Рішення

від 02.10.2023 по справі 504/1131/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1131/23

Номер провадження 2/504/1369/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого суддіВінської Н.В.

при секретаріКоцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області справу за позовом ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Тепло та Сервіс» звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18383,98 грн., інфляційні витрати у розмірі 5491,28 грн., 3% річних у розмірі 1249,97 грн.

У обґрунтування позову зазначили, що ТОВ «Тепло та Сервіс» на підставі договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року здійснює експлуатацію Котельні централізованого опалення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 та на даний час утворилась заборгованість за оплату житлово -комунальних послуг, у зв`язку з чим вони вимушені звернутись до суду.

Представник позивача адвокат Новак Р.Г. у судове засідання не з`явився надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутність.

Відповідно до ч.4ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідач, скористався своїм правом на надання відзиву який надійшов до суду 19.04.2023 року, у відповідності зазначеного відзиву ОСОБА_2 не визнає пред`явлені йому вимоги у повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскільки у квартирі ніхто не проживає він відмовився від послуг централізованого опалення 30.12.2015 року надіславши відповідну заяву ТОВ «УК Флагман»(на той час надавача послуг з опалення). Окрім того зазначає, що у належній йому квартирі встановлено прилад обліку теплової енергії і саме за його показами повинно проводитись нарахування плати за надані послуги з опалення.

05.05.2023 року позивачем надано відповідь на відзив та заяву про розподіл судових витрат.

15.05.2023 року на адресу суду надійшла заява про «надання строку на примирення» у якій відповідач фактично просить суд у порядку ст.201 ЦПК України провести врегулювання спору за участі судді.

17 травня 2023 року відповідачем надано до суду свої додаткові заперечення.

Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року, ТОВ «МіланС» передав, а ТОВ «Тепло та Сервіс» прийняв в строкове платне користування три газових котла та будівлю котельні за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ОК «Житлово експлуатаційний кооператив «Добробут сервіс», з 01.11.2017 року надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «Тепло та Сервіс».

Згідно з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до платіжних квитанцій, ОСОБА_1 на якого відкрито платіжний рахунок № НОМЕР_1 , станом на березень 2022 року, має заборгованість за оплату послуг опалення у розмірі 18383,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, суд виходив з того, що відповідач є власником квартири куди здійснюється постачання теплової енергії позивачем, на даний час існує заборгованість, яка не погашена відповідачем, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення суд зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 01.11.2018 року по 01.04.2019 року, з 01.11.2019 року по 01.03.2020 року, з 01.11.2020 року по 01.04.2021 року, з 01.11.2021 року по 01.03.2022 року нарахований індекс інфляції в сумі 5491,2грн., 3% річних 1249,97 грн., згідно розрахунку інфляційнихвитрат та3%річнихза несвоєчаснусплату запослуги зопалення за адресою : АДРЕСА_3 .

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022. Воєнний стан діє до даного часу.

04.03.2022 Верховним Судом України вирішено питання про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Так, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача нарахованого індексу інфляції за період з листопада 2018 року по січень 2022 року в сумі 2288,40грн., 3% річних 642,21 грн., оскільки на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, що діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. ст.12,13ЦПК України суд розглядає справи за зверненнями фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відносини щодо постачання фізичним особам теплової енергії регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Законодавством не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016 року) зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору по надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду від 21.04.2020 року у справі №910/7968/19.

Отже, відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Суд вважає, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування належного відповідачу приміщення, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем у будинку АДРЕСА_1 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги, здійсненої у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами.

За таких обставин, суд доходить висновку, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не укладався договір постачання теплової енергії, однак, він являється її споживачем за адресою: приміщення квартира АДРЕСА_2 , оскільки є власником цього приміщення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина друга статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) (частина четверта статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Правила № 630 передбачали, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), які діяли до 02.02.2022 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 затверджено новий Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Цим Порядком передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Рішення власника (співвласників) будівлі, в тому числі житлового будинку, про відключення від централізованого опалення приймається відповідно до вимог Цивільного кодексу України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення. Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від централізованого опалення.

Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.

Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення передається на розгляд Комісії.

Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення, з урахуванням рекомендацій Комісії.

Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проекту відключення будівлі від централізованого опалення, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проекту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання відповідачем встановленого законом порядку відключення від централізованого опалення.

За таких обставин суд не приймає до уваги посилання відповідача на його відмову від отримання послуг централізованого опалення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення яке належить ОСОБА_1 свідчить про надання послуг ТОВ «Тепло та сервіс». Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язана оплатити надані послуги. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.

При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно необхідності корегування наданого позивачем розрахунку із врахування показів приладу обліку теплової енергії, показів якого суду відповідачем не надано, оскільки в наданих позивачем квитанціях враховано покази приладу обліку теплової енергії які на протязі періоду нарахування залишились незмінними -2495, при цьому незмінність показів приладу обліку не звільняє відповідача від сплати мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Пунктом 1Розділу VIМетодики визначено,що дляспоживачів,приміщення якихоснащені приладамирозподільного облікутеплової енергії,розподілене питомеспоживання тепловоїенергії врозрахунку на1квадратний метрплощі (1кубічний метроб`єму)квартири (іншогоприміщення)не можестановити меншемінімальної часткипитомого споживаннятеплової енергії.Мінімальна часткасереднього питомогоспоживання тепловоїенергії наопалення визначаєтьсядля опалюванихприміщень,оснащених приладамирозподільного облікутеплової енергії.Цією часткоюперевіряють додержаннятеплового режимув цихприміщеннях протягомопалювального періоду,в якихне допускаєтьсязниження температуриповітря більшеніж на4 °C від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулою 32 Методики.

Тобто, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживаний теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії.

Відтак, позивачем було правомірно здійснено нарахування обсягів спожитої теплової енергії відповідачу за спірний період у нежитлове приміщення.

Альтернативного розрахунку чи вагомих заперечень до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем та його представником суду не надано.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не вбачає підстав для її застосування, виходячи з такого.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Із позовом про стягнення заборгованості за період з листопада 2018 року до квітня 2022 року Позивач звернувся до суду 22.03.2023 р.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021. Станом на день подання позовної заяви карантин відмінено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. (зі змінами та доповненнями) дію карантину на всій території України продовжено до 31.12.2022 р.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки з 12.03.2020 р. по день подання до суду цієї заяви, на території України Кабінетом Міністрів офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлений статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю в три роки, що застосовується, поміж іншого, для пред`явлення вимог щодо стягнення заборгованості за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію, продовжений на строк дії карантину.

Отже, ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» звернулося до суду із вимогами про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності передбаченого ст. 257 ЦК України з урахуванням вимог п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2276,93 гривень.

Також, ТОВ «Тепло та Сервіс» заявило про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги №9 від 18.01.2023 року, укладений з АО «ГЛОРІЯ ЛЕКС», додаткову угоду до договору від 24.04.2023 року та акт здачі-приймання робіт №69 від 26 квітня 2023 року, та платіжну інструкцію №1419 від 2.04.2023 року на суму 20000 гривень.

Згідно з ч.2,3ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом із тим, відповідач про свою незгоду із розміром витрат на правову допомогу не заявляв, тому суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню із відповідача.

На підставі ст.ст.1,4,509,901,903ЦК Українита керуючись ст.ст.12,13,81,76-77,80-81,141,263-265,268,272,280,282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергіюзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» (ЄДРПОУ 40695882) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18383,98грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» (ЄДРПОУ 40695882) нарахований індекс інфляції за період з листопада 2018 року по січень 2022 року в сумі 2288,40грн., 3% річних 642,21грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» (ЄДРПОУ 40695882) суму сплаченого судового збору у розмірі 2276,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» (ЄДРПОУ 40695882) суму витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченого боргу - відмовити.

Відмовити у задоволенні вимог ТОВ «Тепло та Сервіс» про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вінська Н. В.