Рішення

від 26.12.2023 по справі 240/17886/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/17886/21

категорія 110010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанови про накладення штрафу від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21.

На обгрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" зазначило, що рішеннями Державної екологічної інспекції у Волинській області від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 до товариства за виявлене в ході перевірки порушення пункту 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927, яке полягало у відсутності товарного знаку підприємства виробника та знаку відповідності технічним регламентам на паспортах якості автомобільного палива А-92-Євро5-Е5, та ДП-3-Євро5-В0, були застосовані обмежувальні (коригувальні) заходи у вигляді обмеження надання продукції на ринку та усунення формальної невідповідності вимогам вказаного Технічного регламенту. Саме за неповне виконання вказаних рішень про вжиття обмежувальних заходів оскаржуваними у даній справі постановами Державної екологічної інспекції у Волинській області від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 на товариство були накладені штрафні санкції. Однак позивач стверджує, що у паспортах якості на бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, та ДП-3-Євро5-В0, що видані Центром паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз", містились посилання на паспорт якості заводу-виробника, а на паспортах якості заводу-виробника "Открытое акционерное общество "Мозырский нефтеперерабатывающий завод" нанесений національний знак відповідності. В свою чергу, випробування характеристик продукції за показниками були зазначені акредитованою лабораторією Центр паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз" в документах про якість за паспортом якості заводу - виробника з позначенням знаком (*). Крім того, позивач зауважує, що пункт 20 Технічного регламенту №927 на нього не поширюється, оскільки він не є виробником палива, а є лише роздрібним продавцем пального. Враховуючи вищезазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" вважає, що постанови від 07.05.2021 №56-тини другої статті 1 Закону № 2735-VІ, частини першої статті 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" в

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/17886/21 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Державна екологічна інспекція у Волинській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що відповідно до пункту 20 пункту 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927, встановлено, що перед введенням в обіг та під час надання палива на ринку на документ про якість (паспорт якості) виробником повинен бути нанесений знак відповідності технічним регламентам, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту. Згідно пункту 5 Технічного регламенту №927 дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього регламенту. Так, актом перевірки характеристик продукції від 14.04.2021 №19-8/21 встановлено відсутність знака відповідності технічним регламентам на паспортах якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0), виданих Центром паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз", що є порушенням пункту 20 Технічного регламенту №927. У зв`язку з цим, інспекцією відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" були прийняття рішення від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом усунення формальної невідповідності. В подальшому, після перевірки стану виконання вказаних рішень було встановлено, що вони виконанні лише частково, формальну невідповідність паспортів якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 вимогам пункту 20 Технічного регламенту товариством не усунено. Таким чином, підстава для винесення оскаржуваних постанов від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" штрафів виникла внаслідок невиконання ним, саме як розповсюджувачем продукції, рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних заходів. Натомість, доводи позивача щодо надання ним паспортів якості, виготовлених "ОАО Мозырский нефтеперерабатывающий завод" (Республіка Білорусь), є безпідставними та не спростовують факту відсутності знака відповідності саме на паспортах якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278, щодо яких були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Крім того, відповідач вказав, що у дані справі оскаржуються виключно постанови від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 про накладення штрафів, а тому доводи позивача, спрямовані на спростування підстав прийняття рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів не підлягають доказуванню у даній справі. Спірним в даній справі є питання виконання товариством у встановлений строк рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів, які не були оскарженні у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція у Волинській області просила відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" у задоволенні заявлених позовних вимог.

Після надходження відзиву, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" подало до суду клопотання, в якому просило здійснювати розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з приписами ч. 2 ст.12 КАС України та ст. 257 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до норм ч. 1ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що даний спір не входить до виключного переліку справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, визначеного ч. 4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України та не підпадає під перелік спорів, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, визначений ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що подане клопотання про розгляд справи в судовому засіданні не містить вагомих обґрунтувань щодо необхідності такого розгляду чи наявності істотних підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, а саме: бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд керуючись ч. 6 ст.262 КАС України прийшов до висновку, що клопотання позивача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 09.04.2021 №30-РН «Про проведення планової перевірки характеристик продукції, а саме: автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива» та направлення на проведення перевірки від 09.04.2021 №30-РН посадовими особами Державної екологічної інспекції у Волинській області, в період з 09.04.2021 по 14.04.2021 було проведено планову перевірку характеристик продукції що розповсюджується Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» на АЗС за адресою: вул. Селянська, 25а, м. Рожище, Волинська область, 45101.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 14.04.2021 №19-8/21, яким встановлено, зокрема, що надані під час перевірки документи про якість, а саме паспорт якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5, завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь), видані Центром паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз, не відповідають вимогам п.п. 9, 12, 13, 18, 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, та вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184 "Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення", оскільки в них відсутній знак відповідності технічним регламентам, а також відсутній товарний знак підприємства-виробника.

У зв`язку із встановленими під час перевірки порушеннями, Державна екологічна інспекція у Волинській області на підставі ч. 2 ст. 33 Закону України від 02.12.2010 №2735-VІ "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" прийняла рішення від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів, якими відповідно до статтей 28-32 Закону України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" та статті 12 Закону України «Про загальну безпеку нехарчової продукції» застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" обмежувальний захід у вигляді: «обмеження надання продукції на ринку шляхом усунення формальної невідповідності». Вказані Рішення містили вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» вжити в строки до 26 квітня 2021 року заходи щодо приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами Технічного регламенту, шляхом взаємодії із суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству.

На виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» направило Державній екологічній інспекції у Волинській області повідомлення від 26.04.2021 №26-1/1 про виконання рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів.

На підставі наказу від 28.04.2021 №38-РН «Про проведення планової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 28.04.2021 №38-РН посадовими особами Державної екологічної інспекції у Волинській області, в період з 28.04.2021 по 30.04.2021 було проведено перевірку стану виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів.

За наслідками проведеної перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних заходів відповідачем складено акт від 30.04.2021 №15-8/21, в якому встановлено неповне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» рішень від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 про вжиття обмежувальних заходів. Зокрема було встановлено, що не усунутими залишились порушення п.20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, та вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184 "Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення", яке полягає у відсутності у виданих Центром паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз паспортах якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0), знаку відповідності технічним регламентам.

У зв`язку з цим, 30 квітня 2021 року Державна екологічна інспекція у Волинській області склала протокол №14-8/21 про виявлене порушення вимог Закону України "Про державний нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", яке полягає у неповному виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» рішень про вжиття обмежувальних від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

В подальшому, за наслідками розгляду цього протоколу, Державна екологічна інспекція у Волинській області винесла:

- постанову від 07.05.2021 №56-8/21, якою за неповне виконання рішення від 14.04.2021 №81-8/21 про вжиття обмежувальних заходів, застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» штраф у розмірі 34000 гривень;

- постанову від 07.05.2021 №57-8/21, якою за неповне виконання рішення від 14.04.2021 №82-8/21 про вжиття обмежувальних заходів, застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» штраф у розмірі 34000 гривень.

Вважаючи вказані постанови від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначено Законом України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон №2735-VІ).

За змістом ст. 1 вказаного Закону державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону. У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін орган ринкового нагляду позначає також його територіальні органи.

Стаття 4 Закону № 2735-VІ визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Частиною 1 ст. 22 Закону № 2735-VI визначені заходи державного ринкового нагляду, зокрема, перевірка характеристик продукції.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2735-VI під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції. Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Відповідно до ст. 24 Закону № 2735-VI органи ринкового нагляду проводять планові перевірки характеристик продукції у розповсюджувачів згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Згідно ст. 30 Закону № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3)тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Відповідно до ст. 29 Закону № 2735-VІ у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Частиною 1 ст. 33 Закону № 2735-VI визначено, що обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено нормами Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (стаття 44) та в сфері введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 02 грудня 2010 року № 2736-VI (стаття 15).

Вказані норми містять широкий ряд санкцій, що застосовуються уповноваженими органами у випадках встановлення порушень у відповідних сферах. При цьому такі санкції розрізняються як за фактичним характером та змістом порушення, так і за суб`єктним складом особи порушника та ступенем негативного впливу на порушника.

Згідно із ч. 4 ст. 44 Закону № 2735-VI до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі:

1) невиконання або неповного виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених частиною першою статті 28 цього Закону, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів;

2) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів;

3) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів;

4) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених частинами першою та другою статті 29-1 цього Закону, - у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) невиконання припису про негайне усунення порушень вимог щодо представлення за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за невиконання вимог рішення про негайне припинення представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції - у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини третьої статті 29 Закону №2735-VI орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність. Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» штрафу винесено за неповне виконання ним рішень про вжиття обмежувальних від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21.

Обґрунтовуючи правомірність спірних постанов, відповідач вказує на те, що штраф правомірно застосовано, у зв`язку з відсутністю знака відповідності технічним регламентам на паспортах якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5, завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь), виданих Центром паливних випробувань "ТFС" Гребінківська ВЛ", що не відповідає вимогам п. 20 Технічного регламенту № 927.

В свою чергу, позивач, вказуючи на протиправність спірних постанов від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 посилається на те, що у паспортах якості міститься посилання на паспорт якості заводу-виробника, які містить національний знак відповідності. Крім того, зазначає, що пункт 20 Технічного регламенту на нього не поширюється, оскільки він є не виробником палива, а є роздрібним продавцем пальним.

Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, за результатами перевірки характеристик продукції, а саме: автомобільних бензинів та дизельного палива, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ», встановлено порушення вимог п.20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, у зв`язку з тим, надані під час перевірки паспорти якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5, завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь), видані Центром паливних випробувань "ТFС" Гребінківська ВЛ", не містили знаку відповідності технічним регламентам. Саме вказані порушення стали підставою для прийняття рішень про вжиття обмежувальних заходів від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21, а подальше не усунення цих порушень та відповідно й невиконання рішень про вжиття обмежувальних заходів, стало підставою для прийняття спірних постанов про накладення штрафу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає застосовним вимогам, визначеним у технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування.

Згідно із пунктом 1 Технічного регламенту № 927, цей Технічний регламент встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.

Так, пунктами 5, 7 Технічного регламенту № 927 передбачено, що дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність.

Згідно з пунктом 8 Технічного регламенту № 927 кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

При цьому, згідно з пунктом 1 Технічного регламенту № 927 документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.

Пунктом 9 Технічного регламенту № 927 визначено, що документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою.

Відповідно до пункту 20 Технічного регламенту № 927 перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність.

Зображення національного знака відповідності повинно відповідати його опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599.

Проте, Постанова №1599 втратила чинність, тому на час виникнення спірних правовідносин діють Правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також Форма та Опис знака відповідності технічним регламентам, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184.

Відповідно до пункту 1 Правил № 1184 знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Описом знака відповідності технічним регламентам передбачено, що знак відповідності технічним регламентам має форму незамкненого з правого боку кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Довжина розриву кола становить 0,22 його загальної довжини (або 80 градусів). Зображення знака відповідності може бути плоским або рельєфним і виконується двома контрастними кольорами. Висота знака відповідності не може бути менш як 5 міліметрів, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. У разі зменшення або збільшення розміру знака відповідності повинні бути дотримані пропорції його форми.

З наведеного видно, що пункт 20 Технічного регламенту № 927 поширюється на спеціального суб`єкта - виробника та у визначений момент - перед введенням в обіг палив, оскільки згідно частини другої статті 1 Закону № 2735-VІ, частини першої статті 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію; а введення в обіг це - надання продукції на ринку України в перший раз (частина друга статті 1 Закону №2735-VІ, стаття 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності").

Отже, обов`язок нанесення національного знаку відповідності на паспорт якості Технічним регламентом покладено на виробника.

В той же час, згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» є роздрібна торгівля пальним (код згідно КВЕД 47.30).

Таким чином, позивач здійснює реалізацію пального через АЗС та не є його виробником.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ», як особа, яка реалізує автомобільне пальне в роздрібній мережі, не має права самостійно вносити зміни/доповнення/уточнення до паспортів якості, які видаються випробувальними лабораторіями, при цьому, усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості, оскільки діють спеціальні норми законодавства, які визначають правовий режим документів про якість палива.

Матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки позивач надавав відповідачу паспорти якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 (на бензин А-92-Євро5-Е5, завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь) та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278 (на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 завод-виробник ОАО «Мозирський НПЗ» Республіка Білорусь), видані Центром паливних випробувань "ТFС" Гребінківська ВЛ".

Дослідивши вказані паспорти якості, суд встановив, що документ про якість (паспорт якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276) бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5, складений за результатом проведення лабораторних випробувань на відповідність палива вимогам технічного регламенту, проведених акредитованою лабораторією Центр паливних випробувань ТБС Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз", має невід`ємний додаток (про що зазначено в паспорті) - паспортом якості заводу - виробника №205 від 05.02.2021, на якому нанесено товарний знак підприємства виробника та національний знак відповідності. Натомість, документ про якість (паспорт якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278) дизельного палива ДП-3-Євро5-В0, складений за результатом проведення лабораторних випробувань на відповідність палива вимогам технічного регламенту, проведених акредитованою лабораторією Центр паливних випробувань ТБС Гребінківська ВЛ АТ "Концерн Галнафтогаз", має невід`ємний додаток (про що зазначено в паспорті) - паспортом якості заводу - виробника №192 від 03.02.2021, на якому нанесено товарний знак підприємства виробника та національний знак відповідності.

Суд відмічає, що паспорти якості від 19.02.2021 №11322801/20-0014/276 та від 19.02.2021 №11322801/20-0014/278, видані Центром паливних випробувань "ТFС" Гребінківська ВЛ, відповідають загальним вимогам до паспортів якості, які викладені у пункті 9 Технічного регламенту №927, при цьому у вказаному пункті відсутня вимога щодо наявності на паспорті якості національного знаку відповідності.

У вказаних паспортах якості, виданих Центром паливних випробувань "TFC" Гребінківська ВЛ, містяться посилання на паспорти якості заводу-виробника ОАО Мозирський НПЗ, Республіка Білорусь, №205 від 05.02.2021 та №192 від 03.02.2021.

З досліджених судом паспортів якості заводу-виробника ОАО "Мозирський НПЗ" (Республіка Білорусь) №205 від 05.02.2021 та №192 від 03.02.2021 вбачається, що на них нанесений національний знак відповідності.

Згідно п. 12 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", товари (продукція), крім продуктів харчування, якість та відповідність яких підтверджена сертифікатами, що видані за межами України, згідно з міжнародними стандартами ISO та іншими міжнародними стандартами, не потребують повторної сертифікації в Україні.

Згідно постанови КМУ №1184 від 30.12.2015 року "Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення", знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Згідно ч. 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", у разі, якщо виготовлювачем продукції є нерезидент України, виробником є імпортер продукції.

Матеріали справи свідчать, що уповноваженим представником виробника продукції є ТОВ "БНК Україна", яким, на підставі рішення призначеного органу з оцінки відповідності ДП "Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості "MACMA-СЕПРО", на паспорти якості перед введенням в обіг на території України було нанесено національний знак відповідності.

Крім того, в матеріалах справи наявні декларації про відповідність Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, видані уповноваженим представником виробника продукції є ТОВ "БНК Україна". Отже, оцінка відповідності нафтопродуктів проводилась уповноваженим представником виробника нафтопродукту ТОВ "БНК-Україна".

Оскільки сертифікація проведена ДП "Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості "MACMA-СЕПРО", відповідно на паспорти якості застосовано національний знак відповідності з кодом даного органу сертифікації, що відповідає пункту 20 Технічного регламенту.

Листом Державного підприємства "Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості "MACMA-СЕПРО" від 01.04.2021 №56/ОС (який є призначеним органом з оцінки відповідності нафтопродуктів), підтверджено відповідність паспортів - якості заводу виробника вимогам технічного регламенту.

Таким чином, в ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про порушення позивачем вимог пункту 20 Технічного регламенту № 927.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.04.2022 у справі №240/12600/21 та Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 22.06.2021 у справі №140/17679/20, від 20.09.2021 у справі №140/520/21.

Таким чином, автомобільне пальне, яке реалізовувалось позивачем на АЗС на момент перевірки, супроводжувалось необхідними документами.

Суд зазначає, що всі досліджені в судовому засіданні документи надавались товариством як до проведення перевірки так і на виконання рішень Державної екологічної інспекції у Волинській області про вжиття обмежувальних заходів, проте відповідач всупереч Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Технічного регламенту № 927 не надав їм належної правової оцінки, внаслідок чого безпідставно, а отже незаконно, прийняв спірні постанови від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених пунктом третім частиною четвертою статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Щодо доводів відповідача про те, що рішення про вжиття обмежувальних заходів є чинними та не оскаржувались, суд зазначає, що єдиним можливим способом виправлення зазначених в акті перевірки та рішень про вжиття обмежувальних заходів від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 невідповідностей, було надання товариством документу про якість, на який, на підставі п. 20 Технічного регламенту, перед введенням в обіг на ринку було нанесено знак відповідності технічним регламентам. Оскарження ж винесених рішень про вжиття обмежувальних заходів від 14.04.2021 №81-8/21 та від 14.04.2021 №82-8/21 без надання вказаного документу про якість не могло усунути описаної невідповідності. На виконання рішень товариством було вжито описаних заходів та надано документи про якість з нанесеним знаком відповідності технічним регламентам, а тому тльки після неврахування відповідачем цього документа, та, як наслідок, винесення оскаржуваних постанов, у позивача виникли підстави для звернення до суду.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) відповідно до усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 гривень.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що вищезазначений судовий збір в розмірі 4540,00 гривень в повному обсязі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" (вул. Максима Залізняка, 12, м. Бердичів, Житомирська область, 13300; код ЄДРПОУ 43541458) до Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, 43025; код ЄДРПОУ 43541458) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної екологічної інспекції у Волинській області від 07.05.2021 №56-8/21 та від 07.05.2021 №57-8/21 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович