Постанова

від 15.12.2023 по справі 922/1851/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/1851/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків (вх. №2125 Х/1),

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 (повний текст складено 28.09.2023) у справі №922/1851/23 (суддя Жельне С.Ч.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків,

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод", м.Харків,

про стягнення 2072938,38грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" про стягнення 1243967,45грн, з яких: 13979,62грн - інфляційні збитки, 649491,65грн - пеня, 580496,18грн - проценти річні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № БПР040121 від 04.01.2021 в частині своєчасної оплати товару.

21.06.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТДВ "Салтівський хлібзавод" про зменшення розміру штрафних санкцій на 2/3.

03.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поставки №БПР040121 від 04.01.2021 у загальному розмірі 2072938,38грн, з яких: 853762,01грн - інфляційні збитки, 816667,87грн - пені, 402508,50грн - процентів річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 позов задоволено частково.

Господарський суд першої інстанції зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 30% (до 571667,50грн) та стягнув з відповідача на користь позивача 853762,01грн інфляційних збитків, 571667,50грн пені, 402508,50грн процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 27362,16грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 245000,37грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку господарського суду першої інстанції відносно того, що сплата основного боргу у спірному випадку є належною обставиною для зменшення розміру штрафних санкцій. Скаржник вважає, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів та не наведено переконливих аргументів на підтвердження наявності саме виняткових обставин у розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких пов`язані підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій. До того ж порушення строку оплати за договором відповідачем носило систематичний характер, було не одноразовим, а постійним, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача, слугує не на користь зменшення розміру штрафних санкцій та не може бути визнаною винятковою обставиною з наявністю яких закон пов`язує зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

Апеляційна скарга залишалась судом без руху та після усунення апелянтом виявлених судом недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.12.2023 о 10:00 год.

27.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представників ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" надійшли заяви про участь в участь у судовому засіданні, призначеному на 06.12.2023 о 10:00 год, та в наступних судових засіданнях по справі №922/1851/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 було задоволено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1851/23 до 14.12.2023 до 11:45 год.

У зв`язку із перебуванням станом на дату розгляду справи (14.12.2023) судді Гетьмана Р.А. у відпустці, а також з урахуванням принципу незмінності складу суду, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 відбудеться 15.12.2023 о 10:45 год.

14.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли клопотання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про розгляд справи без участі представників позивача.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до суду.

Уповноважені представники позивача (апелянта) та відповідача у судове засідання 15.12.2023 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд задовольнив клопотання представників позивача (апелянта) про їх участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, однак позивач (апелянт) у клопотанні від 14.12.2023 просив проводити розгляд апеляційної скарги без участі його представників.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до їх розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2021 між "Торговий будинок "Новаагро" (постачальник) та ТДВ "Салтівський Хлібзавод" (покупець) укладено договір поставки №БПР040121 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити борошно пшеничне (далі товар), ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в специфікації, що є додатком до договору. Строк поставки товару визначається в додатку (специфікації) до цього договору (п. 1.2 договору).

За умовами п.п. 3.1 3.3 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н., смт Новопокровка, вул. ім. Вєсіча, 1 відповідно до Інкотермс 2010. В частині протиріччя умов Інкотермс 2010 з умовами договору, пріоритетним вважаються умови договору. Поставка товару відбувається автомобільним або / та залізничним транспортом чи в інший спосіб, що затверджений в договорі. Момент переходу права власності на товар та момент виконання зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються такими, що настали відповідно до умов поставки згідно з Інкотермс-2010, які затверджуються сторонами в договорі, але не пізніше підписання сторонами видаткових накладних.

Пунктом 2.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 31.12.2021, сторони погодили, що покупець проводить оплату товару на умовах, які зазначені в договорі/специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в договорі/специфікації, але не пізніше ніж протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, за умови реєстрації в ЄРПН у встановлений податковим законодавством строк податкових накладних. У разі не отримання оплати за попередню партію, постачальник має право призупинити відвантаження наступної партії до повного виконання своїх зобов`язань покупцем.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2021 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

У межах виконання договору сторонами було узгоджено поставку товару на підставі специфікацій №№ 1 - 22 за період з 04.01.2021 по 02.06.2022.

Відповідач наведений у специфікаціях товар у власність від позивача отримав на загальну вартість 38540081,36грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також ТТН №НП160522-02 від 16.05.2022, №НП290622-10 від 29.06.2022.

Також, на виконання п. 2.2 договору позивачем були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, у яких відображено проведення господарських операцій за вищевказаними видатковими накладними.

Позивач вказує, що за поставлений товар відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями за період з 25.01.2021 по 28.10.2022, однак оплата відповідачем поставленого за видатковими накладними товару відбувалась з порушенням строків виконання зобов`язання, у зв`язку із чим позивачем здійснено нарахування (з урахуванням збільшених вимог) 853762,01грн інфляційних збитків, 816667,87грн пені, 402508,50грн процентів річних.

Зазначені обставини стали підставою звернення ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до Господарського суду Харківської області з позовом до ТДВ "Салтівський хлібзавод" про стягнення вищевказаних нарахувань.

З результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 20.09.2023 ухвалено оскаржуване рішення справі №922/1851/23, яким позов задоволено частково. Суд зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 30% (до 571667,50грн) та стягнув з відповідача на користь позивача 853762,01грн інфляційних збитків, 571667,50грн пені, 402508,50грн процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 27362,16грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення в частині зменшення пені, господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів підтвердження скрутного фінансового становища відповідача. Разом з цим, суд прийняв до уваги той факт, що основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі. З цих підстав суд визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 30% (до 571667,50грн), що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Як вже зазначалося раніше, рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у цій справі №922/1851/23 оскаржується позивачем лише в частині зменшення пені, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, переглядається Східним апеляційним господарським судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 30%, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та це підтверджується матеріалами справи, позивачем свої зобов`язання за договором виконані, про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Сторонами не заперечується факт проведення відповідачем повної оплати за поставлений за договором поставки № БПР040121 від 04.01.2021 товар. Разом із цим така оплата була проведена з порушенням строків, які визначені у п. 2.2 договору, та вказані обставини щодо прострочення оплати товару в ході розгляду справи не були спростовані відповідачем.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.9 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 12.02.2021) сторони встановили 3 (три) проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, у разі несвоєчасної оплати товару, що сплачується за вимогою постачальника. У додатковій угоді від 31.12.2021 до договору сторони вирішили встановити 16 (шістнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, який не спростовано відповідачем, господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 853762,01грн інфляційних збитків та 402508,50грн процентів річних, встановив, що вказані нарахування є правомірними.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь пеню у розмірі 816667, 87грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

У ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов`язання за цим договором.

У додатковій угоді від 31.12.2021 до договору сторони вирішили виключити пункт 5.2 договору з 31.12.2021. У свою чергу, позивач нарахував пеню за порушення відповідачем строку оплати за період з 11.01.2021 по 29.12.2021 у загальному розмірі 816667, 87грн.

Господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку нарахованої позивачем суми пені в розмірі 816667,87грн, дійшов висновку про її обґрунтованість та правомірність, визнавши такою, що розрахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Як вже вказувалося раніше, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 2/3.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що станом на момент розгляду справи відповідач сплатив повністю основну суму заборгованості. На переконання відповідача, значний розмір штрафних санкцій при одночасності наведених обставини є надмірним та несправедливим по відношенню до нього. Незважаючи на воєнний стан, відповідач продовжує працювати в складних умовах, сплачувати заробітну плату та податки, чим підтримує економіку країни. У свою чергу, завеликі штрафні санкції можуть привести виключно до неможливості продовження підприємницької діяльності відповідача та в результаті до неможливості виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №924/414/19.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 21.10.2019 року по справі №910/1005/19).

Суд першої інстанції встановив і вказане не заперечується сторонами, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Разом з тим, враховуючи виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки, приймаючи до уваги строк прострочення та ступінь виконання зобов`язання відповідачем, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені та штрафу на 30%.

При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних відбувається згідно приписів ст. 625 ЦК України, які є спеціальним видом відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не передбачає жодних підстав для звільнення від такої відповідальності.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків та додаткових витрат внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини даної справи, присудження до стягнення пені у зменшеному на 30% розмірі, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення в частині зменшення заявленої позивачем суми штрафних санкцій прийняте господарським судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 слід залишити без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/1851/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя М.М. Слободін