Рішення

від 26.12.2023 по справі 320/4087/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року № 320/4087/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОБІОКЕАР-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОБІОКЕАР-Україна» з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2022 №№ 00263190702, 00263240702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, сформовані за результатом перевірки позивача, не відповідають дійсності, оскільки спростовані документально належними і допустимими доказами, тож прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

Ухвалою від 24.02.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої визначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 26.04.2023 суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту перевірки позивача та відсутності правових підстави для їх скасування.

Представник позивача подав до суду письмову відповідь на відзив, в якій наголосив, що відповідачем ніяким чином не спростовано та взагалі не відредаговано на аргументи та обставини, які описані в позовній заяві та обґрунтовують протиправність прийнятих рішень в результаті проведеної перевірки. Текст відзиву майже повністю дублює текст акту перевірки, без аргументів на противагу позиції позивача, описаній у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; є платником податку на додану вартість; має ліміт в системі електронного адміністрування в сумі 6374767,02 грн.; має основні засоби (обладнання, машини, транспортні засоби, інвентар); має орендовані приміщення для провадження діяльності; має запаси та трудові ресурси

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2022 року, за результатами якої складеної акт від 16.09.2022 № 25551/26-15-07-02-03-03/38265670 (далі - акт), яким встановлено порушення Товариством вимог Податкового кодексу України, а саме:

-пункту 185.1. статті 185, пункту 194.1. статті 194, пункту 198.5. статті 198, пункту 188.1. статті 188, пункту 193.1. статті 193, пункту 187.1. статті 187, пункту 200.1. статті 200, пункту 200.4. статті 200, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2022 року в сумі 6098508 грн.;

-пунктів 201.1., 201.7., 201.10. статті 201, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, оскільки не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за травень-липень 2019 року, жовтень 2019 року, грудень 2019 року, січень-вересень 2020 року, грудень 2020 року, січень-вересень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень-березень 2022 року, травень 2022 року.

Наведені висновки сформовані відповідачем на підставі таких обставин.

Перевіркою встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ є імпорт лікарських засобів, сировини, здійснення експортних операцій та декларування залишків товарів на складі.

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) встановлено її заниження на загальну суму 6098508 грн., в тому числі: травень 2019 в сумі 8037 грн., червень 2019 в сумі 8223 грн, липень 2019 в сумі 20300 грн, жовтень 2019 в сумі 28522 грн, грудень 2019 в сумі 19074 грн, січень 2020 в сумі 30306 грн, лютий 2020 в сумі 9541 грн, березень 2020 в сумі 8905 грн, квітень 2020 в сумі 15648 грн, травень 2020 в сумі 17952 грн, червень 2020 в сумі 12866 грн, липень 2020 в сумі 27785 грн, серпень 2020 в сумі 32718 грн, вересень 2020 в сумі 11323 грн, грудень 2020 в сумі 6100 грн, січень 2021 в сумі 8037 грн, лютий 2021 в сумі 3042946 грн, березень 2021 в сумі 12288 грн, квітень 2021 в сумі 2473562 грн, травень 2021 в сумі 57549 грн, червень 2021 в сумі 122570 грн, липень 2021 в сумі 5091 грн., серпень 2021 в сумі 24737 грн, вересень 2021 в сумі 18048 грн, листопад 2021 в сумі 14349 грн, грудень 2021 в сумі 21963 грн, січень 2022 в сумі 4966 грн, лютий 2022 в сумі 27992 грн, березень 2022 в сумі 5212 грн, травень 2022 в сумі 1897 грн, що призвело до завищення на ці ж суми показників рядка 19 Декларацій.

B ході перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві надано запит від 08.09.2022 №10896/1/26-15-07-02-03-09 щодо проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників Головного управління ДПС у м. Києві. На підставі в.о. директора Товариства Горської О. І. проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства, відповідно до якого під час проведення інвентаризації встановлено наявність медичних препаратів, по яких минув термін придатності, а саме: FORTICEPT MAXI WASH розчин антисептичний, по 5000 мл (каністра по 5 л) в кількості 177 шт. за ціною 147,22 грн з терміном придатності до 31.03.2027; Йодоселн, таблетки для внутрішньо маткового введення № 10 (2x5) в кількості 212 шт. за ціною 72,82 грн з терміном придатності до 30.06.2020.

Згідно наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку та оборотно-сальдової відомості рахунку бухгалтерського обліку 26 «Готова продукція» за червень 2022 року станом на 30.06.2022 обліковується, в тому числі, Йодосепн, таблетки для внутрішньо маткового введення № (2Ч5) в кількості 212 шт, FORTICEPT MAXI WASH розчин антисептичний, по 5000 мл (каністра по 5 л) в кількості 182 штуки.

Виходячи з вищенаведеного відповідач дійшов висновку, що Товариством не нараховано податкові зобов`язання на прострочений товар на загальну суму 8300 грн, в тому числі червень 2020 в сумі 3088 грн, березень 2022 в сумі 5212 грн, а саме: FORTICEPT MAXI WASH розчин антисептичний, по 5000 мл (каністра по 5 л) в кількості 177 шт за ціною 147,22 грн на загальну суму 26057,94 грн, відповідно податок на додану вартість становить 5212 грн (26057,94*20%); Йодоселн, таблетки для внутрішньо маткового введення № 10 (2х5) в кількості 212 шт за ціною 72,82 грн на загальну суму 15437,84 грн, відповідно податок на додану вартість становить 3088 грн (15437,84*20%).

Окрім наведеного перевіркою встановлено, що між Товариством та Croun Limited (Великобританія) укладено договір від 09.12.2020 №СА/109927D/0001/001 на реалізацію вакцини (Ребінолін розчин для ін`єкцій 150 МО/мл по 2мл у флаконах № 1) з умовами поставки на територію України (DAP за адресою вул. Каштанова, 66А, м. Обухів, Україна), вартість контракту становить 3834469,98 доларів США, валюта платежу - долари США.

Вищезазначена вакцина була імпортована у компанії BIONIKA EVROP (Чеська Республіка) (ПДВ сплачувався митним органам за старкою 7%).

Відповідно до виписаних видаткових та податкових накладних Товариством було реалізовано вакцину без ПДВ компанії Croun Limited (Великобританія) на загальну суму 78792731 грн (сума ПДВ - 0).

При цьому відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 5513491 грн, в тому числі лютий 2021 в сумі 3042946 грн, квітень 2021 в сумі 2454883 грн, травень 2021 в сумі 17660 гривень.

Також перевіркою встановлено, що позивачем та ТОВ «Фармекс Груп» (Виконавець) укладено договір від 01.09.2017 № 01-08-17 на виробництво продукції лікарський засіб, що пройшов усі стадії технологічного процесу, включаючи первинну та вторинну упаковку, контроль якості та відповідає вимогам реєстраційного досьє.

Згідно з: п.1.1 договору замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується виконувати роботи з виробництва продукції з власної сировини і допоміжних матеріалів та передати результати робіт (продукцію) замовнику, який приймає роботи та сплачує виконавцю вартість виконаних робіт.

На виконання умов договору від 01.09.2017 № 01-08-17 ТОВ «Фармекс Груп» надано послуги Товариства з виробництва зареєстрованих лікарських засобів на загальну суму 5305077 грн, в тому числі податок на подану вартість в сумі 884180 грн (за ставкою 20%) та виписано на адресу Товариства податкові накладні. Проте відповідач зазначив, що згідно з пунктом 194.1. статті 194 Податкового кодексу України операції з виробництва зареєстрованих лікарських засобів підлягають оподаткуванню за ставкою 7 %, відповідно різниця між дозволеною ставкою в 7 % та складених податкових накладних за ставкою 20 % становить 13 %.

Враховуючи зазначене відповідач дійшов висновку, що Товариством не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на різницю між дозволеною ставкою в 7 % та складених податкових накладних за ставкою 20 % становить 13 % на загальну суму 574717 грн (884180 грн ставка 20 % - 309463 грн ставка 7 %).

Не погоджуючись з висновками акту, позивач подавав відповідачу заперечення до акту перевірки, які були залишені без задоволення, а висновки акту без змін.

На підставі акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.10.2022:

№ 00263190702, яким до позивача застосовано штраф в сумі 57739,34 грн з податку на додану вартість;

№ 20026324070, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року в сумі 6098508 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач подав скаргу на них до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 04.01.2023 № 342/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, спірні рішення - залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 13.10.2022 №№ 00263190702, 00263240702 протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У свою чергу, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У свою чергу, за приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.6., 17.1.7., 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 193.1. статті 193 Кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 194.1. статті 194 Кодексу, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1.).

Відповідно до пунктів 198.1., 198.2., 198.3. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.5. статті 198 Кодексу, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну 198.6. територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищенаведених норм Кодексу, обставин справи та наявних у справі доказів, судом встановлено, що податковою накладною від 16.08.2022 № 26, зареєстрованою в ЄРПН 09.09.2022, Товариством визначено податок на додану вартість на прострочений товар, а саме FORTICEPT MAXI WASH розчин антисептичний та Йодосепт, що спростовує доводи відповідача про зворотне.

Відповідно до пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, за приписами пунктів 38, 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, тимчасово, до 31 грудня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, окрім іншого, операції з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені та/або поставлені на митній території України відповідно до цього пункту, у системі охорони здоров`я від центрального органу виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та/або від державних підприємств, створених за наказом цього центрального органу виконавчої влади, до кінцевого споживача (пацієнта) у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

Звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачене цим пунктом, застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, які визначені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», укладених на виконання угод між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та відповідною спеціалізованою організацією, що здійснює закупівлі, у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

Тимчасово, до 31 грудня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, зокрема, операції з постачання на митній території України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я. При цьому норми пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються.

Виходячи з вищенаведених норм Кодексу, обставин справи та наявних у справі доказів, судом встановлено, що на підставі контракту від 04.01.2021 № BE-NPBC-U-01-2021, Товариство закуповувало у BIONIKA EVROPA та імпортувало на територію України продукцію фармацевтичної промисловості, а саме Ребінолін імуноглобулін людини, розчин для ін`єкцій 150МЕ/мл 2 мл, флаконів № 1 (ПДВ сплачувався митним органам за ставкою 7%)

Згідно з договором № СА/109927D/0001/001 від 09.12.2020, Товариство постачало Crown Agents Limited (Великобританія) Ребінолін імуноглобулін людини, розчин для ін`єкцій 150МЕ/мл 2 мл.

Договір був підписаний з метою виконання угоди № 72 від 08.10.2020 між Crown Agents і Міністерством охорони здоров`я України щодо реалізації Програми Кабінету Міністрів України і стратегії сталого розвитку України до 2020 року, до якої входить централізована закупівля лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Товари закуповувались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 № 350, оскільки компанія Crown Agents Limited надіслала запрошення на участь в торгах для програми препарати для пацієнтів з інфекційними захворюваннями з високим ступенем летальності , які будуть постачатися Міністерству охорони здоров`я України.

Згідно з довідкою-підтвердження від 12.02.2021 № 10.5-20/10 оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угод (договорів), укладених з особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я від 08.10.2020 № 72, МОЗ підтвердило, що операції з постачання на митній території України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них здійснені Товариством відповідно до угоди (договору) № СА/109927D/0001/001 від 09.12.2020, укладеної між постачальником та спеціалізованою організацією Crown Agents згідно з податковою накладною від 26.01.2021 № 24 на суму 28680500,88 грн звільнено від оподаткування відповідно до пунктів 38, 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу

Аналогічні довідки-підтвердження надані МОЗ від 17.03.2021 № 10.5-19/14, від 14.05.2021 № 10.5-20/20, від 21.05.2021 № 10.5-20/24 до податкових накладних від 08.02.2021 № 8 на суму 3874716,63 грн, від 26.02.2020 № 13 на суму 39595944,17 грн, від 22.04.2021 № 19 на суму 35069789,06 грн, від 05.05.2021 № 1 на суму 252281,00 грн.

Також листом-повідомленням МОЗ України підтвердило, що Crown Agents здійснює закупівлі для нього за Програмою «Медикаменти для хворих на інфекційні захворювання, що супроводжуються високим рівнем летальності».

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 5513491 грн, в тому числі лютий 2021 в сумі 3042946 грн, квітень 2021 в сумі 2454883 грн, травень 2021 в сумі 17660 гривень по взаємовідносинам з Crown Agents, оскільки такі операції в силу положень Кодексу звільнені від оподаткування.

Окрім того, виходячи з вищенаведених норм Кодексу, обставин справи та наявних у справі доказів судом встановлено, що у встановленому статтею 193 Кодексу вичерпному переліку операцій, до яких застосовується ставка в 7%, відсутні операції по наданню послуг з виробництва лікарських засобів, тож вірною є позиція позивача, що господарські операції в рамках його взаємовідносин з ТОВ «Фармекс Груп» підлягають оподаткуванню за основною ставкою у відповідності до статті 194 Кодексу.

Відповідно послуги з виробництва зареєстрованих медичних препаратів, отриманих Товариством від ТОВ «Фармекс Груп» в межах договору від 01.09.2017 № 01-08-17, підлягають включенню в податковий кредит за основною ставкою 20%.

При цьому суд також враховує, що всі податкові накладні по вказаним операціям зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тож такі послуги не відносяться до переліку послуг, до яких застосовується ставка 7%.

Виходячи з предмету спору у даній справі та наявних доказів, суд вважає, що висновки відповідача, наведені в акті та покладені в основу прийняття спірних рішень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані належними та допустимими доказами в ході судового розгляду справи.

Таким чином, за наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 13.10.2022 №№ 00263190702, 00263240702 такими, що не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих ним спірних рішень. У той же час, позивачем документально підтверджено наведені ним у позові доводи та обставини.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 26840 грн та 2684 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОБІОКЕАР-Україна» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2022 №№ 00263190702 та 00263240702, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОБІОКЕАР-Україна» (ЄДРПОУ 38265670; вул. Клінічна, 23-25, кімната 22, м. Київ, 03110) сплачений ним судовий збір у розмірі 29524 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33-19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.