Рішення

від 13.12.2023 по справі 910/9898/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/9898/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Міністерства оборони України

просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент"

просп. Повітрофлотський 8, кв. 69, м. Київ, 02000

про стягнення 68 305,38 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий

елемент"

просп. Повітрофлотський 8, кв. 69, м. Київ, 02000

до Міністерства оборони України

просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

про стягнення 68 305,38 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" (далі-відповідач) про стягнення 68 305,38 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9898/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Міністерства оборони України (далі-відповідач) про стягнення 68 305,38 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

13.0.92023 позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив.

18.09.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 07.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9898/23 від 19.09.2023 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" про стягнення 137 358,39 грн. до розгляду з первісним позовом у справі № 910/9898/23. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2023.

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.11.2023.

У судовому засіданні 29.11.2023 судом оголошено перерву до 13.12.2023.

13.12.2023 в судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом позовні вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі, проти задоволення вимог зустрічного позову заперечив. Представник відповідача просив задовольнити вимоги зустрічного позову та відмовити у задоволенні первісного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 13.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

З метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, Міністерством оборони України (далі - Міноборони/Позивач/Замовник) 19.09.2022 укладено державний контракт № 403/1/22/304 (далі - Контракт) із Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" (далі - ТОВ "Новий елемент"/Відповідач/Виконавець) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у специфікації товару (далі - Специфікація), а Замовник - прийняти через 1285 військове представництво Міністерства оборони України та Вантажоодержувача, визначеного у окремих письмових вказівках Замовника та оплатити такі товари. Так, Виконавець зобов`язався поставити Замовнику гранату димову типу РДГ-55Б (ДГ 01Б), а саме гранату димову ДГ 01Б НОЕЛ.067329.001-01, NSN 1330 61 015 0521 (далі - товар) у кількості 10 000 шт. - до 15.12.2022.

Відповідно до Додаткової угоди 1 від 29.12.2022, обсяг бюджетних зобов`язань за загальним фондом КПКВ 2101150/1 у 2022 році становлять 13 104 172,90. Дану суму було сплачено Замовником відповідно до платіжних доручень № 403/1/695 від 27.10.2022 на суму 3 193 453,90 грн., № 403/1/166 від 30.01.2023 на суму 6 386 907,80 грн., № 403/1/167 від 30.01.2023 на суму 3 523 811,20.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту, поставка Виконавцем та приймання Вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням Вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.10, датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата затвердження Вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Відповідно до пункту 3.11 Контракту, датою виконання умов Контракту є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару за Контрактом.

Відповідно до акту приймання передачі № 1360 від 20.10.2022, було поставлено 2030 одиниць товару на суму 3 193 453,90 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі військового майна № 249 від 09.12.2022 було поставлено 4060 одиниць товару на суму 6 386 907,80 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі військового майна № 253 від 15.12.2022 було поставлено 2240 одиниць товару на суму 3 523 811,20 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі товару військового майна № 04 від 11.01.2023 було поставлено 1670 одиниць товару на суму 2 627 127,10 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, котре не заперечується відповідачем, відповідач порушив умови Контракту, а саме - не поставив 1670 одиниць товару у встановлений строк - до 15.12.2022.

Як вказує позивач, прострочення поставки товару оборонного призначення підриває боєздатність Збройних Сил України та не дозволяє Збройним Силам України планувати та здійснювати заходи в ході відсічі збройної агресії російської федерації та захисту суверенітету та територіальної цілісності держави.

Однак, звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що відповідач умови Контракту не виконав, а саме - не поставив визначені у Специфікації Товари у встановлений строк.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.

Так, пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці позивача, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 73,74 ГПК України, на підтвердження того, що відповідачем були здійснені своєчасні поставки Товарів за Контрактом, як і не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення постачання Товарів.

За таких обставин, суд вважає правомірним звернення позивача з вимогою до відповідача саме про стягнення пені, передбаченої умовами п. 7.2 Контракту.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 68 305,38 грн пені.

Стосовно вимог зустрічного позову про відшкодування позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом 137 358,39 грн. інфляційного збільшення за прострочення обумовлених Контрактом термінів оплати, суд зауважує наступне.

Звертаючись із означеними вимогами, позивач за зустрічним позовом вказує, що Замовник розрахувався за поставлений за Контрактом Товар з порушенням термінів, встановлених умовами Контракту.

Так, пунктом 2.5. Контракту передбачено обов`язок Замовника оплатити отриманий товар на умовах, визначених договором.

Порядок розрахунків визначено пунктом 2.6. Договору, згідно якого розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом оплати поставки Замовником протягом 15 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та документів згідно пункту 2.10. Договору. Позивач за зустрічним позовом вказує, що Договором пункт 2.10. не передбачено, акти приймання-передачі Товару було підписано представниками Сторін без рекламацій у зазначені вище дати, факт отримання Товару Замовником не заперечується та підтверджується матеріалами Первісного позову.

Всі документи на оплату Відповідач отримував своєчасно наступного після здійснення поставки робочого дня, тобто 12.12.2022р, 19.12.2022р., 11.02.2023р. відповідно, що не заперечується Замовником.

Договором передбачено обов`язок Замовника по оплаті Товару, згідно пп.3 п. 6.2. якого він зобов`язаний здійснити оплату поставленого Товару відповідно до зазначених вище умов Договору - саме протягом 15 банківських днів після отримання відповідного рахунку-фактури та складання Акту приймання-передачі (пункти 2.6. та 2.7. Контракту), відповідні копії Актів залучені Замовником у первісному позові.

Згідно наявних в Первісному позові доказів, Замовник тільки першу поставку оплатив вчасно (Згідно Акту ПП № 1360 від 20.10..2022р. - на суму 3193453.90 грн.).

Інші оплати відбулися з порушенням обумовлених Контрактом термінів (з урахуванням терміну для оплати в 15 банківських днів), а саме:

Поставка 09.12.2022р. - на суму 6386907.80 грн. - оплата мала бути проведена до 04 січня 2023 року включно, фактично отримано 03.02.2023р., прострочення оплати складає 29 календарних днів.

Поставка 15.12.2022р. - на суму 3523811.20 грн. - оплата мала бути проведена до 10 січня 2023 року включно; фактично отримано 03.02.2023р., прострочення оплати складає 23 календарних дні.

Поставка 11.01.2023р. - на суму 2627127.10 грн. - оплата мала бути проведена до 01 лютого 2023 року включно, фактично оплата отримано 22.03.2023р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зустрічного позову, позивач вказує, що прострочення Замовника по оплаті за кожний день прострочення складає:

Поставка від 09.12.2022р. - на суму 6386907.80 грн. - 29 календарний день;

Поставка від 15.12.2022р. - на суму 3523811.20 грн. - 23 календарний день;

Поставка 10.01.2023р. - на суму 2627127.10 грн. - 48 календарних днів.

Згідно пункту 7.2. Договору передбачено відповідальність Замовника за порушення строків оплати, а саме пп.7 зазначеного пункту - погоджений Сторонами розмір збитків, а також неустойки, яка має бути сплачена Замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за час прострочення. Відповідно до ч.2 статті 625 ЦКУ, сторони домовились про розмір процентів річних для Замовника в розмірі 0.00 відсотків.

Згідно ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або послуги.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1 розд. 2 Контракту договірна вартість товарів без урахування податку на додану вартість становить 15 731 300, 00 грн.

В той же час, згідно Додаткової угоди № 1 від 29.12.2022, сторонами погоджено, що обсяг бюджетних зобов`язань за загальним фондом КПКВ 2101150/1 у 2022 році становить 13104172,90 грн.

Дану суму було сплачено Замовником відповідно до платіжних доручень № 403/1/695 від 27.10.2022 на суму 3 193 453, 90 грн., № 403/1/166 від 30.01.2023 на суму 6 386 907, 80 грн., № 403/1/167 від 30.01.2023 на суму 3 523 811,20 грн.

Пунктом 2.6 Контракту розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником поставлених товарів протягом 15 банківських днів після пред`явлення Виконавцем рахунку на оплату товарів та документів, що зазначені у п. 2.10 (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України).

У зв`язку із недофінансуванням видатків Міністерства оборони України у кінці 2022 року станом на 31.12.2022 утворилась кредиторська заборгованість перед Виконавцем у сумі 9 910 719, 00 грн. (додаткова угода № 2 від 20.01.2023).

Згідно Додаткової угоди № 2 від 20.01.2023, сторонами погоджено, що обсяг бюджетних зобов`язань за загальним фондом КПКВ 2101150/1 у 2023 році становить 3 193 453,90 грн. грн.

Таким чином, як вказує відповідач за зустрічним позовом, він отримав можливість здійснити оплату поставленого Товару лише 01.02.2023 в межах коштів, що виділяються відповідачу відповідно до помісячного розпису.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так п. 7.2 Договору передбачено, що відповідальність Замовника за порушення строків оплати, а саме пп.7 зазначеного пункту - погоджений Сторонами розмір збитків, а також неустойки, яка має бути сплачена Замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за час прострочення. Відповідно до ч.2 статті 625 ЦКУ, сторони домовились про розмір процентів річних для Замовника в розмірі 0.00 відсотків.

Згідно п. 7.5 Контракту Сторони домовилися, що Замовник звільняється від відповідальності та відшкодування збитків Виконавцю за несвоєчасну сплату за поставлений Товар у разі не надходження коштів на рахунок Замовника на зазначені цілі та/або з інших об`єктивних причин (заблоковані рахунки, тимчасово не працюють органи казначейства тощо), що підтверджується довідкою, яка видається відповідним державним органом.

Підсумовуючи викладені вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають, враховуючи умови укладеного між сторонами Контракту стосовно звільнення Замовника від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений товар.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору щодо належного виконання робіт за Договором, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають задоволенню. Вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом. Судові витрати позивача за зустрічним позовом з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" (просп. Повітрофлотський 8, кв. 69, м. Київ, 02000; ідентифікаційний код 43702339) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) 68 305,38 грн. пені та 2684,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання повного тексту рішення 26.12.2023

Суддя М.О. Лиськов