Рішення

від 09.12.2024 по справі 752/25533/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25533/23

Провадження № 2/752/2722/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

присутні:

представник позивача: Михайлов А.Л. - адвокат (ордер серія АН №1507460 від 11.09.2024р.)

відповідач: Єгоров І.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та просить стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування завданої шкоди, з врахуванням інфляції за період з 01.05.2007р. по 31.10.2023р. та трьох відсотків річних за період з 28.04.2007р. по 29.11.2023р. включно 6 895 197,93 грн.

В обгрунтування позову зазначило, що відповідач обіймав у товаристві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто був посадовою особою. 07.02.2014р. прокуратурою м. Києва відносно відповідача у кримінальному провадженні №12013110000000969 від 25.09.2013р. складений обвинувальний акт, відповідно до якого йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, а саме у заволодінні чужим майном - грошовими коштами ТОВ «Банк Фамільний», шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013110000000969 від 25.09.2013р., за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, перебувало в Голосіївському районному суді міста Києва з лютого 2014 року (справа №752/19951/13-к). Позивач

у даній справі був учасником кримінального провадження в якості потерпілого та цивільного позивача, оскільки ним до обвинувачених був поданий цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. 20.11.2023р. Голосіївським районним судом міста Києва постановлено ухвалу у справі №752/19952/13-к про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, закриття кримінального провадження та залишено без розгляду цивільний позов ПАТ «Банк Фамільний», роз`яснивши право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Так, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 вказано про те, що укладення ним 51 фіктивного договору здійснено з порушенням нормативних актів ТОВ «Банк Фамільний» та зловживання наданими повноваженнями. Відповідно до Положення про кредитування фізичних осіб, затвердженого протоколом правління ТОВ КБ «Донбіржбанк» №37/2003 від 29.08.2003р., технологічної карти «Бланкове споживче кредитування співробітників підприємств», затвердженої протоколом правління №28/2006 від 03.05.2006р., Положення про банківський продукт «Кредитування працівників підприємств», затвердженого протоколом правління ТОВ «Банк Фамільний» №64/206 від 16.10.2006р., банком здійснювалось кредитування співробітників підприємств, які мають стаж роботи не менше 12 місяців, на суму до 20 000,00 грн. з порукою платоспроможної фізичної особи. При цьому рішення про укладення угоди про співпрацю з підприємством приймається кредитним комітетом банку на підставі анкети підприємств та висновку Служби безпеки банку. Проте жодного рішення про укладення угоди про співпрацю з ТОВ «Фірма «Стелс» не приймалося, на погодження до банку документи від Київської філії не надходили. Не було зроблено відповідного висновку службою безпеки Київської філії банку або головного офісу банку, не встановлено також надання з боку ТОВ Фірма «Стелс» анкети підприємства та переліку співробітників. Без наявності анкети та без підписання такої угоди ОСОБА_1 не мав права підписувати кредитні договори з робітниками фірми та видавати кредити. Позивач також зазначає, що Правлінням банку від 06.02.2007р. було прийнято рішення про обов`язкове погодження директорами філій з кредитним комітетом банку кредитів, що надаються співробітникам підприємств у сумах, що перевищують 10 000,00 грн. без поручителя та 20 000,00 грн. з поручителем. Проте жодний із кредитних договорів на суму 20 000,00 грн. не був погоджений з кредитним комітетом ТОВ «Банк Фамільний». Також позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за аналогічні порушення, допущені ними при видачі 38-ми фіктивних кредитів неіснуючим співробітникам ТОВ «Автокліма» у травні 2007р., були засуджені вироком Апеляційного суду м. Києва від 09.06.2025р. за ч. 2 ст. 364-1 КК України з призначенням покарання у виді штрафу (справа №11/796/50/2015). Також цим вироком був задоволений цивільний позов ТОВ «Банк Фамільний» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди в розмірі 580 849,84 грн. Позивач вказує, що за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №1201311000000969 від 25.09.2013р. ОСОБА_1 на підставі завідомо підроблених офіційних документів та у порушення нормативних документів банку було укладено 51 фіктивний кредитний договір та видно коштів на загальну суму 927 000,00 грн. Непричетність 51 особи до отримання кредиту підтверджується

протоколами допиту їх як свідків у кримінальному провадженні, висновками експерта почеркознавчої експертизи, відповідно до яких зазначені особи відповідні документи кредитної справи (кредитні договори, анкети, заяви на отримання кредиту, заяву на отримання готівки тощо) не підписували, а також відповідями на запит слідчого, відповідно до яких зазначені особи на ТОВ Фірма «Стелс» ніколи не працювали. Отже, як вказує позивач, неправомірними діями відповідача, завдано позивачу шкоди на суму 927 000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.12.2023р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач надав до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог та прийняти його заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає, зокрема, про те, що позивач наводить у позові оманливу інформацію, а саме, що наказом №175 від 21.10.2006р. ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки директора Київської філії ТОВ «Банк Фамільний», хоча призначення таке було 21.11.2006р.; про відсутність договору про повну матеріальну відповідальністю ОСОБА_1 ; позивач вказує, що згідно посадової інструкції директора Київської філії «Банк Фамільний» до функціональних обов`язків директора віднесено, в тому числі, забезпечення проведення ідентифікації клієнтів філії банку, тоді як забезпечення проведення ідентифікації клієнтів банку директор повинен був здійснювати не особисто, а цю функцію здійснювала служба безпеки банку, як і скрізь в інших банках. Відповідач звертає увагу на те, що грошові кошти позивача для кредитування будь-якої особи знаходились у Головному банку ТОВ «Банк Фамільний», що на той час розташовувався в м. Донецьк. Після ідентифікації осіб, проведених службою безпеки банку, відповідних рішень кредитного комітету, головний банк з міста Донецьк пересилав грошові кошти Київській філії «Банк Фамільний» під конкретне кредитування конкретної особи. При цьому сфабриковані та сфальсифіковані обвинувачення проти ОСОБА_1 розглядались державними органами і судом 15 років і не знайшли свого підтвердження. За 15 років сторона обвинувачення так і не змогла довести перед судом вину ОСОБА_1 , а кримінальне провадження проти ОСОБА_1 було закрито. Жодного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв, будь-яка вина відсутня. Крім того, як зазначає відповідач, даний позов є тотожнім за предметом і підставами позову, що розглядався вже судом та по якому прийнято рішення та проведено його виконання. Також відповідач вважає, що відповідно до ст. 233 КЗпПУ позивачем пропущений строк позовної давності щодо заявленої вимоги.

Ухвалою суду від 11.03.2024р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення

справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.11.2023р. у справі №752/19952/13-к, у кримінальній справі №12013110000000969 від 25.09.2013р., зокрема, ОСОБА_1 за його клопотанням та на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 191 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, цивільний позов ПАТ «Банк Фамільний» залишено без розгляду, роз`яснено право товариству пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно вказаної ухвали виконуючий обов`язки директор Київської філії ТОВ «Банк Фамільний» Єгоров І.В. та начальник відділу кредитування Київської філії ТОВ «Банк Фамільний» Коломієць С.В., будучи службовими особами указаної банківської установи, маючи намір на обернення грошових коштів, що належали ТОВ «Банк Фамільний», на свою користь та користь директора ТОВ Фірма «Стелс» ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в порушення положення про кредитування фізичних осіб, затвердженого протоколом правління ТОВ КБ «Донбіржбанк» №37/2003 від 29.08.2003, положення про банківський продукт «Кредитування працівників підприємств», затвердженого протоколом правління ТОВ «Банк Фамільний» №64/206 від 16.10.2006 року, положення про кредитну комісію філіалу, затвердженого протоколом правління ТОВ «Банк Фамільний» №29/2003 від 05.06.2003р., положення про здійснення касових операцій з готівковими коштами, цінностями та документами, затвердженого протоколом правління ТОВ «Банк Фамільний» №53/2006 від 01.09.2006р., знаючи, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 до Київської філії ТОВ «Банк Фамільний» із заявами про отримання кредиту не звертались, анкети позичальників не заповнювали, ідентифікаційних документів не подавали, а документи, надані ОСОБА_4 містять завідомо неправдиві відомості, діючи від імені банку, оформили кредити, а саме №1959 від 07.03.2007 на ім`я ОСОБА_5 на суму 20 000,00 грн., №1960 від 07.03.2007р. на ім`я ОСОБА_6 , на суму 20 000,00 грн., №1961 від 07.03.2007 на ім`я ОСОБА_7 на суму 20 000,00 грн., №2001 від 14.03.2007 на ім`я ОСОБА_8 на суму 20 000,00 грн., №2005 від 14.03.2007 на ім`я ОСОБА_9 на суму 20 000,00 грн., №2004 від 14.02.2007 на ім`я ОСОБА_10 на суму 20 000,00 грн., №2012 від 14.03.2007 на ім`я ОСОБА_11 на суму 20 000,00 грн., №2008 від 14.03.2007 на ім`я ОСОБА_12 на суму 20 000,00 грн., №2013 від 14.03.2007 на ім`я ОСОБА_52 на суму 20 000,00 грн., №2234 від 12.04.2007 на ім`я ОСОБА_14 , на суму 18 000,00 грн., №2235 від 12.04.2007 на ім`я ОСОБА_15 на суму 18 000,00 грн., №2233 від 12.04.2007 на

ім`я ОСОБА_16 на суму 18 000,00 грн., №2257 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_17 на суму 18 000,00 грн., №2258 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_18 на суму 17 000,00 грн., №2263 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_19 на суму 18 000,00 грн., №2262 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_21 на суму 18 000,00 грн., №2264 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_20 на суму 17 000,00 грн., №2259 від 17.04.2007 на ім`я ОСОБА_22 на суму 16 000,00 грн., №2280 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_23 на суму 18 000,00 грн., №2279 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_24 на суму 17 000,00 грн., №2283 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_25 на суму 18 000,00 грн., №2281 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_26 на суму 19 000,00 грн., №2278 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_27 на суму 16 000,00 грн., №2276 від 18.04.2007 на ім`я ОСОБА_28 на суму 18 000,00 грн., №2291 від 19.04.2007 на ім`я ОСОБА_29 на суму 16 000,00 грн., №2289 від 19.04.2007 на ім`я ОСОБА_53 на суму 16 000,00 грн., №2292 від 19.04.2007 на ім`я ОСОБА_54 на суму 17 000,00 грн., №22S' від 19.04.2007 на ім`я ОСОБА_55 на суму 16 000,00 грн., №2293 від 20.04.2007 на ім`я ОСОБА_33 на суму 18 000,00 грн., №2284 від 20.04.2007 на ім`я ОСОБА_34 на суму 18 000,00 грн., №2298 від 20.04.2007 на ім`я ОСОБА_35 на суму 16 000,00 грн., №2345 від 24.04.2007 на ім`я ОСОБА_56 на суму 19 000,00 грн., №2247 від 24.04.2007 на ім`я ОСОБА_57 на суму 19 000,00 грн., №2358 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_39 на суму 19 000,00 грн., №2356 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_40 на суму 18 000,00 грн., №2354 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_58 на суму 19 000,00 грн., №2355 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_42 на суму 19 000,00 грн., №2359 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_43 на суму 18 000,00 грн., №2361 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_38 на суму 18 000,00 грн., №2360 від 25.04.2007 на ім`я ОСОБА_59 на суму 19 000,00 грн., №2398 від 26.04.2007 на ім`я ОСОБА_44 на суму 19 000,00 грн., №2395 від 26.04.2007 на ім`я ОСОБА_60 на суму 18 000,00 грн., №2400 від 26.04.2007 на ім`я ОСОБА_46 на суму 18 000,00 грн., №2399 від 26.04.2007 на ім`я ОСОБА_47 на суму 18 000,00 грн., №2392 від 26.04.2007 на ім`я ОСОБА_61 на суму 18 000,00 грн., №2411 від 27.04.2007 на ім`я ОСОБА_62 на суму 18 000,00 грн., №2419 від 27.04.2007 на ім`я ОСОБА_50 на суму 19 000,00 грн., №2420 від 27.04.2007 на ім`я ОСОБА_51 на суму 18 000,00 грн. Отримавши грошові кошти в касі ТОВ «Банк Фамільний» ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпорядились ними на власний розсуд.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», обов`язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови від 23.12.2005

№12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності - це лише відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У пункті 2 вказаної постанови наведений вичерпний перелік випадків звільнення особи на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності та зазначено, що однією із основних умов звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення має бути певні обставини, у тому числі, настання такої події, як закінчення строків давності.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не залежить від таких умов як доведеність вини особи та встановлення факту вчинення злочину.

Крім того, у пункті 2 вказаної постанови зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення. Судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Як вбачається з вказаної вище ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2023р. обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Суд за наявності згоди ОСОБА_1 на закриття кримінальної справи у зв`язку з закінченням строків давності задовольнив вказане клопотання, звільнив останнього від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст.191 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і закрив кримінальне провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_1 злочину та його наслідки у вигляді спричинення у 2007 році матеріальних збитків у розмірі 927 000,00 грн. викладено в описовій та мотивувальній частинах вказаної ухвали Голосіївського районного суду

м. Києва. Вказана ухвала набрала законної сили станом на час розгляду даної справи.

Доводи відповідача не спростовують факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди, внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали в заволодінні грошових коштів, належних позивачу.

Аналіз наведених положень законодавства та встановлених обставин справи дає підстави для висновку про те, що наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вина ОСОБА_1 у заподіянні позивачу матеріальної шкоди в розмірі 927 000,00 грн. доведена в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 377 987,42 грн., нарахований за період з 28.04.2007р. по 29.11.2023р., та інфляційні витрати в розмірі 5 590 210,51 грн., нараховані за період з травня 2007р. по жовтень 2023р. включно.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідачем не надано.

у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат є обгрунтованими.

При цьому відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до розглянутих вище вимог.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний

перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові №6-409цс16 від 06.04.2016р.

Як роз`яснено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах по відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Прийняття ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день прийняття ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника обов`язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації (правовий висновок ВСУ у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-216цс16).

Строки, що встановлені ст. 233 КЗпП України, можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин. Оцінку причин, як поважних робить суд. Поважність причин означає, що позивач не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які надають всі підстави виявити повагу та поблажливість до позивача.

Виходячи з встановлених обставин справи, того що позивач звернувся з цивільним позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди у кримінальній справі, однак незалежно від його волі цей цивільний позов було залишено без розгляду у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриттям провадження у кримінальній справі у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, й що до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства позивач звернувся одразу після винесення ухвали у кримінальній справі №752/19952/13-к, суд вважає, що строк пропущений позивачем з причин, які є поважними.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у дохід держави в розмірі 103 427,97 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» 927 000,00 (дев`ятсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. завданої шкоди, 377 987,42 (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 42 коп.) грн. 3% річних, 5 590 210,51 (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто тисяч двісті десять грн. 51 коп.) грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» 1 342,00 (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 103 427,97 (сто три тисячі чотириста двадцять сім грн. 97 коп.) грн.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 26-А, код ЄДРПО 20042839).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.12.2024р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА