Ухвала

від 19.12.2023 по справі 752/25533/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25533/23

Провадження № 2-з/752/422/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

19.12.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Банк Фамільний» подано позовну заяву до Голосіївського районного суду міста Києва з вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за яким позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у рахунок завданої шкоди, з урахуванням інфляції за період з 01.05.2007р. по 31.10.2023р. та 3% річних за період з 28.04.2007р. по 29.11.2023р. включно, 6 895 197,93 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2023р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.12.2023р. задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 12308999, загальна площа 201,3 кв.м., житлова площа 128,9 кв.м.

15.12.2023р. до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, за якою він просить суд накласти арешт на нерухоме майно відповідача, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3222457400:01:002:0034, площею 932,94 кв.м.

В обгрунтування заяви зазначає, що відповідач вже намагався уникнути звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку під час виконання судового рішення про стягнення коштів на користь ПАТ «Банк Фамільний», здійснивши фіктивне відчуження майна на користь своїх дітей. Вказані обставини встановлені постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц за позовом ПАТ «Банк Фамільний» про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності. Позивач вказує, що фіктивне відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна з метою уникнення можливого звернення стягнення на це майно та визнання цього правочину недійсним лише в результаті судового розгляду свідчать про можливість здійснення відповідачем подібних фіктивних (фраудаторних) або реальних правочинів по відчуженню майна та про те, що невжиття заходів у вигляді арешту цього майна може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши заяву ПрАТ "Банк Фамільний" про забезпечення позову, вивчивши та проаналізувавши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, предметом спору, що розглядається в даній справі, є вимоги про стягнення з відповідача в рахунок завданої шкоди 6 895 197,93 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (дата формування інформації 15.12.2023р.) земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:01:002:0034, площею 932,94 кв.м. належить ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд відмічає, що в даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати, та позовними вимогами, оскільки матеріали справи не містять грошової оцінки об`єкту майна, на яке висунуто вимогу про його арешт, або будь-якого іншого обгрунтування вартості майна в межах заявленого позову.

Судом враховується те, що в рамках даної справи з метою забезпечення позову вже накладено арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 12308999, загальна площа 201,3 кв.м., житлова площа 128,9 кв.м.

З відкритої інформації, що міститься в мережі інтернет, вбачається, що приблизна вартість будинку в смт. Чабани з площею 201,3 кв.м. становить більше 7 000 000,00 гривень, а, отже, позов у рамках його ціни, забезпечено судом.

Отже, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства та встановлені обставини, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 19.12.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська