відповідача щодо виконання умов договору в частині доставки вантажу, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 5 «Порядок розрахунків і плата за перевезення вантажу» договору №250822-2Т від 25.08.2022, зокрема, сторони погодили, що розрахунки здійснюються в гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок перевізника (п. 5.1 договору).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманих послуг, позивачем 29.03.2023 було направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення Лист (Вимогу) №29/03-1, акт звірки взаємних розрахунків та акти виконаних робіт. У даній вимозі позивач просив відповідача до 10.04.2023 сплатити на рахунок позивача суму боргу у розмірі 247 838,31 грн. Факт направлення позивачем на адресу відповідача вимоги підтверджується копією рекомендованого повідомлення (а.с. 55) та роздруківкою з сайту Укрпошти (а.с. 52-54).

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату.

В свою чергу, відповідачем частково сплачено суму вартості наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу недостатності документів для здійснення оплати за отримані послуги, проте підтверджують здійснення відповідачем платежів на виконання договору.

Враховуючи той факт, що замовник об`єктивно був обізнаний з фактом виконання перевізником своїх зобов`язань, відповідачем частково виконано зобов`язання за заявками на міжнародне перевезення вантажу, колегія зазначає, що строк оплати за надані позивачем послуги перевезення є таким, що настав.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснення відповідачем оплат в сумі 625 127,91 грн на рахунок позивача за надані ним послуги з перевезення вантажів з посиланням на виставлені позивачем рахунки, які складені на підставі договору, а також на сам договір, є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати саме за договором № 250822-2Т від 25.08.2022.

Відповідачем не надано доказів сплати суми залишку заборгованості за надані послуги у заявленому до стягнення розмірі.

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в процесі розгляду справи жодним чином не заперечував та не спростував самого факту отримання ним рахунків на оплату.

Таким чином, з урахуванням аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 247 838,31 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів апелянта щодо неотримання ним поштової кореспонденції суду (ухвали від 29.06.2023 року, якою було відкрито провадження), оскільки відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.07.2023 він змінив юридичну адресу, судова колегія зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається що ухвала суду від 29.06.2023, якою, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; вірішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу строк для подання суду оформленого згідно з вимогами ч. 3 ст.165 ГПК України відзиву на позов з додатками, передбаченими ч. 6, 7 ст.165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали, було направлено на належну адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Україна, 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Першотравнева, будинок 20 А, кабінет 211А (а.с. 71).

Однак, поштове відправлення повернулось підприємством зв`язку з довідкою про невручення «за відсутністю адресата» (а.с. 91-93).

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця знаходження ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

У даному випадку повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав, попри той факт, що після постановлення ухвали від 29.06.2023, відповідач (за текстом апеляційної скарги) повідомив про те, що 27.07.2023 змінив юридичну адресу.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Враховуючи вимоги ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 29.06.2023 вважається врученою відповідачу 06.07.2023 р.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом було створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача та відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строки для надання до суду у встановлений строк відзиву, клопотання (за бажанням) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, заперечень.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції не вбачається.

Неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16).

Крім того, як вбачається з матеріалів даної справи, звертаючись до Господарського суду Полтавської області з даним позовом, ТОВ «Сінтайл» направило копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу ТОВ «МД Ресурс», на підтвердження чого надало суду опис вкладення у цінний лист, поштову накладну №3960023696554 від 20.06.2023 (а.с.82-83).

Відповідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення за накладною №3960023696554 було вручено отримувачу (відповідачу) 21.06.2023 о 10:52 год.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що навіть якщо відповідач стверджує про неотримання поштової кореспонденції суду, втім він отримав копію позовної заяви з доданими до неї документами, отже був обізнаним про факт звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтайл» до нього з даним позовом, відповідно, про наявність в провадженні Господарського суду Полтавської області даної справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Щодо доводів скаржника про необгрунтоване відхилення судом клопотання про продовження строку для подання відзиву з додатками, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.08.2023 представник відповідача надав суду заяву вх. № 9476 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с. 94-95).

25.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. 10455) про продовження відповідачу строку на подання відзиву, з метою надання відповідачу можливості подати до суду відзив на позов. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що ухвалу суду від 29.06.2023 він не отримував, а його представник ознайомився з матеріалами справи 09.08.2023. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що строк для подання відзиву спливає 24.08.2023 (а.с. 97-99).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

У даному випадку, відповідач до заяви не додав жодного доказу на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку.

Також, в порушення ч. 4 ст. 119 ГПК України відповідач не надав сам відзив, стосовно якого заявлено клопотання про поновлення строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягала вирішенню за наявними матеріалами, а отже, твердження відповідача за текстом апеляційної скарги не знайшли документального підтвердження, а тому судовою колегією апеляційної інстанції відхиляються за необґрунтованістю.

Стосовно тверджень відповідача про неповне встановлення обставин справи, вимогу врахувати нові обставини, що підлягають на його думку встановленню, докази, які підлягають дослідженню та оцінці, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, задоволення клопотання про долучення додаткових доказів, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Частинами 1, 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з відзивом.

Частиною 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи №916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи № 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи №913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - відповідача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Так, як підтверджується матеріалами справи 29.06.2023 судом першої інстанції відкрито провадження у справі №917/1092/23, встановлені процесуальні строки, зокрема на подання відзиву, і вказана ухвала направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження, і не була вручена з зазначенням поштовою установою з підстав невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 роз`яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також рішення суду першої інстанції оприлюднювалися судом першої інстанції у вказаному реєстрі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження за даною справою, при цьому не отримання поштового відправлення, направленого за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем не наведено об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, як подання доказів по справі з причин, що не залежали від нього, як не вказано і обгрунтованих підстав пропуску відповідного строку на їх подання, а тому прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не приймає докази, подані скаржником на стадії апеляційного розгляду справи, і здійснює розгляд справи з урахуванням обсягу доказів, поданих суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення. Відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/393/18 від 11.09.2019, у справі №915/2222/19 від 16.06.2021).

Доводи скаржника про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування оскаржуваного рішення. Усі обґрунтування доводів апеляційної скарги розглянуті судом апеляційної інстанції, проте, не спростовують висновків суду першої інстанції за результатами розгляду заявленого спору, та відхиляються з урахуванням мотивів даної постанови.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Ресурс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 у справі №917/1092/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка