Постанова

від 26.12.2023 по справі 461/12161/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10035/23 Справа № 461/12161/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 461/12161/15

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - Акціонерне товаристве «Ідея Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року, яка постановлена суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 травня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015року Публічнеакціонерне товариство «Ідея Банк» (на теперішній час -Акціонерне товариство «Ідея Банк», надалі АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживача.

Ухвалою Саксаганського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 24травня 2023року позовну заяву АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживача залишено без розгляду.

Роз`яснено позивачам їх право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовних заяв без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Ідея Банк» просить скасувати ухвалу суду в частині залишення без розгляду позовної заяви АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та перешкоди у доступі до правосуддя. Зокрема, зазначає, що представником АТ «Ідея Банк» була надана заява про розгляд даної цивільної спарви за його відсутності, а тому суд не мав правових підстав для залишення позову без рогляду, у зв?язку з неявкою у судове засідання позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживача в апеляційному порядку не оскаржена, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України й виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання. Заяву представника АТ «Ідея Банк» про розгляд справи за відсутності представника банку суд до уваги не прийняв, оскільки така подавалась востаннє на ім`я судді Гриня Н.Г. на судове засідання, що було призначено ще на 12 березня 2019 року та, зважаючи на сплив значного проміжку часу, і те, що повноваження представника, який подавав зазначену заяву були припинені у зв`язку із закінченням строку дії довіреності, а послідуючі представники таких заяв не надавали, при тому, що один з представників один раз приймав участь у судовому засіданні, а інший вподальшому надав заяву про зміну предмету позову, суд не має можливості з`ясувати позицію банку щодо заяви та її доцільності для вирішення спору.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Частина 5 ст. 223ЦПК України зазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст. 257ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже,навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні»

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, якісудом визнано поважними.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У частині п`ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Верховний Суд визначив, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п`ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Аналіз положень частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення подана до суду у червні 2015 року, тобто справа перебуває у провадженні суду більше восьми років.

Представник позивача АТ «Ідея Банк» неодноразово звертався до суду із заявами про розгляд цивільної справи за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення за його відсутості та наголошував на недопустимості тривалого розгляду справи (т. 3 а.с. 17-27).

Зокрема, така заява була подана 07 лютого 2019 року (т. 2 а.с. 69), й від позивача АТ «Ідея Банк» не надходило до суду жодних клопотань щодо відкликання даної заяви чи зміни позиції з цього питання, та не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що така зява подавалась востаннє на ім`я судді Гриня Н.Г. на судове засідання, що було призначено ще на 12 березня 2019 року та, зважаючи на сплив значного проміжку часу, і те, що повноваження представника, який подавав зазначену заяву були припинені у зв`язку із закінченням строку дії довіреності, а послідуючі представники таких заяв не надавали, при тому, що один з представників один раз приймав участь у судовому засіданні, а інший вподальшому надав заяву про зміну предмету позову, суд не має можливості з`ясувати позицію банку щодо заяви та її доцільності для вирішення спору.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, й доводи апеляційної скарги є необґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право АТ «Ідея Банк» на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерноготовариства «ІдеяБанк»- задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року в частині залишення без розгляду позовної заяви Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення - скасувати.

Направити цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: