Постанова

від 26.12.2023 по справі 359/7962/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 грудня 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/13627/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 21 серпня 2023 року

в складі судді Дубас Т. В.

у цивільній справі №359/7962/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ",

третя особа - Філія "ВІННЕР ЛЦКА" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ",

про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ" про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В червні2023 року відповідач, діючи через свого представника Бондар А. В. , подавдо суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій посилаючись на те, що рішенням суду від 07.06.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, однак не вирішено питання про відшкодування судових витрат, просив стягнути з ОСОБА_1 40 500 грн за оплату послуг спеціаліста ОСОБА_3 в галузі психології за аналіз методики та якості висновку експерта щодо змін в емоційному стані ОСОБА_1 .

Позивачка подала заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначила, що рецензія, надана відповідачем не може бути прийнята до уваги, оскільки ОСОБА_3 не мав права здійснювати рецензування висновків судових експертів, так як не має на це відповідних повноважень, а тому здійснені ним висновки є неправомірними і не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2023 року заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР МГ" судові витрати в розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з вказаними додатковим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що додаткове рішення суду є необґрунтованим та незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом в порушення вимог ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 78 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України прийнято до уваги докази, що одержані відповідачем з порушенням порядку, встановленого законом.

Зауважила, що висновки, викладені судом, не відповідають обставинам справи, а саме при критичному відношенні суду до доказу, яким обґрунтовано судові витрати відповідача, судом частково задоволено вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення.

За наведених обставин просила скасувати додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.08.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Позивачка, належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 21.08.2023 в порядку письмового провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (том 4, а. с. 101).

Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду від 21.08.2023 в порядку письмового провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (том 4, а. с. 102).

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для покладення на позивачку понесених відповідачем витрат на залучення спеціаліста в галузі психології.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовано ст. 133, 137, 141 ЦПК України.

Так, статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Питання, що стосуються витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертизи регулюються ст. 139 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог щодо розміру моральної шкоди ОСОБА_1 надала суду висновок експерта №20-6189 судової психологічної експертизи від 21.04.2021, складений експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Мінчевою О. А.

На спростування доводів та доказів позивачки відповідач подав до суду рецензію від 15.11.2021 спеціаліста в галузі психології ОСОБА_3 на методику та якість висновку експерта Мінчевої О. А. №20-6189 від 21.04.2021, щодо змін в емоційному стані ОСОБА_1 внаслідок подій 28.05.2020.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту №20-6189 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта/експертного дослідження, вартість проведення дослідження складає 15 690,24 грн. А вартість здійсненої спеціалістом рецензії становить 40 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням №50 від 18.10.2021.

Аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, спростовуючи обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, поніс витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема із залученням спеціаліста для здійснення рецензії висновку, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем у зв'язку із залученням спеціаліста для здійснення рецензії, суд першої інстанції, врахувавши вартість висновку експерта №20-6189 від 21.04.2021, поданого позивачкою, та вартість рецензії, здійсненої на висновок експерта за замовленням відповідача, а також взявши до уваги письмові заперечення позивачки на заяву, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на суму 10 000 грн.

Оскільки відповідач, заперечуючи проти позову на спростування доводів позивачки поніс витрати, пов'язані з розглядом справи, доводи апеляційної скарги, що рецензію складав спеціаліст без відповідних повноважень на вчинення такої дії не спростовують тієї обставини, що такі витрат відповідача були необхідними та неминучими, а відтак і не спростовує висновку суду про стягнення таких витрат з позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону щодо належності та допустимості доказів на підтвердження понесення витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, додаткове рішення суду відповідає вимогам вмотивованості.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська