Ухвала

від 20.12.2023 по справі 911/1482/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову

"20" грудня 2023 р. Справа№ 911/1482/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Іоннікової І.А.

розглянувши матеріали заяви Обухівської міської ради Київської області про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року за нововиявленими обставинами в межах розгляду апеляційної скарги Прокуратури Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2017 (повний текст рішення складено 11.08.2017)

у справі № 911/1482/17 (суддя: Чонгова С.І.)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1. Обухівської районної державної адміністрації Київської області

2. Київської обласної державної адміністрації

до:

1. Обухівської міської ради Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"

про визнання недійсним рішень, визнання недійсним договору оренди землі № 6192 від 20.12.2006 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

ВСТАНОВИВ:

У 2017 році Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області та Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" про визнання недійсним рішень, визнання недійсним договору оренди землі № 6192 від 20.12.2006 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, залишеного без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2018, апеляційну скаргу Прокуратури Київської області задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1482/17 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано недійсним рішення 30 сесії Обухівської міської ради Київської області четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 297- 30 сесії-ІУ від 23.02.2006, яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га; визнано недійсним рішення 8 сесії Обухівської міської ради Київської області п`ятого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 65-8 сесїї-У від 30.11.2006, яким затвердили проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Київщина-Житло" земельної ділянки площею 5,8 га у користування; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Обухівською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина - Житло" № 6192 від 20.12.2006 зі всіма змінами та доповненнями; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 14463133 від 15.07.2014. Присуджено до стягнення солідарно з Обухівської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" на користь Прокуратури Київської області 6 400,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 7 040,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

01.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Обухівської міської ради Київської області, відповідача-1 у справі, за допомогою Електронного суду надійшла заява про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 за нововиявленими обставинами. Одночасно з заявою відповідачем-1 заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 за нововиявленими обставинами.

Також, 01.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів за допомогою Електронного суду від Клочко Сергія Миколайовича , керівника Обухівської міської ради Київської області, надійшла друга заява про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 за нововиявленими обставинами.

Дослідивши вищевказані заяви колегія суддів приходить до висновку, що вони різні за наявністю додатків, проте повністю однакові за своєю суттю. Тому колегія суддів вважає подані заяви двома примірниками однієї заяви.

Розглянувши вказану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27- 34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом 30-ти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини 1 цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині 2 цієї статті, не можуть бути поновлені.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 118, 119, 321 ГПК України колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою встановлений пунктом 1 частини 2 статті 321 цього Кодексу строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною 2 статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 11.02.2020 у справі № 15/282, від 10.12.2020 у справі № 914/2964/13, від 01.04.2021 у справі № 910/6260/13, ві 14.04.2021 у справі № 926/767-б/15, від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13, від 29.06.2023 у справі № 911/3730/16).

З огляду на те, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 заявник вважає зазначені в листі філії "Київське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Державного агентства лісових ресурсів України від 28.09.2023 № 60/20.14-1-ВЛ обставини про неприналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, колегія суддів вважає, що, звернувшись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише 01.12.2023, тобто більш як через 2 роки після спливу встановленого законом 3-річного присічного строку (08.02.2021), упродовж якого можливе поновлення 30-денного строку на подання відповідної заяви, передбаченого пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України, заявник втратив право на вчинення процесуальної дії з перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

Зокрема, у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, яку цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 в справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, та ухвала ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 "Трух проти України", заява № 50966/99). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

У справі "Желтяков проти України" (Заява № 4994/04) ЄСПЛ наголошує, що ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. п.п. 27- 28 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, та п. 46 рішення ЄСПЛ від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2, заява № 19960/04). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

У справі "Пелевін проти України" ЄСПЛ вказав, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (пункт 25 рішення ЄСПЛ від 17.01.1970 у справі "Делкурт проти Бельгії"). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", Серія А, № 93, та рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, дію якого було продовжено.

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", в т.ч. доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України пунктом 4 наступного змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Разом з тим, в подальшому, згідно Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Враховуючи, що судове рішення набрало законної сили 08.02.2018, про перегляд якого стало питання у зв`язку з нововиявленими обставинами, що відкриті (за твердженням заявника) 29.09.2023, не пов`язані із впровадженими обмеженнями. Відтак, трирічний строк для перегляду судового рішення не може бути поновлений судом.

З огляду на викладене та враховуючи норми Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті провадження за заявою Обухівської міської ради Київської області про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 232, 234, 320 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за заявою Обухівської міської ради Київської області про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 за нововиявленими обставинами.

2. Заяву Обухівської міської ради Київської області про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 за нововиявленими обставинами повернути заявникові разом з доданими до неї матеріалами.

3. Матеріали справи № 911/1482/17 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.П. Коробенко

І.А. Іоннікова