Постанова

від 02.04.2024 по справі 922/1851/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1851/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»

про стягнення 2 072 938,38 грн.

У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Чоломбитько Ю. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (далі - позивач та/або ТОВ «ТБ «Новаагро» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» (далі - відповідач та/або ТДВ «Салтівський хлібзавод») про стягнення 2 072 938,38 грн, з яких: 853 762,01 грн - інфляційні збитки, 816 667,87 грн - пені , 402 508,50 грн - відсотків річних.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 04.01.2021 № БПР040121 у частині своєчасної оплати товару.

1.3. 21.06.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТДВ «Салтівський хлібзавод» про зменшення розміру штрафних санкцій на 2/3.

1.4. Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначав, що станом на момент розгляду справи ТДВ «Салтівський хлібзавод» сплатило повністю основну суму заборгованості. На переконання відповідача, значний розмір штрафних санкцій при одночасності наведених обставини є надмірним та несправедливим по відношенню до нього. Незважаючи на воєнний стан, відповідач продовжує працювати в складних умовах, сплачувати заробітну плату та податки, чим підтримує економіку країни. У свою чергу, завеликі штрафні санкції можуть привести виключно до неможливості продовження підприємницької діяльності відповідача та в результаті до неможливості виконання грошових зобов`язань.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/1851/23 (суддя Жельне С. Ч.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (Мартюхіна Н. О. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Слободін М. М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 853 762,01 грн інфляційних збитків, 571 667,50 грн пені, 402 508, 50 грн відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 27 362,16 грн; в іншій частині позову - відмолено.

2.2. Ураховуючи виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки від 04.01.2021 № БПР040121, приймаючи до уваги строк прострочення та ступінь виконання зобов`язання відповідачем, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про наявність підстав для зменшення нарахованої ТДВ «Салтівський хлібзавод» пені на 30 %.

При цьому суди попередніх інстанцій прийняли до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків та додаткових витрат внаслідок прострочення виконання ТДВ «Салтівський хлібзавод» зобов`язань з оплати поставленого товару, та зазначили, що з огляду на обставини даної справи, присудження до стягнення пені у зменшеному на 30 % розмірі, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 922/1851/23, ТОВ «ТБ «Новаагро» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та достягнути на користь позивача пеню у сумі 245 000,37 грн.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме положення статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22, від 28.07.2022 у справі № 332/4439/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Скаржник звертає увагу на те, що системний аналіз приписів статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, а також висновків Верховного Суду щодо застосування положень цих статей свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин. При цьому обов`язковою обставиною для зменшення розміру штрафних санкцій є значне перевищення розміру штрафних санкцій збитків кредитора наявність та розмір яких презюмуються, а всі інші, зокрема: майновий стан сторін, інші інтереси стороні є додатковими обставинами та мають бути доведені поміж значного перевищення розміру штрафних санкцій збитків кредитора. При цьому доведення факту значного перевищення розміру збитків заявленому розміру пені покладається на особу, яка звертається з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Натомість, за твердженням скаржника, відповідачем під час розгляду цієї справи не було доведено, а судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено, що розмір неустойки перевищує розмір збитків понесених позивачем через неналежне виконання ТДВ «Салтівський хлібзавод» своїх обов`язків щодо оплати поставленого товару.

Додатково скаржник звертає увагу на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ТОВ «ТБ «Новаагро» у зв`язку із касаційним оскарженням рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 922/1851/23 складає 25 000,00 грн.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 04.01.2021 між ТОВ «ТБ «Новаагро» (постачальник) та ТДВ «Салтівський Хлібзавод» (покупець) укладено договір поставки №Б ПР040121 (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити борошно пшеничне (далі - товар), ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в специфікації, що є додатком до договору. Строк поставки товару визначається в додатку (специфікації) до цього договору (пункт 1.2 договору поставки).

За умовами пунктів 3.1 - 3.3 договору поставки, поставка товару здійснюється на умовах EXW - ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Новопокровка, вул. ім. Вєсіча, 1 відповідно до Інкотермс 2010. В частині протиріччя умов Інкотермс 2010 з умовами договору, пріоритетним вважаються умови договору. Поставка товару відбувається автомобільним або/та залізничним транспортом чи в інший спосіб, що затверджений в договорі. Момент переходу права власності на товар та момент виконання зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються такими, що настали відповідно до умов поставки згідно з Інкотермс-2010, які затверджуються сторонами в договорі, але не пізніше підписання сторонами видаткових накладних.

У пункті 2.2 договору поставки, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 31.12.2021, сторони погодили, що покупець проводить оплату товару на умовах, які зазначені в договорі/специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в договорі/специфікації, але не пізніше ніж протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, за умови реєстрації в ЄРПН у встановлений податковим законодавством строк податкових накладних. У разі не отримання оплати за попередню партію, постачальник має право призупинити відвантаження наступної партії до повного виконання своїх зобов`язань покупцем.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2021 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

У межах виконання договору сторонами було узгоджено поставку товару на підставі специфікацій №№ 1- 22 за період з 04.01.2021 по 02.06.2022.

Відповідач наведений у специфікаціях товар у власність від позивача отримав на загальну суму 38 540 081,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також ТТН від 16.05.2022 № НП160522-02, від 29.06.2022 № НП290622-10.

Також, на виконання пункту 2.2 договору поставки позивачем були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, у яких відображено проведення господарських операцій за вищевказаними видатковими накладними.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що за поставлений товар відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями за період з 25.01.2021 по 28.10.2022, однак оплата відповідачем поставленого за видатковими накладними товару відбувалася з порушенням строків виконання зобов`язання, у зв`язку із чим позивачем здійснено нарахування (з урахуванням збільшених позовних вимог) 853 762,01 грн інфляційних збитків, 816 667,87 грн пені, 402 508,50 грн відсотків річних.

Наведені обставини стали підставою звернення ТОВ «ТБ «Новаагро» до Господарського суду Харківської області з позовом до ТДВ «Салтівський хлібзавод» про стягнення вищевказаних нарахувань.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, а саме в частині зменшення пені на 30 %.

5.3. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами не заперечується факт проведення відповідачем повної оплати за поставлений за договором поставки товар. Разом із цим, оплата за товар була проведена відповідачем з порушенням строків, які визначені у пункті 2.2 договору поставки.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, який не спростовано відповідачем, господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 853 762,01 грн інфляційних збитків та 402 508,50 грн відсотків річних, встановили, що вказані нарахування є правомірними.

Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь пеню у сумі 816 667,87 грн.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку нарахованої позивачем пені в сумі 816 667,87 грн, дійшли висновку про її обґрунтованість та правомірність, визнавши такою, що розрахована позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору поставки.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 2/3.

Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У частинах 2, 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 та від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Верховний Суд у постанові від 25.10.2023 у справі №907/568/21 виснував, що зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Верховний Суд у вказаній постанові також акцентував увагу на тому, що відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 924/414/19.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати за договором поставки, строки прострочення виконання основного зобов`язання, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків та додаткових витрат внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, а також застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення 3 % річних та інфляційних, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, справедливості, добросовісності та розумності дійшов обґрунтованого висновку про зменшення суми нарахованої відповідачу пені на 30 %, а саме з 816 667, 87 грн до 571 667,50 грн, що узгоджується з вимогами частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру пені і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22, від 28.07.2022 у справі № 332/4439/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й ухваленні за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

Доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 ГПК України.

У свою чергу, Верховний Суд враховує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить цим висновкам, на які посилається скаржник, у свою чергу оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм права, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 922/1851/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ