Постанова

від 26.12.2023 по справі 359/7962/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 грудня 2023 року

провадження №22-ц/824/13627/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 07 червня 2023 року

в складі судді Дубас Т. В.

у цивільній справі №359/7962/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ",

третя особа - Філія "ВІННЕР ЛЦКА" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ",

про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер ЛЦКА» (далі - ТОВ «Віннер ЛЦКА») про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).

Вважала, що виходячи із приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», вона як споживач, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

В обґрунтування позову зазначала, що 06.12.2019 між ТОВ «Віннер ЛЦКА», яке є офіційним дилером «JAGUAR Київ Аеропорт» з продажу автомобілей, сервісного обслуговування та продажу запасних частин в м. Києві, та чоловіком позивача - ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля №ЯСФ-2019-3141, відповідно до умов якого чоловік позивача придбав автомобіль JAGUAR І-PACE, 2019 року випуску, НОМЕР_1 (далі - автомобіль), вартістю 2 336 329,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 88 330,00 Євро.

Доводила, що спірний автомобіль, який був придбаний її чоловіком для її особистого користування, мав істотні недоліки. Наявність таких недоліків призвело до того, що 28.05.2020, під час керування нею вказаним автомобілем у автомобіля відмовили гальма, в результаті чого позивач вимушена була вживати значних зусиль для його зупинки. Позивач зазначала, що внаслідок вказаних подій вона пережила та продовжує переживати душевні страждання, що знаходить свій прояв у постійному стресі, страхах, тривогах та переживаннях за своє життя і здоров`я, а також за життя та здоров`я рідних та близьких. У зв`язку з продажем відповідачем автомобіля неналежної якості, позивач зазнала моральних страждань, розмір яких становить 200 000 грн, який вона просить стягнути з відповідача.

25.10.2021 до суду першої інстанції від ТОВ «Віннер ЛЦКА» надійшов відзив, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що доводи позивача про те, що 28.05.2020 на міжміській трасі Р69 у автомобіля відмовили гальма є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами. Гальма автомобіля сконструйовані таким чином, що вони працюють в будь-яких умовах, як при включеному, так і при вимкненому електродвигуні. Гальма можуть не працювати лише у випадку, якщо їх пошкоджено механічно, тобто вони не можуть перестати функціонувати на якийсь час, а потім знов почати працювати. При відсутності живлення низьковольтної батареї, перестає працювати допоміжний підсилювач, який полегшує для водія натискання на гальма, зменшуючи хід педалі, але це не впливає на функціонування гальмівної системи, що підтверджується інструкцією з експлуатації на автомобілі.

Крім того, зазначив, що позивач не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, а тому в розумінні зазначеного Закону, відповідно позивач не має права звертатися до продавця автомобіля з вимогою в порядку ч. 1, 3 ст. 8, ч. 1 ст. 4 Закону, і не має права вимагати виконання продавцем вимог Закону, оскільки вона не є стороною договору, а тому не має права відповідно просити про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції.

Також вказав на те, що вина відповідача (незаконні дії або бездіяльність) не доведена жодними належними та допустимими доказами.

Посилаючись на зазначене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

02.01.2023 від третьої особи надійшли пояснення у справі, відповідно до яких третя особа зазначає, що є офіційним дилером автомобілів торгової марки Jaguar та Land Rover в Україні, що здійснює продаж, технічне обслуговування, гарантійний та післягарантійний ремонт автомобілів цієї марки. Третя особа підтвердила, що дійсно 29.05.2020 спірний автомобіль було доставлено на територію Філії. При тестуванні спірного автомобіля не було виявлено пошкоджень його гальмівної системи. Факт зупинки автомобіля на трасі 28.05.2020 також не був підтверджений. Також третя особа зазначає, що новий власник спірного автомобіля ОСОБА_3 обслуговує свій автомобіль у сервісному центрі третьої особи, автомобіль є справним, в гарному технічному стані, проблем з гальмівною системою автомобіля у нового власника не виникало. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року справу передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що позивач не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», так як не є покупцем, та не може вимагати відшкодування моральної шкоди з відповідача, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Додала, що оскільки саме ОСОБА_1 була користувачем автомобіля JaguarI-PACE, 2019 року випуску, придбаного у відповідача, то у спірних правовідносинах саме вона є споживачем.

Вважала, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не є споживачем, оскільки не є стороною договору купівлі-продажу автомобіля.

Зазначила, що суд невірно застосував положення ст. 15 та 16 ЦК України внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено порушення її законного права та права вимоги на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вказала, що суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів і, відповідно, судом не встановлено наявності у діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, як то наявність шкоди, протиправність діяння заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Додала, що експертним висновком, наявним у справі, доведено наявність дефектів у автомобіля, який використовувала позивачка, а відтак вона має право на захист її порушених прав як споживач.

За наведених обставин просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної карги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Позивачка, належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 07.06.2023 в порядку письмового провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (том 4, а. с. 101).

Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 07.06.2023 в порядку письмового провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (том 4, а. с. 102).

Третя особа також належним чином повідомлялася про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 07.06.2023 в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.2019 між ТОВ «Віннер ЛЦКА» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля №ЯСФ-2019-3141, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбав автомобіль JAGUAR І-PACE, 2019 року випуску, НОМЕР_1 , вартістю 2 336 329 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 88 330 Євро.

11.12.2019 між ТОВ «Віннер ЛЦКА» та ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі автомобіля та супровідної документації, відповідно до якого товариство передало, а ОСОБА_2 прийняв автомобіль, оглянувши технічний стан, комплектацію та оцінку автомобіля, за результатами огляду якого покупець підтвердили про відсутність претензії до продавця.

29.05.2020 ОСОБА_2 звернувся до філії відповідача щодо несправності автомобіля, а саме щодо виходу з ладу програмного забезпечення автомобіля в результаті чого відмовили гальма під час керування автомобілем його дружини.

02.07.2020 відповідач направив на адресу чоловіка позивача лист №200702/1, відповідно до якого повідомив про проведення діагностики всіх систем автомобіля та виявлення недостатній заряд низьковольтної АКБ, в результаті чого система видала попередження про відключення системи підсилювання гальм (гальма при цьому працюють, потрібно лише зусиль придавити) та відбулось повільне зупинення автомобіля в цілях безпеки, що є стандартним алгоритмом роботи систем автомобіля при недостатньо зарядженій АКБ. Після здійснення підживлення АКБ та оновлення програмного забезпечення було проведено перевірку безпечності автомобіля, автомобіль був готовий до експлуатації і відповідав усім нормам безпеки.

Суд першої інстанції встановивши, що договір купівлі-продажу автомобіля укладено між ТОВ «Віннер ЛЦКА» та ОСОБА_2 дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 , яка не є стороною договору купівлі-продажу, та, як наслідок, не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не може вимагати відшкодування моральної шкоди відповідачем, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

При цьому, при вирішенні позову підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду виклав у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди завданої споживачу внаслідок використання неналежної якості придбаного у ТОВ «ВІННЕР ЛЦКА» товару - автомобіля, за договором, в якому вона не була стороною.

Позивач вважала, що, незважаючи на те, що вона не була стороною договору купівлі-продажу автомобіля, вона належить до кола споживачів на підставі п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не залучаючи до участі у розгляді справи ОСОБА_2 , який за її твердженням придбав автомобіль неналежної якості, істотні недоліки якого виявлено протягом гарантійного строку, доводила порушення відповідачем умов договору-купівлі продажу, та як наслідок завдання позивачу, як споживачу, моральних страждань пов`язаних з відмовою гальмівної системи на зазначеному автомобілі, під час його використання позивачем.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення позову з тих підстав, що позивач, яка не була стороною договору купівлі-продажу автомобіля, не довела порушення відповідачем її прав як споживача товару неналежної якості.

Колегія суддів звертає увагу, що у спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

В преамбулі до Закону «Про захист прав споживачів» закріплено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту справ споживачів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі підчас придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Термін «споживач» у цьому Законі вживається в значенні - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1).

Також у пункті 7 частини першої статті 1 цього Закону міститься виклад терміну «договір» - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Виходячи з аналізу наведених правових норм колегія суддів вказує, що споживачами можуть бути лише фізичні особи, які укладають договір для особистих потреб та безпосередньо споживають такий продукт договору.

Таким чином, у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 1 та 4 правовідносини виникають на підставі споживчого договору. У справі, що переглядається, саме покупець за договором купівлі-продажу автомобіля є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вірно судом встановлено, позивач не була стороною договору купівлі-продажу автомобіля.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що, за приписами п. 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач відноситься до кола споживачів, оскільки в переліку цього пункту міститься така ознака, як використання продукції.

Тобто за твердженням позивача, будь-яка особа яка використовує придбаний іншою особою автомобіль, є споживачем в розумінні цього Закону. Такі доводи є помилковими та трактуються позивачем на власний розсуд без системного аналізу всіх положень Закону.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав позивача, як споживача продукції неналежної якості.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема,у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував на тому, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного рішення на предмет його відповідності положенням законодавства.

Отже, в межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу), у задоволенні позову належало відмовити. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні позову.

Оскільки не доведення порушення прав і законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у апеляційній скарзі щодо неналежної якості автомобіля та наявності істотних недоліків, виявлених протягом встановленого гарантійного строку, колегія суддів до уваги не бере. Такі обставини повинні доводитися за участю належного складу осіб, якими є сторони договору. А як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 не залучений до участі у розгляді справи. У зв`язку з чим, докази надані на підтвердження придбаного ОСОБА_2 автомобіля неналежної якості не мають правового значення для вирішення спору у цій справі.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції відмовлено у зв`язку із не доведенням позивачем порушення відповідачем її прав споживача, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо доведення позивачем та надання належних доказів на підтвердження розміру завданої моральної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги в цій частині без задоволення.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська