Окрема думка

від 26.12.2023 по справі 9901/459/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 9901/459/21 (провадження № 11-75заі23), ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги Верховної Ради України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (у складі колегії суддів Хохуляка В. В., Васильєвої І. А., Гімона М. М., Пасічник С. С., Усенко Є. А.) та апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Верховної Ради України на додаткове рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2023 року (у складі колегії суддів Хохуляка В. В., Васильєвої І. А., Гімона М. М., Пасічник С. С., Усенко Є. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

Короткий виклад історії справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач), у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Верховної Ради України про позбавлення її права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте 5 листопада 2021 року на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії ІХ скликання; зобов`язати відповідача опублікувати в газеті «Голос України» оголошення про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду; зобов`язати головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України під час пленарного засідання оголосити про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду.

Позивачка стверджує, що були відсутні умови, визначені статтею 51 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент) для прийняття рішення про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України. Спірним протиправним рішенням було порушено її права: на участь у пленарних засіданнях парламенту; на отримання виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень; на недоторканність честі, гідності та ділової репутації. Незважаючи на те, що це рішення вичерпало свою дію після того, як позивачка пропустила п`ять пленарних засідань Верховної Ради України, вона наполягає, що повне відновлення її порушених прав неможливе без визнання протиправним і скасування цього рішення, що є умовою для подальшого стягнення на її користь недоотриманих сум заробітної плати, вирішення питання про відшкодування завданої їй моральної шкоди, а також для відновлення її доброго імені та ділової репутації.

Касаційний адміністративний суд рішенням від 5 квітня 2023 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте 5 листопада 2021 року на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії Верховної Ради України ІХ скликання; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; стягнув з Верховної Ради України на користь позивачки понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем за відсутності підстав, прямо передбачених частинами четвертою - п`ятою статті 51 Регламенту, отже, це рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд виходив з того, що з огляду на доводи позовної заяви, якими обґрунтовано наявність підстав для задоволення позовних вимог, належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивачки є скасування рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань). Скасування такого рішення призведе до поновлення порушеного права, змін в обсязі прав сторони, одержання особою бажаного результату. Інші заявлені позивачкою вимоги суд першої інстанції визнав неефективними способами захисту.

Додатковим рішенням від 7 червня 2023 року Касаційний адміністративний суд задовольнив частково заяву представника позивачки про розподіл витрат на професійну правничу допомогу: стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 537,50 грн; у задоволенні решти вимог заяви представника позивачки про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку.

Також сторони оскаржили в апеляційному порядку додаткове рішення Касаційного адміністративного суду у цій справі.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у цій справі всі апеляційні скарги залишені без задоволення, рішення Касаційного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року та додаткове рішення від 7 червня 2023 року - без змін.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що уконтексті спірних правовідносин застосоване до позивачки обмеження [позбавлення права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України] з урахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ становило втручання у захищене статтею 8 Конвенції право позивачки на повагу до приватного життя в аспекті здійснення трудової діяльності, оскільки може мати наслідком позбавлення права на виплати, пов`язані з виконанням депутатських повноважень. Крім того, інформацію про позбавлення народного депутата за порушення ним дисципліни й етичних норм права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України повідомляють невизначеному колу осіб шляхом її оприлюднення у газеті «Голос України». Такі відомості можуть підривати довіру виборців до народного депутата та впливають на його ділову репутацію, оскільки ставлять під сумнів професійну компетентність. Це може мати наслідки для подальшої професійної кар`єри людини, зокрема і для можливості продовження нею публічної служби. З огляду на наведене можна виснувати про наявність підстав для вирішення адміністративним судом питання правомірності оскаржуваних дій відповідача (пункти 79, 80).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що текстуальний виклад статті 51 Регламенту та її граматичне й логічне тлумачення дає підстави виснувати, що застосування за висновком Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (далі - Комітет) Верховною Радою України дисциплінарної санкції щодо народного депутата України у вигляді позбавлення цього народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань) можливе за сукупної наявності таких умов: 1) народний депутат виголосив образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи); 2) образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи) народний депутат виголосив саме на пленарному засіданні; 3) депутат, депутатська фракція (депутатська група), на адресу яких народним депутатом на пленарному засіданні були виголошені образливі слова, подав (подали) заяву до Комітету, який розглянув це питання на своєму засіданні. Натомість за обставинами цієї справи звернення народних депутатів до Комітету щодо висловлювання позивачки, а також висновок цього Комітету, яким рекомендовано Верховній Раді України прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України», основані на тому, що 8 жовтня 2021 року в чаті депутатської фракції Політичної партії «Слуга народу» позивачка написала, що «одним ворогом менше» (про смерть ОСОБА_2 ). Цей допис позивачки Комітет визнав образливим висловлюванням та, керуючись положенням частини п`ятої статті 51 Регламенту, склав висновок, на підставі якого відповідачем було прийнято спірне рішення (пункти 107-112).

Аналіз оскаржуваного судового рішення у цій справі вказує на те, що суд першої інстанції, здійснюючи контроль за рішенням та діями Верховної Ради України щодо застосування до позивачки дисциплінарного стягнення, виходив з того, що обставини справи та спірне рішення не містять посилань і/або встановлених фактів, що під час пленарного засідання позивачкою виголошувалися образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи). При цьому суд першої інстанції зауважив, що висловлювання, які Комітет уважав образливими, містилися не у виступі позивачки на пленарному засіданні, а були написані в чаті депутатської фракції, що унеможливлює застосування до цих правовідносин приписів статті 51 Регламенту. Виходячи з цього, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини, що мають безпосереднє значення для прийняття рішення про позбавлення позивачки права брати участь у пленарних засіданнях, не були враховані Верховною Радою України як суб`єктом владних повноважень, що свідчить про порушення процедури ухвалення оскаржуваного рішення та протиправність таких дій (пункти 113, 114 постанови).

Причини висловлення окремої думки

Погоджуючись з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо протиправності рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, як такого, що прийняте за відсутності законних підстав, разом із тим вважаю, що у цій справі не було передумов для задоволення позову, виходячи з наступного.

За обставинами цієї справи 19 жовтня 2021 року на ім`я Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 надійшла заява народних депутатів, у якій висловлено прохання відповідно до частини п`ятої статті 51 Регламенту доручити Комітету розглянути питання позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань) у зв`язку із цинічною поведінкою і демонстрацією неповаги до колеги ОСОБА_2 , прийняти відповідне рішення.

22 жовтня 2021 року Комітет за результатом розгляду згаданої вище заяви народних депутатів стосовно висловлювання народного депутата України ОСОБА_1 , ураховуючи положення частини п`ятої статті 51 Регламенту, прийняв рішення ухвалити висновок та рекомендувати Верховній Раді України без обговорення прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України».

5 листопада 2021 року на двадцятому засіданні шостої сесії ІХ скликання Верховної Ради України на підставі частини п`ятої статті 51 Регламенту 234-ма народними депутатами України підтримано пропозицію Комітету і прийнято рішення позбавити народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України», про що здійснив оголошення головуючий на пленарному засіданні.

6 листопада 2021 року в газеті «Голос України» було опубліковане оголошення про те, що ОСОБА_1 не має права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України.

10 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду із позовом у цій справі, у якому вказала, що в результаті прийняття Верховною Радою України оскаржуваного рішення було порушено її права: на участь у засіданнях Верховної Ради України; на отримання виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень; на недоторканість честі, гідності та ділової репутації. Позивачка зазначила, що незважаючи на те, що рішення від 5 листопада 2021 року вичерпає свою дію після пропуску позивачкою п`яти пленарних засідань, тим не менш повне відновлення її порушених прав без визнання протиправним та скасування такого рішення буде неможливим.

5 квітня 2023 року Касаційний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі, в якому визнав протиправним і скасував рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте 5 листопада 2021 року, однак при цьому зазначив, що це є належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивачки, інші заявлені нею вимоги (зокрема, зобов`язати відповідача опублікувати в газеті «Голос України» оголошення та зобов`язати головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України оголосити про прийняте судом рішення) суд першої інстанції визнав неефективними способами захисту.

Велика Палата Верховного Суду переглядала цю справу лише в частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог, тобто в частині визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України.

Погоджуючись із правомірністю задоволення Касаційним адміністративним судом вказаних позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність втручання у захищене статтею 8 Конвенції право позивачки на повагу до приватного життя в аспекті здійснення трудової діяльності, оскільки може мати місце позбавлення права на виплати, пов`язані з виконанням депутатських повноважень; крім того, інформацію про позбавлення народного депутата за порушення ним дисципліни й етичних норм права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України повідомляють невизначеному колу осіб шляхом її оприлюднення у газеті «Голос України», що може підривати довіру виборців до народного депутата та впливати на його ділову репутацію.

Однак задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року не призвело до відновлення вказаного порушеного права позивачки.

Зокрема, слід враховувати, що спірне рішення Верховної Ради України на момент визнання його протиправним і скасування в судовому порядку повністю вичерпало свою дію. При цьому позивачкою не було заявлено суду, що внаслідок виконання цього рішення вона дійсно не отримала будь-яких виплат, пов`язаних із виконанням депутатських повноважень. Отже, зауваження суду про можливість понесення позивачкою вказаних матеріальних втрат ґрунтувалися на припущеннях та не були підтверджені належними доказами. Тому відсутні правові підстави стверджувати як про порушення спірним рішенням права ОСОБА_1 на виплати, пов`язані з виконанням депутатських повноважень, так і про поновлення судовими рішеннями у цій справі вказаного порушеного права позивачки.

Крім того, факт визнання протиправним і скасування рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року не був публічно оприлюднений внаслідок того, що Касаційним адміністративним судом у цій справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог про опублікування судового рішення в газеті «Голос України» та зобов`язання головуючого оголосити його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Тому не можна вважати, що судові рішення у цій справі істотно вплинуть на рівень довіри виборців до позивачки та відновлять її ділову репутацію серед невизначеного кола осіб, - чого ОСОБА_1 прагнула досягти шляхом подання до суду позову у цій справі.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ефективний захист прав, свобод та інтересів здійснюється судом у спосіб, який дозволяє: 1) відновити порушене право, свободу, інтерес, або 2) компенсувати втрати, спричинені неможливістю відновлення права, свободи чи інтересу.

Застосовуючи відповідний спосіб захисту, суд у кожному конкретному випадку має встановити, чи досягається цей результат. У протилежному випадку не виконується завдання адміністративного судочинства. При цьому питання про те, чи буде захист ефективним, остаточно вирішується судом на час ухвалення рішення, а не на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що позов підлягає задоволенню виключно в разі, якщо на момент звернення до суду охоронюване право або законний інтерес є порушеним і задоволення позову призведе до ефективного їх захисту (наприклад, постанова від 03 вересня 2019 року у справі № 925/394/18).

Тобто, суд має задовольнити адміністративний позов про скасування індивідуального акту, якщо визнає його протиправним, таким, що порушує права, свободи або інтерес позивача, і якщо дійде висновку, що внаслідок скасування цього акту порушене право, свобода або інтерес позивача будуть відновлені або захищені шляхом компенсації.

У своєму позові ОСОБА_1 наголошувала, що спірним рішенням Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року було порушено її права: на участь у пленарних засіданнях парламенту; на отримання виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень; на недоторканність честі, гідності та ділової репутації.

На момент прийняття судового рішення у цій справі право позивачки на участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України вже не було порушеним, оскільки застосовані до неї обмеження щодо позбавлення права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України закінчились та позивачка вже брала участь пленарних засіданнях Верховної Ради України.

З вимогами про стягнення виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень, за час позбавлення позивачки права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, остання до суду не зверталась.

В той же час, право позивачки на недоторканність честі, гідності та ділової репутації не було відновлено внаслідок скасування рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, оскільки у задоволенні вимоги позивачки про зобов`язання відповідача опублікувати в газеті «Голос України» оголошення про задоволення її позову було відмовлено, і факт визнання вказаного рішення протиправним не був публічно оприлюднений.

Отже, в даному випадку часткове задоволення позову не призвело до ефективного відновлення та захисту порушених прав ОСОБА_1 .

Вичерпання дії рішенням Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року внаслідок його повного виконання не виключає можливості встановлення судом його протиправності, але задля досягнення якоїсь іншої юридично значимої мети - стягнення матеріальної або моральної шкоди, оприлюднення оголошення про протиправність рішення тощо. Натомість саме по собі визнання протиправним і скасування правового акту, дія якого уже припинилась, позбавлене юридичного сенсу з огляду на те, що це жодним чином не відновлює та не захищає права та інтереси позивачки у цій справі станом на час вирішення спору.

ОСОБА_1 у позовній заяві, з-поміж іншого, вказувала, що визнання протиправним і скасування спірного рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 рокує умовою для подальшого стягнення на її користь недоотриманих сум заробітної плати, вирішення питання про відшкодування завданої їй моральної шкоди, а також для відновлення її доброго імені та ділової репутації, однак відповідні позовні вимоги або не були заявлені у цій справі (зокрема, щодо стягнення заробітної плати та моральної шкоди), або у їх задоволенні було відмовлено (щодо публічного оприлюднення судового рішення).

За таких обставин у судів першої та апеляційної інстанції не було правових підстав ухвалювати рішення про часткове задоволення позову та визнання протиправним і скасування рішення Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, оскільки за наведених обставин ця позовна вимога сама по собі є неефективним способом правового захисту.

Суддя Ю. Л. Власов