Рішення

від 12.12.2023 по справі 480/3774/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Справа № 480/3774/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Кузченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3774/21 за позовом ОСОБА_1 до Міського голови міста Суми Лисенка Олександра Миколайовича, Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського голови міста Суми Лисенка Олександра Миколайовича, Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови м.Суми від 30.03.2021 №139-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради з 31 березня 2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2021 року по дату винесення судом рішення у справі.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2021р. міський голова видав розпорядження №139-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (а.с.19, І том), яким звільнив позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України). При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Позивач звертає увагу суду на те, що у розпорядженні про звільнення не обґрунтовано тяжкості обраного виду стягнення у вигляді звільнення при тому, що стаж роботи у Сумській міській раді починається з 2005 року, жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, не було враховано тих обставин, що ОСОБА_1 не вчинив дій, якими б завдав майнової чи моральної шкоди будь-яким особам.

05.05.2021р. було відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального провадження.

26.05.2021р. виконавчим комітетом Сумської міської ради було подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх безпідставними.

Крім цього, 26.05.2021р. було подано відзив Сумським міським головою Лисенком О.М., який також заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх протиправними та безпідставними.

31.05.2021р. представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №480/2183/21.

Відповідно до ухвали суду від 01.06.2021р. клопотання представника позивача було задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №480/2183/21.

16.12.2021р. провадження у даній справі було поновлено.

14.09.2022р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі .

Відповідно до ухвали суду від 14.09.2021р. провадження у справі було зупинено .

Згідно ухвали суду від 26.04.2023р. провадження у даній справі було поновлено.

01.08.2023р. до суду надійшло клопотання від третьої особи - Незалежної професійної спідки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про зупинення провадження у даній справі з посиланням на те, що ОСОБА_1 є членом Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради. Звільнення ОСОБА_1 проведено за відсутності згоди (або відмови) незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради. Відповідно, заявник клопотання просив зупинити провадження у справі №480/3774/21 та запитати згоду Незалежної профспілкової організації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради за п.З ст.40 КЗпП України.

01.08.2023р. від представника позивача надійшло клопотання в якому вона також підтримала клопотання профспілки про зупинення провадження у справі.

Сумський міський голова у письмових поясненнях від 04.08.2023р. заперечував проти зупинення провадження у справі з даних підстав.

Ухвалою суду від 08.08.2023р. провадження у справі було зупинено. Відповідно до ухвали суду від 29.09.2023р. провадження у справі було поновлено.

Згідно розрахунку представника позивача, наданого до суду 06.12.2023р., сума заробітку за час вимушеного прогулу ( за період з 31.03.2021р. по 06.12.2023р. 689 днів, з розрахунку середньоденної з/плати - 457,68грн.) становить 315341,52грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідачів в судове засіданні не з"явився. Відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Слід зазначити , що ухвалою суду від 29.11.2023, занесеною до протоколу, у розгляді справи оголошена перерва до 06.12.2023 та зобов`язано представників сторін надати додаткові докази у справі.

06.12.2023 представником відповідачів до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник відповідачів Білан С.П. знаходиться у відпустці до 25.12.2023 і забезпечити явку іншого представника немає за можливим.

Ухвалою суду від 06.12.2023, занесеною до протоколу, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" та клопотанням представника відповідачів, судове засідання відкладено на 12.12.2023, 10-00 год.

При цьому, враховуючи приписи ст.ст. 79, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачав необхідним витребувати у відповідачів докази на підтвердження неможливлості забезпечити в судове засідання призначене на 12.12.2023 іншого представника, окрім ОСОБА_2 , який перебуває у відпустці до 25.12.2023.

Будь-яких доказів неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання Виконавчим комітетом до суду не було надано. Натомість , 11.12.2023р. було подано повторне клопотання про відкладення розгляду справи, підписане представником виконавчого комітету за довіреністю.

протокольною ухвалою суд визнав, що підстави для відкладення розгляду справи з підстав зазначених відповідачем у клопотанні від 11.12.2023р. відсутні.

Представник третьої особи також в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 14.11.2005 р. склав присягу посадової особи місцевого самоврядування та розпочав свою трудову діяльність у виконавчих органах Сумської міської ради, що підтверджується відомостями, які містяться у трудовій книжці.

06.05.2016р. був звільнений з робити у зв`язку ліквідацією департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, проте постановою Зарічного районного суду м. Суми від 12.09.2016р., яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 27.10.2016 р. у справі № 591/3047/16-а залишена без змін, був поновлений на роботі.

25.07.2016р. на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.09.2016р., був поновлений на посаді головного спеціаліста департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

01.01.2017р. позивач був призначений на посаду головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення по переведенню з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а 01.08.2017р. переведений на посаду головного спеціаліста сектору цивільного захисту населення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Відповідно до посадової інструкції позивач призначається і звільняється з посади міським головою, має виконувати доручення і вказівки начальника відділу цивільного захисту населення.

За твердженнями позивача, по відношенню до нього у начальника цього відділу ОСОБА_3 склалося неприязне відношення, яке він мотивував тим, що ліквідаційна комісія департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради не узгодила з ним питання переводу ОСОБА_1 до цього у відділу, що у цьому відділ можуть працювати тільки колишні військові, які розуміються на роботі відділу.

Позивач просив суд врахувати, що починаючи з 2019 року він неодноразово надсилав звернення до міського голови в яких наголошував на неприязному відношенню до нього начальника відділу ОСОБА_3 та просив вирішити питання щодо переводу ОСОБА_1 до іншого структурного підрозділу Сумської міської ради.

В подальшому писав до міського голови скарги від 07.11.2019, 09.12.2019, 26.12.2019 в яких зазначав, що начальник відділу ОСОБА_3 виганяє ОСОБА_1 з роботи та просив вирішити питання щодо переводу в інший структурний підрозділ, проте вони були розглянуті тільки після звільнення ОСОБА_1

28.01.2020року міським головою позивача було вдруге звільнено розпорядженням 46- к «Про звільнення ОСОБА_1 » з роботи за прогули без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України) на підставі службових записок начальника відділу ОСОБА_3 .

Отже, позивач акцентує увагу на тому, що міський голова, як роботодавець, не вирішив конфліктної ситуації, а звільнив ОСОБА_1 з роботи з підстав, що були викладені у службових записках ОСОБА_3 .

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і 19.11.2020 року по справі 480/1117/20 було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць допущеного до негайного виконання.

24.11.2020року позивачем було подано Сумському міському голові Лисенку О.М. заяву про добровільне виконання рішення суду про поновлення на роботі від 19.11.2020 року по справі №480/1117/20 за позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Суми Лисенка О.М., виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку.

У заяві про добровільне виконання рішення суду про поновлення на роботі від 24.11.2020 року позивач просив виконати рішення суду про поновлення його на роботі та враховуючи те, що у начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного стану населення Сумської міської ради Петрова А.Є. по відношенню до ОСОБА_1 склалося неприязне відношення, позивач знову просив міського голову у цій заяві на виконання рішення суду поновити його на посаді головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного стану населення Сумської міської ради та врегулювати наявний конфлікт, шляхом переводу позивача до іншого структурного підрозділу Сумської міської ради на посаду головного спеціаліста.

24.11.2020року розпорядженням міського голови №500-к «Про поновлення ОСОБА_1 » на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі №480/1117/20 ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради з 28.01.2020 року, однак порушене позивачем у заяві питання переведення його до іншого структурного підрозділу не було вирішено.

Після поновлення за рішенням суду позивача на посаді ОСОБА_1 написав заяву на відпустку. Як зазначав представник позивача в судовому засіданні, необхідність у наданні відпустки було пов"язана з тим, що питання переводу позивача не було вирішене.

В подальшому, в лютому 2021 року позивач приніс до Сумської міської ради чергове звернення до міського голови з проханням вирішити конфліктну ситуацію та перевести його до іншого структурного підрозділу Сумської міської ради.

Позивачем було отримано три листи від 10.02.2021року №58/03.02.02-05 за підписом в.о. міського голови з виконавчої роботи, в яких ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення в термін до 12 лютого 2021 року відповідно до ст. 149 КЗпП України через начальника відділу організаційно-кадрової роботи ОСОБА_4 з приводу невиконання службових обов`язків, що викладено начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_3 від 01.02.2021 №36/16-12, 02.02.2021 №38/16-12, 03.02.2021 №40/16-12, у яких зазначено, що 01.02.2021, 02.02.2021, 03.02.2021 ОСОБА_1 запізнився на роботу, відмовився виконувати посадові обов`язки.

12.02.2021року позивач надав пояснення на ім`я в.о. міського голови з виконавчої роботи, в яких вказав, що міським головою за його зверненнями не було вирішено конфліктну ситуацію, яка склалася по відношенню до ОСОБА_1 з боку начальника відділу ОСОБА_3 , що всі службові записки та акти створюються штучно, аби вчергове звільнити з роботи позивача, що це викликане тим, що позивач двічі звертався до суду за захистом порушених трудових прав та двічі був рішеннями судів поновлений на роботі, а останнього разу його звільнив міський голова саме на підставі службових записок ОСОБА_3 в яких він просив звільнити ОСОБА_1 за прогули без поважних причин, що після поновлення на роботі за рішенням суду психологічний тиск на позивача тільки посилився.

18.02.2021року позивачу було вручено розпорядження міського голови №67-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та оголошено догану за невиконання 01, 02 та 03 лютого 2021 року посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, без поважних причин.

04.03.2021року позивачу в листі від 04.03.2021 року №102/03.02.02-05 за підписом міського голови, було запропоновано в термін до 05.03.2021 року надати письмові пояснення з приводу невиконання ним службових обов`язків.

У вказаному листі міститься інформація про те, що до міського голови надійшла службова записка начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради Петрова А.Є. від 26.02.2021 №78/16-12 щодо невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків.

Позивачем були надані письмові пояснення від 05.03.2021року де позивач вказав, що жодне його звернення про врегулювання конфлікту з начальником відділу, шляхом переводу до іншого структурного підрозділу, належним чином не розглянуто, а порушені в них питання не вирішені.

Як вказує позивач, він вчергове прохав міського голову вирішити конфліктну ситуацію шляхом переведення до іншого структурного підрозділу, проте доводи у письмових поясненнях міським головою не взяті до уваги, а 11.03.2021 року видано розпорядження №112-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та оголошено догану за невиконання протягом 04-26 лютого 2021 року посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, без поважних причин.

Розпорядження міського голови від 18.02.2021 року №67-к та від 11.03.2021 року №112-к, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оскаржив до Сумського окружного адміністративного суду. Позивач стверджував, що він не вчиняв винних протиправних дій, за які б можна було притягнути його до дисциплінарної відповідальності, а оспорювані розпорядження про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не містять фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які він допустив в роботі, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни, а викладені у письмових поясненнях ним доводи не взяті до уваги взагалі, внаслідок чого оскаржувані розпорядження є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 року у справі №480/2183/21 судом було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується, що, починаючи з лютого 2021 року, без поважних причин, позивач відмовлявся виконувати будь-які завдання, про що працівники відділу склали відповідні акти відмови виконання посадових обов`язків позивачем, що спростовує його твердження про те, що він не вчиняв винних протиправних дій, за які б можна було притягнути його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він не виконав з 01 до 24 лютого 2021 року жодного посадового обов`язку за відсутності поважних підстав.

Крім цього, суд у рішенні суду у справі №480/2183/21 вважав за необхідне відмітити, що така причина звільнення від виконання службових обов`язків як очікування переведення до іншого структурного підрозділу не передбачена нормами трудового законодавства та не свідчить про наявність поважних причин у працівника не виконувати свою роботу.

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд у справі №480/2183/21 дійшов висновку, що відповідач під час прийняття розпоряджень міського голови м. Суми від 18.02.2021 №67-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та від 11.03.2021 №112-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Отже, після прийняття розпоряджень міського голови м. Суми від 18.02.2021 №67-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та від 11.03.2021 №112-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (які суд визнав правомірними), 23.03.2021року позивачу було надано лист від 22.03.2021 року №126/03.02.02-05 за підписом міського голови, в якому ОСОБА_1 запропоновано в термін до 24.03.2021 року надати письмові пояснення з приводу невиконання службових обов`язків у зв`язку з надходженням на його службової записки начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_3 від 12.03.2021 №94/16-12.

24.03.2021року позивач надав письмові пояснення, в яких пояснив, що не вчиняв винних протиправних дій, за які б було можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, ситуація створюється штучно аби вчергове звільнити позивача з роботи, через те, що звернувся до суду за захистом своїх прав та рішенням суду був поновлений на роботі.

30.03.2021року міський голова видав розпорядження №139-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», яким звільнив ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на позивача трудовим договором (п. З ст. 40 КЗпП України).

Позивач зазначає, що у розпорядженні про звільнення не обґрунтовано тяжкості обраного виду стягнення у вигляді звільнення при тому, що стаж роботи у Сумській міській раді починається з 2005 року, жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, не було враховано тих обставин, що позивач не вчинив дій, якими б завдав майнової чи моральної шкоди будь-яким особам.

Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з такої підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Позивач є членом Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, проте міський голова звільнив позивача без попередньої згоди профспілки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97).

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначено ст.42 Закону №280/97.

Відповідно до п.20 ч.4 ст.42 Закону № 280/97 сільський, селищний, міський голова, зокрема: видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, є Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі - Закон № 2493).

Згідно зі ст.1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За змістом ст.2 Закону № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Частиною 3 статті 7 Закону № 2493 визначено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2493 передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Водночас Законом України "Про державну службу" (п.11 ч.3 ст.3 Закону) прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що застосування дисциплінарної відповідальності до посадових осіб місцевого самоврядування має відбуватися за правилами законодавства про працю.

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч.1 ст.148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, в разі виявлення порушення працівником трудової дисципліни керівник, з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, оголошує наказом (розпорядженням) стягнення.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт ( рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий ( прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, розпорядження про оголошення догани працівнику є актом індивідуальної дії, відповідно має виражати волю суб`єкта владних повноважень, його владні приписи, повинне мати офіційний характер, обов`язковий до виконання, має регулювати певні суспільні відносини, спричиняти правові наслідки, повинне бути зрозумілим для учасників суспільних відносин і юридично оформлене у визначеній формі.

У свою чергу адміністративний суд, не втручаючись у дискреційні повноваження керівника щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у відповідності із вимогами ч.2 ст.2 КАС України, має перевірити, чи прийнято таке рішення із дотриманням визначених цією нормою критеріїв, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з розпоряджень міського голови м. Суми від 18.02.2021 р. №67-к та від 11.03.2021р. №112-к , дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до ОСОБА_1 за невиконання 01,02 та 03 лютого 2021 року та протягом 04-26 лютого 2021 року посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, без поважних причин.

При цьому, в оскаржуваних розпорядженнях містяться посилання на службові записки начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ОСОБА_3 від 01.02.2021р. №36/16-12, від 02.02.2021р. №38/16-12 та від 03.02.2021р. №40/16-12 та від 26.02.2021р. №78/16-12, в яких вказано, що головний спеціаліст відділу ОСОБА_1 відмовляється від виконання своїх службових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, без пояснення причин невиконання. На його вимогу щодо виконання ним службових обов`язків ОСОБА_1 пояснив, що не буде виконувати завдання у відділі, оскільки чекає переводу в інші структурний підрозділ за своїм зверненням.

Додатками до цих службових записок значаться акти про відмову від виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, відповідно до яких у присутності працівників завідувачів секторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , старших інспекторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ОСОБА_3 запропонував головному спеціалісту ОСОБА_1 виконувати свої обов`язки відповідно до посадової інструкції, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Від дачі письмових пояснень щодо відмови від виконання обов`язків, визначених посадовою інструкцією, останній відмовився. Не виконання обов`язків мотивував тим, що він чекає переводу до іншого структурного підрозділу відповідно до свого звернення, оскільки так сказала робити його адвокат.

Допитані в якості свідків у судовому засіданні у справі №480/2183/21 та у даній справі завідувач сектору оповіщення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради Дубінін О.В. та старший інспектор цього ж відділу ОСОБА_8 , які працюють разом з ОСОБА_1 в одному кабінеті, підтвердили, що дійсно ними в лютому 2021 року були підписані акти, оскільки в їх присутності позивач на вимогу свого начальника ОСОБА_3 відмовлявся виконувати свої посадові обов`язки.

Зокрема, як пояснив суду свідок ОСОБА_6 , він замість позивача в лютому 2021 року заповнювали відповідні журнали за нього за усною вказівкою керівника ОСОБА_3 внаслідок відмови ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки.

Так, завідувач сектору оповіщення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради Дубінін О.В. в судовому засіданні пояснив, що працював з позивачем в одному кабінеті з 2017 року. В лютому 2021 року він бачив, як вранці ОСОБА_3 запитував у ОСОБА_1 , чи буде він виконувати свої посадові обов`язки, проте той відмовився. Після їх розмови був складений акт про відмову від виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, який він підписав.

Старший інспектор цього ж відділу Проценко В.І. в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2021 року ОСОБА_1 відмовлявся виконувати покладені на нього обов`язки, коли йому ставив відповідні завдання начальник відділу, без пояснення причин такого невиконання, про що був складений акт, який він підписав.

Посадовою інструкцією головного спеціаліста сектору цивільного захисту населення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради, яка була підписана позивачем 04.01.2021р.,( а.с.173-175, І том) визначені загальні обов`язки: в межах компетенції приймає участь у відпрацюванні та погодженні планів інженерного захисту території; приймає участь у плануванні роботи міської комісії з питань евакуації, контролю виконання заходів цього плану та надає організаційно-методичну допомогу суб`єктам господарювання міста з питань проведення заходів з евакуації, цивільного захисту населення і території; відпрацьовує плани/конспекти та проводить заняття з представниками створених тимчасових органів з евакуації на території міста Суми; приймає участь у забезпеченні збору членів міської комісії з питань евакуації, доведення до виконавців рішень цієї комісії; надає практичну допомогу та, у разі, необхідності, приймає участь у відпрацюванні типових документів, робочих папок членів комісії з питань евакуації; веде оперативний облік інженерної техніки міста Суми та надає запити до суб`єктів господарювання міста; розглядає, у межах своєї компетенції, звернення громадян, суб`єктів господарювання, об`єднань громадян, фізичних осіб - підприємців, депутатські звернення та запити у порядку, передбаченому чинним законодавством України; готує звіти (у межах своєї компетенції) згідно табелю термінових та строкових донесень; за дорученням керівника Сумської міської ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, начальника відділу, завідувача сектору цивільного захисту населення, в межах своєї компетенції, виконує завдання з питань цивільного захисту населення згідно законодавчих та нормативних актів, розпоряджень, наказів керівника ланки територіальної підсистеми ЄДСЦЗ, доручень міського голови, рішень виконавчого комітету міської ради, сесії міської ради, розпоряджень голови обласної державної адміністрації з питань цивільного захисту на відповідній території, інших нормативно-правових актів; готує звіти, доповіді та інші документи, пов`язані з роботою відділу щодо виконання місячних, квартальних, піврічних, річних та інших загальних та з питань цивільного захисту планів роботи; за вказівками начальника відділу, завідувача сектору цивільного захисту населення, виконує роботу по плануванню заходів інженерного захисту територій, відпрацьовує відповідні документи; веде оперативний облік ХНО, ПНО та засобів РХЗ; виконує інші завдання з питань цивільного захисту населення та інженерного захисту територій, які пов`язані або випливають з виконання основних функцій відділу з питань цивільного захисту населення.

Несе відповідальність за: ведення діловодства відділу та контроль виконання документів реєстрацію та контроль відпрацювання звернень громадян працівниками відділу; листування з питань цивільного захисту населення та інженерного захисту територій; підготовку проектів рішень Сумської міської ради, виконавчого комітету міської ради, розпоряджень міського голови, наказів керівника Сумської міської ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту у межах компетенції; відпрацювання запитів на публічну інформацію; відпрацювання документів та планів з питань цивільного захисту населення та інженерного захисту територій в межах наданої компетенції; ведення оперативного обліку інженерної/спеціальної техніки суб`єктів господарювання; уточнення паспортів безпечних місць у безпечних районах евакуації; виконання інших робіт, пов`язаних з роботою відділу та сектору цивільного захисту населення .

У справі №480/2183/21 та у межах даної справи, судом було досліджено копії наданих до суду журналу реєстрації вхідної документації, журналу реєстрації розпорядчих документів, журналу реєстрації вихідної документації (а.с.183-193, І том), з яких було встановлено, що позивач не займався веденням діловодства відділу та контролем виконання документів, про що свідчить наявність інших, а не його прізвищ у відповідних графах журналів, де вказані відповідальні особи та виконавці.

До посадових обов`язків позивача також належить ведення оперативного обліку ХНО (хімічно небезпечних об`єктів), ПНО (потенційно небезпечних об`єктів) та засобів РХЗ (радіаційно-хімічного захисту).

Рішенням комісії з питань техногенно-економічної безпеки та надзвичайних ситуацій Сумської ОДА від 14.01.2021 № 1 затверджений перелік потенційно небезпечних об`єктів, хімічно небезпечних об`єктів в Сумській області на 01.01.2021 року.

Позивач, як відповідальна особа, повинен був вести оперативний облік ХНО, ПНО та засобів РХЗ на території міста Суми, однак з матеріалів справи не вбачається, що позивач виконував зазначені обов`язки та проводив оперативний облік об`єктів підвищеної небезпеки.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.03.2014 № 100 Про утворення тимчасових органів з евакуації, визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей визначено безпечні райони, придатні для розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей у разі часткової або тимчасової евакуації, згідно з додатком 3.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 30.12.2020 року № 590 Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Сумської міської територіальної громади позивача визначено секретарем комісії ТЕБ - НС, однак він відмовився виконувати зазначені обов`язки.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , на які міститься посилання в оскаржуваних розпорядженнях, вбачається, що причиною невиконання ним посадової інструкції в лютому 2021 року стало його очікування переведення до іншого структурного підрозділу внаслідок неприязного до нього відношення з боку начальника відділу ОСОБА_3 , який створював конфліктну ситуацію, про що він повідомляв відділ організаційно-кадрової роботи Сумської міської ради, ходив на особистий прийом до заступників міського голови, писав письмові скарги та просив, щоб його перевели до іншого структурного підрозділу, оскільки в умовах постійного психологічного тиску він не може працювати, однак цього зроблено не було. Зазначає, що його заяви про надання щорічної відпустки, про надання допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які направлені 02.02.2021р., не були розглянуті, що він розцінює як порушення норм Конституції та обмеження його трудових прав внаслідок неприязного до нього відношення, оскільки щодо нього чиниться дискримінація.

При цьому, суд вважає необхідним відмітити, що така причина звільнення від виконання службових обов`язків як очікування переведення до іншого структурного підрозділу не передбачена нормами трудового законодавства та не свідчить про наявність поважних причин у працівника не виконувати свою роботу, більш того, позивач не позбавлений права оскаржувати у встановленому законом порядку бездіяльність роботодавця щодо не надання йому щорічної відпустки, зобов`язавши його виплатити допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань, якщо цього не було вчинено, тому вказані причини також не можуть бути поважними для відмови від виконання службових обов`язків.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що, починаючи з лютого 2021 року, без поважних причин, позивач відмовлявся виконувати будь-які завдання, про що працівники відділу склали відповідні акти відмови виконання посадових обов`язків позивачем, що спростовує його твердження про те, що він не вчиняв винних протиправних дій, за які б можна було притягнути його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він не виконав з 01 до 24 лютого 2021 року жодного посадового обов`язку за відсутності поважних підстав.

Будь-яких доказів виконання позивачем хоча б якої роботи/обов"язків які визначені інструкцією головного спеціаліста сектору цивільного захисту населення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради а ні позивачем, а ні представником позивача до матеріалів справи не надано.

Статтею 139 КЗпП України визначено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Отже, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Зі змісту оскаржуваного Розпорядження (а.с.19, І том) чітко вбачається, що позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладення на нього трудовим договором (п.З ст.40 КЗпП України), як працівника виконавчого комітету Сумської міської ради та зазначено докази, які підтверджують вказані порушення - Розпорядження міського голови від 18.02.2021р. №67-к та від 11.03.2021р. №112-к про притягнення позивача до відповідальності за невиконання посадовиї обов"язків та службові записки, а також міститься інформація на підставі яких статей КЗпП України накладено стягнення - ст.ст. 147, 149 КЗпП України, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади застосовано відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо не погодження звільнення Позивача з профспілкою.

За приписом статті 43 КЗпП України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Винятки з цього правила наведені у статті 43-1 КЗпП України. Зокрема, звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або коли професійної спілки взагалі немає.

Згідно із зазначеними положеннями КЗпП України згода на звільнення з роботи працівника дається лише професійною спілкою, що діє на підприємстві, в установі, організації і утворена відповідно до Конституції та законів України.

Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради була створена працівниками одного із виконавчих органів міської ради - департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та зареєстрована за адресою: м. Суми, вул. Горького, 21, де знаходяться виконавчі органи міської ради.

ОСОБА_1 , будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, на час створення цієї профспілки, вступає до неї та до цього часу є членом вказаної профспілки.

Переведення ОСОБА_1 з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради до відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради не позбавляє його членства в тій профспілці до якої він вступив раніше та не зобов`язує вступати до Профспілкової організації виконавчого комітету Сумської міської.

Враховуючи зазначене, Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради саме якраз і діє у Сумській міській раді, де до звільнення працював позивач.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»діяльність профспілок, їх об`єднань, яка порушуєКонституцію Українита закони України, може бути заборонена лише за рішенням місцевого суду. Примусовий розпуск профспілки чи об`єднання профспілок тягне за собою анулювання свідоцтва про реєстрацію та виключення з Реєстру об`єднань громадян України, втрату прав юридичної особи з обов`язковим повідомленням про це в засобах масової інформації.

В незалежності від того, чи визнає відповідач чи не визнає діяльність Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, це ніяк не впливає на легітимність цієї профспілки та членство ОСОБА_1 в ній.

Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні (ст. 12).

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1).

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок (ст. 6).

Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки (ст.7).

А ст. 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» забороняє дискримінацію за ознаками належності до профспілок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

А тому, Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради є об`єднанням громадян, пов`язаних спільними інтересами та родом їх професійної діяльності (служба в органах місцевого самоврядування), незалежна від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців та створена з метою захисту трудових прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно, доводи відповідача про те, що ним не визнається діяльність Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та членство в ній ОСОБА_1 суперечать ст.ст. 1, 5, 6, 7, 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Крім того, по справі №480/1117/20 уже судом досліджувалося питання щодо легітимності Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та було зроблено висновки, що відповідач перед звільненням ОСОБА_1 мав звернутися до Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, членом якої є ОСОБА_1 . Переведення ОСОБА_1 з Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради до відділу з питань з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сумської міської ради не позбавляє його членства в цій профспілці і не зобов`язує вступати до профспілкової організації виконавчого комітету Сумської міської ради.

Положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття розпорядження міського голови м.Суми від 30.03.2021 №139-к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Отже, відповідачами, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваного розпорядження про звільнення позивача та доведено систематичність невиконання ним посадових обов"язків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Внаслідок відмови у задоволенні позову підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 відповідно до ст.139 КАС України судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міського голови міста Суми Лисенка Олександра Миколайовича, Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.12.2023.

Суддя О.М. Кунець