Постанова

від 30.12.2024 по справі 504/1131/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7462/24

Справа № 504/1131/23

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Богорела Сергія Володимировича на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року, ухваленого під головуванням судді Вінської Н.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію,

встановив:

22.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Тепло та Сервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 18383,98 грн., інфляційні витрати у розмірі 5491,28 грн. та 3% річних у розмірі 1249,97 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання ТОВ «Тепло та Сервіс», починаючи з 01.11.2017 року та по день звернення позивача з позовом до суду.

Внаслідок несплати за споживчу теплову енергію, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18383,98 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18383,98 грн., інфляційні витрати у розмірі 5491,28 грн. та 3% річних у розмірі 1249,97 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року позов ТОВ «Тепло та Сервіс» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18 383,98 грн., індекс інфляції за період з листопада 2018 року по січень 2022 року в сумі 2 288,40 грн., 3% річних 642,21 грн., судовий збір у розмірі 2276,93 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено (а.с.117-120).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Богорел С.В. ставить питання про скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року, ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.153-154).

Крім того, представник апелянта зазначає, що на час ухвалення судового рішення його довіритель ОСОБА_1 являвся інвалідом 2 групи, а тому стягнення з нього судового збору є незаконним. Також зазначив, що оскільки позов було задоволено частково, судові витрати на правничу допомогу також мають бути розподілені пропорційно до задоволених позовних вимог, як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Тепло та Сервіс» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.175-184).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 30.12.2024 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2024 року (а.с.169-170), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.171-173), що передбачено ст. 130 ЦПК України.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а саме 30.12.2024 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість за спожиту теплову енергію, інфляційні витрати, а також 3% річних, суд першої інстанції виходив із доведеності вимог в цій частині.

Крім того, стягуючи судовий збір та витрати на правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню (а.с.117-120).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, а також стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, виходячи з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.5,6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживачем за цим законом є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону до комунальних послуг відносяться послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, крім того, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлені в ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 .

ТОВ «Тепло та Сервіс» є виробником та постачальником теплової енергії до вказаного будинку.

Внаслідок несплати за надані послуги з теплової енергії у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18383,98 грн.

14.02.2023 року ТОВ «Тепло та Сервіс» надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову претензію про сплату заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію (а.с.40-41).

У встановленому законом порядку відповідач розмір вказаної заборгованості не спростував.

Крім того, будь-яких доказів про те, що відповідач звертався до позивача із заявами про здійснення перерахунку за надані послуги, матеріали справи також не містять.

Таким чином, враховуючи наявну у відповідача заборгованість за надану теплову енергію, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у відповідача апелянта у справі, виникла заборгованість по сплаті за наданні послуги, суд першої інстанції також прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» індексу інфляції за період з листопада 2018 року по січень 2022 року у розмірі 2288,00 грн. та 3% річних за це же період у розмірі 642,21 грн.

Що стосується посилання апелянта на те, що судом не було вирішено питання про примирення, то колегія суддів зазначає, що за весь час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не було сплачено заборгованість за надану теплову енергію і доказів вирішення спору в позасудовому порядку, матеріали справи не містять.

Також станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заборгованість за надану теплову енергію відповідачем погашена не була.

Крім того, як було вказано вище, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення, в частині стягнення з нього на користь позивача судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Колегія суддівзазначає,що відповіднодо ч.ч.1,2ст.137ЦПКУкраїни витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за надання правничої допомоги у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача 20000,00 грн.

На підтвердження своїх доводів, представник позивача надав договір № 9 від 18.01.2023 року, укладений між ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс», в особі керуючого партнера Крушенівського Р.О., про надання правової допомоги (а.с.87-88).

Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 9 від 24.04.2023 року, укладеної між ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс», в особі керуючого партнера Крушенівського Р.О., розмір гонорару адвокатському об`єднанню у суді першої інстанції встановлено у фіксованому розмірі 15000,00 грн. незалежно від наданої правової допомоги та фактично витраченого часу.

Згідно п. 1.2 вказаної додаткової угоди у випадку досягнення позитивного результату клієнт сплачує адвокатському об`єднанню додаткову винагороду у розмірі 5000,00 грн. (а.с.89).

До заяви про розподіл судових витрат представником адвокатом Новаком Р.Г. також було надано квитанції про оплату позивачем таких послуг у розмірі 20000,00 грн. (а.с.92) та Акт здачі приймання робіт (надання послуг) а.с.91.

Згідно матеріалів справи, адвокатом Новаком Р.Г. позивачу було надано такі послуги: складено позовну заяву (а.с.1-6), ознайомлення з матеріалами справи (а.с.71-72), надання відповіді на відзив (а.с.73-78), складення заяви про розподіл судових витрат, а також надання пояснень по справі і заперечень (а.с.81-84-116).

Тобто зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати позивача ТОВ «Тепло та Сервіс» були фактичними і неминучими.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін(додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт,апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу апеляційним судом слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі під час розгляду справи у суді першої інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі№910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності та справедливості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ТОВ «Тепло та Сервіс» на правничу допомогу у суді першої інстанції до 7000,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить не лише із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року складає 3028,00 грн. на місяць.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Тепло та Сервіс» були задоволені частково, а саме на 84,79%, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5935,30 грн. (7000,00 грн. х 84,79% = 5935,30 грн.), як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (а.с.157).

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи те, що апелянт відповідач у справі, є інвалідом ІІ групи, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» судового збору у розмірі 2276,93 грн. також підлягає скасуванню з прийняттям постанови про компенсацію ТОВ «Тепло та Сервіс» судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у вищевказаному розмірі за рахунок держави.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Богорела С.В. підлягає частковому задоволенню, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року, в частині визначення розміру судових витрат на правничу допомогу та стягнення судового збору скасуванню, з прийняттям постанови про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5935,30 грн. та з компенсацією позивачу за рахунок державного бюджету судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2276,93 грн.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п.1 ч.6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3ст.389ЦПКУкраїни постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376 ст.ст.381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Богорела Сергія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» судових витрат по сплаті судового збору та пов`язаних із наданням правничої допомоги, скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс», код ЄДРПОУ: 40695882, судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 5935,30 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 30 копійок).

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс», код ЄДРПОУ: 40695882, за рахунок державного бюджету сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2276,93 (дві тисячі двісті сімдесят шість гривень 93 копійки).

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судоверішення складено 30.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова