Ухвала

від 26.03.2024 по справі 910/9898/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9898/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елемент» (далі - ТОВ «Новий елемент», скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024

у справі № 910/9898/23

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елемент»

про стягнення 68 305, 38 грн,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елемент»

до Міністерства оборони України

про стягнення 68 305, 38 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Новий елемент» 16.03.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23 скасувати та направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23 до набуття чинності рішення касаційної інстанції по суті касаційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9898/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Новий елемент» у контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Як вбачається з тексту касаційної скарги, ТОВ «Новий елемент» обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження зазначає, що суд апеляційної інстанції, безпідставно позбавив скаржника права апеляційного оскарження, а отже - доступу до правосуддя, чим порушено вимоги статей 55, 129 Конституції України та статей 2, 11, 17, 86, 119, 254, 256 ГПК України), оскільки:

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, за апеляційною скаргою ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, скаржника було зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. При невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається апелянту;

- як підтверджується судом апеляційної інстанції, 21.02.2024 (тобто в строк, встановлений ухвалою від 12.02.2024) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - оригінал платіжного доручення із відповідним клопотанням. Отже, судом апеляційної інстанції було надано скаржнику час для подання платіжного доручення щодо сплати апеляційного збору, якого він суворо дотримався. При цьому зобов`язання про подання клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, на яке посилається апеляційна інстанція в ухвалі від 27.02.2024, ухвала від 12.02.2024 не містить, а отже висновок апеляційної інстанції в ухвалі від 27.02.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження не ґрунтується на фактичних обставинах справи;

- «в ухвалі про залишення позовної заяви без руху» від 12.02.2024, на підставі статей 234, 256 та 260 ГПК України, було передбачено, що в разі неподання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги, вона вважатиметься не поданою. В той же час, ухвалюючи 27.02.2024 оскаржуване рішення апеляційної інстанції, суд вже виходив із статті 261 ГПК України та відмовив у відкритті апеляційного провадження та сплачений збір не повернув. Очевидним є те, що апеляційна інстанція не дотрималася вимог власної ухвали від 12.02.2024.

За приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Як вбачається з матеріалів доданих до касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23 встановлено:

«ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору та надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважності причин пропуску такого строку з відповідними доказами;

через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 21.02.2024 від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги;

вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, колегією суддів встановлено, що скаржником встановлені ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 недоліки апеляційної скарги усунуто не у повному обсязі, оскільки до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги не додано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, у зв`язку з чим апеляційний суду дійшов до висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23 необхідно відмовити з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України».

Дослідивши матеріали касаційної скарги, щодо оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23 про відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає таке.

Стаття 2 та частина третя статті 236 ГПК України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, пов`язаним із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення судочинства в господарських судах визначає ГПК України.

Частиною першої статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Умовою прийнятності апеляційної скарги на рішення суду до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 258 ГПК України, а також дотриманні строків на апеляційне оскарження (стаття 256 ГПК України), обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством серед інших встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків та сплати судового збору.

Статтею 256 ГПК України встановлено, що: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду; строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частина перша статті 116 ГПК України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами статті 115 ГПК України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Верховний Суд виходить з того, що інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах та стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Правові висновки щодо порядку застосування процесуальних строків викладені у низці Постанов ВС.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Статтею 258 ГПК України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 7 частини другої цієї статті встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу, а пунктом 2 частини третьої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно із частинами другою та третьою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу; апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З аналізу частини четвертої статті 174 ГПК України та частини четвертої статті 260 ГПК України вбачається, що вони містять різні правові наслідки щодо не усунення недоліків апеляційної скарги, які пов`язані з характером цих недоліків.

Як вбачається з матеріалів доданих до касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, посилання ТОВ «Новий елемент» на те, що ухвала Північного апеляційного суду від 12.02.2024 у справі № 910/9898/23 не містить зобов`язання про подання клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, є безпідставними, оскільки з її змісту вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, дійшов висновку про невідповідність скарги вимогам Глави 1 Розділу IV ГПК України, оскільки:

«повний текст рішення Господарського суду міста Києва складено 26.12.2023, останнім днем для подання апеляційної скарги є 15.01.2024.

Натомість, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 16.01.2024, що підтверджується відбитком штемпеля Укрпошти на конверті в якому надійшла апеляційна скарга.

Слід зауважити на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Також згідно з ч. 4 зазначеної статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З аналізу вказаних процесуальних норм вбачається, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за заявою скаржника, а не з ініціативи суду.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий елемент" до апеляційної скарги не додано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, також такої заяви не викладено і у прохальній частині апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, що відповідно до вимог частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху».

Отже, апеляційний суд дослідив строк подання до суду апеляційної скарги, строк складання повного тексту рішення місцевого суду від 13.12.2023, вказав як обраховуються строки на апеляційне оскарження рішення суду, що зі змісту касаційної скарги не вбачається висловленого клопотання на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та таке клопотання відсутнє, зазначено, що пропущений строк, навів норму статті у якій законодавцем наведено шлях усунення недоліку у разі звернення зі скаргою з пропуском процесуального строку та без клопотання про його поновлення.

Далі зі змісту ухвали Північного апеляційного суду від 12.02.2024 у справі № 910/9898/23 вбачається, що суд апеляційної інстанції з посиланням на пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України зазначив, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору, тоді як встановивши, що апеляційну скаргу подано в порушення наведеної норми зазначив на необхідності сплатити ТОВ «Новий елемент» судовий збір у визначеному розмірі.

Отже, судом апеляційної інстанції було виявлено два недоліки при поданні ТОВ «Новий елемент» апеляційної скарги, а саме 1) її було подано з пропуском строку на апеляційне провадження без клопотання про його поновлення, а також 2) скаргу подано без сплати судового збору, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Новий елемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, саме через це залишено без руху та надано ТОВ «Новий елемент» можливість усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Враховуючи те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2024, яка оскаржується, у відкритті апеляційного провадження було відмовлено у зв`язку з тим, що ТОВ «Новий елемент» недоліки апеляційної скарги усунуто не у повному обсязі, оскільки до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги не додано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/9898/23, апеляційний суд у цьому випадку виконав свій обов`язок чітко передбачений процесуальним законом (частина четверта статті 260, пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування вище вказаних норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали від 27.02.2024 щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Окремо Суд ураховує частину четверту статті 13 ГПК України відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Втім, Верховний Суд відзначає, що в резолютивній частині ухвали Північного апеляційного суду від 12.02.2024 у справі № 910/9898/23 дійсно викладено, що при невиконанні її вимог, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається апелянту, проте предметом оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23, а формально не точна вказівка в ухвалі від 12.02.2024 не свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо ухвали апеляційного суду від 27.02.2024.

Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, правильне застосування статті 261 ГПК України Північним апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної ухвали від 27.02.2024 щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Що стосується посилання скаржника про те, що суд відмовивши у відкритті апеляційного провадження не повернув сплачений збір, Суд зазначає, що за приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Отже, повернення судового збору відбувається за клопотанням особи, яка його сплатила, а відтак посилання скаржника про те, що суд відмовивши у відкритті апеляційного провадження не повернув сплачений збір, за відсутності такого клопотання не свідчить про порушення апеляційним судом щодо його повернення.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Новий елемент» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23 щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України (є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення), клопотання скаржника не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 304 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елемент» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/9898/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець