Ухвала

від 26.12.2023 по справі 160/12083/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 160/12083/23

адміністративне провадження № К/990/43214/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №160/12083/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №13485 від 19.04.2023, ухвалене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» за індивідуальним податковим номером 445761704649; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» за індивідуальним податковим номером 445761704649 з моменту її анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020».

Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» також була подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив:

- зупинити дію рішення №13485 від 19.04.2023 року, ухваленого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» за індивідуальним податковим номером 445761704649 до набрання рішенням суду у справі №160/12083/23 законної сили.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2023, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» про забезпечення позову задовольнив частково. Зупинив дію рішення №13485 від 19.04.2023, ухваленого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» за індивідуальним податковим номером 445761704649 до набрання рішенням суду у справі №160/12083/23 законної сили.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 15.12.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №160/12083/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржником також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам КАС України, Верховним Судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 30.11.2023 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. Верховний Суд визнав незмістовним і недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень унормованих пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі абзацу другого частини четвертої статті 328 цього ж Кодексу.

Під час перевірки вдруге поданої контролюючим органом касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №160/12083/23, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 30.11.2023 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, усуваючи недоліки вперше поданої касаційної скарги, відповідач повторно, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судами статей 150, 151 КАС України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19, від 27.02.2020 у справі №640/16242/19, від 06.12.2022 у справі №140/8745/21.

У свою чергу, Верховний Суд повторно роз`яснює скаржнику, що пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України визначає підставу касаційного оскарження виключно рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом, у разі неправильного застосування судом/судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій врахувавши правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18 та дійшли висновку, що в разі не зупинення дії рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Гранд Естейт 2020» як платника податку на додану вартість існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій. На думку судів, анулювання реєстрації платника ПДВ позбавляє позивача права на віднесення сум податку до податкового кредиту та складання податкових накладних, що, у випадку ухвалення позитивного рішення суду, матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі.

У свою чергу, скаржником такі висновки судів не спростовано та жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає помилковість врахування судами вищенаведеної практики Верховного Суду.

Як і при поданні касаційної скарги вперше, скаржник не погоджується саме з результатом прийнятого судами першої та апеляційної інстанції рішення за наслідком розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» про забезпечення позову, проте конкретних доводів (з належним їх обґрунтуванням), які б вказували, зокрема, на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення судами норм процесуального права скаржник так і не наводить.

Право на доступ до суду, зокрема, до суду апеляційної/касаційної інстанції, не є абсолютним; вимоги, за яких таке право може бути реалізоване в порядку адміністративного судочинства, врегульовані КАС України.

Вимоги, за яких може бути реалізоване право на касаційне оскарження в адміністративній справі, визначені - главою 2, розділу ІІІ КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи межі перегляду, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

А тому, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №160/12083/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЕСТЕЙТ 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер