Постанова

від 27.12.2023 по справі 183/277/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8165/23 Справа № 183/277/23 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат КрятВалентина Марківна,на рішенняНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від12липня 2023року вцивільній справіномер 183/277/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 провизнання недійсноювідмову відприйняття спадщинита визнаннянедійсним свідоцтвапро правона спадщину,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що батькові позивачки ОСОБА_4 на праві приватної власності належали житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0, 2257 га, розташована за тією ж адресою, земельна ділянка площею 0,2 га, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223286500:03:005:0064, земельна ділянка площею 3,94 га, кадастровий номер 1223286500:02:065:0030, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 .

Згідно з заповітом, складеним ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є єдиною спадкоємницею після його смерті та успадковує все майно, де б воно не було із чого б воно не складалося.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округа Ріхтер Н.В. із заявою про відмову від спадщини спочатку на користь брата ОСОБА_1 , а потім на користь дочки ОСОБА_3 . Складання заяви про відмову від спадщини було обумовлено тим, що на час прийняття спадщини у позивачки були великі борги, відкритті виконавчі провадження про стягнення заборгованостей. З метою недопущення стягнення спадкового майна в рахунок погашення боргів позивачка подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини. В іншому випадку зазначене спадкове майно було б стягнуто з позивачки в рахунок погашення кредитних боргів. Після подання заяви про відмову від спадщини, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його онука ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1 .

Посилаючись на висновок, наведений у п. 23, 25 постанови Пленуму Верховного суду України

№7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №918/598/18, від 16 липня 2019 року у справі №910/5906/18, від 12 серпня 2021 року у справі №910/13092/20 положення ст. 15, 16, 233, 1266 ЦК України, вказує, що заява про відмову від спадщини була написана виключно з підстав недопущення втрати спадкового майна в рахунок погашення кредитних боргів, що з`явилися на протязі часу ведення підприємницької діяльності, яка припинилася із початком військової агресії рф на території України. В іншому випадку ОСОБА_2 не відмовлялась би від спадщини, а прийняла б її та зареєструвала за собою право власності на спадкове майно.

Позивачка просила суд:

- визнати недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 липня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваль Олені Геннадіївні після смерті ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за №767 у спадковій справі №60/2020;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 липня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваль Олені Геннадіївні після смерті ОСОБА_4 у спадковій справі №60/2020.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання недійсною відмову про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задоволено повністю.

Визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №1137 у спадковій справі №60/2020.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 липня 2021 року, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №767 у спадковій справі №60/2020.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Із вказаним рішенням в частині задоволених вимог щодо нього не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крят В.М., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року про визнання недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №1137 у спадковій справі №60/2020 та про стягнення з ОСОБА_1 судового збору, постановити в цих частинах нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 .

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

І в позовній заяві, і у вступній частині рішення суду висунуті вимоги позивачки до відповідачки ОСОБА_3 . Але, не зважаючи на це, суд самостійно вирішив питання відносно прав та обов`язків ОСОБА_1 , до якого вимог не заявлено.

Рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №1137 у спадковій справі №60/2020 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 850,00 грн є незаконним, так як суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності, гарантований ст. 13 ЦПК України.

Суд неповно з`ясував обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Необґрунтованість рішення суду полягає у визначенні тяжких для позивачки обставин і на вкрай невигідних для неї умовах, що начебто послужили підставою для відмови позивачки від прийняття спадщини за заповітом, а саме наявністю великої кількості відкритих виконавчих проваджень за виконавчими написами, що начебто слугували тяжкими для позивача обставинами, внаслідок яких вона вчиняла дії на вкрай невигідних для себе умовах, відмовляючись від загального масиву спадщини.

При цьому, суд, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив, що за даними відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників станом на час ухвалення рішення виконавчі провадження щодо позивачки про стягнення заборгованості на користь ТОВ «НЕО СОЛАР», АТ «АЛЬФА-БАНК», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відкриті та не закінчені.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення обставини, на які посилається позивач, як на тяжкі, і на яких базується рішення суду, не зникли, а навпаки посилились, загроза втратити житло та спадкове майно не відпала, так як в період з 02.07.2020 року по 11.08.2023 року в АСВП відносно позивачки відкрито 8 виконавчих проваджень, що підтверджується даними з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень, які є в додатку до позовної заяви, і які є чинними станом на 11.08.2023 року.

Визнаючи недійсними свідоцтва про право власності за законом, суд не прийняв до уваги договір про поділ спадщини, який зареєстрований 22.10.2020 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., реєстровий №1135, та не надав мотивованої оцінки даному факту.

При розгляді оскаржуваного рішення судом порушена територіальна підсудність розгляду спору. Оскільки, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року No709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» село Спаське (Новомосковського району) входить до складу Підгородненської міської територіальної громади з адміністративним центром у м. Підгородне, яке відноситься до Дніпровського району.

Таким чином, справа належить до територіальної підсудності Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Крят В.М. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Іванов М.М. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України, представник позивачки адвокат Іванов М.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 149, 150, 154).

У судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 154, 156).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Крят

М.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про народження від 21 квітня 1992 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00026106000 від 03 квітня 2020 року, позивачка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 59зв, 60-61).

Згідно зі свідоцтвом про народження від 10 липня 1954 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про громадян щодо актового запису про народження №00026105949 від 03 квітня 2020 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 61зв 63).

Відповідно до свідоцтва про народження від 19 березня 2008 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про громадян щодо актового запису про народження №00026185690 від 21 квітня 2020 року відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 63зв, 64-65).

За життя ОСОБА_4 належали житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,2257 га, розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 0,2 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223286500:03:005:0064, земельна ділянка площею 3,94 га, кадастровий номер 1223286500:02:065:0030, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 75зв. 92).

15 квітня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №40, згідно з яким на випадок своєї смерті заповів все його майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_2 . Заповіт ОСОБА_4 містіться в справах виконкому Спаської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №40 від 15 квітня 2011 року (а.с. 56, 65зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 10).

З довідки №77 від 02 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 , 1929 року народження, дійсно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_5 , 1929 року народження, донькою ОСОБА_2 , 1959 року народження, онукою ОСОБА_3 , 1993 року народження (а.с. 65зв).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68-69).

З копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 вбачається, що:

- 03 квітня 2020 року до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом та прийняття спадщини за законом (а.с. 48);

- 03 квітня 2020 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини (а.с. 49);

- 07 квітня 2020 року до нотаріуса звернулась з заявою ОСОБА_5 із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та повідомила, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні, придбаному за період шлюбу з померлим ОСОБА_4 одержувати не буде (а.с. 49зв);

- 16 квітня 2020 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_2 із заявою, в якій вона відкликає відповідно до ч. 6 ст. 1273 ЦК України подану нею 03 квітня 2020 року заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 50);

- 16 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом та відмову від прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 на користь брата ОСОБА_1 (а.с. 50зв);

- 21 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою, в якій вона відкликає відповідно до ч. 6 ст. 1273 ЦК України подану нею 16 квітня 2020 року заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 51);

- 21 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом та відмову від прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 на користь своєї доньки та онуки померлого ОСОБА_3 (а.с. 51зв);

- 21 квітня 2020 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 (а.с. 52);

- 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали спадковий договір, згідно з яким, зокрема, у відповідності із ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, та згідно зі спадковою справою №60 за 2020 рік, заведеною 03 квітня 2020 року Ріхтер Н.В. приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області на підставі поданих заяв про прийняття спадщини, зареєстрованою в Спадковому реєстрі за №65735228, є спадкоємцями за законом після смерті батька та дідуся ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За цим договором, керуючись пунктами 3, 6 статті 3, пунктом 3 статті 6 Цивільного кодексу України, у відповідності до статей 1267, 1278 Цивільного кодексу України щодо поділу спадщини, сторони за взаємною згодою вирішили, що: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ), земельна ділянка площею 0,2257 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (п`ятдесят сім «а»), перейдуть на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, з урахуванням домовленостей за цим договором, у власність онуки спадкодавця ОСОБА_3 ; земельна ділянка площею 0.2000 га, кадастровий номер 1223286500:03:005:0064, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 3,940га, кадастровий номер 1223286500:02:065:0030, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, перейдуть на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, з урахуванням домовленостей за цим договором, у власність сина спадкодавця ОСОБА_1 . Договір зареєстровано в реєстрі за №1135 та посвідчено Ріхтер Наталією Володимирівною приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області (а.с. 72);

- 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_4 відповідно до спадкового договору від 22 жовтня 2020 року (а.с. 73);

- 01 липня 2021 року ОСОБА_3 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_4 відповідно до спадкового договору від 22 жовтня 2020 року (а.с. 74);

- 22 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом за №60/2020, зареєстроване в реєстрі за №1137, згідно з яким на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України та відповідно до договору про поділ спадщини, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. 22 жовтня 2020 року за реєстровим №1135, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1929 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 1223286500:03:005:0064, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, місцезнаходження якої АДРЕСА_1 (а.с. 94);

- 01 липня 2021 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом за №60/2020, зареєстроване в реєстрі за №767, згідно з яким на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України та відповідно до договору про поділ спадщини, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. 22 жовтня 2020 року за реєстровим №1135, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1929 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2257 га. На зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок А-1, матеріал стін цегла, житловою площею 52,9 кв.м, загальною площею 86,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, погріб з шийкою Г, вбиральня Д, огорожі, споруди №1-5 бетонна огорожа, металеві ворота, металева хвіртка, бетонна огорожа, металева огорожа, замощення (а.с. 95зв).

10 січня 2022 року ОСОБА_5 , яка відмовилась від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 22).

З відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень Єдиного реєстру боржників убачається, що приватними нотаріусами: Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., ОСОБА_8 , Брігідою В.О., Баршацьким І.В., Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. видано виконавчі документи, боржником у яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За вказаними виконавчими документами Приватними виконавцями Русецькою О.О., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відкрито виконавчі провадження №62461584, №62915774, №66643305, №62915752, №62915774, №66643305, №66449715, №69710610, №68375776, №62461584, №67178298,№69710610 про стягнення коштів з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6, 7).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що, надаючи нотаріусу заяву про відмову від спадщини, позивачка діяла на вкрай невигідних для себе умовах та під впливом тяжких для неї обставин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування виданих свідоцтв про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що відмова позивача від спадщини за законом та заповітом стала підставою для видачі оскаржуваних свідоцтв на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом першої черги, який, у випадку прийняття позивачем спадщини за заповітом, мав би право лише на обов`язкову частку у спадщині, а ОСОБА_3 є спадкоємицею другої черги.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Приписами частини 1 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229231 і 233 цього Кодексу.

Частина першастатті 233ЦК Українипередбачає,що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом

недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною на підставі цієї статті,якщо її вчинено особою за наявності одночасно двох умов: 1) під впливом тяжкої для неї обставини; 2) на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивачка посилалась на складання нею заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті батька внаслідок тяжких обставин, тобто, визначила підставою позову правила статті 233 ЦК України. За її твердженням така відмова мала місце виключно з підстав недопущення втрати спадкового майна в рахунок погашення кредитних боргів, що існували у неї за відкритими виконавчими провадженнями.

Положенням частини першої статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних умов, апеляційний суд приходить до висновку, що наявність цивільно-правових зобов`язань позивачки ОСОБА_2 перед іншими особами (зокрема ТОВ «НЕО СОЛАР», АТ «АЛЬФА-БАНК», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», та ін.) і вчинення нею дії - ін.) і вчинення нею дії - відмови від спадщини спочатку на користь відповідача ОСОБА_1 , а потім на користь відповідачки ОСОБА_3 , з метою уникнення відповідальності за своїми зобов`язаннями не є тією обставиною, з якою законодавство України пов`язує можливість визнання недійсним укладеного правочину з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини.

З огляду на наведене, враховуючи засади справедливості та добросовісності цивільного законодавства та принцип належного виконання зобов`язань, апеляційний суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 не довела наявність для неї тяжкої обставини, що змусила її вчинити спірний правочин.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про наявність підстав для визнання правочину відмови від спадщини, недійсним.

Доводи апеляційної скарги з цього приводу є такими, що заслуговують на увагу.

Також апеляційний суд вважає, що, оскільки вимога про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини не підлягає задоволенню, тому вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, що є похідною, також не підлягає задоволенню.

Крім того, апеляційний суд також звертає увагу на те, що фактично до відповідача ОСОБА_1 позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року не заявлено. Тому, доводи апеляційної скарги з цього приводу є слушними.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню,за поданняапеляційної скаргиним сплаченосудовий збірв розмір1610,00грн (а.с.119зв.),тому зпозивачки ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крят Валентина Марківна, задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023

року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Стягнутиз ОСОБА_2 ,на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Судді: