Рішення

від 06.12.2023 по справі 522/1029/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

06.12.23

Справа №522/1029/20

Провадження №2/522/1095/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА про визнання торгів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА про визнання торгів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.08.2011 р. між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та Позивачем укладено Кредитний договір № К-178/11, відповідно до якого Банком надано позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 доларів США (що складає еквівалент 557 984,00 грн. за курсом НБУ на момент його укладення), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевим терміном повернення 03.08.2012 р.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання Позивача за Кредитним договором, 04.08.2011 р. між Банком та Позивачем укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2519, а також Договір про зміни № 1 до нього від 03.08.2012 р. з реєстровим № 1866.

Відповідно до Іпотечного договору та Договору про зміни до нього, позичальник передав, а Банк прийняв в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 42,2 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м., та належить Позичальнику на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.07.2011 р. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

04.08.2011 р. між Банком та Позичальником укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2521, а також Договір № 1 про зміни до цього Договору від 13.08.2012 р. за реєстровим № 1932.

Згідно пункту 1.1. Договору про зміни №1 від 13.08.2012 р. до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 04.08.2011 року, згідно умов Іпотечного договору, квартира АДРЕСА_1 була передана Іпотекодавцем в іпотеку Іпотекодержателю в забезпечення виконання Позивачем зобов`язань за Кредитним договором з додатковою угодою № 01 від 03.08.2012 р., що укладені між Іпотекодержателем та Боржником, стосовно повернення суми кредиту в розмірі 559510,00 грн. в строк не пізніше 03.08.2013 р., сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань, та інших платежів, передбачених Кредитним договором.

19.06.2014 р. Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/1897/14-ц ухвалено заочне рішення, яким позовну заяву ПАТ «ЕРДЕ БАНК» задоволено в повному обсязі, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» були здійсненні заходи щодо реалізації нерухомого майна (квартири) на відкритих торгах (аукціоні), що відповідає приписам ст.ст. 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р. «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК» затверджено умови продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК», а саме нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 101,4 кв.м., шляхом продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні).

10.01.2017 відбувся аукціон з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 101,4 кв.м., переможцем даного аукціону було визнано ОСОБА_2 .

20.01.2017 між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Вказані обставини щодо реалізації нерухомого майна стали підставами для звернення до суду.

Від позивача та представника відповідача надані суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За змістом позиції ВС , сформованої у справі від 1.10.2020 р. № 361/8331/18, 29.04.2020 р. у справі № 348/1116/16-ц, якщо представника сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання , а суд вважає , що наявних у справі матеріалах справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може не відкладаючи розгляду справи вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду , основою умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи те , що матеріали справи достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідачів за наявними матеріалами справи.

Суд, враховуючи довгий час знаходження справи на розгляді та надання сторонами усіх доказів по справі, розглянув справу за відсутністю сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне, що 04.08.2011 р. між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та Позивачем укладено Кредитний договір № К-178/11, відповідно до якого Банком надано позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 доларів США (що складає еквівалент 557 984,00 грн. за курсом НБУ на момент його укладення), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних, з кінцевим терміном повернення 03.08.2012 р.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання Позивача за Кредитним договором, 04.08.2011 р. між Банком та Позивачем укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2519, а також Договір про зміни № 1 до нього від 03.08.2012 р. з реєстровим № 1866.

Відповідно до Іпотечного договору та Договору про зміни до нього, позичальник передав, а Банк прийняв в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 42,2 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м., та належить Позичальнику на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.07.2011 р. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

04.08.2011 р. між Банком та Позичальником укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2521, а також Договір № 1 про зміни до цього Договору від 13.08.2012 р. за реєстровим № 1932.

Згідно пункту 1.1. Договору про зміни №1 від 13.08.2012 р. до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 04.08.2011 року, згідно умов Іпотечного договору, квартира АДРЕСА_1 була передана Іпотекодавцем в іпотеку Іпотекодержателю в забезпечення виконання Позивачем зобов`язань за Кредитним договором з додатковою угодою № 01 від 03.08.2012 р., що укладені між Іпотекодержателем та Боржником, стосовно повернення суми кредиту в розмірі 559510,00 грн. в строк не пізніше 03.08.2013 р., сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань, та інших платежів, передбачених Кредитним договором.

В результаті невиконання зобов`язань Позивачем за Кредитним договором, ПАТ «ЕРДЕ БАНК» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

19.06.2014 р. Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/1897/14-ц ухвалено заочне рішення, яким позовну заяву ПАТ «ЕРДЕ БАНК» задоволено в повному обсязі, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалою від 20.12.2016 року Приморський районний суд м. Одеси заяву Позивача про перегляд заочного рішення залишив без задоволення. Також Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 18.10.2017 апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а заочне рішення від 19.06.2014 без змін.

В подальшому, на виконання вимог ст.ст. 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» були здійсненні заходи щодо повернення заборгованості позичальників перед банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири) та реалізації її на відкритих торгах (аукціоні) для задоволення вимог кредиторів у певній черговості, у відповідності до ст. 52 зазначеного Закону.

Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р. «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК» затверджено умови продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК», а саме нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 101,4 кв.м., шляхом продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні).

10.01.2017 відбувся аукціон з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 101,4 кв.м., переможцем даного аукціону було визнано ОСОБА_2 .

20.01.2017 між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 2 від 05.07.2012 (надалі - Положення про виведення неплатоспроможного банку) зокрема визначено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду гарантування (пункт 5.1. Розділу V).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд:

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку за найвищою вартістю.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р. «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК» затверджено умови продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК», а саме нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 101,4 кв.м., шляхом продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні).

Відповідно до цього рішення Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» доручено, зокрема:

- забезпечити розміщення оголошення щодо проведення відкритих торгів (аукціону), оприлюднення на веб-сайті банку публічного паспорту активу;

- забезпечити підписання договору з організатором торгів щодо реалізації активу (майна), а після отримання коштів від реалізації активу забезпечити підписання договору купівлі-продажу активу з переможцем торгів.

Зазначене рішення безпосередньо стосується здійснення Фондом гарантування процедури ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК», оскільки саме в межах процедури ліквідації Фондом гарантування здійснюються заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку.

Так, Постановою Правління Національного банку України № 451 від 29.10.2012 р. «Про віднесення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «ЕРДЕ БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 25 від 29.10.2012 р. щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» строком на 3 місяці з 30.10.2012 р. по 29.01.2013 р.

Постановою Правління Національного банку України № 4 від 09.01.2013 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 117 від 11.11.2014 р. «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до якого призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» Караченцева А.Ю.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3057 від 29.12.2016 р. «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора», відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та повноваження ліквідатора строком на 1 рік до 08.01.2018 р. включно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 910/12294/16, банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку).

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків

Відповідно до п. 8 Розділу Х Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у цих правовідносинах, а його норми пріоритетними над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

З урахуванням зазначеного, з моменту введення у банку тимчасової адміністрації, зокрема, й за для захисту прав і законних інтересів вкладників банка, Фонд гарантування, Уповноважена особа та інші особи (вкладники та кредитори банку), зобов`язані керуватися нормами зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Відповідно до положень частин 1-6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд гарантування затверджує способи, порядок, склад та умови продажу майна банку, включеного до ліквідаційної маси.

Фонду заборонено продавати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способів, порядку та умов продажу майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна у встановленому порядку.

Майно (активи) банку може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частин 1 та 2 Розділу VІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (далі Положення щодо організації продажу), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.03.2016 р. № 388 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 р. за № 606/28736, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується:

основні засоби;

майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу;

майно банку, щодо обороту якого встановлене обмеження;

дебіторська заборгованість;

права вимоги за кредитними договорами.

Інші види активів можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством та таким, що відповідає Закону про систему гарантування.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Враховуючи зазначені приписи, на Фонд гарантування покладено обов`язок відчужити майно, включене до ліквідаційної маси банку.

П. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке перебуває у власності банку є активом такого банку та відповідно включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів/вкладників банку.

Таким чином, на виконання зазначених приписів спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються Фонд гарантування затвердив умови продажу активів банку а Уповноваженою особою в межах процедури ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК здійснено заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку, зокрема, щодо продажу активу (нерухомого майна) на відкритих торгах (аукціоні).

Рішення виконавчої дирекцією Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р. «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та подальші дії Фонду гарантування і Уповноваженої особи Фонду гарантування здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, за своєю природою рішення виконавчої дирекцією Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р. є ненормативним актом індивідуальної дії та встановлює конкретні приписи, звернені до ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та потенційних учасників відкритих торгів. Вказане рішення є реалізованим, виконаними (проведенням торгів 10.01.2017) та вичерпало свою дію.

Враховуючи зазначене, оспорюване Позивачем рішення виконавчої дирекцією Фонду гарантування № 1966 від 29.09.2016 р в силу закону є вичерпаним внаслідок його виконання, а його скасування не породжує правових наслідків для Позивача. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту.

Щодо проведення оцінки нерухомого майна, то відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на момент виведення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку) з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

Відповідно до п. 3-1 ст. ч. 3 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов`язань за такою заборгованістю тощо).

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕРДЕ БАНК" 10.01.2013 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕРДЕ БАНК" (код за ЄДРПОУ 34817907; МФО 380667; місцезнаходження: м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А) (далі - АТ "ЕРДЕ БАНК").

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича.

На підставі частини п`ятої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 08 грудня 2014 року № 143 про повторне продовження строків здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕРДЕ БАНК" на шість місяців до 08 липня 2015 року включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕРДЕ БАНК" Караченцева Артема Юрійовича.

Таким чином, повноваження щодо оцінки були делеговані Уповноваженій особі Фонду, відповідна оцінка була проведена, в оскаржуваному Позивачем рішенні № 1966 від 29.09.2016 зазначено оціночну вартість.

Судом встановлено, що ПАТ "ЕРДЕ БАНК" було припенено як юридичну особу. В свою чергу, приписами статті 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначається, що Фонд забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання усіх, у тому числі фінансово-господарських, документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури.

До завершення ліквідації неплатоспроможного банку Фонд зобов`язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України.

Національний банк України зобов`язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання Фондом.

Так, на підставі частини другої статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наявні у володінні ПАТ "ЕРДЕ БАНК" документи (справи), були передані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК" до Національного банку України.

Відповідно до п.18 Правил приймання-передавання документів банків, що припиняють банківську діяльність на архівне зберігання до Національного банку України, затв. постановою правління Національного банку України 20.06.2019 р. № 81 Банк, що припиняє банківську діяльність, здійснює надання відповідей на запити соціально-правового характеру, а також судовим та правоохоронним органам, органам державного фінансового контролю до отримання довідки про прийняття документів (справ) на архівне зберігання до Національного банку.

Крім того, п. 3 р. VІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються від 24.03.2016 № 388 (в редакції на момекнт затвердження умов продажу) початкова ціна реалізації активів (майна) банку, що ліквідується, на перших відкритих торгах (аукціоні) не повинна бути нижчою за оціночну вартість.

Уповноважений структурний підрозділ Фонду може ініціювати проведення повторної оцінки активів (майна) банку, що ліквідується, у рамках передпродажної підготовки.

У вказаному абзаці існує слово «може» зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №816/591/15-а, передбачено використання дискреційних повноважень із закріпленням слова «може», а саме:

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Таким чином, в зазначених нормах права, якими передбачена можливість ініціювати проведення повторної оцінки активів (майна) банку, міститься слово «може» на яке звернув увагу Верховний Суд. Це означає, що Фонд гарантування не зобов`язаний проводити повторну оцінку, а може її ініціювати в разі виникнення такої необхідності.

П. 3 р. VІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються від 24.03.2016 № 388 (в редакції на момекнт затвердження умов продажу) початкова ціна реалізації активів (майна) банку, що ліквідується, на перших відкритих торгах (аукціоні) не повинна бути нижчою за оціночну вартість.

Оскаржуваним рішенням № 1966 від 29.09.2016, а саме п. 1 визначено, що актив підлягає продажу (повторному).

Отже, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 підлягала повторному продажу, початкова ціна вказаної квартири була знижена.

Пунктом 5 розділу VІ Положення щодо організації передбачено, що банк має право продати активи (майно), які не були продані на попередніх відкритих торгах (аукціоні), зі зменшенням їх початкової вартості, встановленої для проведення перших відкритих торгів (аукціону), на 10 відсотків з можливістю подальшого зниження початкової вартості реалізації на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) до 10 відсотків, але сумарно не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни реалізації, що затверджена виконавчою дирекцією Фонду, без повторного затвердження виконавчою дирекцією Фонду початкової ціни реалізації на повторних відкритих торгах (аукціоні) за умови відсутності інших рішень виконавчої дирекції Фонду.

Зокрема рішенням № 1966 від 29.09.2016, а саме пунктом 5 передбачено, що відсоток зниження початкової вартості на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) до 10% від затвердженої Фондом почтакової вартості, але сумарно не більше, ніж на 30% від затвердженої Фондом вартості без необхідності повторного погодження даного питання з виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, на підставі рішення № 1966 від 29.09.2016 початкова ціна активу була встановлена в розмірі 770 000,00 та могла бути знижена на кожних наступних торгах максимально на 30% до 539 000, 00 грн.за яку і було виставлено квартиру на останніх торгах.

Щодо визнання недійсними торгів та протоколу торгів то варто зауважити, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту. Аналогічні висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту його прав.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного керуючись Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 43, 49, 76, 247, 258-260, 263, 268, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА про визнання торгів недійсними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня отримання копії рішення.

Суддя Свячена Ю.Б.